Робота присвячена лікуванню дітей з прогностично несприятливими формами саркоми м'яких тканин (СМТ). Проаналізовано результати терапії у 54-х пацієнтів з СМТ високого ризику, які проходили лікування у відділенні дитячої онкології Інституту онкології АМН України у 1999 - 2004 рр. Безрецидивне виживання у цій групі хворих становило 32,1 %. Основними прогностичними факторами несприятливого прогнозу виявилися гістологічний підтип пухлини та ступінь розповсюдження пухлинного процесу, які безпосередньо впливають на виживання хворих із СМТ.

Мета роботи - визначити доцільність використання методу підтримки гемопоезу стовбуровими клітинами периферичної крові (СКПК) під час проведення високодозової поліхіміотерапії (ПХТ). З 2002 до квітня 2005 рр. проведено 26 блоків ПХТ з підтримкою гемопоезу СКПК у 13-ти хворих. У 5 із 17-ти хворих діагностували нейробластому, у 3-х - саркому м'яких тканин, у 4-х - саркому Юїнга, в 1-го - тератобластому та в 1-го - остеогенну саркому. З 17-ти хворих в даний час живі 12. Повна ремісія відзначена у 8-ми з них, рецидив - у 4-х. Померли від прогресування пухлинного процесу 3, два - від ускладнень, пов'язаних із лікуванням. Загальна виживаність в описаній групі хворих становить 69 %, повна ремісія на даний час зафіксована у 38 % пацієнтів, кількість ускладнень не перевищувала такої за будь-якої salvage-терапії. За попередніми даними застосування підтримки гемопоезу СКПК під час проведення salvage-терапії під час лікування солідних пухлин у дітей є доцільним, ефективним та безпечним.

Изучена эффективность применения цефтазидима (Цефтум, производства "Артериум") для лечения нейтропенической лихорадки у больных с опухолями опорно-двигательного аппарата. Из 107-ми пациентов (в том числе у 47-ми детей), получивших комбинированное хирургическое лечение и агрессивные схемы полихимиотерапии, у 70-ти (65,4 %) возникла нейтропеническая лихорадка. Для ее лечения у детей цефтазидим назначали внутривенно капельно по 1 г каждые 8 ч в течение 5 - 7-ми дней, пациентам старше 16 лет - по 2 г по той же схеме. После нормализации температуры пациенты получали еще 3 введения антибиотика в течение 24 ч для профилактики рецидива лихорадки. Результаты применения цефтазидима свидетельствуют о его высокой эффективности в терапии нейтропенической лихорадки у больных с опухолями опорно-двигательного аппарата и позволяют рекомендовать его для лечения данной патологии.

Мета дослідження - вивчити можливості променевих методів дослідження в діагностиці ефективності передопераційної хіміотерапії (XT) в дітей, хворих на локальну форму остеогенної саркоми (ОС). В основу дослідження покладено результати хірургічного лікування 46 дітей із локальною формою ОС. Проаналізовано результати лікування дітей віком від 7 до 18 років, котрих лікували у відділенні дитячої онкології Інституту онкології (нині "Національний інститут раку") у період 1999 - 2006 рр. 36 (78 %) хворих були віком від 11 до 16 років. Розподіл за статтю склав порівну хлопчиків та дівчаток. У більшості випадків злоякісна пухлина локалізувалась у стегновій кістці - у 28 (60,8 %) пацієнтів, у великогомілковій кістці - в 11 (24 %) хворих. Ініціальний об'єм пухлини визначали за даними комп'ютерної томографії (КТ). У 28 (60,8 %) пацієнтів він був більшим або значно більшим за 200 мл. Середнє значення об'єму пухлини досліджуваної групи - 342 мл. Враховуючи дані літератури та власного винаходу, завдяки дослідженню безпосередньо пухлини розроблено алгоритм визначення ефективності курсу поліхіміотерапії (ПХТ). Він складається з комплексу методів дослідження: клінічного, рентгенологічного, даних КТ та магнітно-резонансної томографії, ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС). За допомогою УЗДС вивчали структуру і васкуляризацію м'якотканинного компонента пухлини. Встановлено, що в групі з 46 хворих повністю витримано умови алгоритму у 45. В 1 пацієнта перед операцією УЗДС не виконували через гнійний процес у рані. Визначено, що за розробленим алгоритмом ефективною XT була у 42 хворих, неефективною - у 3. Під час зіставлення даних із медикаментозним патоморфозом (МП) позитивним ефектом вважали об'ємну частку житєздатних пухлинних клітин менше 10 % (III, IV ступінь МП за Havos). Виявлено, що істинно позитивні висновки були у 32 випадках, хибно позитивні - у 10 випадках, хибно негативні - в 1 випадку, істинно негативні - у 2 випадках. Отже, чутливість розробленого алгоритму визначення ефективності передопераційної ПХТ складає 96,9 % випадків, а точність - 75,5 %.

Обгрунтовано доцільність застосування у схемах лікування дітей, хворих на остеогенну саркому (ОС), високодозової поліхіміотерапії (ПХТ) та терапії супроводу, ендопротезування великих суглобів. Розроблено методику комбінованого лікування з використанням неоад'ювантної ПХТ та її коррекції за результатами проміжного контролю ефективності XT та морфологічних методів дослідження. Запропоновано алгоритм визначення ефективності передопераційної ХТ на основі поєднання клінічних та радіологічних методів дослідження. Показано, що наявність псевдокапсули пухлини під час УЗД свідчить про ефективність передопераційної ХТ і обгрунтовує можливість проведення радикального органозберігального хірургічного втручання у дітей. Встановлено, що коррекція передопераційної ХТ призводить до значного підвищення показника лікувального патоморфозу пухлин. Доведено, що терапія супроводу з використанням комплексу гепатопротекторів і стимуляція діурезу дозволяє інтенсифікувати лікування. Залежно від ефективності ХТ та інших особливостей перебігу пухлинної хвороби систематизовано та уточнено показання та протипоказання до радикальних органозберігальних оперативних втручань у дітей. Встановлено, що на сьогодні найбільш адекватними обсягами хірургічних втручань у дітей, хворих на ОС, є резекція ураженої кістки з заміщенням дефекту аутотрансплантатом малогомілкової кістки на судинній ніжці у разі діафізарної локалізації пухлини і ендопротезування подовжуючими ендопротезами великих суглобів у разі епіметафізарної локалізації пухлини.

Частота розвитку інфекційних ранових ускладнень в хірургічній практиці не знижується, незважаючи на впровадження нових сучасних методів їх профілактики та лікування. Розвиток післяопераційних гнійних ускладнень може звести нанівець успіх добре виконаної складної хірургічної операції. Основу догляду за післяопераційною раною, яка потенційно може бути інфікованою, становить використання сучасних препаратів з потужною антибактеріальною дією проти можливих збудників ранової інфекції. Своєчасне призначення адекватної, а головне - потужної антибіотикотерапії дає змогу не тільки поліпшити клінічні результати і підвищити якість життя хворих, а й знизити фінансові витрати, запобігши виникненню можливих септичних ускладнень. Проведено антибактеріальне лікування препаратом лінезолідин у 23 післяопераційних хворих після видалення пухлин кісток. Динаміка загоєння ран, відсутність будь-яких ускладнень, нормалізація імунологічного статусу надають змогу рекомендувати лінезолідин як препарат вибору для застосування у підлітків після проведення хірургічного лікування пухлин кісток.

Наведено клінічний досвід застосування центрального венозного катетера (ЦВК) Бровіак у 80-ти дітей, хворих на онкологічні захворювання. Показано, що ризик катетер-асоційованих інфекцій кровотоку (КАІК) становить 1,1 на 1000 катетеро-днів, що є порівнянним із даними розвинутих країн. Проаналізовано ускладнення під час використання катетера, відпрацьовано методику ведення хворих із КАІК. Одержані дані свідчать про безпечність і доцільність застосування ЦВК типу Бровіак у дітей, хворих на онкологічні захворювання.

Такі злоякісні новоутворення кісток, як остеогенна саркома та саркома Юїнга, часто виявляються ознаками розпаду, що підвищує ризик гнійно-септичних ускладнень на тлі вторинних імунодефіцитів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. В 11-ти післяопераційних пацієнтів після видалення пухлин кісток проведено антибактеріальне лікування тейкопланіном (глітейк). Динаміка загоєння ран, відсутність будь-яких ускладнень, нормалізація імунологічного статусу надають змогу рекомендувати тейкопланін як препарат вибору для застосування у підлітків після проведення хірургічного лікування пухлин кісток.

Мета роботи - провести аналіз ефективності субтотальної резекції кісток у дітей зі злоякісними новоутвореннями із застосуванням аутопластики дефекту автоклавованою кісткою із зони резекції та васкуляризованою малогомілковою кісткою у випадку поширеного ураження пухлиною дометаепіфізарної зони. За період з вересня 2010 р.по жовтень 2015 р. прооперовано 8 дітей (4 дівчинки, 4хлопчики) віком від 9-ти до 14-ти років зі злоякісними новоутвореннями кісток, протяжність ураження яких становила близько 2/3 довжини кістки. Результати: жодного місцевого рецидиву пухлини не відзначено за терміну спостереження від 4-х до 54-х міс. Функціональний результат за оцінкою Musculoskeletal Tumor Society становив 90,0 +- 8,5 %.

Мета дослідження - визначення впливу імунокорекції з використанням екзогенних пептидів МНР (препарат камелін-біо) на ефективність лікування дисплазії шийки матки I, II ст., зумовленої змішаною хламідійно-папіломавірусною інфекцією. Відповідно до завдань дослідження рандомізовано відібрано 72 пацієнтки з дисплазією папіломавірусно-хламідійної етіології. Жінок було розподілено на 2 групи: основну (n = 36) і контрольну (n = 36), зіставні за віком, проявами та тривалістю процесу. Основна група традиційного лікування одержувала препарат камелін-біо капсули у дозі 1 капсула (0,19 г) тричі на день 30 днів від початку лікування. Зниження вірусного навантаження нижче клінічно значущого порога (3 Ig) було досягнуто у 70 % пацієнток з групи контролю та у 77,8 % - в основній групі. Отже, адекватна комплексна терапія з урахуванням ролі екзогенних пептидів сприяє зменшенню активності ВПЛ, його елімінації, що знижує частоту рецидивів. Ефективність комбінованої терапії дисплазії шийки матки легкого та середнього ступенів з використанням препарату камелін-біо становила 88,9 %. У групі пацієнток, що одержували стандартну терапію, ефективність становила 83,4 %. Заключення: для розв'язання життєво важливих клінічних завдань у розпорядженні практичного лікаря є інноваційний препарат камелін-біо, який, зокрема, надає змогу пришвидшити елімінацію ВПЛ у жінок фертильного віку. Включення у традиційну схему лікування дисплазії шийки матки препарату камелін-біо є етіопатогенетично виправданим і дозволяє гармонізувати імунний гомеостаз пацієнток та підвищити ефективність лікування.

Реконструкція кісток після повної хірургічної резекції пухлини в дітей зі скелетом, що росте, є хірургічною проблемою. Особлива проблема периартикулярної реконструкції проксимального відділу стегна та вертлюжної западини полягає в особливій структурі та функції, що забезпечує рух та опору, тому недостатньо пересадки тільки васкуляризованого аутотрансплантату малогомілкової кістки. Використання вільних кісткових реваскуляризованих аутотрансплантатів надає змогу замістити значні дефекти трубчастих кісток. Клінічний випадок. Наведено випадок пересадки васкуляризованого епіфізарного трансплантату проксимального відділу малогомілкової кістки в дитини з діагнозом "Саркома Юінга проксимального відділу стегнової кістки" після резекції пухлини у відділенні реконструктивної та пластичної мікрохірургії Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" МОЗ України. Встановлено, що пересадка васкуляризованого епіфізарного трансплантату проксимального відділу малогомілкової кістки зі збереженою суглобовою поверхнею після видалення пухлини разом з ураженим фрагментом стегнової кістки забезпечує відновлення рухливості суглоба і, головне, потенціал росту, що має незаперечне значення в дітей. Лікувальна тактика виявилась ефективною та надала змогу врятувати життя дитини. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.