Теоретично обгрунтовано, що громадянське виховання є одним з ефективних механізмів соціалізації особистості у процесі формування її громадянської позиції. Досліджено суть і роль молодіжних організацій у формуванні активної життєвої позиції підлітків. Розкрито громадянську позицію як умову входження підлітка в соціальне середовище. Визначено напрями та компоненти формування зазначеної позиції. Розроблено й експериментально перевірено його модель, побудовану відповідно до виділених компонентів і напрямів формування громадянської позиції. За кожним напрямом і компонентом розроблено зміст, форми та методи, які ефективно сприятимуть формуванню громадянської позиції підлітків у молодіжних організаціях, навчально-освітніх закладах та інших соціальних інститутах. Завдяки проведеній роботі з використанням розробленої моделі з підлітками експериментальних груп виявлено динаміку зростання рівнів їх громадянської позиції.

Проаналізовано змістову суть понять: готовність, готовність фахівців до професійної діяльності, готовність до соціально-педагогічної діяльності, готовність майбутніх соціальних педагогів до профілактики вживання дітьми психоактивних речовин. На основі авторського визначення готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактики вживання дітьми психоактивних речовин запропоновано структуру готовності студента до вказаної діяльності.

Розглянуто питання законодавчого забезпечення функціонування громад у сучасній Україні, наявні проблеми в сільській громаді та модель її активізації у вирішенні соціальних проблем сім'ї, дітей та молоді.

Розкрито проблему правопорушень неповнолітніми, причини скоєння та особливості профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками. Актуальність теми зумовлена тим, що правопорушення, які вчинили неповнолітні, - небезпечне соціальне явище, оскільки негативно впливають на формування особистості та становлять велику суспільну небезпеку. Мета роботи - дослідити соціально-педагогічні аспекти профілактики правопорушень неповнолітніми. Завдання: з'ясувати причини скоєння правопорушень неповнолітніми, розробити рекомендації для вдосконалення профілактичної роботи щодо правопорушень серед неповнолітніх.

Зазначено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства важливим завданням вищої освіти є виховання фахівця, який відзначається насамперед толерантністю та терпимістю до різних думок, поглядів, переконань, неупередженістю в ставленні до колег, партнерів і подій, здатного самостійно будувати і власне життя, і життя своєї країни. Проаналізовано поняття толерантність, види, рівні толерантності; обгрунтовано потребу виховання в майбутнього фахівця загальної системи цінностей і толерантності зокрема. Наголошено, що в навчально-виховному процесі потрібно приділяти увагу толерантності як якості особистості, що передбачає перехід від стану терпимості іншої позиції, думки до її розуміння та поваги. Запропоновано під час проведення аудиторних занять створювати проблемні ситуації й активніше залучати студентів до обговорення того чи того питання. У позааудиторній виховній роботі рекомендують проводити круглі столи, кураторські години, формувати загальне толерантне ставлення під час проведення загальноуніверситетських свят упродовж року, залучати до волонтерської діяльності.

Висвітлено теоретичні аспекти дитячого та молодіжного руху в Україні. Викладено основні поняття, історичні аспекти розвитку молодіжного руху, зміст, форми, методи та принципи діяльності дитячих організацій. Значну увагу приділено соціально-педагогічній діяльності сучасних дитячих і молодіжних організацій, акцентовано на особливостях неформального молодіжного руху як системі молодіжних субкультур. Розкрито окремі аспекти взаємодії соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями, надано поради щодо створення таких організацій. Подано методичні матеріали для здійснення соціально-педагогічної діяльності у дитячих організаціях та законодавчі акти щодо створення й функціонування дитячих і молодіжних організацій.

Узагальнено результати досліження цінностей і духовного розвитку особистості. Розглянуто методологічні проблеми вивчення особистості та динаміку ціннісних орієнтацій громадян України та Польщі. Проаналізовано проблему часової орієнтації людини та її ціннісне ставлення до процесів глобалізації. Простежено зміни в преференціях цінностей у польської молоді після 1989 р. Досліджено чинники формування духовних цінностей людини. Наведено результати дослідження впливу життєвих сценаріїв на спрямованість особистості в юнацькому віці. Представлено узагальнені положення щодо системогенезу структурно-функціональної організації професійної безпеки особистості на різних етапах професіоналізації, зазначено синергетичні ефекти самоуправління професійною безпекою особистості. Теоретично обгрунтовано й емпірично вивчено особливості батьківсько-дитячих взаємин підлітків із суїцидальними намірами. Описано причини формування дитячих неврозів, наведено їх класифікацію.