За формулою , де R - середня віддаль між космічними утвореннями (зірками, галактиками тощо), - розмірність швидкості світла, Т - період неоднорідної гравітаційної хвилі (НГХ), розраховані періоди НГХ, що ініціюють циклічність (періодичність) тектонічного процесу. Показано, що НГХ, утворені розсіянням гравітаційних хвиль на найближчих до Сонця зірках, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. НГХ, утворені розсіянням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес з періодичністю десь 1,24 млн років (галактичний цикл), на групах галактик - з періодичністю близько 15 млн років (цикли Штілле), на скупченнях (надскупченнях) галактик (на комірчастій структурі всесвіту) - з періодичністю біля 400 млн років (цикли Вільсона). Всі чотири цикли мають гравітаційно-хвильову природу, три з них (галактичний, метагалактичний - Штілле та всесвітній - Вільсона) є базовими для довгоперіодичної тектонічної циклічності в розвитку геосфер Землі. Обгрунтовано можливість уточнення часового положення початку тектонічного циклу засобами сейсморозвідки, а також розглянуто питання синхронізуючого впливу гравітаційно-хвильових сил на внутрішньоземний тектонічний процес.

С помощью формулы , где R - среднее расстояние между космическими образованиями (звездами, галактиками), - размерность скорости света; Т - период неоднородной гравитационной волны (НГВ), рассчитаны периоды НГВ, которые инициируют цикличность (периодичность) тектонического процесса. Показано, что НГВ, образованные рассеянием гравитационных волн на ближайших к Солнцу звездах, отвечают за 11-летнюю периодичность в активности Солнца. НГВ, образованные рассеянием на ближайших галактиках, инициируют тектонический процесс с периодичностью около 1,24 млн лет (галактический цикл), на группах галактик - с периодичностью около 15 млн лет (циклы Штилле), на скоплениях (сверхскоплениях) галактик (на ячеистой структуре вселенной) - с периодичностью около 400 млн лет (циклы Вильсона). Все четыре цикла имеют гравитационно-волновую природу, три из них (галактический, метагалактический - Штилле и вселенский - Вильсона) являются базовыми для долгопериодичной тектонической цикличности в развитии геосфер Земли. Обоснована возможность уточнения временного положения начала тектонического цикла средствами сейсморазведки, а также рассмотрен вопрос синхронизирующего влияния гравитационно-волновых сил на внутриземной тектонический процесс.

With the help of the formula , where R - average distance between space formations (stars, galaxies, etc), |c| - dimensionality of the light speed, T-period of the heterogeneous wave (HW), the terms of HW were calculated, which originated repetition (periodicity) of the tectonic process. It is showed that HW, which was formed by dispersion on the nearest galaxies, originates tectonic process with periodicity approach 1,24 Ma (galaxy cycle), on the groups of galaxies - with periodicity ?15 Ma (Stille cycle), on congestions (supercongestions) of galaxies (on cellular frame of the Universe) - with periodicity approach 400 Ma (Wilson cycle). All four cycles have gravitational-wave origin; three from them (galactic, metagalactic-Stille and ecumenical-Wilson) are the base for long-term tectonic repetition in the development of the Earth geospheres. Also it is based the possibility of time position refinement of the tectonic process beginning by the means of seismic survey, and also it is esteemed the problem of gravitation-wave forces clocking influencing on Earth interior tectonic process.

Для тришаруватої (еклогіт, базальт, граніт) моделі будови океанічної кори та двошаруватої (базальт, граніт) континентальної обгрунтовано механізм їх взаємодії з формуванням субокеанічної кори на дивергентному етапі, субконтинентальної - на конвергентному та континентальної - на колізійному. Запропоновано модель утворення острівних дуг і задугових басейнів (конвергентний етап) та обгрунтовано особливості клиноформно-шаруватої моделі будови їх осадових товщ. Використано модель Землі, що розширюється, яка є наслідком теоретичних положень загальної теорії відносності та відкриває перспективи побудови теорії релятивістської геодинаміки. Показано, що вже на цьому рівні розвитку теоретичних основ знімається ряд протиріч між фіксистською та мобілістською тектонічними гіпотезами.

Для трехслойной (эклогит, базальт, гранит) модели строения океанической коры и двухслойной (базальт, гранит) континентальной обоснован механизм их взаимодействия с формированием субокеаничной коры на дивергентном этапе, субконтинентальной - на конвергентном и континентальной - на коллизионном. Предложена модель образования островных дуг и задуговых бассейнов (конвергентный этап) и обоснованы особенности клиноформно-слоистой модели строения их осадочных толщ. Использована гипотеза расширяющейся модели Земли как следствие теоретических положений общей теории относительности, что открывает перспективы построения теории релятивистской геодинамики. Показано, что уже на данном этапе предлагаемый подход снимает ряд противоречий между фиксистской и мобилистской тектоническими гипотезами.

It is grounded the essence of interaction of the three-layer (eclogite, basalt, granite) model of ocean crust structure and two-layer (basalt, granite) continental one with formation of the sub-oceanic crust during the divergent stage, sub-continentalcrust during the convergent one, and continental one during the collision one. The model of island arcs and out of arc basins formation (convergence stage) was proposed, and features of sphenoconformable model of their sedimentary strata are based. The hypothesis of an extending model of the Earth as consequence from theoretical positions of the general theory of a relativity that opens prospects of construction of the theory of relativistic geodynamics is used. It is shown, that already at this stage the offered approach removes a number of contradictions between fixistic and mobilistict tectonic hypotheses.

Проведено поділ моноклінальних схилів Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) за нижньо- та середньокам'яновугільних відкладів на бортову, прибортову, придепресійну та депресійну частини з переважним розвитком прибережних акумулятивних тіл у прибортовій зоні, контуритових - у придепресійній і турбідітових - у депресійній. Обгрунтовано тези, що найбільш нафтогазоперспективними та доступними за глибиною є пісковики палеознижень прибортової та особливо придепресійної зон, які за підняттям порід обмежені градієнтними уступами палеорельєфу, а в сучасному структурному плані припідняті найчастіше малоамплітудними структурними носами.

Проведено разделение моноклинальных склонов Днепровско-Донецкой впадины (ДДВ) по нижне- и среднекаменноугольным отложениям на бортовую, прибортовую, придепрессионную и депрессионную части с предпочтительным развитием прибрежных аккумулятивных тел в прибортовой зоне, контуритовых - в придепрессионной и турбидитовых - в депрессионной. Обоснован тезис, что наиболее нефтегазоперспективными и доступными за глубиной есть песчаники палеопонижений прибортовой и особенно придепрессионной зон, которые по поднятию пород ограничены градиентными уступами палеорельефа, а в современном структурном плане приподняты чаще всего, малоамплитудными структурными носами.

Organized division monoclinal slopes of Dnepr-Donetsk trough on the lower and middle carbonous deposits on a side periside, peridepression and depression parts. With the preferential developmtnt of coastal acumulative bodies periside zone, konturity -in theperidepression, turbidity - in the depression. It is motivated, that most oil-gas-prospect and accessible after a depth sandstonts paleolowering pesriside and particularly peridepression zones, which on lifting the rocr are limited by the graalients ledres of paleorelief, and in a modern structural plan raised, most often,by low-amplitude structural noses.

Обгрунтовано, що віддалені від крайових розломів моноклінальні зони південного сходу Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) містять суттєвий резерв приросту запасів вуглеводнів (ВВ) на верхах нижньокам'яновугільних та особливо середньокам'яновугільних відкладів. Наведено результати зонального рівня вивчення цих осадових комплексів у межах Комишнянсько-Горобцівської, Октябрсько-Краснопавлівської та Близнюківсько-Торецької територій. Рекомендовано напрями подальших досліджень.

Обосновано, что удаленные от краевых разломов моноклинальные зоны юго-востока Днепровско-Донецкой впадины (ДДВ) вмещают существенный резерв прироста запасов углеводородов (УВ) по верхам нижнекаменноугольных и особенно среднекаменноугольных отложений. Приведены результаты зонального уровня изучения данных осадочных комплексов в пределах Комышнянско-Горобцовской, Октябрско-Краснопавловской и Близнецовско-Торецкой территорий. Рекомендовано направление дальнейших исследований.

It is justified that monoclinal zones of the southeastern Dnieper-Donets depression remote from the boundary faults contain a significant hydrocarbon reserves in Early Carboniferous and specifically in Middle Carboniferous deposits. Some results of zonal study of deposits within Komyshnyansko-Gorobcovskoj, Oktyabrsko-Krasnopavlovskoj and Bliznecovsko-Toreckoj territories are given. The direction of further researches is recommended.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д391.43

Рубрики:

Структурні елементи платформ

Шифр НБУВ: Ж71494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д392

Рубрики:

Тектонічні рухи земної кори

Шифр НБУВ: Ж71494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі уявлень про скорочений і подовжений цикл Вільсона, а також періодичності та ортогональності в розкритті-закритті океанічних систем розглянуто питання хронології океаноутворення, зміст складових циклу Вільсона, зокрема складчастості (орогенії та насувних дислокацій), латеральні та вертикальні ряди тектонотипів. Розроблені положення продемонстровано на прикладі Північночорноморського та Карпатського регіонів, Дніпровської западини та Донбасу.

На основании данных о сокращенном и продленном цикле Вильсона, а также о существовании периодичности и ортогональности в раскрытии-закрытии океанических систем рассмотрены вопросы хронологии океанообразования, смысл составляющих цикла Вильсона, в частности, складчатости (орогении и надвиговых дислокаций), латеральные и вертикальные ряды тектонотипов. Разработанные положения демонстрируются на примере Северо-Черноморского и Карпатского регионов, Днепровской впадины и Донбасса.

On base of the positions about shortened and prolonged Wilson cycle, as well as about existence of periodicity and orthogonality in opening-closing oceanic systems are considered questions to chronologies oceanic formation, sense forming Wilson cycle,including folding (oroganesis and overthrust dislocation), lateral and vertical series tectonic type and others. Designed positions are demonstrated on example Black Sea and Carpathian region, Dneprovskoy trough and Donbas.

На підставі висновків загальної теорії відносності (теорії тяжіння) в рамках лоренцівського наближення розглянуто взаємодію гравітаційних хвиль Всесвіту з дискретною структурою мега-Галактики. Остання розглядається як просторово-часовий фільтр гравітаційних хвиль - дифракційна решітка, вузлами якої є галактики. Утворена під час дифракційного розсіяння неоднорідна хвиля, що поширюється вздовж площини мега-Галактики, має період , де R - середня віддаль між вузлами-галактиками в мільйонах світлових років,- розмірність швидкості світла; вона ініціює довгоперіодичний (протяжністю мільйони та десятки мільйонів років) тектонічний процес типу тектонічних фаз з розширеного канону Штілле. Обгрунтовано, що взаємодія неоднорідної гравітаційної хвилі з Землею відбувається через зміну характеристик континуума простір - час, що виражається у зміні не гравітаційної сталої, а прискорення вільного падіння, і не через речовину мантії, а ядра.

На основании выводов общей теории относительности (теории тяготения) в рамках лоренцевого приближения рассматривается взаимодействие гравитационных волн Вселенной с дискретной структурой мега-Галактики. Последняя рассматривается как пространственно-временной фильтр гравитационных волн - дифракционная решетка, узлами которой являются галактики. Образуемая при дифракционном рассеянии неоднородная волна, распространяющаяся вдоль плоскости мега-Галактики, имеет период , где R - среднее расстояние между узлами-галактиками в миллионах световых лет, - размерность скорости света; она инициирует долгопериодичный (протяженностью миллионы и десятки миллионов лет) тектонический процесс типа тектонических фаз из расширенного канона Штилле. Обосновывается, что взаимодействие гравитационной волны с Землей осуществляется через изменение характеристик континуума пространство - время, выражающееся в изменении не гравитационной постоянной, а ускорения свободного падения, и не через вещество мантии, а ядра.

On the base of relativity theory (gravitation theory) conclusions in the frames of Lorenz approaching the interplay of gravitational waves of the Universe with discrete structure of Metagalaxy is esteemed. The last is esteemed as time-space filter of gravitational waves - diffractional grating, the units of which are galaxies. The heterogeneous wave which is formed during diffraction dispersion and propagated along Metagalaxy plane, has the period , where R is the average distance between units-galaxies in millions of light years, |c| - dimensionality of light speed; it originates long-termed (by expansion of millions and tens millions years) tectonic process of the tectonic phases type from Stille amplate canon. It's based that interplay of gravitational wave with the Earth is executed through the change of continuum space-time characteristics, which is expressed in changing of not gravitational constant, but acceleration of gravity, and not through material of mantle, but cores.

Розроблено теоретичні основи рушійного механізму тектоніки Землі, які грунтуються на взаємодії сил тяжіння, відцентрової та припливної з коромантійною речовиною. Катастрофічна зміна тектонічного режиму відбувається шляхом еволюційної зміни значень головних моментів інерції Землі внаслідок коромантійних перетікань речовини в напрямі досягнення еквіпотенціальності її поверхні, а здійснюється через ортогональну зміну положення осі обертання Землі.

Разработаны теоретические основы движущего механизма тектоники Земли, которые базируются на взаимодействии сил тяготения, центробежной и приливной с коромантийным веществом. Катастрофическое изменение тектонического режима происходит путем эволюционного изменения значений главных моментов инерции Земли вследствие коромантийных перетоков вещества в направлении достижения еквипотенциальности ее поверхности, а реализуется через ортогональное изменение положения оси обращения Земли.

Theoretical bases of the driving mechanism of the Earth tectonics which are based on interaction of gravitation forces, centrifugal, and tidal ones with crust-mantle substance have been developed. Catastrophic change of a tectonic regime occurs because of to evolutionary change of values of the main moments of inertia of the Earth owing to crust-mantle overflows of substance in a direction to achieve equipotentiality of it's surface, and is realized through orthogonal change of position of the Earth rotation axis.

Обгрунтовано можливість існування в межах південної придепресійної моноклінальної зони Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) неантиклінальних пасток вуглеводнів (ВВ) у відкладах верхнього карбону-нижньої пермі. Визначено типи екранування пасток і розглянуто шляхи їх заповнення ВВ. Наведено рекомендації щодо проведення подальших геологорозвідувальних робіт у межах нововиявленого прогнозного Бердянського об'єкта.

Обоснована возможность существования в пределах южной придепрессионной моноклинальной зоны ДДВ неантиклинальных ловушек УВ в отложениях верхнего карбона-нижней перми. Определены типы экранирования ловушек и рассмотрены пути их заполнения углеводородами. Даны рекомендации по проведению последующих ГРР в пределах обнаруженного прогнозного Бердянского объекта.

Possibility of hydrocarbon unanticlinal traps existence in the deposits of upper Carbonіferous - lower Permian within the limits of south depression monocline area of Dnieper-Donetsk depression is grounded. Types of trap screening were defined and the ways of their filling by hydrocarbons are considered. Recommendations on the accomplishment of subsequent geological prospecting within the predicted Berdiansk object are proposed.

Розглянуто зону субдукції як локальний мінімум гравітаційного потенціалу. Показано, що будь-який блок кори Землі в зоні субдукції, виведений основним землетрусом з положення стійкої рівноваги, здійснює навколо точки стійкої рівноваги горизонтальні коливні рухи з певним періодом, які зумовлюють афтершоковий процес з тим же періодом. Магнітуда основного землетрусу, як і афтершоків, залежить від власної частоти коливання Землі, теоретична оцінка періоду основної сфероїдальної гармоніки якої для рідинної моделі Землі за Кельвіном дорівнює 94,2 хв. Дійсне значення запропоновано визначати з афтершокового процесу для надсильних землетрусів. За експериментальними оцінками для Суматринського землетрусу 26.12.2004 р. значення знаходиться в діапазоні 80 - 95 хв і потребує подальшого уточнення. Дійсна величина визначається через експериментальні заміри (моніторинг) функції у районі зони субдукції. Моніторинг зони субдукції є другою частиною методики прогнозу часу та місця виникнення землетрусу, перша частина якої визначається інерційними характеристиками Землі відносно екваторіальної осі з найменшим значенням моменту інерції Землі та відповідного їй екваполюса, відносно якого зона субдукції знаходиться на середніх екваширотах. Час і магнітуда землетрусу у точці зони субдукції визначається інерційними властивостями Землі відносно екваполюса та гравітаційними в цій точці зони субдукції.

Рассмотрена зона субдукции как локальный минимум гравитационного потенциала. Показано, что любой блок коры Земли в зоне субдукции, выведенный основным землетрясением из положения устойчивого равновесия, осуществляет вокруг точки устойчивого равновесия горизонтальные колебательные движения с определенным периодом, которые порождают афтершоковый процесс с тем же периодом. Магнитуда основного землетрясения, как и афтершоков, зависит от собственной частоты колебания Земли, теоретическая оценка периода основной сфероидальной гармоники которой для жидкостной модели Земли по Кельвину равняется 94,2 мин., чем ближе значение и тем брольше резонансный эффект, больше магнитуда основного землетрясения, более интенсивный продолжительный афтершоковый процесс. Действительное значение предлагается определять, исходя из афтершокового процесса для сверхсильных землетрясений. По экспериментальным оценкам для Суматринского землетрясения 26.12.2004 г. значение находится в диапазоне 80 - 95 мин. и требует дальнейшего уточнения. Действительная величина определяется с помощью экспериментальных измерений (мониторинга) функций в зоне субдукции. Мониторинг зоны субдукции является второй частью методики прогноза времени и места возникновения землетрясения, первая часть которой определяется инерционными характеристиками Земли относительно экваториальной оси с минимальным значением момента инерции Земли и соответствующего ей экваполюса, относительно которого зона субдукции находится на средних экваширотах. Время и магнитуда землетрясения в точке зоны субдукции опеределяются инерционными свойствами Земли относительно экваполюса и

гравитационными в данной точке зоны субдукции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д217.1

Рубрики:

Умови виявлення та проявлення землетрусів. Сейсмогеологія

Шифр НБУВ: Ж71494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Формування осадових басейнів Північночорноморської континентальної окраїни в мезо-кайнозої розглядається як результат закриття палеоокеану Тетісу (конвергентний етап) та одночасного розкриття Атлантичного, Північного Льодовитого та Індійського океанів. Виділено п'ять тектонічних епох конвергентного етапу, кожна з яких складається з трьох тектонофаз Штілле. Подано тектонічну характеристику кожної епохи з урахуванням переважання для неї спредингового чи континентального рифтогенезу. Ранньокімерійська епоха (пізній тріас - рання юра) характеризувалася континентальним рифтогенезом і не супроводжувалася утворенням задугового рифтового басейну на Північночорноморській окраїні. До пізньокімерійського (середня юра - ранній неоком) задугового басейну зараховано територію між валами Андрусова та Каламітсько-Сімферопольсько-Центральноазовським, до ранньоальпійського (пізній неоком - ранній сантон) - між Каламітсько-Центральноазовським валом і територією північніше Голицинського розлому. Протягом середньоальпійської епохи (пізній сантон - еоцен) задуговий басейн не утворювався.

Пізньоальпійська епоха (олігоценово-четвертинна) незавершена; протягом цієї епохи утворився об'єднуючий всі попередні басейн синорогенного рифтингу. Обгрунтовано переважання вертикальних зміщень у будові регіону над горизонтальними. Процес посилення розчленованості рельєфу та максимуму магматизму на початку епохи рекомендовано називати складчастістю, тоді як інверсні процеси в кінці епохи - орогенією. Підвищеною складчастістю характеризується пізньокімерійська та ранньоальпійська епохи задугового рифтингу, підвищеною орогенією - середньоальпійська (передмайкопська) та пізньоальпійська (пізньонеогеново-четвертинна).

Формирование осадочных бассейнов Северо-Черноморской континентальной окраины в мезо-кайнозое рассмотрено как результат закрытия палеоокеана Тетис (конвергентный этап) и одновременного раскрытия Атлантического, Северного Ледовитого и Индийского океанов. Выделено пять тектонических эпох конвергентного этапа, каждая из которых состоит из трех тектонофаз Штилле. Дана тектоническая характеристика каждой эпохи с учетом преобладания для нее спредингового или континентального рифтогенеза. Раннекиммерийская эпоха (поздний триас - ранняя юра) характеризовалась континентальным рифтогенезом и не сопровождалась образованием задугового рифтового бассейна на Северо-Черноморской окраине. К позднекиммерийскому (средняя юра - ранний неоком) задуговому бассейну отнесена территория между валами Андрусова и Каламитско-Симферопольско-Центральноазовским, к раннеальпийскому (поздний неоком - ранний сантон) - между Каламитско-Центральноазовским валом и территорией севернее Голицынского разлома. На протяжении среднеальпийской эпохи (поздний сантон - эоцен) задуговый бассейн не образовывался.

Аналітично досліджено особливості поширення пилогазової хмари під час проведення вибухових робіт за умов кар'єрів з різними типами природного провітрювання.

Досліджено теоретичні та організаційно-методологічні аспекти організації та практики здійснення аудиту витрат підприємства громадського харчування. Систематизовано існуючі підходи до здійснення аудиту витрат під час перевірки фінансової звітності підприємства громадського харчування (зовнішній аудит). Досліджено методологічні та організаційні засади функціонування системи внутрішнього аудиту витрат в управлінні та структуризовано витрати підприємства громадського харчування як предмета аудиту. Запропоновано параметричний інформаційний мінімум для аудиторської перевірки витрат. Визначено критерій суттєвості виявлених у ході аудиту відхилень. Розроблено загальну та спеціальну методики перевірки витрат підприємства громадського харчування для цілей аудиту звітності та вирішення завдань внутрішнього аудиту витрат. Побудовано алгоритми перевірки та запропоновано макети форм робочих документів аудитора з перевірки витрат.

Проведено соціально-філософське дослідження трансформації загальнолюдських цінностей в інформаційному суспільстві. Виокремлено еволюційний та компаративний підходи, на підставі яких проаналізовано проблеми трасформації загальнолюдських цінностей залежно від специфіки сучасного етапу розвитку людства. Досліджено множину існуючих аксіологічних підходів щодо розгляду загальнолюдських цінностей, в яких останні є загальною змістовою базою певних соціально філософських концепцій. Встановлено, що за умов глобального інформаційного простору відбувається поширення та трансляція загальнолюдських цінностей на все суспільство загалом. Аргументовано, що основним спрямуванням, в якому реалізується ціннісна природа людини, виступає її моральність.

Розроблено новий науковий напрямок філософсько-культурологічних досліджень, що тематизує на системно-концептуальному рівні складну мережу взаємодоповнюючих зв'язків між філософською рецепцією повсякденності та конституюванням філософського простору культури. Проаналізовано повсякденні витоки смислотворення, обгрунтовано інтенціональну укоріненість міфологічного, релігійного та філософського способів смислотворення в структурах людської свідомості, встановлено лінію демаркації між ними. Висвітлено напрями подолання взаємної відчуженості філософування й повсякденності. Обгрунтовано положення про виділення специфічних місць в просторі смислотворення, де можлива комунікація світу повсякденності і світу філософії. До наукового обігу введено поняття "психосоціокультурна матриця філософування", здійснено його концептуальний аналіз як ланки, що опосередковує зв'язок повсякденності та філософування і конституює філософський простір культури. Встановлено вимоги до мови філософування, які детермінуються повсякденними витоками філософського простору культури.

Зазначено, що омолодження віку континентальних окраїн у напрямку периферії континентів вимагає їх вивчення на теоретичній основі вертикальних і горизонтальних рядів тектонофацій. З цією метою розроблено модель еволюції (тектонічної стратифікації) континентальної окраїни, яка містить шість стадій тектонічного розвитку: стадії зародження нового океану та його розкриття (дивергентний етап циклу Вільсона), стадії зменшення океанічної западини та термального занурення (конвергентний етап) та стадію часткової інверсії з наступною стадією повної інверсії з насувом (колізійний етап). Стадіям поставлені у відповідність типи утворюваної кори (океанічна, субокеанічна, субконтинентальна, континентальна). Стадії поділяються на геосинклінальну та орогенну підстадії (цикл Бертрана). Показано добру відповідність між тектоностадіями та орогеніями (альпійська, герцинська, каледонська, байкальська та іншими) для останніх 1 500 млн років. Запропоновано геологічну шкалу тектоностадій з визначенням часових меж їх початку та кінця.

Отмечено, что омоложение возраста континентальных окраин в направлении периферии континентов требует изучения окраин на теоретической основе вертикальных и горизонтальных рядов тектонофаций. С этой целью разработана модель эволюции (тектонической стратификиции) континентальной окраины, которая включает шесть стадий тектонического развития: стадии зарождения нового океана и его раскрытия (дивергентный этап цикла Вильсона), стадии сокращения океанической впадины и термального погружения (конвергентный этап) и стадию частичной инверсии со следующей стадией полной инверсии с надвигом (коллизионный этап). Стадиям поставлены в соответствие типы образуемой коры (океаническая, субокеаническая, субконтинентальная, континентальная). Стадии разделяются на геосинклинальную и орогенную подстадии (цикл Бертрана). Показано хорошее соответствие между тектоностадиями и орогениями (альпийская, герцинская, каледонская, байкальская и другие) для последних 1500 млн лет. Предложена геологическая шкала тектоностадий с установлением временных границ их начала и конца.

Rejuvenation of the age of continental edges towards the periphery of the continent is basing the task of study of the edges on the theory of vertical and horizontal rows of the tektonofacies. For this purpose, the model of evolution (tectonic stratification) of continental edges was developed. It includes six stages of tectonic development: the origin of a new ocean and its opening (divergent phase of the Wilson cycle), stage reduction of the oceanic basin and thermal immersion (convergent stage) and stage of partial inversion and the next stage of the complete inversion with the compression thrust (collision stage). Corresponding to the stages are the types of the generated crust (ocean, sub-ocean, sub-continental, continental). The stages are divided into geosynclinals and orogenic sub-stages (Bertran cycle). The match is demonstrated between tektonostages and orogenic ones (Alpine, Hercynian, Caledonian, Baikal and others) for the last 1500 million years. Also proposed is the geological scale of tektonostages with the established boarders of the beginning end. Together with the developed model of the evolution of continental edges, it allows for the study of continental structure edges based on the theory of transition of horizontal rows tektonofacies (tektonostages) into vertical and vice versa.

Розроблено систему автоматизації процесу управління подачею аркуша паперу в листових друкованих машинах для мінімізації матеріальних і часових витрат на технологічний процес друку в реальному масштабі часу.

Одним из основных показателей качества подгонки гильзы протеза бедра является отсутствие локальных перегрузок в отдельных областях, в связи с чем возникает задача оптимизации геометрических параметров гильзы для достижения оптимального распределения давления по поверхности культи с учетом зональной восприимчивости мягких тканей к нагрузкам.