Проаналізовано дефініції, які використовувалися в педагогічній науці у другій половині XX - на початку XXI ст. щодо підлітків, які не дотримувалися моральних і правових норм, уточнено поняття "делінквентна поведінка підлітків". Узагальнено соціальні, соціально-педагогічні й індивідуально-психологічні детермінанти делінквентної поведінки підлітків у даний період і виокремлено постійні та специфічні детермінанти такої поведінки. Визначено й охарактеризовано етапи розвитку соціально-педагогічної роботи з підлітками із делінквентною поведінкою (актуалізації (1950 - 1970-ті рр.), інституціалізації (1980-ті - середина 1990-х рр.) та технологізації (середина 1990-х рр. - початок XXI ст.)). Встановлено та систематизовано напрями та форми соціально-педагогічної роботи з делінквентними підлітками в різних соціальних інститутах (середні загальноосвітні школи, школи-інтернати для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, школи соціальної реабілітації, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, притулки для дітей, кримінальна міліція у справах дітей).

Проаналізовано генезу понять щодо підлітків, які не дотримувалися морально-правових норм (друга половина XX - початок XXI ст.). Визначено, що введенню до тезаурусу соціальної педагогіки поняття "делінквентна поведінка" передували різні дефініції щодо підлітків, які порушували моральні та правові норми, зокрема, "важковиховувані", "правопорушники" і "педагогічно та соціально занедбані". З кінця 90-х рр. XX ст. у соціальній педагогіці активно використовують термін "делінквентна поведінка підлітків", запозичений із психології. Визначено, що підліток із делінквентною поведінкою - це особа віком 11 - 15 років, яка порушує норми громадського правопорядку, що за певних обставин може загрожувати благополуччю інших людей.

Визначено напрями та проаналізовано форми соціально-педагогічної роботи з підлітками із делінквентною поведінкою в загальноосвітніх навчальних закладах, школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, притулках для дітей, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Виокремлено первинну та вторинну профілактику правопорушень, соціальну реабілітацію неповнолітніх, які мали досвід протиправної поведінки, та психокорекційної роботи з ними. Рекомендовано використовувати найбільш поширені форми роботи: індивідуальні (бесіда, консультація), групові (відеолекції, тренінги, ігри, сімейні групові наради, конкурси) та масові (акції, фестивалі, рекламно-інформаційні кампанії).

Определены направления и проанализированы формы социально-педагогической работы с подростками с делинквентным поведением в общеобразовательных школах, школах-интернатах для детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, приютах для детей, центрах социальных служб для семьи, детей и молодежи.

The article outlines the directions and analyses forms of socio-educational work with teenagers with delinquent behaviour in comprehensive schools, boarding schools for orphan children and children deprived of parental care, shelters for children, and centres of social services for families, children and youth.

Здійснено аналіз розвитку соціально-педагогічної роботи з підлітками з делінквентної поведінкою в центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. Виявлено провідні напрями роботи з підлітками з делінквентною поведінкою у досліджуваний період.

Представлен анализ становления социально-педагогической работы с делинквентными подростками в центрах социальных служб для семьи, детей и молодежи в конце ХХ - начале ХХІ ст. Выявлены главные направления работы с подростками с делинквентным поведением в исследуемый период.

In the article the analysis of becoming of social and pedagogical work with teenagers of delinquent behavior in the centers of social services for a family, children and young people at the end of 20th are beginnings of a 21st century is presented. Basic directions of their activity concerning the prophylaxis of neglect and offences are selected.

Розглянуто проблеми становлення інклюзивної освіти в Україні, організації інклюзивного навчання осіб з інвалідністю в умовах інклюзивного простору. Висвітлено психологічні аспекти організації інклюзивного навчання як механізму соціалізації особистості, технологію організації інклюзивного навчання (методичний та корекційний аспекти).