У 36-ти хворих під час і після операцій на нижній кінцівці вивчено тривалість знеболювання та стресові реакції. Знеболювання тривало значно довше з клофеліном. Сироватний рівень кортизолу змінювався несуттєво, глікемія під час операції зростала, але міжгрупова різниця була незначною.

У 36-ти пациентов во время и после операций на нижней конечности под проводниковой блокадой 1 % лидокаином или 1 % лидокаином со 100 мкг клофелина изучена длительность обезболивания и стрессорные реакции. Обезболивание протекает значительно дольше с клофелином. Сывороточный уровень кортизола меняется незначительно, гликемия во время операции достоверно возрастает в обеих группах, но межгрупповое различие незначительное.

Обгрунтовано оригінальну модифікацію заднього підколінного доступу для блокади сідничного нерва та доведено її переваги перед традиційними доступами. Доведено ефективність інфрачервоної термометрії як предиктора успішної блокади, ефективну анестезію великогомілкового та загального малогомілкового нервів, незалежно від моторної відповіді, однаково швидкий початок сенсорного та симпатичного блоку як з 1 % лідокаїном, так і з 0,5 % ропівакаїном, повільніший початок моторного блоку та найдовшу тривалість усіх компонентів анестезії з 0,5 % ропівакаїном. Біохімічні стрес-маркери під час і після операції змінювались менше за провідникової анестезії, ніж за загальної, але пролактин зростає утричі після виконання блокади, корелюючи з рівнем ситуативної тривожності пацієнтів. Після операції інтенсивність болю та потреба в опіоїдах значно менші, а тривалість аналгезії - довша за провідникової анестезії, особливо з ропівакаїном. Встановлено, що плазмові рівні лідокаїну після його дози 800 мг з додаванням адреналіну (1:200.000) не досягають 5 мкг/мл, час до пікового рівня становив від 20 до 60 хв.

Каудальная эпидуральная анестезия имеет ряд преимуществ для хирургии тазобедренного сустава. На 17 свежих трупах пунктировалось сакральное эпидуральное пространство и вводилось 20 мл 0,01 % раствора метиленовой синьки. У трех трупов синька оказалась в парасакральном пространстве. После успешной каудальной инъекции (на 14 трупах) эпидуральное пространство было окрашено на уровнях S1 и L5 у 14 (100 %) трупов, на уровне L4 - у 13 (93 %), L3 - у 12 (86 %), L2 - у 9 (64 %), L1 - у 5 (36 %), T12 - у 3 (21 %) трупов и на уровнях T11-T5 - лишь у одного (7 %) трупа. Выводы: каудально впрыснутый раствор в объеме 20 мл надежно омывает копчиковые, крестцовые и нижние поясничные спинальные корешки, однако необходима надежная идентификация эпидурального пространства различными методами.

Анестезия в хирургии тазобедренного сустава проблематична из-за возраста и сопутствующих заболеваний пациентов, необходимости надежной интраоперационной и послеоперационной аналгезии, тромбопрофилактики. Поэтому спинальная или эпидуральная блокады довольно популярны, однако с ними сопряжены серьезные риски - брадикардия, артериальная гипотензия, угнетение дыхания, постпункционная головная боль, эпидуральная гематома или абсцесс и т. д. Блокады периферических нервов как одноразовые, так и продленные (через катетер), включающие поясничное сплетение и седалищный нерв, имеют ряд преимуществ перед спинальной и эпидуральной анестезией. Для наиболее эффективной блокады поясничного сплетения в псоас-компартменте предложено несколько доступов. Цель работы - оценить распространение местного анестетика после блокады в псоас-компартменте доступом Capdevila. У 21-го взрослого пациента продленные блокады псоас-компартмента через катетер в поясничном сплетении использованы как компонент интра- и послеоперационной аналгезии при эндопротезировании тазобедренного сустава. При завершении операции в катетер вводили 10 мл 1 % лидокаина и 10 мл контрастного вещества (йогексола). Затем выполняли стандартную передне-заднюю рентгенографию с последующей оценкой распространения контраста вдоль тел позвонков. Распространение контрастного вещества по спинальным сегментам LIII и LIV обнаружено у всех (100 %) пациентов, LV - у 7-ми (33 %), LII - у 5-ти (24 %), а по всем, включая LI и SI, - лишь у 2-х (10 %). Кроме того, выявлено 2 рентгенографических паттерна: у 8-ми (38 %) пациентов контрастное вещество распространялось равномерно вдоль позвоночника, а у 13-ти (62 %) концентрировалось преимущественно около тел позвонков LIII и LIV. Выводы: 20 мл раствора всегда охватывают спинальные сегменты LIII и LIV, остальные сегменты могут нуждаться в дополнительной блокаде.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.1 + Р458.285.1-5

Рубрики:

Операції в ділянці тазового пояса, тазостегнового суглоба і стегна

Деформації і функціональні порушення кульшового суглоба і стегна

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комбінація блокади поперекового сплетення та блокади сідничного нерва виконувалась для операцій на кульшовому суглобі у 27 ортопедичних пацієнтів. Застосовувалась загальна доза 800 мг 1 % лідокаїну з додаванням бупренорфіну (1 мкг/кг). Моторний, сенсорний (за уколом) і симпатичний (за інфрачервоною термометрією шкіри) компоненти анестезії оцінювались через 5, 10, 15, 20, 120, 180, 240, 300, 360, 420, 480, 540, 600, 660 та 720 хв. Усі компоненти розвинулись за 20 хв і тривали щонайменше 5 год. Висновок: досліджений метод регіонарної анестезії може успішно застосовуватись у хірургії кульшового суглоба.

Адекватное обезболивание при эндопротезировании тазобедренного сустава (ТБС) способствует снижению хронической боли, оптимизации функции мышц и восстановлению объема движений в суставах. Цель работы - сравнить различные методы обезболивания по показателям уменьшения боли и физической активности пациентов после эндопротезирования ТБС. В исследование включены 150 пациентов в возрасте (63,3 +- 12,5) лет, которым проведено первичное эндопротезирование ТБС. Использованы 4 варианта интраоперационной анестезии: общая (группа G, n = 25), паравертебральный блок в комбинации с каудальной эпидуральной анестезией (группа PVE, n = 25), спинальная (группа S, n = 75), периферические нервные блоки (группа NB, n = 25). В послеоперационном периоде пациенты получали аналгезию: опиоиды системно (группа O, n = 75); паравертебральный блок (группа PV, n = 50); эпидуральную аналгезию (группа E, n = 25). Оценивали время достижения соответствия трем критериям: адекватному обезболиванию (интенсивность боли менее 4 баллов по ВАШ), без введения опиоидов больше 12 ч, способность пройти дистанцию 30 м. Пациентам группы G потребовалось значительно больше времени, (61,2 +- 23,5) ч, для достижения соответствия трем критериям после операции по сравнению с группой PVE - (40,8 - 17,1) ч; S - (48,6 +- 19,3) ч; NB - (47,6 +- 15,1) ч. В группе PVE зафиксирован наилучший результат восстановления после операции. Пациентам группы PV потребовалось достоверно меньше времени для соответствия трем критериям после операции (38,4 +- 14,8) ч по сравнению с группой O - (56,2 +- 20,6) ч; E - (50,0 +- 17,4) ч. Сделаны выводы, что пролонгированная паравертебральная аналгезия улучшает течение послеоперационного периода и обеспечивает лучшие условия для физического восстановления пациентов после эндопротезирования ТБС.

Мета роботи - аналіз впливу анестезії та післяопераційної (ПО) аналгезії на здатність пацієнтів рухатись після артропластики кульшового суглоба (КС). У 150 пацієнтів оцінювали дистанцію, яку вони проходили за 6 хв, протягом трьох діб після артропластики КС в залежності від методики інтраопераційної анестезії та ПО аналгезії. Пацієнти, яких оперували з використанням паравертебральної блокади в поєднанні з каудальною епідуральною анестезією, демонстрували кращі результати 6-хвилинного тесту в порівнянні з пацієнтами, яких оперували під загальною анестезією, в умовах провідникової анестезії та під спінальною анестезією. В післяопераційному періоді пацієнти, які одержували тривалу паравертебральну аналгезію, краще долали відстань за 6 хв порівняно з пацієнтами, яким застосовували системне введення опіоїдів та епідуральну аналгезію. Висновки: паравертебральна блокада сприяє ранньому фізичному відновленню пацієнтів після артропластики КС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглоба і стегна

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.1

Рубрики:

Ревматизм

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняння гемодинамічних профілів пацієнтів при артропластиці кульшового суглоба (КС) в умовах різних методів знеболювання. У 132 пацієнтів у ході виконання артропластики КС оцінювали показники гемодинаміки в періопераційному періоді в залежності від методики інтраопераційної анестезії та післяопераційної аналгезії. На тлі спінальної анестезії спостерігали суттєве зниження артеріального тиску (АТ) з тенденцією до брадикардії, що потребувало вазопресорної підтримки. Загальна анестезія супроводжувалась досить стабільним рівнем АТ з епізодами тахікардії. Найбільш стабільною була гемодинаміка на тлі паравертебральної і каудальної епідуральної анестезії та блокад нервів (поперекового сплетення та сідничного нерва). В післяопераційному періоді гемодинаміка була найбільш стабільною на тлі пролонгованих регіональних методів аналгезії. Висновки: пролонговані паравертебральні блоки є оптимальним варіантом знеболювання при артропластиці КС з точки зору забезпечення гемодинамічної стабільності.

Мета роботи - аналіз ускладнень і небажаних ефектів реуіонарної анестезії під час артропластики кульшового суглоба. У 346 пацієнтів, яким виконали артропластику кульшового суглоба в умовах різних методів регіонарної анестезії, проаналізували інтраопераційні побічні ефекти та небажані явища. Середній вік пацієнтів становив (63,17 +- 12,26) року. Найбільше часу потребувало виконання каудальної блокади з паравертебральною катетеризацією - (12 +- 2) хв. Ненавмисну пункцію судин фіксували під час виконання блокад нервів (7 % спостережень) та каудальної блокади з паравертебральною блокадою (6 %). Потреба зміни спрямування голки найчастіше виникала під час виконання псоас-компартмент блоку (22 % спостережень) та каудальної блокади (19 %). Недостатньою аналгезія найчастіше була у пацієнтів, яким застосовували блокаду нервів (22 %). Додаткове введення опіоїдів призводило до пригнічення дихання у 16 % пацієнтів даної групи. Порушення гемодинаміки (аритмія та гіпотензія) найчастіше виникали у пацієнтів, яким застосовували спінальну анестезію. Усі групи пацієнтів не різнилися статистично значущо за частотою нудоти та блювання, а також тремтіння. Висновки: блокади периферичних нервів за впливом на гемодинаміку пацієнта є безпечнішими у порівнянні з нейраксіальними. Водночас вони менш ефективні та більш трудомісткі.

Місцеві анестетики (МА), як і всі інші ліки, можуть спричинити небажані явища. На відміну від украй рідкісних (приблизно 1 : 1 000 000) алергічних реакцій на МА інтоксикація місцевими анестетиками (ІМА) є значно більш вірогідною (інцидентність приблизно 1 : 1000), особливо з відносно високими дозами, вживаними для епідуральних або великих блокад нервів. Лікування тяжкої ІМА від сучасних анестетиків потужної та довготривалої дії (наприклад, бупівакаїну) було дуже складним і майже безнадійним до успішного "ліпідного порятунку" доволі високими внутрішньовенними дозами ліпідної емульсії у щурів у 1998 році, потім у пацієнтів у 2006 році. Цей революційний метод (20 % ліпідна емульсія болюсом 100 мл упродовж 2 - 3 хвилин, потім інфузією 200 - 250 мл упродовж 15 - 20 хвилин, якщо не відновиться стабільність гемодинаміки - розглянути повторний болюс чи пришвидшення інфузії), образно названий "срібною кулею" проти ІМА, спершу рекомендувався лише як засіб відчаю у випадку безуспішної реанімації. Однак рекомендації Американського товариства регіональної анестезії 2010, 2012 і 2017 років послідовно ставали все менш консервативними, і зараз іліпідний порятунокі рекомендований за перших ознак серйозної ІМА, одразу після забезпечення прохідності дихальних шляхів. Висновок: один літр 20 % ліпідної емульсії має бути наявний на кожному робочому місці, де виконують епідуральну анестезію або великі блокади нервів високими дозами МА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4-59 + Р457.845.4-1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Операції на колінному суглобі і гомілці

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено вирішення актуальної проблеми сучасної анестезіології - підвищення ефективності та безпечності реґіонарної анестезії при операціях ендопротезування кульшового суглоба шляхом розробки алгоритму вибору оптимального варіанту на підставі топографоанатомічних і клінічних досліджень. Експериментальна частина роботи включала моделювання на 44 трупах реґіонарних блокад: каудальної, поперекової паравертебральної та у псоаскомпартменті - водним розчином метиленової синьки та рентгенологічним контрастом. Клінічна частина роботи включала 398 дорослих пацієнтів, яким здійснили ендопротезування кульшового суглоба в умовах шістьох варіантів інтраопераційної анестезії та післяопераційної аналгезії. Доведено переваги реґіонарних методів знеболювання за їх впливом на гемодинаміку, біохімічні стрес-маркери, системну запальну відповідь, систему гемостазу, інтенсивність болю, можливість ранньої реабілітації, кількість ускладнень і небажаних явищ. У результаті дослідження розроблено алгоритм вибору оптимальних методів інтра- та післяопераційного реґіонарного знеболювання та їх комбінацій при ендопротезуванні кульшового суглоба.