Відображено малодосліджену сторінку сучасної української мови - фразеологічну антонімію. Представлено фразеологізми-антоніми та тлумачення їх значень. Наведено синоніми кожного фразеологічного антоніма. Ідіоми проілюстровано влучними цитатами з творів українських письменників.

Отражена малоисследованная страница современного украинского языка - фразеологическая антонимия. Представлены фразеологизмы-антонимы и толкование их значений. Приведены синонимы каждого фразеологического антонима. Идиомы проилюстрированы цитатами из произведений украинских писателей.

Здійснено всебічний аналіз оказіональних явищ, висвітлено новітні тенденції в царині неології, на підставі якої оказіональні матеріальні репрезентанти розглянуто як актуалізовані мовні потенції. Розкрито суть поняття оказіоналізму у контексті основних детермінаторів, зокрема, категорій потенційності/актуальності, оказіональності/узуальності, рівня адаптації в "мовному просторі" і ступеня відтворюваності в просторі власне комунікативному. Запропоновано наукову систематизацію оказіоналізмів, що враховує вияв категорії оказіональності/узуальності на різних рівнях мовної системи.

Осуществлен всеобщий анализ оказиональных явлений, представлены новейшие тенденции в центре неологии, на основе которой оказиональные материальные репрезентанты рассмотрены как актуализированные речевые потенции. Раскрыта сущность понятия оказионализма в контексте основных детерминаторов, в частности, категорий потенциональности/актуальности, оказиональности/узуальности, уровня адаптации в "речевом пространстве" и степени воссоздания в пространстве собственно коммуникативного. Предложена научная систематизация оказионализмов, учитывающая выявление категории оказиональности/узуальности на разных уровнях речевой системы.

Описано типові та специфічні способи словотворення оказіональних іменників у текстах української постмодерної прози в структурно-словотвірному аспекті. Проаналізовано структурно-семантичні особливості мімічних фразеологізмів, лексичні архаїзми у творчій спадщині І. Нечуя-Левицького. Визначено структурно-семантичну та функціональну своєрідність українських діалогізованих замовлянь. Розкрито стилістичні функції англізмів різних семантичних груп у текстах інформаційного стилю. Висвітлено психологічні основи формування комунікативних умінь і навичок учнів.

Описаны типичные и специфические способы словообразования оказиональных существительных в текстах украинской постмодерной прозы в структурно-словообразовательном аспекте. Проанализированы структурно-семантические особенности мимических фразеологизмов, лексические архаизмы в творческом наследии И. Нечуя-Левицкого. Определены структурно-семантическое и функциональное своеобразие украинских диалогизированных заговоров. Раскрыты стилистические функции англизмов разных семантических групп в текстах информационного стиля. Освещены психологические основы формирования коммуникативных умений и навыков учеников.

Обгрунтовано суть оказіональності / узуальності як концептуальної лінгвістичної категорії. З'ясовано місце оказіональних інновацій у структурі неології, а також в історії розвитку мовної системи. Розроблено концепцію оказіоналізму, базуючись на наукових здобутках сучасного мовознавства. Здійснено комплексне дослідження оказіоналізмів, яке враховує наукові здобутки лексикології, неології, дериватології, семасіології, фразеології, морфології, синтаксису, прагматики та стилістики. Узагальнено досягнення науковців у царинах неології та дериватології, запропоновано нетрадиційну класифікацію оказіональних номінативних утворень, зваживши на те, що категорія оказіональності / узуальності може виявлятися не лише на лексичному рівні мовної системи, а оказіоналізм - це не тільки похідне слово. Розвинуто теоретичні положення про оказіональну деривацію. Результати оказіональних дериваційних процесів розглянуто з позицій дериватології, а також на базі теорії дериваційних відношень. Уперше в україністиці систематизацію оказіональних номем, передусім лексем, репрезентовано ієрархічними номінативними полями (мікрополями), сегментованими на дериваційні поля та дериваційні ряди.

Розглянуто традицію генеалогічного та типологічного розподілу слов'янських мов. Наведено характеристику фонетичної системи української мови як свідчення її самобутності. Проаналізовано проблеми формування та перспективи розвитку мовної політики в Україні. Досліджено явище фонетичної та фонологічної асиміляції англіцизмів як спільну рису процесу запозичення неспоріднених мов (української та китайської). Наведено результати вивчення лексики та фразеології сучасних слов'янських мов як засобів відображення історії, культури та психології слов'янських народів. Розглянуто лексичні діалектизми у публіцистичній спадщині М. Грушевського. Розкрито словотвірні та морфологічні особливості слов'янських мов. Висвітлено життя та діяльність відомого українського науковця та просвітника О. Царука, зокрема, розглянуто його концепцію зіставного аналізу слов'янських мов. Описано синтаксичні та стилістичні особливості зв'язного тексту, проаналізовано проблеми дослідження слов'янських мов у сучасній лінгводидактиці.

Рассмотрена традиция генеалогического и типологического распределения славянских языков. Дана характеристика фонетической системы украинского языка как свидетельства ее самобытности. Проанализированы проблемы формирования и перспективы развития языковой политики в Украине. Исследовано явление фонетической и фонологической ассимиляции англицизмов как общая особенность процесса заимствования неродственных языков (украинского и китайского). Изложены результаты изучения лексики и фразеологии современных славянских языков как средств отображения истории, культуры и психологии славянских народов. Рассмотрены лексичекие диалектизмы в публицистическом наследии М. Грушевского. Раскрыты словообразовательные и морфологичекие особенности славянских языков. Освещены жизнь и деятельность известного украинского ученого и просветителя А. Царука, в частности, рассмотрена его концепция сопоставительного анализа славянских языков. Описаны синтаксические и стилистические особенности связного текста, проанализированы проблемы исследования славянских языков в современной лингводидактике.

Викладено результати основних напрацювань вітчизняної та зарубіжної пареміології щодо лінгвістичної ідентифікації паремій та їх систематизації. Досліджено власне паремійний та афористичний корпуси української мови. Акцентовано увагу на проблемі диференціації власне паремії, її етнокультурній специфіці, концептуальній семантичній структурі, системній організації та стилістичних можливостях. Охарактеризовано структурно-семантичні, функціональні та комунікативні ознаки афоризмів як одиниць книжно-літературного походження, афористичні вислови систематизовано за ступенем вираження смислової домінанти, характером відображення навколишньої дійсності, структурою судження. Репрезентовано здобутки української пареміографії з відповідною періодизацією різних етапів: етап зародження, етап становлення (XVIII - XIX ст.), етап розбудови - створення сучасних пареміографічних праць, зокрема й нового типу.

Розкрито систему теоретичної та практичної підготовки майбутнього словесника з актуальних питань української етнолінгвістики. Надано можливість опанувати процеси категоризації та концептуалізації світу, репрезентовані у мовному просторі як генераторі й інтегративному носієві універсальної та ідіоетнічної інформації, смислове ядро якої генетично пов'язане з концептосферою української лінгвокультури, етнічними образами, міфологемами, архетипами, національними символами та ціннісно-смисловою парадигмою української ментальності. Запропоновано практикум, спрямований на засвоєння специфіки лінгвальних одиниць в епідигматиці мовної свідомості, що зберігає образ світу, сформований у соціально культурних аналах історичної пам'яті народу як аксіологічний інваріант етнолінгвістичної моделі мова - нація - культура.

Досліджено словотворчий потенціал мовної системи, охарактеризовано оказіоналізми як результати відповідних словотворчих актів, що демонструють той чи інший спосіб продукування. Репрезентовано інвентаризацію способів неузуального словотворення, що передбачає узуальні та неузуальні різновиди. Узуальні способи продукування оказіоналізмів проаналізовано як елементарні, або некомбіновані (префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, власне основоскладання) та неелементарні, або комбіновані (префіксально-суфіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний, складносуфіксальний). Важливий акцент зроблено на диференціації таких неузуальних різновидів, як емансипація афікса або сегмента, субституція, контамінація, черезступеневе продукування, гендіадіс, голофразис.

Визначено екстралінгвальні детермінанти, які стимулюють розвиток військової лексики, виявлено специфіку лексико-семантичних груп "Назви зброї", "Назви амуніції", "Назви споруд". Визначено основні типи системних зв'язків. Розглянуто механізм адаптації окремих елементів військової субмови до нових умов їх функціонування, їх функціональну переорієнтацію. Проаналізовано засоби нової номінації у сфері військової справи. Представлено джерела формування й етимологію номенів досліджуваних груп військової лексики.

Висвітлено окремі закономірності розвитку мови, зокрема такі аспекти, як словотвірна парадигматика іменника, у тому числі в говірковому мовленні, семантична деривація, запозичення в терміносистемі, інноваційна лексика XXI ст. Увагу приділено функціонуванню синтаксичних одиниць і метатекстовим елементам у реконструкції комунікативної стратегії тощо. Висвітлено історію української мови: ойконімію Галицько-Волинського князівства, іменниковий словотвір північноукраїнського ареалу XVI - XVІІ ст., ботанічну номенклатуру праслов'янської мови тощо.

Увагу присвячено питанням редагування (у широкому витлумаченні цього поняття), редакційно-видавничій діяльності загалом і редакторській справі зокрема. Важливий акцент зроблено на осмисленні сучасних наукових здобутків відповідної галузі знань. Репрезентовано традиційні й інноваційні підходи, окреслено дискусійні моменти, що стосуються видавничої справи та редагування. Оприявлено основні проблеми термінопозначень, якими оперує наукова царина, що актуалізує поняття "видавнича справа" та "редагування". Узагальнено наукові підходи стосовно окремих типів редагування, особливостей редагування тих чи тих текстових зразків (зокрема, навчальної, художньої, перекладної літератури). Систематизовано матеріали, які є законодавчим підгрунтям професійної діяльності й етики редактора.

Репрезентовано стислу інформацію з історії розвитку української мови, її фонетичної та граматичної підсистем. Основні теоретичні відомості, що супроводжують конкретну тему кожного з трьох змістових блоків, узагальнено та представлено у вигляді таблиць, розміщених в одному з додатків. Наведено фрагменти давніх текстів, необхідні для комплексного аналізу. Запропоновано низку практичних завдань, скерованих на сприйняття, усвідомлення та розуміння тих фонетичних і граматичних явищ, які відбувались на різних етапах становлення української мови. Подано інформацію про звукову систему староукраїнської мови початкового періоду, фонетичні зміни протоукраїнської мови дописемного періоду.