Представлено всі розділи, передбачені програмою з фізичної і колоїдної хімії, серед яких: основи хімічної термодинаміки, фазові рівноваги, розчини, електрохімія, кінетика хімічних реакцій, фізикохімія дисперсних систем і поверхневих явищ, фізикохімія полімерів та їх розчинів. Розкрито значення фізколоїдної хімії як теоретичної бази спеціальних дисциплін: фармацевтичної, токсикологічної, біологічної хімії, технології ліків тощо. Наведено приклади використання того чи іншого фізико-хімічного явища у фармацевтичній практиці. Особливу увагу приділено фізико-хімічним методам: кріометрії, осмометрії, потенціометрії, кондуктометрії, полярографії, хроматографії, електрофорезу тощо, які широко застосовуються у фармації.

Наведено основні теоретичні відомості з курсу фізичної та колоїдної хімії, експериментальні методи дослідження термохімічних процесів, фазових рівноваг у дво- та трикомпонентних системах, вивчення колігативних властивостей розчинів, їх електропровідності та pH, кінетики хімічних реакцій, поверхневих явищ, а також методи одержання і вивчення властивостей високодисперсних систем і високомолекулярних сполук. Розроблено зміст лабораторних робіт, методики їх виконання та обробки одержаних результатів. Запропоновано кілька варіантів рішення практичних завдань з використанням біологічно активних, лікарських і допоміжних речовин як об'єктів дослідження.

Изложены основные теоретические сведения по курсу физической и коллоидной химии, экспериментальные методы исследования термохимических процессов, фазовых равновесий в дво- и трикомпонентных системах, изучения колигативных свойств растворов, их электропроводимости и pH, кинетики химических реакций, поверхностных явлений, а также методы получения и изучения свойств высокодисперсных систем и высокомолекулярных соединений. Разработано содержание лабораторных работ, методики их выполнения и обработки полученных результатов. Предложены несколько вариантов решения практических заданий с использованием биологически активных, лекарственных и дополнительных веществ как объектов исследования.

Розглянуто теоретичні основи фізичної хімії з більшою поглибленістю і науковою точністю. Висвітлено основи хімічної термодинаміки: перший закон термодинаміки, термохімія, термодинаміка хімічної рівноваги тощо. Описано фазові рівноваги та розчини, тобто основний закон фазової рівноваги, основи термодинаміки розчинів, закони Коновалова і Рауля, колігативні властивості розбавлених розчинів тощо. Вміщено матеріали з електрохімії: властивості розчинів електролітів та їх електрична провідність, електродний потенціал і їх класифікація, електрохімічні кола (гальванічні елементи) і нерівноважні електродні процеси. Окремі матеріали присвячено хімічній кінетики. Викладено основні поняття про закономірності хімічної кінетики. Описано основи кінетики складних гомогенних реакцій (ланцюгові, фотохімічні, гетерогенні).

Розглянуто основні закономірності адсорбції. Подано загальну характеристику дисперсних систем. Викладено методи їх одержання та очищення. Описано молекулярно-кінетичні та оптичні властивості дисперсних систем.

Викладено основи хімічної термодинаміки. Надано загальну характеристику розчинів. Описано властивості ідеальних розчинів. Розглянуто рівняння Клапейрона - Клаузіуса та його практичне застосування. Подано інформацію про електронні потенціали й електрорушійні сили. Приділено увагу хімічній кінетиці та каталізу, поверхневим явищам, колоїдній хімії. Наведено класифікацію, методи одержання й охарактеризовано деякі властивості високомолекулярних сполук та їх розчини.

У світовій практиці анестезіології та реаніматології для пробудження пацієнта після наркозу використовують антагоністи наркозних препаратів - аналептики. Їх застосування спрямоване на зняття інтоксикації та зменшення побічних ефектів наркозу, пов'язаних з пригніченням центральної нервової системи. За останні 50 років асортимент аналептиків не поповнювався новими препаратами. Мета дослідження - вивчення аналептичної активності похідного сірко- та азотвмісних гетероциклів (гетерозиду-21) на моделі кетамінового наркозу. Оцінку аналептичного (пробуджуючого) ефекту речовин проводили на самцях білих нелінійних мишей на моделі кетамінового наркозу. Препаратами порівняння були класичні аналептики - сульфокамфокаїн (СКК) і кордіамін, що стимулюють дихальний і судиноруховий центр довгастого мозку. Тварин було рандомізувано на 4 групи (n = 5 - 23): контрольна (кетамін) та експериментальні (кетамін + гетерозид-21, кетамін + СКК, кетамін + кордіамін). Досліджувані речовини та препарати порівняння вводили внутрішньоочеревинно на 15-й хв після входження тварин у третю фазу наркозу (знерухомлене бічне положення з рівномірним уповільненим диханням). Ефективність досліджуваних речовин оцінювали за тривалістю наркозу. Вплив на дихальний центр визначали за частотою дихальних рухів на 1 хв у різних фазах наркозного сну, до та після введення пробуджуючих препаратів. Частоту дихання враховували протягом 60 с, починаючи з прийняття мишами бокового положення, останній замір здійснювали після повного пробудження (прийняття положення на чотирьох лапах). Одержані результати свідчать про те, що гетерозид-21 прискорював пробудження тварин на 11,83 % відносно контролю, сульфокамфокаїн - на 13,0 %, а кордіамін - на 7,02 %. Гетерозид-21 у дозі, у 20 разів меншій за дозу СКК, не поступався йому за ефективністю, а в дозі, у 63 рази меншій, ніж кордіамін, скорочував тривалість наркозу в 1,7 разу. Таким чином, експериментально підтверджено, що модель кетамінового наркозу надає змогу кількісно оцінювати пробуджувальну (аналептичну) дію оригінальних субстанцій (гетерозидів) і класичних аналептиків, а також їх вплив на дихальний центр головного мозку. Встановлено, що гетерозиди (похідні сірко- та азотвмісних гетероциклів) є перспективними для пошуку оригінальних аналептиків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.701 + Р451

Рубрики:

Снодійні та наркотичні засоби

Анестезіологія

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою поліпшення анестезіологічної безпеки під час оперативних втручань перспективним напрямом може бути розширення асортименту засобів первинної та вторинної нейропротекції шляхом цілеспрямованого синтезу потенційних нейропротекторів з аналептичними властивостями, що діють як аналептики на ті самі структури, які остаточно пригнічені самим центральним анестетиком або його активними метаболітами. У зв'язку з цим обгрунтованим і перспективним є пошук серед похідних сірко- та нітрогенвмісних гетероциклів (гетерозидів) універсальних, нешкідливих нейропротекторів з аналептичною дією. Мета дослідження - порівняти нейропротективну активність гетерозиду і референс-препаратів - нейротрофічного церебропротектора цереброкурину та ноотропу ноопепту за умов експериментального наркозу кетаміном і пропофолом за впливом на вміст у головному мозку щурів проапоптотичного білка c-Fos й антиапоптотичного bcl-2-білка. Дослідження проведено на 90 білих безпородних щурах віком 6 міс. масою 220 - 290 г. Кетамінову та пропофолову анестезії проводили шляхом введення 100 мг/кг відповідно кетаміну/пропофолу внутрішньоочеревинно (в/о). Після виходу тварин з наркозу їм одноразово вводили препарати в таких дозах: гетерозид - в/о 2 мг/кг, цереброкурин - в/о 0,2 мг/кг, ноопепт - інтраназально 10 мк/кг. Для виявлення експресії c-Fos в СА1 зоні гіпокампа використовували імуногістохімічний метод непрямої імунофлюоресценції. Концентрацію bcl-2 у цитоплазматичній фракції головного мозку визначали за допомогою методу Вестерн-блот аналізу. На підставі результатів аналізу одержаних результатів показано, що на моделях кетамінового та пропофолового наркозу в щурів (100 мг/кг) відтворено постнаркозну активізацію процесів апоптозу зі зростанням щільності c-fos-позитивних клітин і зниженням вмісту антиапоптотичного bcl-2-білка, більш виразні за умов кетамінової анестезії. Введення наркотизованим щурам потенційних нейропротекторів інтраопераційного періоду - оригінального похідного сірко- та нітрогенвмісних гетероциклів з аналептичною активністю гетерозиду, референтних препаратів цереброкурину та ноопепту - призвело до зниження щільності c-fos-позитивних клітин і збільшення експресії bcl-2-білка в мозку, отже, на цих моделях доведено наявність у гетерозиду, цереброкурину та ноопепту апоптозомодулювальної активності. На моделях кетамінового та пропофолового наркозу в щурів апоптозомодулюючий ефект гетерозиду та цереброкурину були співвідносними, гетерозид більш активно впливав на експресію c-Fos (зниження щільності c-fos-позитивних клітин за умов кетамінового та пропофолового наркозу) і вміст bcl-2-білка (на моделі кетамінового наркозу).

Дослідження біологічних об'єктів у судово-токсикологічних відділеннях бюро судово-медичної експертизи проводяться при відсутності контрольних дослідів. Наявність домішок у витяжках з біологічного матеріалу знижує об'єктивність отриманих результатів при кількісному визначенні речовин методом спектрофотометрії в УФ-області спектра. Застосування методів очистки (хроматографії в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), екстракції різними органічними розчинниками) не дозволяє повністю виділити співекстрактивні речовини з витяжок. Вибір методу похідної спектрофотометрії для ідентифікації та кількісного визначення лікарських препаратів у хіміко-токсикологічному аналізі надає можливість усунути вплив фону домішок. Мета дослідження - розробка методики визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатної для судово-токсикологічної експертизи. Для дослідження використовували розчини хлоропіраміну гідрохлориду у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду, а також модельні суміші тканини печінки тваринного походження та препарату. Хлоропірамін ізолювали з біологічного матеріалу водою, підкисленою кислотою оксалатною, очистку виконували екстракцією домішок гексаном при рН 2,0 та ТШХ-методом. Вміст речовини визначали методами спектрофотометрії в УФ-області спектра та похідної спектрофотометрії. Проведено ідентифікацію та кількісне визначення хлоропіраміну гідрохлориду в розчинах у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду при застосуванні другої похідної спектрів світлопоглинання, яку розраховували за допомогою поліноміальної апроксимації методом найменших квадратів. Розрахунок проводили за допомогою диференційних цифрових фільтрів. При аналізі препарату у біологічному матеріалі встановлено, що спектральні характеристики речовини та біогенних домішок апроксимувалися поліномами різних ступенів, що дозволяло усунути вплив фону домішок на результати дослідження. Проведено порівняльну оцінку методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра для кількісного визначення хлоропіраміну у витяжках з біологічного матеріалу. Встановлено, що метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати в умовах відсутності контрольних проб. Висновки: за результатами досліджень розроблено методику ідентифікації та кількісного визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатну для судово-токсикологічної експертизи. Показана можливість використання методу похідної спектрофотометрії для корекції впливу співекстрактивних речовин на результати аналізу біологічних об'єктів. При порівнянні методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра встановлено, що обидві методики не мають значних розбіжностей, тому є практично рівноцінними. В умовах відсутності контрольних проб та впливу фону домішок метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281с

Шифр НБУВ: Ж100163 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.72-2

Рубрики:

Гістамін. Протигістамінні препарати. Протиалергічні засоби

Шифр НБУВ: Ж100163 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - на підставі аналізу літературних даних щодо синтезу похідних тієно[2,3-d]піримідину з карбоксильними замісниками в піримідиновому ядрі виявити перспективні напрямки пошуку нових лікарських засобів серед цього класу органічних сполук. Дослідження засвідчило більш широкий спектр фармакологічної активності похідних тієно[2,3-d]піримідин-2-карбонових кислот у порівнянні з тієно[2,3-d]піримідин-4-карбоновими кислотами, а також їх більшу доступність, незважаючи на те, що кількість препаративних методів для синтезу цих речовин є достатньо обмеженою. Найбільш популярний із методів - циклізація похідних 2-амінотіофен-3-карбонових кислот етилціаноформіатом. З іншого боку, похідні тієно[2,3-d]піримідин-4-карбонових кислот представлені в ще меншій кількості робіт і є малодослідженими; більшість цих сполук є важкодоступними й у фармакологічній патентній літературі майже не зустрічаються. Літературні дані свідчать про невелику кількість препаративних методів синтезу тієно[2,3-d]піримідинів, які містять карбоксильні групи в піримідиновому ядрі, а також їх низьку доступність для фармакологічних досліджень. Причому похідні тієно[2,3-d]піримідин-4-карбонових кислот є менш дослідженими, ніж споріднені з ними речовини з ряду тієно[2,3-d]піримідин-2-карбонових кислот, і тому заслуговують на пильну увагу як об'єкти дослідження для експериментальної хімії та фармакології.

Розглянуто питання вибору оптимальних умов високоефективної рідинної хроматографії-дослідження лікарських речовин, ідентифікації, розділення їх сумішей, кількісного визначення та скринінгу речовин при застосуванні авторських методик аналізу.