Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-41

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначити взаємозв'язок між тяжкістю втоми у хворих на розсіяний склероз (PC) і поширеністю вогнищ демієлінізації в головному мозку за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ), з'ясувати роль дисфункції контралатеральних сенсомоторних ділянок кори лобних часток головного мозку у виникненні втоми. У дослідження були залучені 120 (47 чоловіків та 73 жінки віком від 19 до 57-ми років) хворих на PC. Всім пацієнтам проводили МРТ головного мозку. Додатково 21-му хворому (8-ми чоловікам та 13-ти жінкам) віком від 16-ти до 57-ми років проведено клініко-електрофізіологічне обстеження. До контрольної групи увійшли 11 практично здорових осіб із порівнянними демографічними показниками. Аналіз отриманих результатів засвідчив, що втома у хворих на PC здебільшого виникала у разі множинного ураження структур головного мозку. Локальне ураження окремих ділянок головного мозку за даними МРТ істотно не впливало на вираженість втоми. Результати клініко-електрофізіологічного дослідження свідчать про виникнення у хворих на PC із проявами втоми кортикальної дисфункції у відповідних сенсомоторних ділянках кори головного мозку навіть під час виконання простих тестів із моторним навантаженням. Отримані дані підтверджують значення центральних механізмів у виникненні втоми у хворих на PC.

З використанням растрового електронного мікроскопа з рентгенівським мікроаналізом "Superprobe 733" вивчено структуру та мікроелементний склад твердих тканин зубів за гіперестезії дентину, що виникла на фоні захворювань тканин пародонта, Досліджено 10 зубів з ознаками гіперестезії дентину II - III ступеня, видалених у пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом II - III ступеня тяжкості, та 10 інтактних зубів. Встановлено, що в основі розвитку гіперестезії дентину у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта лежить комплекс морфологічних змін, який призводить до оголення плащового дентину з наступним розкриттям дентинних канальців і збільшенням їх діаметра. Втрата цементного шару й розкриття канальців дентину відбувається внаслідок руйнування періодонтальної зв'язки й утворення пародонтальної кишені. Розміри і локалізація зони оголеного дентину визначаються втратою епітеліального прикріплення. Виявлена тенденція до більш високої щільності відкритих дентинних канальців у пришийковій ділянці на вестибулярній поверхні у порівнянні з оральною пояснює переважну локалізацію болю саме на вестибулярній поверхні. Структурні зміни в твердих тканинах зубів за гіперестезії дентину відбуваються на фоні їх демінералізації і зниження вмісту мікроелементів, зокрема магнію, що призводить до неспроможності місцевих компенсаторно-захисних механізмів.

Вивчено адаптивні зміни прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на розсіяний склероз (PC) з втомою і без такої, патобіохімічні механізми розвитку цього симптому шляхом визначення вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) в крові й активності системи антиоксидантного захисту. У дослідження були залучені 49 хворих (22 чоловіки та 27 жінок віком від 19-ти до 57-ми років) на PC. Залежно від наявності чи відсутності втоми хворих поділили на дві групи: з втомою - 39, без такої - 10; до контрольної групи увійшли 10 здорових осіб, порівнянних за демографічними показниками з пацієнтами основних груп. Аналіз одержаних результатів свідчить, що порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги були більш значними у хворих на PC із проявами втоми, вони супроводжувалися переважанням вмісту продуктів ПОЛ (вільних радикалів) над здатністю антиоксидантних систем їх елімінувати, тобто розвитком оксидантного стресу. Менш вираженими були зміни вільнорадикальної активності та системи антиоксидантного захисту клітини у хворих на PC без втоми. Прогресування демієлінізуючого процесу та підвищення ступеня тяжкості PC посилювали вільнорадикальне окиснення у хворих із втомою, що проявлялось підвищенням вмісту первинних продуктів ПОЛ. Найтяжчими були порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у разі вторинно-прогресуючого PC із втомою. Антиоксидантна система найефективніше реагувала у разі ремітивного PC, про що свідчив порівняно вищий рівень вмісту відновленого глутатіону та глутатіонпероксидази в еритроцитах. У стадії

загострення PC вираженість проявів втоми посилювалася, що проявлялося підвищенням вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ, інертністю глутатіонзалежної та ферментної системи антиоксидантного захисту. Це призводило до порушення рівноваги між цими системами, зумовлювало поглиблення оксидантного стресу клітин. Проведене дослідження підтвердило взаємозв'язок втоми з дисбалансом прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на PC, що визначає доцільність впровадження в практику лікарських засобів з антиоксидантними і метаболічними властивостями.

Ключ. слова: розсіяний склероз, втома, перекисне окиснення ліпідів, антиоксидантна система, антиоксиданти, alpha-ліпоєва кислота, тіоктова кислота, Берлітіон, амантадин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25-52

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначення особливостей функціонування вегетативної нервової системи (ВНС) у пацієнтів із розсіяним склерозом (PC) із проявами та без проявів втоми, з'ясувати роль її дисфункції у виникненні симптому втоми у пацієнтів. У дослідження включено 150 хворих із PC (61 чоловік та 89 жінок) віком від 19 до 57 років. Залежно від наявності симптому втоми хворих розподілили на дві групи: з втомою - 120, без - 30. До контрольної групи увійшли 30 здорових осіб, порівняних за демографічними показниками з пацієнтами основних клінічних груп. Аналіз одержаних результатів показав, що у хворих із PC та проявами втоми у порівнянні з пацієнтами без таких проявів та здоровими порушення функції ВНС проявляється переважанням трофотропної активності парасимпатичного відділу. Дисфункція ВНС у хворих із PC та симптомом втоми не відіграє ключової ролі у його виникненні, однак поряд з іншими патогенетичними чинниками займає певне місце у механізмі розвитку проявів втоми у пацієнтів із РС.

Представлены новые, патогенетически обоснованные схемы лечения гиперестезии дентина при заболеваниях тканей пародонта. Изучена их клиническая эффективность в ближайшие и отдаленные сроки после лечения. Установлено, что комплексное лечение гиперестезии согласно разработанным схемам позволяет снизить или полностью устранить ее проявления у 98 % больных и существенно уменьшить частоту рецидивов в сроки наблюдения от трех месяцев до трех лет до 13,9 %.

В ходе исследования на основании разностороннего изучения патогенеза цервикальной гиперестезии (ГЕ), сопутствующей хроническому катаральному гингивиту (ХКГ) или генерализованному пародонтиту (ГП), разработан диагностико-терапевтический алгоритм, который положен в основу дифференцированных подходов (ДП) к лечению ГЕ при указанных заболеваниях. Доказано, что наличие общих звеньев в патогенезе ГД, ХКГ и ГП указывает на необходимость комплексного лечения этих заболеваний. Предложенные ДП к лечению ГД на фоне заболеваний пародонта способствуют достижению стойкой ремиссии в течении ГЕ с одновременной стабилизацией воспалительного процесса в тканях пародонта.

Висвітлено сучасні погляди на немедикаментозні методи корекції симптому втоми у хворих на розсіяний склероз (РС). Обгрунтовано доцільність використання різних немедикаментозних засобів у лікуванні проявів втоми з урахуванням різних чинників, що впливають на вираженість цього симптому у пацієнтів з РС.

Подтверждена обоснованность включения в схему I этапа лечения больных генерализованным пародонтитом I, I - II степени с сопутствующей гиперестезией дентина антисенситивной зубной пасты "Sensodyne-F". На II этапе - этапе поддерживающей терапии этих больных показана высокая лечебно-профилактическая эффективность зубной пасты "Parodontax-F", которая обусловливает пролонгирование достигнутых на I этапе лечения антисенситивного и противовоспалительного эффектов.

Отмечено, что зубная паста "Sensodyne-F" обладает выраженными антисенситивными и реминерализующими свойствами, оказывая регулирующее влияние на обмен микроэлементов в ротовой жидкости. Полученные данные являются основанием для использования этой зубной пасты как на этапе профилактики, так и на этапе лечения гиперестезии дентина у больных с заболеваниями пародонта.

Показана целесообразность применения лечебно-профилактических зубных паст Sensodyne F и Parodontax F на этапе реабилитации больных генерализованным пародонтитом с сопутствующей гиперестезией дентина. Регулярное применение этих паст на этапах поддерживающей терапии и реабилитации (через 3, 6, 9 и 12 месяцев) позволило пролонгировать достигнутый в процессе лечения антисенситивный и противовоспалительный эффект и снизить риск развития рецидивов заболевания.

Одержано нові дані щодо особливостей клінічного перебігу гіперестезії дентину (ГП) за умов захворювань тканин пародонта. Установлено кореляційні зв'язки між показниками, що характеризують тяжкіть ГД, і об'єктивними пародонтальними індексами. Уточнено системні та локальні фактори ризику, що визначають тяжкість ГД, установлено рівень значимості кожного. Розвинуто уявлення про характер морфологічних змін у твердих тканинах зубів у разі ГД. З'ясовано наявність безпосереднього взаємозв'язку між втратою епітеліального зубо-ясенного прикріплення та ступенем оголення дентину. На підставі результатів комплексного вивчення встановлено характер змін мінерального обміну у ротовій рідині, твердих тканинах зубів і кістковій тканині за ГД у пацієнтів з захворюванням пардонта та вивчено їх взаємозв'язки. Визначено, що чинником зазначених порушень є локальний метаболічний ацидоз, який є спільним компонентом патогенезу ГД і генералізованого пародонтиту. На підставі ультразвукової денситомерії, у жінок у період вагітності та лактації встановлено взаємозв'язок між структурно-функціональним станом кісткової тканини та виникненням і прогресуванням ГД з захворювань тканин пародонта. Патогенетично обгрунтовано, розроблено та впроваджено до клінічної практики диференційовані схеми лікування ГД різної тяжкості, що виникає на тлі хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту різного ступеня. На базі клінічних і лабораторних методів доведено їх ефективність у найближчі та віддалені строки (до 3-х років).

Наведено результати дослідження феномену втоми у хворих на розсіяний склероз. Висвітлено сучасні концепції механізмів розвитку хронічної втоми у хворих. Уперше проаналізовано частоту та тяжкість втоми залежно від статі, типів перебігу, тяжкості та стадії захворювання. Розглянуто взаємозв'язок між втомою та депресією у пацієнтів з розсіяним склерозом. Особливу увагу приділено методам діагностики проявів втоми. Оцінено можливості бальної оцінки втоми з використанням сучасних неврологічних шкал. Проаналізовано терапевтичну ефективність берлітіону в поєднанні з неомідантаном у лікуванні хворих на розсіяний склероз з проявами втоми.

Приведены результаты исследования феномена усталости у больных с рассеянным склерозом. Освещены современные концепции механизмов развития хронической усталости в больных. Впервые проанализированы частота и тяжесть усталости в зависимости от пола, типов протекания, тяжести и стадии заболевания. Рассмотрена взаимосвязь между усталостью и депрессией у пациентов с рассеянным склерозом. Особое внимание уделено методам диагностики проявлений усталости. Оценены возможности бальной оценки усталости с применением современных неврологических шкал. Проанализирована терапевтическая эффективность берлитиона в соединении с неомидантаном в лечении больных с рассеянным склерозом с проявлениями усталости.

Мета роботи - вивчити можливий вплив рівня лептину в крові на виникнення судинних когнітивних порушень (КП) у хворих з метаболічним синдромом (МС) та хронічною недостатністю мозкового кровообігу (ХНМК). У дослідження залучили 30 хворих віком від 50 до 74 років з ХНМК та МС. Всі хворі пройшли клініко-неврологічне обстеження з вимірюванням артеріального тиску та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Пацієнтам проводили загальні лабораторні тести (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, ліпідограма), інструментальні (комп'ютерна та/або магнітно-резонансна томографія головного мозку) дослідження, реєстрували рівень лептину в крові. Для визначення ступеня КП використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу (MMSE). Стан когнітивних функцій хворих додатково досліджували за допомогою нейропсихологічних тестів. Встановлено, що рівень лептину тісно пов'язаний з ІМТ, тобто з вираженістю ожиріння, і може бути рекомендований для використання як діагностичний критерій у разі МС. Рівень лептину, на відміну від ІМТ, корелює зі ступенем КП і може вважатися одним із потенційних чинників ризику їх виникнення у пацієнтів з МС. Водночас не виявлено достовірної різниці щодо рівня лептину у хворих з різним ступенем тяжкості КП. Висновки: одержані результати свідчать про необхідність проведення подальших досліджень для уточнення ролі лептину як прогностичного чинника ризику розвитку КП у хворих з МС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.125-3 + Р457.365.603.2

Рубрики:

Ботулізм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити характер зв'язку між депресивними розладами (ДР) та метаболічним синдромом (МС) і його окремими компонентами у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ), а також взаємозв'язок між ДР та станом когнітивних функцій у цих пацієнтів. У дослідження залучили 102 хворих (середній вік 65 років) з ДЕ та МС. Усім пацієнтам проведено клініко-неврологічне обстеження, загальні лабораторні тести, інструментальні дослідження. Для оцінки когнітивних функцій використовували MMSE, вихідного психічного стану хворих - шкалу астенічного стану, тяжкості ДР - шкалу Гамільтона. Регресійний аналіз виявив вірогідний обернений зв'язок лише між індексом маси тіла (ІМТ) і тяжкістю ДР. Не встановлено вірогідних змін ІМТ і тяжкості ДР у пацієнтів з МС з віком. Легкі когнітивні порушення (КП) достовірно частіше виявляли у хворих з МС без ДР, початкову деменцію - у пацієнтів з МС та ДР. Виявлений взаємозв'язок між ступенем вираженості КП та ступенем тяжкості ДР у хворих з МС свідчить про важливу роль останнього як чинника ризику розвитку КП та ДР у пацієнтів із хронічною недостатністю мозкового кровообігу. На тяжкість астенії у хворих впливала наявність ДР, а не МС. Висновки: виявлено вірогідний обернений зв'язок лише між ІМТ і тяжкістю ДР. Не встановлено вірогідних змін ІМТ і тяжкості ДР у пацієнтів з МС з віком. Виявлено вірогідний взаємозв'язок між ступенем вираженості КП та ступенем тяжкості ДР у хворих з МС. На тяжкість астенії у хворих впливала наявність ДР, а не МС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.21-3

Рубрики:

Підвищена чутливість твердих тканин зубів

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нарушение когнитивных функций входит в число наиболее распространенных и социально значимых расстройств нервной системы. Цереброваскулярная патология является одной из частых причин возникновения когнитивного дефицита. Изучены эффективности препарата Глиатилин у больных пожилого возраста с синдромом умеренных когнитивных нарушений на фоне дисциркуляторной энцефалопатии II стадии. Обследовано 15 пациентов пожилого возраста с синдромом умеренных когнитивных нарушений на фоне дисциркуляторной энцефалопатии II стадии. Препарат Глиатилин назначали в дозе 400 мг дважды в день в течении трех месяцев. Полученные данные после окончания курса лечения свидетельствуют об улучшении общего состояния пациентов, когнитивного функционирования и положительной динамике показателей биоэлектрической активности головного мозга.

Розглянуто сучасні пломбувальні матеріали та методи їх використання в практичній терапевтичній стоматології. Описано основні групи матеріалів світлового твердіння, які застосовують для естетичної реставрації зубів, наведено їх хімічний склад, основні фізико-хімічні властивості, класифікацію та детальну характеристику. Показано особливості препарування каріозних порожнин і наступного відновлення світлотвердіючими матеріалами з використанням різних методів. Описано адгезивні системи та принципи роботи з ними, можливі помилки, ускладнення, що виникають під час реставрації, надано рекомендації щодо їх профілактики. Охарактеризовано властивості фісурних герметиків, розкрито техніку роботи з ними. Надано відомості про методи та матеріали для виготовлення вінірів, вкладок, проведення реставраційних робіт із застосуванням армуючих пристроїв: парапульпарних і внутрішньоканальних штифтів, підсилювальних волокон. Розглянуто методи шинування рухомих зубів і відновлення включених дефектів зубних рядів з використанням сучасних адгезивних технологій.