Висвітлюється мета, завдання, засоби, методи і форми фізичного виховання учнів молодших класів, розкривається роль занять фізичними вправами в організації раціонального режиму дня в школі і вдома. Наведено рекомендації щодо методики вивчення програмного матеріалу, організації уроків фізкультури і заходів з фізичного виховання в режимі навчального дня, позакласної і позашкільної фізкультурно-масової роботи, а також фізичного виховання дітей в сім'ї. Належне місце відводиться висвітленню прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів на заняттях фізкультурою, а також розкриттю прийомів підготовки їх до самостійного використання засобів фізичного виховання у повсякденному житті.

Розроблено методику двовимірного гравітаційного моделювання континентальних окраїн зсувного типу. Одержано емпіричну залежність густини від потужності для мезокайнозойського осадового комплексу. На підставі сейсмічних даних побудовано схеми глибин залягання підошви неконсолідованих осадів та поверхні кристалічного фундаменту. Базуючись на цих розробках, побудовано тривимірні гравітаційні моделі земної кори та верхньої мантії плато та суміжних районів у масштабі 1:3 000 000, а також прибережної зони у масштабі 1:1 000 000. На підставі аналізу результатів досліджень встановлено положення межі океан - континент у цьому районі, одержати уявлення про детальну будову Гвінейської зони розломів та її провідної ролі у формуванні геоморфологічної структури плато та запропонувати механізм цього процесу. Виділено об'єкти, які є перспективними щодо пошуку вуглеводнів, що відносяться до дев'яти різних структурних типів. У прибережній зоні намічено смугу розвитку латеритів, які можуть бути джерелом алюмінієвої сировини.

Запропоновано метод установлення відповідності між двійковими символами вихідного повідомлення та реалізаціями випадкового сигналу керованої ентропії під час формування широкосмугових сигналів, що дозволило не використовувати дискретні псевдовипадкові послідовності для збільшення бази сигналів і спростити реалізацію засобів формування даних сигналів. Розвинуто метод обробки широкосмугових випадкових сигналів, за яким виділення повідомлення запропоновано здійснювати шляхом статистичного оцінювання значень ентропії відповідних фрагментів таких сигналів, що на відміну від кореляційних методів не потребує зберігання еталонів форми оброблюваних сигналів і спрощує засоби обробки широкосмугових сигналів. Одержано характеристики розробленого методу, з використанням якого встановлено збільшення швидкості обробки сигналів у 8 разів, підвищення завадостійкості на 2 дБ за однакової часової складності комунікаційних засобів комп'ютерних систем, а також більш рівномірне використання смуги частот у порівнянні з традиційними кореляційними методами.

Проаналізовано вплив шуму каналу на інформаційні сигнали в системах передачі інформації, що реалізуються на підставі використання широкосмугових сигналів зі змінною ентропією розподілу ймовірностей станів.

На основі інтерпретації даних ГСЗ вздовж профілів Диканька - Дружківка і Решетилівка - Синівка за допомогою методу томографічної інверсії перших вступів сейсмічних хвиль одержано розподіли швидкостей, за якими виділено зони порушень. Проведені дослідження показали, що родовища вуглеводнів, які перетинаються профілем Решетилівка - Синівка, приурочені до області мінімальних швидкостей осадового чохла. Сагайдацьке пов'язане із солянокупольною структурою, а Семиренківське і Тимофіївське - з глибинними розломами. В перетині профілю Диканька - Дружківка всі локальні западини характеризуються різними параметрами розломних зон (глибина закладання, напрямок падіння, кут нахилу). На межі Чутівської і Розпашнівської западин на глибині 30 км виявлено високошвидкісну аномалію з приуроченими до неї розломними зонами, які можуть слугувати каналами надходження вуглеводнів в осадовий чохол.

У результаті двовимірного гравітаційного моделювання та побудови палеоструктурного розрізу (за даними МВХ СГТ) визначено складну блокову будову східної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Скіфська плита складена субконтинентальною корою потужністю від 31,5 км під Крайовим уступом до 43,5 км на межі зі Східноєвропейською платформою (СЄП). Утворення Крайового уступу, обмеженого з обох боків глибинними розломами післямайкопського віку, зумовлено зануренням Західночорноморської улоговини. В ядрі Каламітського валу встановлено існування тіла з густиною, характерною для порід таврійської серії. Структура валу сформувалася в результаті занурення в крейді країв тріас-юрського басейну. Кристалічний фундамент Каркінітського прогину складений чергуванням блоків з нормальними і підвищеними значеннями густини, які зумовлені вкоріненням мантійної речовини в процесі рифтогенезу. На північному борту прогину під крейдяними відкладами моделюванням виявлено лінзу середньо-верхньоюрських осадово-вулканогених порід. Згідно з результатами досліджень, уздовж профілю межа Скіфської плити і СЕП проходить значно північніше структури Голицина. Швидкість осадонагромадження визначено за даними стосовно потужністі осадових комплексів уздовж профілю, що надало змогу уточнити динаміку тектонічних рухів. Показано, що всі структури району досліджень упродовж мезо-кайнозою мали самостійну історію розвитку.

Проведено гравітаційне моделювання і побудовано палеоструктурний розріз уздовж профілю МВХ-ЗГТ N 598506. Результати надали змогу розвинути уявлення про глибинну будову і еволюцію центральної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Визначено місцеположення межі Східноєвропейської платформи і Скіфської плити в перетині профілю. Підтверджено рифтогенне походження Каркінітського прогину, а також наявність під юрськими відкладами Каламітського валу лінзи порід із густиною, характерною для відкладів тріасу. Згідно із значеннями швидкостей осадонагромадження, обчисленими на підставі даних щодо потужності осадових комплексів, розвиток структур району досліджень пов'язаний із зануренням Каркінітського прогину протягом крейди - Майкопу і Крайового уступу в пізній крейді. У цей час опускання відбувається у межах Західночорноморської западини. Характер розломоутворення в ході еволюції Каркинітського прогину вказує на наявність у ранній крейді режиму розтягування літосфери у південному напрямку, який в палеогені змінився стисненням, зумовленим, вочевидь, тиском з боку Західночорноморської западини.

Виконано комплексну інтерпретацію сейсмічних даних уздовж профілю КМЗХ - ГСЗ Синельникове - Чугуїв. Виявлено, що земна кора вздовж профілю має складну шарувато-блокову будову з відмінностями за всією глибиною розрізу в трьох великих структурних елементах - Українському щиті, Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ) і Воронезькому кристалічному масиві. Осадовий чохол має найбільшу потужність у ДДЗ і складається з двох структурних поверхів: верхнього - шаруватого низькошвидкісного, і нижнього - однорідного високошвидкісного. В земній корі за швидкісними та рефлективними властивостями виділено верхню і нижню кору, причому параметри розрізу змінюються як за глибиною, так і вздовж профілю. Потужність земної кори 33 - 40 км. Виділені у верхній мантії відбивні площадки пов'язані з можливою давнішою другою межею Мохо. Основні розломи у верхньому структурному поверсі ДДЗ мають мантійне закладання і, як наслідок, можуть бути каналами для надходження вуглеводнів з глибини в осадовий чохол. Осьова частина мантійного діапіру зміщена на північ відносно центру западини, що може свідчити про переважне розкриття Дніпровсько-Донецького авлакогену в південно-західному напрямку.

Засобом ітераційного моделювання побудовано тривимірну щільнісну модель земної кори Донбасу, яка грунтується на результатах переінтерпретації сейсмічних спостережень та поля сили тяжіння за профілем глибинного сейсмічного зондування X і XІ. Наведено геологічне тлумачення одержаної моделі, яка характеризує збіжність та відмінність структури Донбасу з іншими елементами Дніпровсько-Донецького авлакогена. Зіставлення зі швидкісною моделлю по профілю DOBRE'99 прогнозної щільнісної моделі надає додаткову інформацію щодо глибинної будови регіону. Аргументовано доречність використання узагальнених моделей (інваріантов) для підвищення достеменності інтерпретації.

Наведено результати переінтерпретації аномалій поля сили тяжіння центральної частини Гвінейського крайового плато.

Обговорено результати інтерпретації гравітаційних аномалій уздовж профілів, що перетинають Гвінейське плато у діагональному напрямку.

Дослідження, проведені з метою оптимізації введення даних при тривимірному гравітаційному моделюванні, показали правомірність заміни кількох пластів мезо-кайнозойських осадових відкладів різної густини Гвінейського крайового плато одним шаром з середнім значенням цього параметра, що залежить від товщини шару. Для поліпшення якості розрахунків доцільно задавати значення модельної густини з трьома знаками після коми.

Наведено результати інтерпретації хвильових полів Гвінейського крайового плато на засадах нових побудованих карт основних відбивних горизонтів, які дають точніше уявлення про структуру та еволюцію осадового чохла у порівнянні з опублікованими раніше роботами.

З використанням даних сейсмогравітаційного моделювання по профілях ГСЗ, які перетинають перехідну зону від Дніпровського грабена до Донбасу, засобом багатоваріантного аналізу підібрано оптимальну густинну модель нижнього шару осадової товщі. Різницеве поле від цієї моделі, три верхні поверхи якої були закріплені раніше, проінтерпретовано за допомогою методу тривимірного гравітаційного моделювання. Одержане рішення - ущільнення консолідованої кори вздовж осі Дніпровсько-Донецького авлакогену та паралельно Північному крайовому порушенню - зіставлено з наявними моделями Дніпровського грабена та Донбаса. Зроблено висновки щодо подібності та розбіжностей у структурі ланок, що складають авлакоген.

Наведено результати аналізу та інтерпретації геофізичних даних перехідної зони в північно-західній частині Чорного моря в районі Ломоносівського підводного палеовулканічного масиву (ЛПМ). За результатами аналізу гравітаційного поля у східній частині ЛПМ виділено зону порушень зі зсувом приблизно 10 км, спрямовану поперек континентального схилу на південно-північний захід. Густинне моделювання показало, що активна тектономагматична діяльність у межах ЛПМ проявлена серією блоків різної густини і, ймовірно, різного складу та віку. Результати гравітаційного моделювання засвідчують, що перехідна зона між континентальною структурою Скіфської плити та Західночорноморською западиною охоплює континентальний схил і продовжується на південь під присхиловою глибоководною частиною Чорноморського басейну. Згідно з магнітним моделюванням та особливостями розміщення магнітоактивних тіл зроблено висновок, що в палеогені - пізній крейді ділянки сучасного шельфу району ЛПМ знаходилися вище рівня моря і зазнавали розмивання та вивітрювання.

На підставі тривимірного гравітаційного моделювання земної кори і верхньої мантії району в масштабі 1:1 000 000 одержано дані стосовно глибинної будови шельфу Гвінеї. Визначено глибину залягання покрівлі й підошви кристалічного фундаменту, потужності та густини як осадової товщі, так і консолідованої кори. З використанням комплексу сейсмічної та гравіметричної інформації визначено ділянки, які є перспективними щодо пошуків вуглеводнів. У прибережній зоні виділено смугу, що може слугувати джерелом алюмінієвої сировини.

На базі тривимірного гравітаційного моделювання визначено параметри глибинної будови земної кори та верхньої мантії Гвінейського крайового плато, що дозволило виявити тектонічні елементи й особливості утворення цієї структури. Разом з субмеридіональними передконтинентальними прогинами виділено елементи субширотного простягання, за своїм характером подібні до трансформних розломів Серединно-Атлантичного хребта. Зроблено висновок, що плато знаходиться на стику двох типів окраїн - класичної пасивної в напрямку захід - схід і пасивної зсувної у напрямку північ - південь. У формуванні структурних елементів крім ортогональної системи бере участь і діагональна, зокрема, північно-західна границя блоку консолідованого фундаменту, відомого як виступ Касине, яка утворюється продовженням на акваторію розломної зони Бісау-Кідіра. Виявлено, що в регіоні сформувалася специфічна, неоднорідна по латералі кора, представлена континентальним, перехідним та океанічним типами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390.5

Рубрики:

Розривні (диз'юнктивні) порушення і структури

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати комплексної переінтерпретації кінематичних годографів уздовж профілю ГСЗ 25 за допомогою методів томографічної інверсії перших вступів сейсмічних хвиль і сейсмоструктурного моделювання з долученням розв'язання прямої задачі гравіметрії. На базі характерних елементів томографічного розрізу, сейсмічної та густинної моделей визначено особливості глибинної будови земної кори та верхньої мантії західної частини Чорного моря, які суттєво розвивають сучасні уявлення про геотектоніку субокеанічної Західночорноморської глибоководної западини, платформних утворень Скифської плити та зони переходу між ними.

З метою вивчення глибинної будови північно-західної окраїни Антарктичного півострова, враховуючи існування двох суперечливих уявлень щодо причин виникнення рифтогенезу в протоці Брансфілд, на основі сейсмічних даних проведено багатоваріантне двовимірне густинне моделювання вздовж профіля, що охоплює структури від океанічного блока протоки Дрейка до континенту. Результати не підтвердили спрединго-субдукційну природу Західної Антарктики. Таким чином, материкова окраїна Антарктичного півострова швидше за все належить до пасивного типу і протока Брансфілд не є задутовим басейном. Показано, що типово океанічна кора протоки Дрейка змінюється двошаровою субконтинентальною корою Південношетландських островів. У протоці Брансфілд підтверджено вкорінення мантійної речовини в нижню і середню частини фундаменту, що разом з просіданням дна є типовим для рифтових структур. Припущено існування ще одного центру рифтингу в прибережній частині платформи Брансфілд. Розрахована глибина залягання поверхні мантії в межах Антарктичного півострова засвідчує про його континентальну будову.