Висвітлено результати лікування кровотеч варикозного та неварикозного генезу із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у разі цирозу печінки (ЦП) із використанням малоінвазивних технологій. Встановлено, що в структурі кровотеч із верхніх відділів ШКТ у хворих на ЦП причиною кровотечі у 68 % випадків є варикозно розширені вени (ВРВ) стравоходу, на другому місці - виразки шлунка або дванадцятипалої кишки (ДПК), які спостерігались у 14,4 %, на третьому - ВРВ шлунка (13,5 %), на четвертому місці - синдром Mallory-Weiss (3,8 %). Обгрунтовано ендоваскулярну емболізацію селезінкової артерії у хворих на ЦП в стадії субкомпенсації на зонді Blakemore, після невдалої спроби ендоскопічної склеротерапії на III-IV стадії порушення рентгенархітектоніки гілок черевного стовбура. Встановлено, що на важкість стану хворих під час кровотечі з верхніх відділів ШКТ впливає зниження об’ємного кровотоку у ворітній вені на 30 % незалежно від стадії портальної гіпертензії та функціонального стану печінки. Розроблено та впроваджено в клінічну практику лікувально-діагностичний алгоритм за варикозних і неварикозних кровотеч у верхніх відділах ШКТ у хворих на ЦП.

Проаналізовано результати виконання каротидної ендартеректомії (КЕ) у 687-ми хворих з приводу симптомного та асимптомного стенозу сонних артерій (СА). Більшість пацієнтів оперовано під загальним знеболюванням з інтраопераційним моніторингом транскраніальної оксиметрії. Ранні хороші й задовільні результати за симптомного атеросклеротичного стенозу СА відзначено у 95,9 % хворих, асимптомного - у 97,2 %. Гемодинамічно значущий рестеноз понад 50 % просвіту СА у строки спостереження до 3-х років після операції виявлено у 3,4 % хворих. Застосування еверсійної каротидної ендартеректомії надало змогу зменшити тривалість операції. Застосування транскраніальної оксиметрії під час операції допомагає обрати хірургічну тактику та обгрунтувати доцільність використання інтраопераційного шунта.

Проаналізовано власний досвід екстраанатомічної реконструкції з приводу атеросклеротичного ураження гілок дуги аорти. Транспозицію підключичної артерії (ПКА) до загальної сонної артерії (ЗСА) здійснювали з приводу симптоматичного субтотального стенозу або оклюзії I сегмента ПКА. У разі поширення атеросклеротичного процесу за межі I сегмента ПКА або технічних труднощах перевагу віддавали сонно-підключичному шунтуванню. Сонно-сонне шунтування застосовували у разі необхідності реваскуляризації екстракраніальних артерій перед ендоваскулярною імплантацією стентграфта до дуги аорти з закриттям відступу лівої ЗСА. Екстраанатомічну реконструкцію запропоновано вважати методом вибору хірургічного лікування хворих з приводу центрального атеросклеротичного ураження гілок дуги аорти за вичерпаних можливостей ендоваскулярних методів реваскуляризації, що забезпечує хороші й задовільні результати у 91,7 % з них.

Провідною причиною ішемії головного мозку є атеросклеротичні ураження екстракраніальних артерій, а саме проксимальної частини внутрішньої сонної артерії (ВСА). Відповідно, хірургічна профілактика ішемічного інсульту полягає в каротидній ендартеректомії. Враховуючи поліморбідність пацієнтів із атеросклерозом важливим моментом є анестезіологічний моніторинг хворих у разі артеріальної реконструкції. Мета дослідження - проаналізувати методи інтраопераційного моніторингу і вид знеболення у разі каротидної ендартеректомії та вивчити їх вплив на результати хірургічного лікування. Проаналізовано результати каротидної ендардеректомії у 415-ти хворих із атеросклеротичним ураженням сонних артерій. У всіх хворих каротидна ендартеректомія виконувалась під загальним знеболенням. Контроль кровопостачання головного мозку виконували шляхом вимірювання транскраніальної сатурації за допомогою апарата INVOS-5100 "Somanetics", США. Для аналізу дослідження пацієнтів було розподілено на 3 групи: I група - 102 пацієнти з соматичним ризиком; II група - 239 пацієнтів із неврологічним та симптоматичним ризиком; III група - 74 пацієнти з неврологічним дефіцитом та соматичним ризиком. Каротидну ендартеректомію виконували за еверсійною та класичною методикою. Завдяки інтраопераційній церебральній оксиметрії у 56-ти хворих (13,5 %) у разі перетиснення загальної сонної артерії (ЗагСА) було виявлено падіння рівня сатурації на 25 - 30 %. У цих пацієнтів каротидну ендартеректомію (КЕА) виконано із використанням інтраопераційного шунта. У I групі периопераційні ускладнення не спостерігались. Рівень периопераційного ішемічного ускладнення у II групі складав 2,1 %, в III - 4,1 %. Загальний показник летальність/ускладнення становив 3,9 % (у II групі - 4,2 %; у III групі - 5,4 %). Летальність в обстежуваних хворих склала 1,2 %. Висновки: загальне знеболення у разі каротидної ендартеректомії з інтраопераційним вимірюванням транскраніальної сатурації головного мозку надає змогу досягнути хороших периопераційних результатів (загальний показник летальність/ускладнення - 3,9 %).

Наведено аналіз маркерів запалення у 78-ми пацієнтів із атеросклеротичним стенозом сонних артерій та порівняння їх із ультразвуковими критеріями атеросклеротичної бляшки. Виконання порівняльних характеристик між показниками маркерів запалення та ультразвуковими особливостями атеросклеротичної бляшки може бути прогностичним критерієм можливого розвитку атеросклеротичних ускладнень. Підвищення рівня Lp-PLA2 у хворих зі стенозом сонних артерій є свідченням нестабільності атеросклеротичної бляшки незалежно від ультразвукових знахідок і вимагає не тільки хірургічного лікування, але і фармакологічної корекції у процесі диспансерного нагляду за хворим.

Представлен анализ маркеров воспаления у 78-ми пациентов с атеросклеротическим стенозом сонных артерий и сравнение их с ультразвуковыми критериями атеросклеротической бляшки. Выполнение сравнительных характеристик между показателями маркеров воспаления и ультразвуковыми особенностями атеросклеротической бляшки может быть прогностическим критерием возможного развития атеросклеротических осложнений. Повышение уровня Lp-PLA2 у больных со стенозом сонных артерий является свидетельством нестабильности атеросклеротической бляшки независимо от ультразвуковых находок и требует не только хирургического лечения, но и фармакологической коррекции в процессе диспансерного наблюдения за больным.

Наведено результати лікування хворих із атеросклеротичним ураженням сонних артерій. Проведено аналіз етапності виявлення екстракраніальних захворювань та профільність лікарів, які направляли пацієнтів із вказаною патологією на консультацію до судинного хірурга. Запропоновано принцип диспансеризації пацієнтів із захворюванням сонних артерій. Виявлено, що рівень післяопераційних ускладнень за каротидної ендартеректомії становив 5,3 % в осіб із симптоматичним стенозом внутрішньої сонної артерії (ВСА) та 3,1 % у пацієнтів із асимптоматичним стенозом ВСА. Більшість пацієнтів (62,4 %) для каротидної ендартеректомії направлені неврологом. У віддаленому післяопераційному періоді пацієнти перебували на диспансерному спостереженні у неврологів і сімейних лікарів. Огляд судинного хірурга рекомендовано кожні 6 міс із метою виявлення, за допомогою УЗД, післяопераційних стенозів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.41

Рубрики:

Хірургічне лікування атеросклерозу

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.210.41-4

Рубрики:

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.704.1 + Р627.703

Рубрики:

Церебральний атеросклероз. Церебральний артеріосклероз

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити результати виконання каротидної ендартеректомії (КЕ) в гострий період ішемічного інсульту. Проаналізовано результати КЕ у 260 хворих із симптоматичним стенозом внутрішньої сонної артерії. У 2011 - 2013 рр. (118 пацієнтів) переважали операції із відтермінуванням КЕ після 5 - 6 тиж від моменту гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК); за період 2014 - 2016 рр. (142 пацієнти) виражено переважало виконання КЕ до 14 діб від моменту ГПМК. Різниця щодо частоти виникнення післяопераційних ускладнень у симптоматичних пацієнтів, у яких КЕ виконували в ургентному режимі, статистично незначуща у порівнянні з пацієнтами, у яких КЕ виконували через 5 - 6 тиж після ГПМК. З огляду на високий ризик рецидиву інсульту протягом перших 14 діб невідкладна КЕ - ефективний хірургічний метод профілактики ГПМК. Висновки: КЕ до 48 - 72 год показана хворим із нестабільною неврологічною симптоматикою, повторними ГПМК протягом доби, а також пацієнтам із нестабільною атеросклеротичною бляшкою.

Розглянуто актуальну проблему хірургії - діагностики та вибору методів лікування патології гілок дуги аорти. Представлено етіопатогенетичні фактори ураження гілок дуги аорти, описано характеристику основних клінічних проявів захворювання та їх ускладнень. Висвітлено алгоритми обстеження та показання до хірургічного лікування залежно від локалізації процесу, клінічного прояву та ступеня порушення мозкового кровообігу. Проведено оцінювання ефективності різноманітних методів лікування.

Наведено дані про найпоширеніші хірургічні захворювання. Розкрито особливості діагностики гострої хірургічної патології. Подано інформацію про захворювання щитоподібної та паращиподібних залоз, гострі гнійно-деструктивні захворювання легень, відкриті травми (пошкодження) грудей, поранення серця та перикарда, захворювання стравоходу та діафрагми. Увагу приділено ішемічній хворобі серця, інфекційному ендокардиту, стенозу устя аорти, аневризмі екстракраніального відділу внутрішньої сонної артерії, типам загоювання ран. Розкрито особливості вогнепальних і мінно-вибухових поранень.

Наведено дані про найпоширеніші хірургічні захворювання. Увагу приділено діагностиці та диференціальній діагностиці гострої хірургічної патології. Зазначено, що особливістю даного підручника є його побудова за синдромним принципом, що значно більшою мірою відповідає реальній діяльності практичного лікаря. Викладено показання до застосування сучасних методів лабораторної та інструментальної діагностики, а також сучасні тактичні підходи до лікування різних хірургічних захворювань. Висвітлено питання вибору способу та обсягу хірургічного втручання, а також деякі аспекти техніки виконання найчастіше виконуваних операцій. Особливу увагу приділено принципам інтенсивної терапії у невідкладній хірургії. Зазначено, що кращому сприйняттю тексту сприяють численні ілюстрації, а також різні схеми й алгоритми. Подано інформацію про види хірургічних втручань при перфоративній виразці, консервативну терапію гострого холециститу, хвороби оперованого шлунка, класифікацію травм живота, захворювання прямої кишки, обтураційну жовтяницю.

Вивчено результати хірургічного лікування 520-ти пацієнтів із атеросклеротичним ураженням екстракраніальних артерій. Симптоматичний перебіг спостерігався у 68,7% хворих, а асимптоматичний - у 31,3% пацієнтів. Із досліджуваних біохімічних показників найбільшу достовірну цінність мала Лп-ФЛА2, яка більше корелювала зі структурою атеросклеротичної бляшки, аніж із її величиною. Сукупність трьох факторів: стеноз, нестабільність атеросклеротичної бляшки та процес запалення в ній є одним із провідних механізмів розвитку ГПМК. Ймовірність можливого розвитку ГПМК можна розрахувати за запропонованою формулою "Інсульт-Stop". Виконання каротидної ендартеректомії до 72 годин показано у пацієнтів із наявністю хоча б одного із наступних критеріїв: повторні транзиторні ішемічні атаки протягом доби; ішемічний інсульт "в ходу"; м'яка високоембологенна атеросклеротична бляшка. При поєднаному ураженні сонних і коронарних артерій симультанна операція показана у пацієнтів: із симптоматичним стенозом ВСА більше 50 %; асимптоматичним стенозом ВСА більше 70 % при контрлатеральній оклюзії ВСА. Послідовність виконання оперативних втручань при поєднаному атеросклерозі сонних артерій та інших судинних басейнів визначається за критерієм ступеня тяжкості домінуючого ураження того чи іншого басейну.