Методом мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання досліджено вплив бульбашкоподібних структур навколо областей спалахів зореутворення всередині регіонів H II на зміну форми іонізаційного спектра та на формування спостережуваних емісійних ліній. Першою та другою складовими такого моделювання є зона надзвукового та стисненого ударною хвилею зоряного центру від центральної області зореутворення. Розподіл густини газу та електронної температури у цих складових задавався розв'язком системи рівнянь неперервностей та переносу енергії з урахуванням теплопровідності. Третьою складовою є тонкий шар газу високої густини, утворений ударною хвилею зоряного вітру з навколишнього газу. Четвертим компонентом є "звичайна" зона H II. Спектри іонізаційного випромінювання задавалися з розрахованих еволюційних моделей спалаху зореутворення. Розраховано еволюційну сітку мультикомпонентних моделей з вільними параметрами, що визначають фізичні умови всередині "бульбашки". Проаналізовано вплив "бульбашки" зоряного вітру на зміну форми спектра іонізаційного випромінювання та на формування потоків у важливих емісійних лініях.

Методом мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання досліджено вплив бульбашкоподібних структур навколо спалахів зореутворення всередині низькометалічних зон H II на зміну форми іонізаційного спектру та на формування деяких емісійних ліній. Радіальний розподіл густини та інших фізичних параметрів всередині бульбашкоподібних структур розраховано Уївером та ін. Перший та другий компоненти таких моделей описують відповідно зону вільного розширення супервітру від центральної області зореутворення та розріджений гарячий газ каверни, термалізований зворотною ударною хвилею. Розподіл густини газу та електронної температури в цих компонентах задавався розв'язком системи рівнянь неперервності та переносу енергії з урахуванням теплопровідності. Третім компонентом є тонкий шар газу високої густини, утворений прямою ударною хвилею зоряного вітру з газу, що оточує бульбашку. Густина газу в ній одержана з умови ізобарності на контактному розриві між другим та третім компонентами. Спектри іонізаційного випромінювання задавалися з розрахованих еволюційних моделей спалаху зореутворення. Розраховано еволюційну сітку мультикомпонентних низько металічних моделей з вільними параметрами, що визначають фізичні умови всередині бульбашки. Проаналізовано вплив бульбашки зоряного вітру на зміну форми спектру іонізаційного випромінювання та на формування потоків у важливих емісійних лініях за низької металічності.

Представлено метод мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання світіння зони HII навколо області зореутворення. Внутрішня структура зони HII визначалася еволюційною моделлю "бульбашки" супервізора від центральної області зореутворення. Для задання радіальних розподілів густини газу, швидкості руху газових шарів та температури в області вільного розльоту супервітру використано модель Шевальє та Клега (1985), а у каверні - модель Уївера та ін. (1977). Хімічний вміст у цих внутрішніх комітентах "бульбашки" задавався з результатів моделювання еволюційного популяційного синтезу. Зовнішні компоненти даних моделей описують тонкий шар газу високої густини, утворений ударною хвилею зоряного супервітру з навколишнього газу, та незбурену гідродинамічно зону HII відповідно. Вхідні параметри моделювання задавалися з попередньо розрахованих авторами еволюційних моделей спалахів зореутворення, основаних на трьох типах еволюційних треків. Розраховано еволюційні сітки низькометалічних мультикомпонентних моделей. Зроблено порівняльний аналіз результатів їх розрахунку зі спостережними даними.

Дисертація присвячена розробці методу мультикомнонентного фотоіоніза- ційного моделювання світіння (МФМС) низькометалічних зон H II, які ото¬чують області спалахового зореутворення, та застосуванню цього методу для дослідження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II поділено на внугрішні та зовнішні компоненти. Внугрі- шніми компонентами є зона вільного поширення сугіервітру та каверна супер- вітру, а зовнішніми - густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гідродинамічно частина зони H II, де формується більшість спо¬стережуваних сильних емісійних ліній. Моделі компонентів розраховувалися у припущенні сферичної симетрії, фотоіонізація газу в них спричинена іоні¬зуючими квантами як прямого, так і дифузного іонізуючого випромінювання, потоки яких розраховувалися під час моделювання за допомогою рівнянь пе¬ренесення випромінювання, які враховують всі важливі процеси у зоні H II, які це перенесення спричиняють. Дифузне іонізуюче випромінювання розрахову¬валося у наближенні outuuard опіу. Отримано сумарні зоряні спектри лайма- нівського континууму (Z/i/е-спектри), загальну кількість іонізуючих квантів, хімічний вміст елементів, які надходять в оточуюче середовище внаслідок дії супервітру та вибухів наднових, темп втрати маси спалахом зореугворення та механічну світність супервітру в зоні його вільного поширення, які визначали¬ся за допомогою еволюційно-популяційного моделювання еволюції області зо¬реутворення з врахуванням обертання WR-зір. В області вільного поширення супервітру хімічний вміст визначено за допомогою еволюційно-популяційних моделей синтезу області зореутворення. Хімічний вміст розрідженого газу в ка¬верні супервітру визначався усередненням за масою значень вмісту в області зореутворення та в зовнішніх компонентах, оскільки враховується випарову¬вання газу із зовнішніх компонентів у каверну. Декремент значень хімічного вмісту елементів О, N6, й, Аг, Ре брався з аналізу хімічного вмісту зон Н II у БККГ, отриманого Ізотовим та ін. 1994-2005, також враховувалася зале¬жність N/11-0/11. Для визначення радіального розподілу концентрації, швид¬кості розширення та температури газу у внутрішніх компонентах бульбашки супервітру використано моделі Шевальє-Клеґґа (для опису вільного пошире¬ння супервітру) і Уівера та ін. (для опису газу в гарячій каверні). Радіальний розподіл електронної температури та концентрації у зовнішніх компонентах обчислено під час моделювання їхньог о світіння з фотоіонізаційного рівня¬ння енергетичного балансу. У якості еволюційного стопового критерію для моделювання прийнято умову рівності тиску на межі третього та четвертого компонентів. Розраховано еволюційну сітку мультикомионентних низькомета¬лічних моделей зон Н II. Показано, що внутрішня структура зони Н II за певних умов може формувати нестачу квантів у спектрі іонізуючого випромі¬нювання. Виокремлено чотири типи оцінки впливу на форму спектра іонізую¬чого випромінювання під час його перенесення крізь компоненти супервітру. Продемонстровано можливість виникнення ліній [N6 V] та Не II в діапазоні відносних інтенсивностей, який перекривається з їх спостережуваними значе¬ннями для БККГ. Проведено аналіз впливу наявності пилових зерен на роз¬поділ фізичних параметрів та важливих діагностичних співвідношень у зоні Н II. Зроблено порівняння модельних спектрів із спостережуваними на основі інтенсивностей сильних емісійних ліній. Для подальшої роботи використову¬валися тільки ті моделі, які забезпечили значення інтенсивностей цих ліній у межах спостережуваних значень. Іонний вміст моделей, усереднений за об’є¬мом, як і хімічний вміст, прийнятий у моделях, використано для виводу нових виразів іонізаційно-корекційних множників, які використано для перевизначе- ння хімічного вмісту 83 зон Н II у БККГ на основі іонного вмісту, отриманого Ізотовим та ін. (2007). У результаті уточнено значення вмісту первинного ге¬лію та темп його збагачення протягом зоряної хімічної еволюції речовини у Всесвіті. Вміст первинного гелію у межах похибки співпав з отриманим Ізото¬вим та ін. (2007), а вміст оксигену співпадає з даними Ізотова та ін. (2007) при низьких мегалічностях і зменшусться у порівнянні з цими даними із збільше¬нням металічності. Теми збаг ачення гелію в процесі зоряної хімічної еволюції отримано трохи вищим, ніж у праці Ізотова та ін. (2007).

Розроблено метод мультикомпонентного фотоiонiзацiйного моделювання свiтiння (МФМС) низькометалiчних зон H II, якi оточують областi спалахового зореутворення, та розкрито застосування цього методу для дослiдження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II подiлено на внутрiшнi та зовнiшнi компоненти. Внутрiшнiми компонентами є зона вiльного поширення супервiтру та каверна супервiтру, а зовнiшнiми – густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гiдродинамiчно частина зони H II, де формується бiльшiсть спостережуваних сильних емiсiйних лiнiй. Моделi компонентiв розраховувалися у припущеннi сферичної симетрiї, фотоiонiзацiя газу в них спричинена iонiзуючими квантами як прямого, так i дифузного iонiзуючого випромiнювання, потоки яких розраховувалися пiд час моделювання за допомогою рiвнянь перенесення випромiнювання, якi враховують всi важливi процеси у зонi H II, якi це перенесення спричиняють. Дифузне iонiзуюче випромiнювання розраховувалося у наближеннi outward only. Отримано сумарнi зорянi спектри лайманiвського континууму (Lyc-спектри), загальну кiлькiсть iонiзуючих квантiв, хiмiчний вмiст елементiв, якi надходять в оточуюче середовище внаслiдок дiї супервiтру та вибухiв наднових, темп втрати маси спалахом зореутворення та механiчну свiтнiсть супервiтру в зонi його вiльного поширення, якi визначалися за допомогою еволюцiйно-популяцiйного моделювання еволюцiї областi зореутворення з врахуванням обертання WR-зiр. В областi вiльного поширення супервiтру хiмiчний вмiст визначено за допомогою еволюцiйно-популяцiйних моделей синтезу областi зореутворення. Хiмiчний вмiст розрiдженого газу в кавернi супервiтру визначався усередненням за масою значень вмiсту в областi зореутворення та в зовнiшнiх компонентах, оскiльки враховується випаровування газу iз зовнiшнiх компонентiв у каверну. Декремент значень хiмiчного вмiсту елементiв O, Ne, S, Ar, Fe брався з аналiзу хiмiчного вмiсту зон H II у БККГ, отриманого Iзотовим та iн. 1994–2005, також враховувалася залежнiсть N/H–O/H. Для визначення радiального розподiлу концентрацiї, швидкостi розширення та температури газу у внутрiшнiх компонентах бульбашки супервiтру використано моделi Шевальє–Клеґґа (для опису вiльного поширення супервiтру) i Уiвера та iн. (для опису газу в гарячiй кавернi). Радiальний розподiл електронної температури та концентрацiї у зовнiшнiх компонентах обчислено пiд час моделювання їхнього свiтiння з фотоiонiзацiйного рiвняння енергетичного балансу. У якостi еволюцiйного стопового критерiю для моделювання прийнято умову рiвностi тиску на межi третього та четвертого компонентiв. Розраховано еволюцiйну сiтку мультикомпонентних низькометалiчних моделей зон H II. Показано, що внутрiшня структура зони H II за певних умов може формувати нестачу квантiв у спектрi iонiзуючого випромiнювання.

розробцi методу мультикомпонентного фотоiонiзацiйного моделювання свiтiння (МФМС) низькометалiчних зон H II, якi оточують областi спалахового зореутворення, та застосуванню цього методу для дослiдження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II подiлено на внутрiшнi та зовнiшнi компоненти. Внутрiшнiми компонентами є зона вiльного поширення супервiтру та каверна супервiтру, а зовнiшнiми – густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гiдродинамiчно частина зони H II, де формується бiльшiсть спостережуваних сильних емiсiйних лiнiй. Моделi компонентiв розраховувалися у припущеннi сферичної симетрiї, фотоiонiзацiя газу в них спричинена iонiзуючими квантами як прямого, так i дифузного iонiзуючого випромiнювання, потоки яких розраховувалися пiд час моделювання за допомогою рiвнянь перенесення випромiнювання, якi враховують всi важливi процеси у зонi H II, якi це перенесення спричиняють. Дифузне iонiзуюче випромiнювання розраховувалося у наближеннi outward only. Отримано сумарнi зорянi спектри лайманiвського континууму (Lyc-спектри), загальну кiлькiсть iонiзуючих квантiв, хiмiчний вмiст елементiв, якi надходять в оточуюче середовище внаслiдок дiї супервiтру та вибухiв наднових, темп втрати маси спалахом зореутворення та механiчну свiтнiсть супервiтру в зонi його вiльного поширення, якi визначалися за допомогою еволюцiйно-популяцiйного моделювання еволюцiї областi зореутворення з врахуванням обертання WR-зiр. В областi вiльного поширення супервiтру хiмiчний вмiст визначено за допомогою еволюцiйно-популяцiйних моделей синтезу областi зореутворення. Хiмiчний вмiст розрiдженого газу в кавернi супервiтру визначався усередненням за масою значень вмiсту в областi зореутворення та в зовнiшнiх компонентах, оскiльки враховується випаровування газу iз зовнiшнiх компонентiв у каверну. Декремент значень хiмiчного вмiсту елементiв O, Ne, S, Ar, Fe брався з аналiзу хiмiчного вмiсту зон H II у БККГ, отриманого Iзотовим та iн. 1994–2005, також враховувалася залежнiсть N/H–O/H. Для визначення радiального розподiлу концентрацiї, швидкостi розширення та температури газу у внутрiшнiх компонентах бульбашки супервiтру використано моделi Шевальє–Клеґґа (для опису вiльного поширення супервiтру) i Уiвера та iн. (для опису газу в гарячiй кавернi). Радiальний розподiл електронної температури та концентрацiї у зовнiшнiх компонентах обчислено пiд час моделювання їхнього свiтiння з фотоiонiзацiйного рiвняння енергетичного балансу. У якостi еволюцiйного стопового критерiю для моделювання прийнято умову рiвностi тиску на межi третього та четвертого компонентiв. Розраховано еволюцiйну сiтку мультикомпонентних низькометалiчних моделей зон H II. Показано, що внутрiшня структура зони H II за певних умов може формувати нестачу квантiв у спектрi iонiзуючого випромiнювання. Виокремлено чотири типи оцiнки впливу на форму спектра iонiзуючого випромiнювання пiд час його перенесення крiзь компоненти супервiтру. Продемонстровано можливiсть виникнення лiнiй [Ne V] та He II в дiапазонi вiдносних iнтенсивностей, який перекривається з їх спостережуваними значеннями для БККГ. Проведено аналiз впливу наявностi пилових зерен на розподiл фiзичних параметрiв та важливих дiагностичних спiввiдношень у зонi H II. Зроблено порiвняння модельних спектрiв iз спостережуваними на основi iнтенсивностей сильних емiсiйних лiнiй. Для подальшої роботи використовувалися тiльки тi моделi, якi забезпечили значення iнтенсивностей цих лiнiй у межах спостережуваних значень. Iонний вмiст моделей, усереднений за об’ємом, як i хiмiчний вмiст, прийнятий у моделях, використано для виводу нових виразiв iонiзацiйно-корекцiйних множникiв, якi використано для перевизначення хiмiчного вмiсту 83 зон H II у БККГ на основi iонного вмiсту, отриманого Iзотовим та iн. (2007). У результатi уточнено значення вмiсту первинного гелiю та темп його збагачення протягом зоряної хiмiчної еволюцiї речовини у Всесвiтi. Вмiст первинного гелiю у межах похибки спiвпав з отриманим Iзотовим та iн. (2007), а вмiст оксигену спiвпадає з даними Iзотова та iн. (2007) при низьких металiчностях i зменшується у порiвняннi з цими даними iз збiльшенням металiчностi. Темп збагачення гелiю в процесi зоряної хiмiчної еволюцiї отримано трохи вищим, нiж у працi Iзотова та iн. (2007).