Висвітлено історичні аспекти розвитку теорії та практики військового виховання в історії людства та українського суспільства. Розкрито зміст поняття виховання як суспільно-історичного явища. Наведено сучасні психолого-педагогічні підходи щодо організації та проведення виховної роботи у Збройних силах України, а також концептуальну модель виховання військовослужбовців, визначено її складові та функціональні компоненти. Висвітлено зарубіжний досвід діагностики та корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях. Розглянуто методи військового виховання, зокрема, спостереження, експерименту, запитань, тестування. Викладено методику прогнозування та розрахунку психогенних втрат серед особового складу.

Запропоновано технології стратегічного планування та визначення політики у сфері формування прихильності до здорового способу життя, які грунтуються на ідеях гуманітаризації військової сфери суспільства, а також передових розробках теорії та практики проактивного менеджменту. Розкрито особливості організації навчального процесу в аспекті актуалізації небезпеки вживання надмірних доз алкоголю, наркотичних (збуджувальних) речовин серед представників цільових груп різних міністерств.

Предложены технологии стратегического планирования и определения политики в сфере формирования приверженности к здоровому образу жизни, которые основываются на идеях гуманитаризации военной сферы общества, а также передовых разработках теории и практики проактивного менеджмента. Раскрыты особенности организации учебного процесса в аспекте актуализации опасности употребления чрезмерных доз алкоголя, наркотических (возбуждающих) веществ среди представителей целевых групп разных министерств.

  Скачати повний текст

Висвітлено концептуальні та теоретико-методологічні аспекти виховної роботи (ВР) і військово-соціального управління. Обгрунтовано досвід, розглянуто закони виховання, особливості та механізми виховного впливу, складові, напрями та технологію управління ВР. Розкрито питання морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки військ, військової дисципліни та виконання заходів виховної профілактики правопорушень, інформаційно-пропагандистського забезпечення в системі виховної та соціально-психологічної роботи. Проаналізовано особливості культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом, військово-соціальної роботи, правового та військово-патріотичного виховання.

Визначено зміст, складові та критерії психологічної готовності військовослужбовців до виконання миротворчих операцій. Проаналізовано психодіагностичне забезпечення, яке може бути використано для діагностування такої готовності. Наведено алгоритм дослідження його практичної апробації. Описано кількісні й якісні рівні діагностичних показників тривалої та короткочасної психологічної готовності військовослужбовців до миротворчої діяльності, формули та приклади інтегральної оцінки вказаних видів готовності, а також докладні практичні рекомендації щодо їх діагностування.

Викладено теоретичні основи судової експертизи. Подано інформацію про судового експерта, його права, обов'язки та відповідальність. Розглянуто та проаналізовано основні види судових експертиз, що застосовуються у процесуальному праві, слідчій і судовій практиці. Висвітлено порядок організації призначення, проведення судових експертиз і їх особливості. Визначено існуючі традиційні та новітні напрями судових експертиз.

Уперше проведено дослідження особливостей окиснювальних процесів і стану антиоксидантного захисту у тварин, які споживали к-карагінан у межах максимальної допустимої добової дози (0,5 % розчин) і за умови карагінанової інтоксикації (1,0 % розчин). Установлено, що пероральне застосування 0,5 % розчину к-карагінану щурам призводить до вірогідної активації процесів вільнорадикального окиснення у стінці тонкої кишки, тоді як споживання щурами з питною водою 1,0 % к-карагінану супроводжується достовірним підвищенням показників ліпідної та білкової пероксидації у стінці тонкої кишки, тканинах міокарда та печінки. Показано, що при пероральному застосуванні 0,5 % розчину к-карагінану зростають показники ензимної та неензимної ланок антиоксидантної системи захисту у стінці тонкої кишки та печінці. При експериментальному використанні 1,0 % розчину к-карагінану активація ензимної ланки супроводжується статистично значимим виснаженням глутатіонової системи захисту у стінці тонкої кишки та печінці й активацією системи глутатіону у тканинах міокарда. З'ясовано вплив метаболічних порушень на стан ендогенної інтоксикації, який свідчить про статистично значуще зростання загального пулу речовин низької та середньої молекулярної маси в сироватці крові за умови споживання щурами к-карагінану. Підвищення рівня досліджуваних фракцій молекул при довжинах хвиль 242, 254 і 280 нм відбувається через надмірне їх утворення у тканинах організму, в основному за рахунок катаболічного пулу, з порушенням процесів їх елімінації. При цьому застосування 1,0 % розчину к-карагінану зумовлює достовірно нижчу здатність нирок до виведення продуктів ендотоксикозу. Експериментальне застосування к-карагінану в різних концентраціях зумовлює дезорганізацію енергозабезпечувального окиснення в ентероцитах і гепатоцитах, на що вказує зниження сукцинатдегідрогеназної та цитохромоксидазної активності в мітохондріях тонкої кишки та печінки. Вперше виявлено, що пероральне застосування 0,5 % і 1,0 % розчинів к-карагінану в щурів супроводжується, відповідно, зростанням відсотка лейкоцитів з ознаками апоптозу. Введення 1,0 % розчину к-карагінану призводить до більш виразного підвищення активності каспази-3 у сироватці крові, порівняно із введенням 0,5 % розчину к-карагінану, що свідчить про збільшення виразності апоптичних процесів у кишечнику при зростанні дози полісахаридів. Зазначено, що морфологічні дослідження вказують на картину запалення у стінці тонкої кишки за умови застосування різних концентрацій к-карагінану, тоді як пошкодження епітеліоцитів і їх дистрофія, дезорганізація сполучнотканинних елементів підслизового шару тонкої кишки при застосуванні 1,0 % к-карагінану супроводжується морфологічними змінами у печінці та серці.