Изучена клиническая эффективность иммуномодулятора и противовирусного препарата "Протефлазид" в лечении фоновых заболеваний шейки матки на фоне вирусного инфицирования. В результате обследования женщин выявлены последовательность и распространённость вируса папилломы человека. Полученные данные свидетельствуют о высокой эффективности иммунотерапии препаратом "Протефлазид" и целесообразность тестирования женщин на вирус папилломы человека, что направлено на профилактику онкологических заболеваний.

Досліджено особливості перебігу фонових захворювань шийки матки у разі інфікування збудниками, які передаються статевим шляхом і запропоновано шляхи підвищення ефективності їх лікування. Встановлено точність неінвазивних та інвазивних діагностичних методів. Вивчено зміни в імунній відповіді та захисному бар'єрі слизових оболонок репродуктивного тракту залежно від характеру інфікування. З урахуванням етіологічного чинника та у процесі лікування висвітлено динаміку морфологічних змін слизової оболонки шийки матки. Обгрунтовано показання та диференційоване призначення терапії з застосуванням протефлазіду та циклоферону. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм, використання якого сприяє нормалізації показників загального імунітету та слизових оболонок статевих органів, зменшенню частоти рецидивів фонових захворювань шийки матки, скороченню термінів лікування та його вартості.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о существенной роли изменений концентрации витамина D3, остеокальцина и кальцитонина в патогенезе остеопороза у женщин с естественной менопаузой. Эти параметры являются наиболее информативными в прогнозировании развития климактерического синдрома при естественной паузе. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о необходимости оценки качества жизни и степени выраженности остеопороза у женщин как с естественной менопаузой, так и при развитии климактерического синдрома, в том числе и после хирургической менопаузы. Полученные данные доказали улучшение всех составляющих качества жизни больных, страдающих постменопаузальным остеопороэом, под влиянием этиотропной заместительной гормональной терапии. Полученные результаты позволяют разработать эффективные диагностические и лечебно-профилактические мероприятия для улучшения качества жизни женщин в постменопаузальном периоде, а также для профилактики менопаузального остеопороза.

Обстежено 81-у жінку з фоновими захворюваннями шийки матки, в яких були діагностовані інфекції, що передаються статевим шляхом: хламідіоз, міко-уреаплазмоз, герпесвірусна та папіломавірусна інфекції. Спостережено супресію Т-хелперів І типу при підвищеній активності Т-хелперів ІІ типу, що свідчить про дисбаланс цитокінового профілю. Згадані зміни найзначніші за наявності вірусної хламідійно-міко-уреаплазмової інфекції. Дефіцит ІФН-гамма та пригнічення активності хелперних Т-лімфоцитів І типу може слугувати додатковим чинником у розвитку злоякісних новоутворень шийки матки.

Обследована 81-а женщина с фоновыми заболеваниями шейки матки, у которых были диагностированы инфекции, передающиеся половым путем: хламидиоз, мико-уреаплазмоз, герпесвирусная и папилломавирусная инфекции. Наблюдается супрессия Т-хелперов І типа при повышенной активности Т-хелперов ІІ типа, что свидетельствует о дисбалансе цитокинового профиля. Упомянутые изменения наиболее значительны при наличии вирусной хламидийно-мико-уреаплазменной инфекции. Дефицит ИФН-гамма и угнетение активности хелперных Т-лимфоцитов І типа может служить дополнительным фактором в развитии злокачественных новообразований шейки матки.

Багаточисленними дослідниками останніх років установлено, що первинною ланкою канцерогенезу шийки матки є інфекція. Найбільш розповсюдженими інфекціями, що передаються статевим шляхом, є не сифіліс, гонорея чи трихомоніаз, а вірусна інфекція (вірус простого герпесу та вірус папіломи людини), хламідіоз і мікоплазмоз. Вірусна інфекція має властивості вбудовуватись в клітинний геном людини, пожиттєво персистувати в нейроцитах і уражувати клітини-імуноцити, що може призводити до імунодефіцитних станів. Рання діагностика вірусних інфекцій є одним з методів профілактичних засобів боротьби з раковими захворюваннями геніталій.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что у женщин в климактерическом периоде на возникновение психосоматических нарушений оказывает влияние реализация половой и детородной функций, уровень тревожности, состояния вегетативной нервной системы, характерологические особенности личности, что отражается на качестве жизни женщин. Полученные результаты свидетельствуют о существенной роли психосоматических нарушений в генезе климактерического синдрома, причем они развиваются на фоне многофакторной конфликтной ситуации. Полученные результаты позволяют расширить имеющиеся данные о патогенезе климактерических нарушений, что следует учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Уперше проведено порівняльно клініко-лабораторне оцінювання перебігу клімактеричного синдрому та встановлено особливості вегето-судинних, психоемоційних та обмінно-ендокринних порушень у жінок у віковому аспекті. Уперше встановлено подібності та відмінності в оцінюванні якості життя у пацієнток з природною менопаузою залежно від вікового аспекту. Уперше показано, що найбільш низькі показники якості життя та збільшення частоти та тяжкості патологічних клімактеричних виявів характерні для вікової групи після 60 років. На більш глибокому рівні показано нові аспекти патогенезу патологічного розвитку менопаузального періоду з виявами клімактеричного синдрому на підставі встановленого взаємозв'язку між клінічними, функціональними, ендокринологічними, біохімічними, гемостазіологічними та урогенітальними розладами у пацієнток різних вікових груп. Здійснено порівняльне оцінювання змін ендокринологічного статусу, показників метаболічного гомеостазу, мінеральної щільності кісток та урогенітальних розладів у пацієнток з природною менопаузою у віковому аспекті. Обгрунтовано необхідність диференційованого підходу до лікувально-профілактичних заходів у жінок з природною менопаузою у різному віці.

Результати проведених досліджень свідчать, що початкові ознаки ефективності лікувально-профілактичних заходів, що проводяться, починаються тільки через 6 міс і полягають у достовірному підвищенні частоти легких клімактеричних порушень за одночасного зниження середніх; зниження рівня соціальних і психотравмувальних чинників, порушень сну всіх видів та інтенсивності больового синдрому. З лабораторних параметрів до даного терміну відзначено лише достовірне зниження вмісту фібриногену. Серед широкого спектра уродинамічних порушень можна виділити зростання частоти легких урогенітальних порушень за одночасного зниження частоти ніктурії. Усі останні параметри, що вивчаються, включаючи ендокринологічний статус і ліпідний обмін, достовірно нормалізувалися після 6 міс від початку лікування та збереглися до одного року. Щодо поліпшення якості життя та зниження основних проявів клімактеричних розладів у жінок віком 61 - 68 років через 6 міс від початку використання вдосконаленого алгоритму. У той самий час, максимальну його ефективність відзначено на завершальному етапі - через 12 міс. Одержані результати надають можливість рекомендувати вдосконалений алгоритм для широкого використання в практичній охороні здоров'я у жінок з природною менопаузою у різні вікові періоди - від 45 до 68 років.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59 + Р418.110.40-1

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Остеодистрофії

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В перименопаузі зустрічається така патологія молочних залоз, як фіброзно-кістозна мастопатія - вона має місце у 20 % жінок, які знаходяться в цьому періоді. Мета роботи - вивчення ефективності та впливу препарату нормоменс на дисметаболічні розлади в жінок у перименопаузі та ранній менопаузі на фоні фіброзно-кістозних змін молочних залоз. Під спостереженням знаходилось 50 жінок в пременопаузі віком 43 - 48 років з ознаками дисметаболічних змін. В залежності від стану та структури молочних залоз їх було поділено на дві групи: 25 жінок із патологією молочних залоз у вигляді фіброзно-кістозних змін (група I) та 25 жінок без патологічних змін у молочних залозах (група II). З метою корекції дисметаболічних розладів на фоні фіброзно-кістозних змін молочних залоз проведено терапію фітопрепаратом нормоменс, який застосовували протягом 6 місяців. Результати дослідження показали достовірне зниження ступеня вираженості психоемоційних ознак клімактеричного синдрому, в деяких пацієнток - відновлення регулярних менструацій, зменшення частоти та інтенсивності болю в молочних залозах, жінки також відзначали покращення сну та відчуття спокою, комфорту, зменшення маси тіла. З боку молочних залоз через 3 місяці лікування, згідно з даними ультразвукового обстеження в динаміці, відбулось зменшення щільності тканини молочних залоз, через 6 місяців - зменшення діаметру та кількості кіст. Отже, запропонована терапія комплексним фітопрепаратом нормоменс показала хороший ефект (ефективність лікування склала до 89,7 % випадків) щодо корекції метаболічних порушень, психоемоційного стану та структурних змін молочних залоз, що доводить полівалентну дію препарату та надає можливість використовувати її як альтернативу замісній гормональній терапії в перименопаузі та ранній менопаузі. Використання препарату нормоменс надає можливість не тільки здійснити профілактику раку молочних залоз, але й підвищити комфорт та якість життя пацієнток в період перименопаузи та ранньої менопаузи.

Мета роботи - використання імуногістохімічного маркеру СD138 для діагностики хронічного ендометриту в жінок із безпліддям та вивчення впливу й ефективності препарату ЕпігалінR (індол-3-карбінол - 200 мг, епігаллокатехін-3-галлат - 45 мг) на стан ендометрія, виходячи зі встановлених основних взаємозв'язків між його структурно-функціональним станом, морфологічними та імуногістохімічними особливостями. В дослідження включено 46 жінок репродуктивного віку з безпліддям віком від 20 до 45 років. Усім жінкам було проведено гістероскопію з біопсією ендометрія та подальшим морфологічним дослідженням ендометрія і визначенням експресії CD138 (мембранний білок, що використовується як маркер плазматичних клітин). Одним із важливих критеріїв включення жінок у дослідження була наявність плазматичних клітин в стромі ендометрія, визначених методом імуногістохімічного аналізу, що, на думку багатьох морфологів, є обов'язковим критеріем для постановки діагнозу хронічний ендометрит. Пацієнтки розділені на дві рівні групи. Перша група отримувала традиційну антибактеріальну терапію, жінки другої групи в комплексі з антибактеріальною терапією отримували Епігалін по 1 капсулі двічі на день протягом 3 місяців. Контроль ефективності терапевтичних заходів здійснювали через 3 місяці по закінченні лікування, проводячи повторне визначення експресії CD138 в ендометріальних зразках, отриманих під час пайпель-біопсії ендометрія на 7 - 10 день оваріально-менструального циклу. У жінок другої групи в порівнянні з першою визначалось вірогідне зниження позитивних плазматичних клітин в біоптатах ендометрія (12 % та 36 % відповідно). Важливим критерієм ефективності лікування була позитивна динаміка в реалізації репродуктивної функції. Протягом року кількість настання вагітностей серед жінок групи Епігаліну достовірно перебільшувала відповідний показник іншої групи. Проведення комплексної терапії із застосуванням препарату Епігалін при хронічному ендометриті в жінок із безпліддям дозволяє достовірно зменшити вираженість клінічних симптомів захворювання, покращити репродуктивну функцію, нормалізувати процеси проліферації та апоптозу в ендометрії.