Розглядається філософсько-критичний потенціал творчості відомого французького філософа Жіля Дельоза. Проаналізовані ранні роботи Ж.Дельоза "Ніцше та філософія" і "Відмінність та повторення", розкрито критичне походження "позитивних" концептів філософії французького мислення - концептів відмінності, сингулярності, бажання, змісту та ін., - та простежені основні лінії впливу І.Канта та Ф.Ніцше на Ж.Дельоза.

Уперше досліджено світоглядно-методологічні проблеми сучасної філософії, зокрема її "поворот" від гносеологічно-методологічної установки до праксеологічної, від концепції глобального універсалізму до конкретно-історичного апріорі. Висвітлено шляхи входження сучасної філософії у новий режим дискурсу, який характеризується посиленою увагою до інтерсуб'єктивних структур самосвідомості, питань становлення філософської теорії, пошуком та осмисленням інваріантних структур "життєвого світу". Визначено сутність і характерні риси нового соціально-політичного проекту сучасності, у якому поєднані етика, право та політика.

Висвітлено методологічні аспекти культурології, головні парадигми культурологічного пізнання. Розглянуто питання культурної та соціальної антропології, зокрема, класичного еволюціонізму, дифузіонізму, функціоналізму, неоеволюціонізму, інтерпретативної антропології. Описано структуралістські теорії культури, проаналізовано становлення структуралізму як методу гуманітарного пізнання, психоаналітичні методи культурології. Визначено історико-філософські передумови становлення метатеоретичної концепції міфу. Розкрито організаційний фактор підприємництва, його етнокультурні особливості, а також морально-етичні аспекти підприємницької діяльності.

Освещены методологические аспекты культурологии, главные парадигмы культурологического познания. Рассмотрены вопросы культурной и социальной антропологии, в частности, классического эволюционизма, диффузионизма, функционализма, неоэволюционизма, интерпретативной антропологии. Представлены описания структуралистских теорий культуры, проанализированы становление структурализма как метода гуманитарного познания, психоаналитические методы культурологии. Определены историко-философские предпосылки становления метатеоретической концепции мифа. Раскрыты организационный фактор предпринимательства, его этнокультурные особенности, а также морально-этические аспекты предпринимательской деятельности.

З використанням сучасних концепцій культури, а також методологічних підходів до її вивчення висвітлено головні проблеми теорії культури, зокрема, що стосуються структур ментальної побудови людини в аспекті визначальних детермінант її активності, стереотипів, форм сприйняття та уявлення, напрямів фантазування, мислення в їх генезі. Розглянуто питання ціннісних аспектів культури, її комунікативного виміру, мови та системології. Охарактеризовано пізнання як культурний феномен.

С учетом современных концепций культуры, а также методологических подходов к ее изучению освещены основные проблемы теории культуры, в частности, касающиеся структур ментального строения человека в аспекте определяющих детерминант его активности, стереотипов, форм восприятия и представления, направлений фантазирования, мышления в их генезисе. Рассмотрены вопросы ценностных аспектов культуры, ее коммуникативного измерения, языка и системологии. Охарактеризовано познание как культурный феномен.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4ФРА)6

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4ФРА)6-664 + Ю224.21

Рубрики:

Історія філософії

Філософські проблеми мови

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4ФРА)6

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено виявленню ролі та місця концепції репрезентації в критиці класичного способу мислення французьким постструктуралізмом. З'ясовується характер цієї критики, виявляється її евристичний потенціал та нові можливості, що відкриваються для думки, звільненої від репрезентативних обмежень.

Висвітлено зміну парадигм раціональності в історико-філософському контексті та повороті філософії до плюральності, перевизначення типів раціональності, тенденції до переосмислення функцій і призначення розуму. Проаналізовано багатовимірність тематики раціональності, її різні аспекти, зокрема, неораціоналізм, раціональність в сучасній практичній філософії, семіологічні підходи до трактування раціональності соціальних інститутів, синергетичну раціональність, виміри постнекласичної раціональності. Розкрито проблематику подолання метафізики, формування нової філософії, евристичних особливостей постнекласичної методології.

Освещены изменение парадигм рациональности в историко-философском контексте и повороте философии к плюральности, переопределения типов рациональности, тенденции к переосмыслению функций и предназначения ума. Проанализированы многоизмеряемость тематики рациональности, её разные аспекты, в частности, неорационализм, рациональность в современной практической философии, семиологические подходы к трактовке рациональности социальных институтов, синергетическая рациональность, измерения постнеклассической рациональности. Раскрыты проблематика преодоления метафизики, формирования новой философии, эвристических особенностей постнеклассической методологии.

На прикладі французької філософії розглянуто механізм і наслідки лінгвістичного повороту в сучасній філософії. Проаналізовано його французькі версії: семіологічну, відому поза межами Франції як постструктуралізм і постомодернізм, і граматичну, що спирається на досвід еволюції аналітичної філософії мови та на проблематику французької соціальної антропології та соціології. Відтворено контекст, у якому постали проблеми, що дали поштовх поворотам (і переворотам) у французькій філософській думці та сприяли становленню проблематики сучасної французької філософії.

Надано результати історико-філософського аналізу парадигмальних змін у французькій філософії кінця XX - початку XXI ст., їх рушійною силою визнано рефлексію мовлення та проблем, що воно у собі концентрує (інтенціональності, соціальності, практичності, історичності тощо). Запроваджено поняття семіологічної філософії як ідейно-методологічної основи філософії постмодерну. Представлено новий для української філософської думки напрям - французьку аналітичну філософію граматичної інспірації. Встановлено методологічну несуміснсть семіологічної та граматичної критики мовлення, розкрито модернізаційні наслідки останньої для філософського дискурсу. Зазначено, що використано тільки оригінальні джерела, переважна більшість яких (праці В. Декомба, Ж. Бувреса, С. Ложьє, П. Анжеля) дуже рідко залучаються до аналізу у вітчизняних історико-філософських дослідженнях.

Проаналізовано основні засади і передумови кризи ідентичності, які набули актуальності у зв’язку зі змінами, зумовленими процесами модернізації, переходом до постіндустріального типу розвитку, зсувами в культурній парадигмі, трендами глобалізації тощо. Досліджено перехід від традиційних ідентичностей до ідентичностей урбанізованого, індустріального суспільства, а також сучасні їх трансформації, пов’язані з тим, що люди змушені не лише перевизначати свою ідентичність, а й постійно перейматися тим, щоб набути нової ідентичності. Зосереджено увагу на різних аспектах проблеми ідентичності: починаючи від етнічних, соціальних, культурних, релігійних, гендерних її складових і завершуючи особистою ідентифікацією в різних її специфікаціях. Осмислено дану проблему в історико-філософському контексті з тим, щоб деконструювати еволюцію і розвиток форм ідентичності, врахувати парадигмальні зміни, що відбулися під час переходу від Модерну до Постмодерну, зважити на нові обставини, що виникли в процесі глобалізації, яка зачіпає всі виміри людського буття. Наголошено, що сучасна доба, яку іноді називають інформаційно-технологічною (постіндустріальною) або, в контексті культурного зсуву, добою постмодерну, постає як процес постійної трансформації та стосується передусім форм людської ідентичності. Доведено особливу роль глобалізації, яка створює ситуацію невизначеності, розмиває попередні форми єдності, пропонує такий рівень свободи індивіда, який іноді межує з аномією.Тобто зміни, нововведення, інновації, спричинені бурхливим розвитком інформаційних технологій, дають не лише нові шанси і можливості, але також підвищують ступінь ризиків, наслідки яких можуть позначитися на долі людства в цілому. Глобалізація руйнує і трансформує традиційні форми ідентичності, і в людей зникає відчуття причетності до певного оточення, сталих та визначених цінностей і орієнтирів.Таким чином, загальна тенденція, що позначає рух глобалізації, полягає в тому, що руйнуються попередні ідентичності, які надавали індивіду значення і визнання. Зауважено, що на рівні індивіда цей процес проявляється як "криза ідентичності", котра стала однією з провідних тем дослідження сучасних філософів і соціологів.