Здійснено теоретичний аналіз феномену соціальної тривожності. Розкрито сутність і значення цього феномену у студентському віці та його взаємо'язок із проблемою соціальної адаптації особистості, проблемою формування особистісних якостей та адекватної самооцінки і самоставлення студентів. Визначено, що позитивна соціальна взаємодія із оточенням є не тільки запорукою відчуття психологічного комфорту, а й успішності навчання. Обгрунтовано, що студенти, що страждають соціальною тривожністю, більш схильні до низьких оцінок через свій страх виступати перед групою, відповідаючи на семінарських чи практичних заняттях. Страх відповідати перед екзаменатором, викликаний саме соціальною тривожністю, може призвести до ступору, та, як наслідок, негативної оцінки знань студента через його неспроможність ці знання виразити. Доведено, що соціальна тривожність - це реакція тривоги на ситуації соціальної взаємодії. Особам із соціальною тривожністю складніше встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, вони відчувають себе невпевнено спілкуючись із протилежною статтю, мають бідний сексуальний досвід. Визначено, що особи, котрі страждають від соціальної тривожності, схильні оцінювати будь-яке соціальне середовище як вороже, негативно налаштоване й трактувати нейтральні реакції як критичні. Проаналізовано основні моделі соціальної тривожності, серед яких найбільшого поширення набула інтерперсональна модель. У межах цієї моделі соціальна тривожність пояснюється через призму нестачі соціальних навичок та низької самооцінки. Перспективами подальших розвідок є емпіричне дослідження психологічних характеристик осіб, які страждають від соціальної тривожності, й розроблення корекційних програм.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних особливостей когнітивно-поведінкових стратегій осіб із соціальною тривожністю, виявлено рівні та види соціальної тривожності, їхній когнітивно-поведінковий зміст, зв’язок із особистісними рисами.Установлено, що когнітивно-поведінкові стратегії осіб із соціальною тривожністю - це сукупність когнітивних спотворень, які вирізняються ауто- чи гетеро-спрямованістю, проявляються у формах негативного очікування, самознецінення, самокритики, страху самотності, самоприниження, а також поведінкових патернів, що оформляються у вигляді уникання, захисту та гіперкомпенсації і виражаються у схильності до адиктивної поведінки, порушеннях норм, самоушкодженні, різному контролі за емоціями. Виявлено вищі показники соціальної тривожності у жінок порівняно із чоловіками. Визначено факторну структуру різних рівнів тривожності, яка свідчить про обумовленість високого рівня соціальної тривожності широкою варіативністю особистісних чинників: невпевненістю, емоційною лабільністю, чутливістю, консерватизмом та конформізмом у сукупності з поведінковими патернами: адикцією, самоушкодженням. конформізмом. На основі ранніх дисфункційних схем емоційної депривації, покинення, скривдження, соціальної ізоляції та злиття визначено види соціальної тривожності, їх когнітивно-поведінкові особливості та встановлено психолінгвістичні маркери їх вербального вираження.Відповідно до домінуючих ауто- чи гетеро-спрямованих когнітивних стратегій та поведінкових стратегій уникнення, захисту або гіперкомпенсації, а також особистісних рис студентів означено потенційні напрями психологічної допомоги особам із соціальною тривожністю.

Досліджено кримінальний процесуальний порядок доказування під час досудового розслідування кримінальних проваджень про створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Розроблено організаційні й тактичні рекомендації щодо проведення огляду місця події, обшуку, допиту, слідчого експерименту, пред'явлення для впізнання у таких кримінальних провадженнях. Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження доказування під час досудового розслідування кримінальних проваджень про створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Охарактеризовано обставини, які підлягають доказуванню під час досудового розслідування кримінальних проваджень про створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.