Розглянуто постановку та шляхи вирішення проблеми керування температурними напруженнями в анізотропних неоднорідних пружних і непружних структурах. Розглянуто квазістатичну модель, що базується на узагальненому розв'язку крайової задачі термопружності. Вирішено проблему керування: одержання заданого розподілу напружень. Передбачуване поле повинно бути допустимим у лінійній пружності. Проблему керування вирішено з використанням гільбертового функціонального простору. Кожний елемент цього простору є симетричним тензором, який є функцією часу та координат. Додатково введено підпростір, у якому кожний елемент є спільним тензором, а відповідні переміщення на опорах перетворюються в нуль. Вводиться характеристичний тензор, компоненти якого залежать від передбачуваних напружень, власних деформацій і пружних властивостей структури. Вирішення проблеми керування базується на сформульованій і доведеній теоремі, в якій установлено необхідні та достатні умови одержання заданих напружень. Причому виконання цих умов не вимагає розв'язування задачі термопружності. До важливих теоретичних результатів роботи слід віднести ряд наслідків, що мають фундаментальний характер. Також запропоновано спосіб визначення сумісності деформацій у задачах за відсутності необхідного порядку похідних від компонентів тензора деформації. Відповідний результат оформлено у вигляді теореми.