Досліджено історію та соціально-економічний устрій племен юхнівської культури. Створено архелогічну карту пам'яток і наведено їх характеристику. Здійснено систематизацію та аналіз матеріального комплексу культури, що дозволяє висвітлити основні сфери діяльності юхнівського населення. Базу його економічного розвитку складали скотарство та землеробство за допоміжної ролі полювання та рибальства. Розвиненими галузями були гончарство, прядіння та ткацтво, косторізна справа, а також ремесла - залізоробне та бронзоливарне. Соціальний устрій суспільства, що вивчається, визначаться як родоплемінний. Хронологію визначено в межах VII - I ст. до н. е. Зафіксовано три етапи розвитку юхнівської культури (VII - кінець V ст. до н. е.; кінець III - I ст. до н.е.), що відповідають часу становлення, найбільшого розвитку та зникнення цього культурного утворення. Існуючі дані дозволяють відносити юхнівську культуру до балтського етносу.

Проанализированы комплекс печей позднесредневекового периода для получения селитры как важнейший компонент производства черного дымного пороха, и остатки лагеря селитроваров, исследованные в течение 2005 - 2007 гг. на Бельском городище скифского периода (Днепровское, Лесостепное Левобережье, бассейн р. Ворскла). Приведены письменные источники о добыче селитры в Украине, в частности, Полтавском регионе как основном центре селитроварения в XVI - XIX ст.

Охарактеризовано ступінь дослідженості юхнівської археологічної культури в цілому та господарства зокрема. Описано навколишнє середовище, притаманне місцям існування пам'яток юхнівської культури, як підгрунтя для розуміння рушійних чинників розвитку господарства культури. Створено узагальнювальну картину землеробства носіїв юхнівських традицій із залученням результатів аналізів природничих даних та археологічних матеріалів. Проведено оцінювання розвитку тваринництва на основі результатів аналізів археозоологічних матеріалів і відповідних категорій речей матеріальної культури. Проаналізовано дані про мисливство на основі кісткових решток диких тварин і риб, а також знарядь для полювання. Узагальнено матеріали про рибальство на основі іхтіологічних даних, а також знарядь рибної ловлі.

Отмечено, что памятники юхновской культуры исследуются уже более 100 лет, но, к сожалению, материалы полевых работ не всегда вводятся в научный оборот. Представлена коллекция юхновского материала из раскопок Ю. Г. Гендуне в Черниговской области, хранящаяся в фондах (материал частично экспонируется) Черниговского областного исторического музея им. В. В. Тарновского.

Памятники юхновской культуры изучаются уже достаточно длительное время. Несмотря на это, ряд вопросов остается открытым. В частности это касается проблемы погребального обряда. У некоторых лесных культур раннего железного века обряд захоронения неизвестен, в том числе и у населения юхновской культуры. Городище Киселевка II исследовалось автором на протяжении четырёх полевых сезонов (2005 - 2008 гг.). В последний год работ обнаружено четыре захоронения юхновской культуры. Все они совершены по обряду трупоположения. Впервые зафиксировано, что над погребениями были возведены курганные насыпи и они сопровождались тризной. В настоящее время обряд вторичного вскрытия могил, как у населения юхновской культуры, так и у других народов, изучен достаточно слабо. Его основные признаки можем лишь наметить. Заметим, что разрушение могил не носило варварского характера. Захоронения с городища Киселевка II существенно расширяют наши представления об обычаях и ритуалах, которые соблюдались при погребении.

Основой для анализа охоты у населения юхновской культуры является археозоологический материал, орудия труда охотника, а также изделия из костей и клыков диких животных. Использованы данные 15 памятников, из которых четыре представлены статистически достоверным количеством материала. Сравнение памятников в хронологическом плане показывает постепенное падение добычи со времени возникновения юхновской культуры до II в. до н. э. (с 43,0 до 14,5 %), но в дальнейшем ее удел снова возрастает до конца существования культуры (до 51,9 %). Эту тенденцию можно объяснить как естественными причинами, так и постепенным падением продуктивности сельского хозяйства (и животноводства, в частности). Среди добычи важнейшее место по количеству особей занимает лось. Далее следовали кабан, медведь, бобер речной, косуля и олень. Вероятно, можно говорить о специализации охоты на оленьих в целом, так как их количество представлено абсолютным большинством. К тому же от этих животных использовали все: мясо, рога, кости, шкуру и жилы. По количеству получения мяса они также находятся на первом месте. Из других направлений охоты следует отметить добычу бобра. Но здесь речь может идти о других достоинствах: жире с целебными свойствами и хорошем мехе. С аналогичной целью, но главным образом и ради мяса охотились на медведя. Об охоте на пушных животных сказать что-либо затруднительно, поскольку не все добытые животные могли попадать на поселения.

Со многими памятниками археологии, в частности городищами и курганами, связаны разнообразные легенды и предания. Благодаря местному населению, ряд укрепленных поселений попал в поле зрение профессиональных археологов. Первые раскопки были проведены Д. Я. Самоквасовым на городищах у с. Юхново Новгород-Северского уезда в 1873 и 1876 гг. В результате получен материал, позволяющий датировать их эпохой раннего железа. Отдельного внимания заслуживают работы С. А. Гатцука, который в 1907 г. обследовал памятники Средней Десны, снял их планы, заложил разведовательные шурфы и провел небольшие раскопки. Исследования проведены на высоком профессиональном уровне. Отчет об исследованиях 1907 г. представляет собою не только историографический, но и научный интерес.

Досліджено проблеми археології раннього залізного віку Східної Європи. Висвітлено діяльність Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі по дослідженню та збереженню культурної спадщини. Охарактеризовано основні типи поселенських пам'яток Дніпровського лісостепового Лівобережжя скіфського часу. Проаналізовано неруйнівні методи досліджень курганного могильника "Скоробір". Розглянуто стадії розвитку та можливу систематизацію укріплених поселень скіфського часу Дніпро-Донського Лісостепу. Досліджено городище і курганне поховання біля с. Кошари (деякі уточнення до хронології та атрибуції).

Досліджено добу раннього заліза на теренах Євразії, особливо - території давньої України. Увагу приділено проведенню археологічних розвідок та розкопок у Путивльському Посейм’ї, спільних нарад, семінарів та конференцій для обговорення та вирішення питань, що становлять спільний інтерес, а також підготовку та публікацію наукових матеріалів, зокрема, з питань археології раннього заліза тощо. Одним із найважливіших напрямків стало дослідження городища раннього залізного віку поблизу с. Ширяеве - пам’ятки археології національного значення, однієї з найвизначніших пам’яток скіфської доби на Лівобережній Україні. На городищі представлено культуру скіфського часу в повному обсязі - від початку заселення Сейму в VI ст. до н. е. до її фіналу наприкінці IV ст. до н. е. Вдалося виявити залишки семи наземних споруд різних періодів заселення пам’ятки. На сьогодні повністю розкопані дві будівлі. Житла нагадують, а можливо, й є повного копією традиційної української хати-мазанки.

Представлено загальну характеристику городищ скіфського часу в басейні середньої течії р. Сейм. Розглянуто особливості влаштування оборонних споруд. В окрему групу виділено пам'ятки без виразного культурного шару та нечисленними знахідками. Попри різні версії, їх призначення залишається під питанням. У загальних рисах висвітлено матеріальний комплекс.