Визначено, що форма поведінки індивіда залежить від міри віддалення від зони оптимальної оцінки впливу середовища.

Определено, что форма поведения индивида под воздействием страха зависит от степени отдаленности от зоны оптимальной оценки влияния окружающей среды.

In the article is determined, that the individual's behavior form under the fear influence depends on the degree of the distance from optimal estimation of surroundings' influence zone.

Розглянуто різні якісні характеристики страху, що можуть виступити мірою вартості адекватної поведінки у використанні його як інструменту управління в системі соціальних відносин, у системі "людина - право".

Рассмотрены различные качественные характеристики страха, которые могут выступить мерой стоимости адекватного поведения в использовании его как инструмента управления в системе социальных отношений, в системе "человек - право".

Various qualitative characteristics of fear which can act as a measure of cost of adequate behavior in its use as the tool of management in system of social attitudes, in system "person-law" are considered.

Обгрунтовано причини виникнення страху як недоліку можливості розв'язання організації адекватної поведінки; розроблена шкала оцінки страху з вербальним визначенням відповідного рівня його прояву.

Дано обоснование причин возникновения страха как недостатка разрешимости организации адекватного поведения; разработана шкала оценки страха с вербальным определением соответствующего уровня его проявления.

The substantiation of the reasons of occurrence of fear as lack of resolvability of the organization of adequate behavior is given; the scale of an estimation of fear with verbal definition of the appropriate level of its display is developed.

Розглянуто проблеми оцінки відчуття страху в організації індивідуальної поведінки людини.

Рассмотрены проблемы оценки чувства страха в организации индивидуального поведения человека

The problems of an estimation of feeling of fear in organization of personal behavior of the man are reviewed

Розглянуті види реакції організму людини як форми її поведінки на почуття страху.

Рассмотрены виды реакции организма человека как формы его поведения на чувство страха.

The kinds of reacting of an organism of the man as the forms of his behavior on feeling of fear are reviewed.

Рассмотрены современные представления об эмоциональных состояниях. Дано описание механизмов возникновения страха и классификация его видов.

Розглянуто актуальну, малодосліджену проблему - психологічні особливості гніву й образи особистості. Вивчено особливості вираженості образи особистості як чинника її агресивних проявів.

Досліджено вплив емоційних і психосоціальних чинників на ставлення дорослих осіб до здоров'я. Розглянуто основні підходи до вивчення впливу психологічних, демографічних і соціальних факторів на здоров'я та ставлення до нього. Показано, що окремі характеристики індивідуального ставлення (модальність, інтенсивність і її компоненти) зазнають впливу широкого спектра тривалих і домінуючих емоційних станів (психоемоційної напруги, тривоги соматичної та нейротичної спрямованості, бадьорості-смутку, задоволеності-незадоволеності). З'ясовано, що вони значною мірою залежать від стійкості емоційного тону та пов'язані з психосоціальним статусом особи (статтю, віком, рівнем освіти та доходів) та її локусом контролю стосовно здоров'я. На підставі модальності, інтенсивності та психологічного змісту виділено чотири типи індивідуального ставлення до здоров'я. Вивчено специфіку емоційного стану, психосоціальні характеристики, співвідношення показників локусу контролю стосовно здоров'я та компонентів інтенсивності ставлення осіб з різними типами ставлення до здоров'я.

Вивчено взаємозв'язки електричної активності мозку з характеристиками тривожності в людини з використанням підходу, який базується на порівняльному аналізі ЕЕГ-потенціалів людини та різних психологічних характеристик, що відображають стан тривожності. Досліджено механізми зазначених психологічних характеристик з використанням експериментальних парадигм, пов'язаних з суб'єктивною реакцією на зовнішні та внутрішні подразники, а також з урахуванням самооцінюваних довільних рухів. Під час проведення дослідження рухи були обмежені певними часовими параметрами, про успішність їх виконання інформували позитивні чи негативні сигнали зворотного зв'язку. Виявлено особливості зв'язків електричної активності мозку з рівнем тривожності й особливостями психологічних рис людини. Показано, що риси особистості, які характеризують стан тривожності, взаємопов'язані зі зниженням потужності частотних компонентів ЕЕГ. Ці особливості зумовлені діяльністю лобових, скроневих, тім'яних і центральних зон кори головного мозку. Характеристики спричинених і взаємопов'язаних з подією ЕЕГ-потенціалів свідчать про особливості реакції тривожності випробовуваних осіб, а саме: реакція в них починається раніше, однак аналіз інформації вимагає більшого часу.

Досліджено особистісні страхи призовників. Встановлено існування між окремими джерелами особистісних страхів внутрішніх структурних взаємозв'язків, які визначають міру спорідненості. Виявлено стійкі взаємозв'язки між частотою й інтенсивністю вияву окремих джерел особистісних страхів та індивідуально-психологічними властивостями призовників. Розроблено методику діагностики особистісних страхів призовників, визначену для індивідуального та колективного обстежень в комплексі психодіагностичних заходів у системі військового професійного відбору.

Визначено особливості переживання почуття самотності як провідного фактора негативного психологічного стану особистості, що виникає внаслідок соціальної депривації (на прикладі ВІЛ-інфікованих осіб). З'ясовано, що переживання почуття самотності є багатогранним, суб'єктивно значущим утворенням негативного або позитивного характеру. Визначено параметри, за якими характеризуються особливості переживання почуття самотності. Доведено, що у стані соціальної депривації та сигматизації особистості виникає негативне переживання самотності, що відчувається через соціальне відчуження, власну непотрібність для оточуючих, безглуздість особистого існування. Проаналізовано вплив визначених факторів ВІЛ-інфікованих на виникнення негативних особистісних змін даної категорії хворих осіб. Розроблено програму ресоціалізації хворих на ВІЛ, що реалізується у послідовній системі психологічної роботи з використанням технологій індивідуального консультування, тренінгів, груп само- та взаємодопомоги.

Досліджено взаємозв'язок мотивації досягнень і переживання соціальних страхів у осіб юнацького віку. Уточнено сутність поняття "соціальний страх", доповнено та розширено уявлення про вікові та гендерні особливості соціальних страхів. Визначено місце страху в структурі діяльності, розкрито його функції залежно від фази формування та реалізації мотивації. Встановлено характер впливу властивостей особистості (інтроверія, песимістичність, оптимістичність, активність, ригідність та індивідуалістичність) на формування мотивації досягнень в юнацькому віці. Визначено особливості соціальних страхів, характерних для даного періоду, серед яких провідного значення набувають страх перед пустотою, відсутністю переживань, незадоволеність, відчуття слабкості, невпевненості, втрати та самостійності. Розкрито взаємозв'язки між мотивацією досягнення успіху, мотивацією уникнення невдач і соціальним страхом. Розкрито специфіку переживання соціального страху в осіб з різними рівнями мотивації досягення успіху та мотивації уникнення невдач. Доведено корекційний вплив посилення мотивації досягнення успіху на переживання соціальних страхів у осіб юнацького віку. Уточнено наукові уявлення про взаємодію мотиваційної й емоційної сфери особистості в онтогенезі.

Розглянуто проблему психологічної детермінації екзистенціальної фрустрації особистості. З'ясовано, що виникнення екзистенціальної фрустрації особистості залежить не від окремих індивідуально-психологічних характеристик, а від системного комплексного зв'язку сутнісних рис з особливостями спрямованості особистості. Причина втрати життєвого сенсу може полягати у притаманній людині конфігурації сутнісних особистісних рис (низької доброзичливості, зниженої сумлінності, закритості до нового досвіду, високого нейротизму), ставленні людини до самої себе, що виявляється в уявленні про власну неспроможність розв'язання життєвих проблем, у особливостях спрямованості особистості, а саме: недооцінці творчості, пізнання, праці та розвитку як джерела життєвого сенсу, надання переваги матеріальним цінностям. Просторово-часова цілісність екзистенції, інтегрованість у соціальний простір, стійка позитивна Я-концепція, самоконтроль і потенціал подолання життєвих криз найбільшою мірою впливають на пошук і осягнення життєвого сенсу. Найважливішою інтегральною характеристикою, потрібною для набуття людиною життєвого сенсу, є властивість, яка охоплює відкритість досвіду і сумлінність у широкому їх розумінні. Гармонійний і узгоджений розвиток відкритості досвіду та сумлінності запропоновано називати відкритою сумлінністю або гармонійною екстравагантністю особистості. Розроблено програму групових психокорекційних занять з екзистенціально-фрустрованими особами, яку рекомендовано для застосування психологічними службами вищих навчальних закладів.

Встановлено загальні положення впливу страху на формування поведінки. Розглянуто проблему страху як засобу керування в системі побудови соціально-правових відносин. Визначено значимість впливу страху на організацію професійної діяльності суб'єктів правоохоронної діяльності. Розроблено методики оцінки емоційного стану страху. На основі ефекту "уникання - досягання" досліджено динаміку поведінки індивіда за дії небезпечного середовища. Застосовуючи методики оцінки індивідуальної норми, розробленої в дослідженнях Л.М.Балабанової, В.А.Друзя, В.М.Самсонкіна, встановлено зони оптимального впливу середовища. Виявлено, що якісна характеристика страху може бути пов'язана з острахом: упустити можливе, не зберегти досягнуте, не домогтися доступного, не зберегти те, що залишилося. Визначено відповідні варіанти можливої поведінки: агресивний напад, покірність, захист, миролюбна поведінка. Встановлено позитивну роль страху у побудові захисних механізмів в організації професійної діяльності. Зіставлено якісну характеристику прояву страху і кількісну його величину за умов конкретного впливу середовища на індивіда. Визначено межі прояву страху, після яких він набуває негативного впливу на координацію цілеспрямованої поведінки. Встановлено допустимі межі впливу середовища, за яких спостерігається найбільш ефективна адаптивна поведінка.

Досліджено основні форми репрезентації страху в різних соціокультурних контекстах. З'ясовано, що причиною страху є погроза відчуження, укорінена в природі людини. Проаналізовано ритмічну еволюцію основних форм страхів, що змінюють одне одного. Виявлено, що в суспільствах, які розвиваються, культивуються депресивні страхи, а індивідуалістичним суспільствам більш притаманні шизоїдні страхи. Доведено, що перехід до соціальної організації обумовлює необхідність придушення шизоїдного страху та культивування депресивних страхів (табуювання, індоктринації) як засобів запобігання соціальній агресії. Доведено, що в сучасний період страх репрезентується як результат онтологічної та соціокультурної самотності людини, що втратила відчуття безпеки та поринула в міжіндивідуальне суперництво. Виділено актуальні теоретико-методологічні аспекти страху як суто руйнівної або творчої сили, важливі для функціонування даної соціокультурної системи, забезпечення її стійкості та динамізму.

При восприятии эмоционально положительных, отрицательных и нейтральных стимулов у 82 здоровых испытуемых выявлены связи характеристик зрительных вызванных потенциалов с уровнем тревожности, оцененной по 16-факторной шкале Кеттелла. В ответ на аффективные стимулы (как положительные, так и отрицательные) тревожные испытуемые демонстрировали более короткие латентности компонента Р3 и сдвиг амплитуды N2 в позитивную сторону. Для эмоционально положительных стимулов отмечены положительные связи тревожности с амплитудой волны N1 и отрицательные - с амплитудой Р3. При восприятии нейтральных стимулов связи тревожности с амплитудами всех позитивных компонентов были отрицательными.

Розглянуто емоційний фактор як засіб підвищення мотивації, здолання психологічних бар'єрів та створення умов для вільного зацікавленого спілкування на занятті. Проаналізовано емоційно-чуттєве забезпечення заняття як важливий крок до підвищення якості навчання, а позитивні емоції - як засіб стимуляції пізнавальної діяльності й активізації інтелектуальних сил студентів, що призводить до продуктивності та ефективності навчання.

Визначено психологічні типи, умови психологічного комфорту, наведено приклад стилістичного рішення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.177.52*715.3 в738.4 + Ю935.212

Рубрики:

Біологія людини

Види емоцій

Шифр НБУВ: Ж70795/Биол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Порушено питання про недоцільність біологічної "інтервенції" щодо явища ксенофобії.