Наведено досвід амбулаторного лікування 156-ти хворих на геморой за методом вакуумного перетискання. Представлено показання та протипоказання, особливості виконання вакуумного перетискання гемороїдних вузлів в амбулаторних умовах та лікування хворих у післяопераційному періоді, частоту, характер ускладнень, шляхи їх діагностики та усунення.

Описан опыт амбулаторного лечения больных геморроем методом вакуумного пережатия. Представлены показания и противопоказания, особенности выполнения вакуумного пережатия геморроидальных узлов в амбулаторных условиях и лечения больных в послеоперационном периоде, частота, характер осложнений, пути их профилактики и устранения.

Мета роботи - дослідити динаміку змін системної і локальної протеолітичної активності на стандартизованій моделі гострого некротичного ураження підшлункової залози (ПЗ) у морських свинок. Матеріали та методи. Використано 57 статевозрілих морських свинок. Створено модель некротичного ураження ПЗ. Дослідження змін плазмового і тканинного протеолізу та вмісту в крові молекул середньої маси проводили через 24, 48, 72 год після операції за стандартизованими методиками. Результати. У піддослідних тварин інтенсивність плазмового лізису низькомолекулярних білків через 24 год після моделювання панкреонекрозу перевищувала контроль у 2,2 рази, через 48 год - у 2,4, через 72 год - у 3,1 рази; лізис високомолекулярних білків зростав відповідно у 2,2, 2,6 і 3,3 рази, лізис колагену - у 3,0, 2,9 і 5,0 разів; фібринолітична активність плазми крові була більшою за контроль відповідно у 2,1, 2,5, 3,0 рази, причому неферментативний фібриноліз підвищувався відповідно в 3,8, 4,2 і 5,3 разів, а ферментативний - у 1,6, 2,1 і 2,4 рази; активність протеїназ за Кунітцом перевищувала контрольний рівень відповідно у 6,6, 7,9 і 10,0 разів; рівень молекул середньої маси в крові зростав у 3,5, 4,2 і 5,2 разів. У тканині ПЗ лізис низькомолекулярних білків через 24 год достовірних змін не зазнавав, через 48 год підвищувався на 63,5 % та через 72 год у 2,1 рази, високомолекулярних білків - зростав відповідно на 44,0 і 72,2 %. Колагенолітична активність тканини ПЗ через 24 год збільшувалася на 79,2 %, через 48 і 72 год перевищувала контроль відповідно в 1,8 і 2,9 рази. Сумарна фібринолітична активність була більшою за таку у ко

нтрольних тварин: через 24 год - у 2,0 рази, через 48 год - у 2,2, через 72 год - у 2,7 рази. Підвищення локальної фібринолітичної активності було зумовлено збільшенням як ферментативного (відповідно в 1,7, 2,0 і 2,3 рази), так і неферментативного (відповідно в 2,6, 2,8 і 4,2 рази) фібринолізу. Активність протеїназ за Кунітцом була більшою відповідно в 1,9, 2,2 і 3,2 рази. Смертність тварин становила протягом 24 год 13,3 %, 48 год - 33,3 %, через 72 год - 55 %. Висновок. Запропонована модель гострого некротичного ураження ПЗ спричинює типові зміни плазмового і тканинного фібринолізу та необмеженого протеолізу, а також умісту в крові молекул середньої маси, що дає можливість використовувати її для експериментального визначення ефективності нових методів лікування панкреонекрозу.

Ключ. слова: ішемія, мезентеріальні судини, тонка кишка, гемостаз, протеоліз, фібриноліз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.604.5

Рубрики:

Панкреонекроз

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено дослідженням особливостей застосування лапароскопічної методики, біогемосорбції в лікуванні хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, що ускладнена гострою печінковою недостатністю (ГПН). Вивчено вплив кріоконсервованих ксеногепатоцитів, окремо та в комбінації з фрагментами ксеноселезінки, на біохімічні, імунологічні показники та тривалість життя щурів після п'яти- і семидобової експериментальної механічної жовтяниці. В експерименті було використано 273 тварини. Висвітлено результати лікування 79 хворих, серед них у 62 (79,1%) виявлена ГПН II ст., а у 17 (20,9%) - III ст. Хворим застосовували передопераційну лапароскопічну декомпресію жовчних шляхів, оперативне лікування, післяопераційне екстракорпоральне підключення кріоконсервованих ксеногепатоцитів окремо і в комбінації з фрагментами ксеноселезінки. Розроблено раціональну тактику лікування хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, ускладненою гострою печінковою недостатністю. Застосування лапароскопічних методик та біогемосорбцій дозволило зменшити кількість ускладнень та летальних наслідків на 17,8% при оперативному лікуванні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати проспективного та ретроспективного аналізу 216-ти оперованих хворих на панкреонекроз, які перебували на лікуванні в хірургічній клініці Київської обласної клінічної лікарні, що є базою кафедри хірургії та проктології НМАПО з 2000 до 2007 р. Всі оперовані хворі були поділені на три групи з урахуванням етіологічних форм та ускладнень перебігу захворювання, а також обраної хірургічної тактики режиму оперативних втручань. В першій групі був 121 (56 %) хворий, оперований в режимі "за потребою", в другій - 75 (30 %) пацієнтів, які оперовані "за програмою", в третій групі - 20 (14 %) хворих, які оперовані зі "зміною режиму".

Проанализированы результаты проспективного и ретроспективного анализа 216-ти оперированных больных панкреонекрозом, находившихся на лечении в хирургической клинике Киевской областной клинической больницы, которая является базой кафедры хирургии и проктологии НМАПО с 2000 по 2007г. Всех оперированных больных разделили на три группы с учётом этиологических форм и осложнений протекания заболевания, а также выбранной хирургической тактики режима оперативных вмешательств. В первой группе был 121 (56 %) больной, оперированный в режиме "по потребности", в другой группе - 75 (30 %) пациентов, которые оперированы "по программе", в третьей группе - 20 (14 %) больных, оперированных со "сменой режима".

Гострий біліарний панкреатит (ГБП) було діагностовано у 78 (43,5 %) пацієнтів. Ендоскопічну папілосфінктеротомію (ЕПСТ) використано в лікуванні 60 пацієнтів (76,9 %), в тому числі в контрольній групі у 30 хворих. Перша основна група пацієнтів, яким виконано ЕПСТ, назобіліарне дренування з лікувальним озонованим лаважем складала 15 хворих. В другій основній групі хворих (15 пацієнтів) проведено комбіноване лікування ЕПСТ, назобіліарне дренування з озонованим біліарним лаважем і введення стовбурових клітин кордової крові. Клінічні дослідження свідчать про високу терапевтичну активність озонотерапії у разі включення її в комплексне лікування ГБП, що обумовлено неспецифічною бактерицидною дією озону, його вираженими дезінтоксикаційними та імуномодулювальними властивостями. Застосування озонотерапії дозволяє покращити ефективність санації жовчних шляхів у випадку біліарного некротичного панкреатиту. Використання стовбурових клітин кордової крові призводить до покращання місцевого імунітету та зменшення інфікування жовчі. Використання в комплексному лікуванні хворих із ГБП ендоскопічної папілосфінктеротомії з подальшим назобіліарним дренуванням з озонованим біліарним лаважем і введенням стовбурових клітин кордової крові призводить до зменшення розвитку інфікованих форм некротичного панкреатиту у 2,8 разу.

В хирургической клинике Киевской областной клинической больницы пролечено 78 больных с панкреонекрозом. Методом этапной санации ложа поджелудочной железы (ПЖ) и парапанкреатической клетчатки выделены следующие группы: 1 группа - 29 больных со стандартным лечением, которое включало обработку раневой поверхности антисептиком и использование мазевых повязок на водорастворимой основе; 2 группа - 25 больных, которым использовали углеродные сорбирующие повязки (УСП) на область ПЖ и в парапанкреатическое пространство; 3 группа - 24 больных, которым для местного лечения использовали кордовую ткань и УСП. Полученные результаты показали безопасность и эффективность использования пуповинного канатика и УСП при этапных некрсеквестрэктомиях у больных с панкреонекрозом. Достоверный рост тканевой концентрации свободного оксипролина и уменьшение белковосвязанного оксипролина указывают на угнетение местного репаративного процесса в ПЖ, начиная с 3 суток послеоперационного периода. При комбинированном использовании кордовой ткани и УСП происходит снижение показателей свободного оксипролина и увеличение белковосвязанного оксипролина на 10 сутки, что свидетельствует о локальной активации репаративной регенерации. Переход раневого процесса в фазу регенерации происходит в 4,8 раза быстрее при трансплантации кордной ткани и местном использовании УСП, чем при проведении стандартного местного лечения.

С целью определения особенностей изменений в системе регуляции агрегатного состояния крови на разных стадиях развития панкреонекроза обследовано 35 пациентов. Установлено, что у больных панкреонекрозом в послеоперационном периоде постепенно развивается прогрессирующая хронометрическая гипокоагуляция, которая обусловлена угнетением тромбиногенеза как по внутреннему, так и по внешнему механизму свертывания крови. Это происходит вместе с резким торможением процессов фибриногенеза на фоне структурной гиперкоагуляции, о чем свидетельствует прогрессивное увеличение содержания в крови фибриногена. Через 4 - 7 сут после операции у больных с панкреонекрозом начинается прогрессивное снижение противосвертывающей способности крови, что сопровождается вначале кратковременным увеличением активности фактора Лаки-Лорана, которое на 8 - 14 сут послеоперационного периода сменяется угнетением фибринстабилизирующей способности крови. В послеоперационном периоде у больных панкреонекрозом коротковременная гипертромбоцитемия сменяется снижением содержания в крови тромбоцитов, что происходит на фоне значительного увеличения их функциональной активности. Повышение содержания в крови растворимых комплексов фибрин-мономера, снижение активности антитромбина III и угнетение фибринстабилизирующей способности крови свидетельствует, что в послеоперационном периоде у больных панкреонекрозом развивается синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови.

С целью определения особенностей изменений фибринолиза и протеолиза плазмы крови на разных стадиях развития панкреонекроза обследованы 35 пациента. Установлено, что у больных с некрозом поджелудочной железы повышенная активация плазменного фибринолиза в большей степени обусловлена увеличением низкоэффективного неферментативного лизиса фибрина. В течение послеоперационного периода наблюдается постепенное угнетение Хагеманзависимого фибринолиза на фоне постоянного уменьшения структурных ресурсов фибринолитической системы - во все периоды потенциальная активность плазминогена значительно меньшая, по сравнению с контрольным уровнем. Повышение общей активности антиплазминов, особенно их медленнодействующей фракции, при панкреонекрозе является адекватной реакцией на повышение суммарной фибринолитической активности плазмы крови. Установлено, что развитие ДВС-синдрома может быть инициировано повышением протеолитической активности крови, причем не только за счет действия кислых протеиназ, но и вследствие влияния на гемостаз нейтральных протеолитических ферментов, так называемых металлопротеиназ, которые освобождаются из разрушенных клеток. Как до начала лечения, так и в послеоперационном периоде у больных с панкреонекрозом в плазме крови существенно увеличивается интенсивность нейтрального протеолитического разрушения низко- и высокомолекулярных белков и коллагена, что происходит на фоне высокой активности кислых протеиназ и приводит к постоянному повышению содержимого в крови молекул средней массы.

Мета роботи - визначити показання до хірургічного втручання та оптимальні режими лікування некротичного парапанкреатиту. У період з 2006 до 2010 р. у хірургічній клініці Київської обласної клінічної лікарні проліковано 179 хворих з некротичним панкреатитом, із них таке ускладнення, як парапанкреатит, мали 119 (66,5 %) пацієнтів. Некротичний парапанкреатит або асептичну флегмону заочеревинного простору діагностували у 57 (47,9 %) хворих, гнійно-некротичний парапанкреатит або септичну флегмону заочеревинного простору - у 62 (52,1 %). Висновки: ураження заочеревинної клітковини має велике значення в розвитку ускладнень та летальних наслідків за некротичного панкреатиту. Виконання малоінвазивних втручань сприяє поліпшенню результатів лікування у хворих з обмеженими ураженнями парапанкреатичної клітковини та з наявністю рідинного вмісту в патологічній ділянці. Проведення малоінвазивних втручань у випадку поширених уражень заочеревинної клітковини сприяє евакуації рідинного вмісту, дезінтоксикації. Їх слід застосовувати як перший етап для підготовки до відкритого оперативного втручання. Використання тестів для визначення протеолітичної активності плазми крові та вмісту одержаного ексудату дає змогу обрати оптимальні терміни для оперативного втручання при інфікованому парапанкреатиті. Відкрите оперативне втручання за інфікованого парапанкреатиту, виконане на 4-му тижні від початку захворювання, дає змогу поліпшити результати лікування.

Зазначено, що хворим на некротичний панкреатит (НП) проведено стандартне лікування (контрольна група - 106) або терапію з застосуванням біомедичних технологій (основна група - 73), зокрема, вводили стовбурові клітини кордової крові (СККК). Результати свідчили про безпечність та ефективність використання препаратів кріоконсервованих клітин у лікуванні хворих на НП. Виконання мініінвазивних втручань та трансплантації СККК сприяло збільшенню частоти одужання хворих на першому етапі лікування без відкритого оперативного втручання, зменшенню тривалості їх лікування у стаціонарі та летальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.6-5 + Р413.3-5

Рубрики:

Хірургічна патологія підшлункової залози

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р354.4 + Р353.53 + Р413.601.1-5

Рубрики:

Термо- і гідротерапія

Лікувальне застосування препаратів крові

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження впливу трансплантації стовбурових клітин кордової (пуповинної) крові на плазмову протеолітичну активність проведено на 232-х статевозрілих морських свинках з експериментальним панкреонекрозом. Встановлено, що панкреонекроз у морських свинок характеризується прогресивним зростанням лізису низько-, високомолекулярних білків і колагену, що досягає максимуму через 72 год після моделювання некрозу підшлункової залози. Введення неозонованих клітин кордової крові суттєво зменшує амплітуду приросту лізису азоальбуміну і азоказеїну та усуває перманентність збільшення плазмового колагенолізу. Трансплантація озонованих стовбурових клітин кордової крові стабілізує протеолітичну активність плазми крові за найменших показників інтенсивності лізису низько-, високомолекулярних білків і колагену. Серед нелікованих морських свинок з некрозом підшлункової залози кількість загиблих тварин прогресивно зростає (на 72 год до 45 %). Уведення неозонованих клітин кордової крові знижує смертність морських свинок з панкреонекрозом (через 72 години в 1,3 раза).

Исследование влияния трансплантации стволовых клеток кордовой (пуповинной) крови на плазменную протеолитическую активность проведено на 232-х половозрелых морских свинках с экспериментальным панкреонекрозом. Установлено, что панкреонекроз у животных характеризуется прогрессивным возрастанием лизиса низко-, высокомолекулярных белков и коллагена, что достигает максимума через 72 ч после моделирования некроза поджелудочной железы. Введение неозонированных клеток кордовой крови существенно уменьшает амплитуду прироста лизиса азоальбумина и азоказеина и устраняет перманентность увеличения плазменного коллагенолиза. Трансплантация озонированных стволовых клеток кордовой крови стабилизирует протеолитическую активность плазмы крови при самых низких показателях интенсивности распада низко-, высокомолекулярных белков и коллагена. Среди нелеченных морских свинок с некрозом поджелудочной железы количество погибших животных прогрессивно возрастает (на 72 ч до 45 %).

Показано, що через 48 год після операції в морських свинок з експериментальним панкреонекрозом відбувається надмірна активація плазмового фібринолізу, що призводить до виснаження резервів ферментативного фібринолізу і супроводжується появою в крові високого рівня розчинних комплексів фібрин-мономера. Водночас у підшлунковій залозі активується локальний тканинний фібриноліз без суттєвих порушень структури сумарної фібринолітичної активності.

Для вивчення ефективності комбінованих методів детоксикації за різних фаз токсемії у хворих із некротичним панкреатитом досліджено 3 групи пацієнтів. Контрольна група хворих з методів детоксикації одержувала форсований діурез. Основна група 1 - хворі, яким з метою детоксикації проведено фракційний перитонеальний діаліз та ентеросорбцію. Основна група 2 - хворі, яким з метою детоксикації проведено перитонеальний діаліз, ентеросорбцію та трансплантацію озонованих стовбурових клітин кордової крові. Комбіноване використання фракційного перитонеального діалізу, ентеросорбції та введення озонованих стовбурових клітин призводить до більш швидкого та поступового зменшення показників ендогенної інтоксикації у хворих із панкреонекрозом у фазу ферментної токсемії. Це може бути пов'язано не тільки з видаленням з черевної порожнини токсичних метаболітів, а також з активацією детоксикаційних систем організму за рахунок стимулюючої дії стовбурових клітин. Проведення фракційного перитонеального діалізу та внутрішньовенне введення озонованих стовбурових клітин кордової крові протягом 3 - 4 діб негативно впливало на основні клінічні та лабораторні показники гомеостазу та призводило до зниження ранньої летальності у фазі ферментної токсемії в 1,98 рази. Використання перитонеального діалізу та клітинної терапії показало, що в фазі гострої панкреатогенної токсемії не призводять до серйозних ускладнень.

Вивчено динаміку відновлювальних процесів під час лікування експериментальної і гострої печінкової недостатності різної етіології кріоконсервованими біопрепаратами,одержаними із печінки плода людини на різних етапах його розвитку (8-12 та 22-24 тижні гестації).

Наведено аналіз результатів комплексного дослідження (ультразвукове + цитологічне дослідження) в 342-х пацієнтів із вузлами щитоподібної залози (ЩЗ) розмірами до 1 см. Дані патогістологічного, цитологічного й ультразвукового висновків зіставлено, оцінено точність, чутливість і специфічність УЗД і ТАПБ під контролем УЗД у діагностиці субсантиметрових вузлів ЩЗ, зокрема мікрокарцином. Визначено помилки цитологічної та ультразвукової діагностики дрібних утворень ЩЗ.

Представлен анализ результатов комплексного исследования (УЗИ + цитологическое исследование) в 342-х пациентов с узлами щитовидной железы (ЩЖ) размерами до 1см. Данные патоморфологического, цитологического и ультразвукового выводов были сопоставлены, оценена точность, чувствительность и специфичность УЗИ и ТАПБ под контролем УЗИ в диагностике субсантиметрових узлов ЩЖ, в частности микрокарцином. Определены ошибки цитологической и ультразвуковой диагностики микрокарцином ЩЖ.

An analysis of the results of a compre¬hensive study (ultrasound + cytology) in 342 patients with thyroid nodules measuring up to 1cm was conducted. Data of pathomorphology, cytology and ultrasound findings were compared; accuracy, sensitivity and specificity of ultrasound and FNAB under USI control in the diagnosis of thyroid nodules less than 1cm, including microcarcinomas, were evaluated. Errors of cytology and ultrasound diagnosis of thyroid mi¬crocarcinomas were identified.