Наведено теоретико-методологічне обгрунтування моделі підготовки вчителів-дослідників до проектування та впровадження інноваційних програмово-методичних засобів, що використовуються в експериментальній системі модульно-розвивального навчання. Вперше детально проаналізовано 15-річний досвід фундаментального експерименту, що інтегрує здобутки передової психологічної думки та новаторської практики вітакультурної організації шкільної справи. Запропоновано концепцію взаємодоповнення змісту, етапів і форм реалізації інноваційно-освітньої та науково-дослідної діяльності педагогічних колективів експериментальних шкіл модульно-розвивального типу. Розглянуто систему дистанційної підготовки учителя-дослідника до професійного здійснення інноваційної діяльності та психолого-педагогічні умови її реалізації.

Представлено теоретико-методологическое обоснование модели подготовки учителей-исследователей к проектированию и внедрению инновационных программно-методических средств, используемых в экспериментальной системе модульно-развивающего обучения. Впервые детально проанализирован 15-летний опыт фундаментального эксперимента, интегрирующего достижения передовой психологической мысли и новаторской практики витакультурной организации школьного дела. Разработана концепция взаимодополнения содержания, этапов и форм реализации инновационно-образовательной и научно-исследовательской деятельности педагогических коллективов экспериментальных школ модульно-развивающего типа. Рассмотрена система дистанционной подготовки учителя-исследователя к профессиональному осуществлению инновационной деятельности и психолого-педагогические условия ее реализации.

Науково обгрунтовано дидактичну модель розвивальної взаємодії учителя й учнів у класній кімнаті з використанням засобів інноваційного програмово-методичного забезпечення, розроблених педагогами експериментальних шкіл і ліцеїв, які працюють за модульно-розвивальною програмою. Запропоновано теоретико-змістову характеристику інноваційних програмово-методичних засобів навчання, а також адекватну їх комплексному використанню модель дидактичних умов взаємодії учителя й учнів, що передбачає поетапне створення у процесі дидактичного експерименту чотирьох груп умов - розвивально-педагогічних, програмово-методичних, організаційно-психологічних і науково-експертних. За інноваційного навчання дидактичні умови реалізуються через відповідні різновиди змісту цієї взаємодії, а саме: психолого-дидактичний, навчально-предметний, методично-засобовий, управлінсько-технологічний. Доведено ефективність такої навчальної взаємодії за системою науково обгрунтованих параметрів і показників.

Досліджено проблеми категоризації комунікативних одиниць, теорії міжкультурної комунікації у царині академічного економічного дискурсу з ідентифікацією її теоретичного значення. Зосереджено увагу на питаннях формування комунікативної компетентності в процесі вивчення фахової іноземної мови та пошуку шляхів його інтенсифікації за умови концентрації на мовно-інтелектуальній діяльності особистості, яка грунтується на поняттях мовної комунікації, функціональних властивостей мови та мовлення в їх нерозривній єдності. Значну увагу приділено дотичним до економічної сфери терміносистемам, а також визначено лінгвістичні умови функціонування фахових термінів у наукоих текстах. Проаналізовано мовні засоби актуалізації навчальних матеріаліыв з іноземної мови, спрямованих на підготовку студента з високим рівнем комунікативної компетенції, де особлива увага приділяється комунікативній наповненості дієслівних граматичних структур. Наголошено на важливості перекладу в міжкультурній комунікації.