Наведено порівняльну характеристику показників якості дизельного палива, передбачених державним стандартом і одержаних шляхом вимірювання на ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина"" м. Дрогобич.

Наведено порівняльну характеристику показників якості біологічного дизельного палива в різних країнах Європи. Зроблено аналіз між показниками на традиційне і біологічне дизельне паливо. Запропоновано показники якості на біологічне дизельне паливо для України.

Наведено екологічні норми викидів шкідливих речовин транспортних засобів ЄВРО в Європі. Розглянуто застосування цих норм для суміші з біодизельного пального та нафтового дизельного пального у різних співвідношеннях. Показано недоліки та переваги застосування цих норм на дизельне пальне.

Наведено вимоги до якості дизельного біопалива згідно із стандартами Польщі та Німеччини, а також згідно з технічними умовами України. Виконано дослідження за показниками якості для суміші біодизельного палива та дизельного палива у лабораторії Львівського державного аграрного університету. Визначено вимоги щодо якості біодизельного палива на Україні.

Наведено результати застосування внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у хворих з синхронними і метахронними метастазами колоректального раку в печінці.

Нові перспективи у розробці стратегії лікування гострого варикотромбофлебіту (ГВТФ) та прогнозуванні його перебігу відкрилися під час дослідження венозного рефлюксу (ВР) по великій підшкірній вені (ВПВ). Мета роботи - задля визначення радикальності втручання у разі ГВТФ ВПВ з'ясувати ступінь венозної дисфункції шляхом вивчення ВР у стегновій вені (СВ) оперованої кінцівки. Проведено вивчення ВР у СВ у 40 хворих на ГВТФ з локальним рефлюксом до операції та після термінового хірургічного втручання. У пацієнтів з патологічним ВР у СВ після радикального втручання на ВПВ з дисекцією неспроможних або тромбованих перфорантів та флебектомією варикозних та/або тромбованих проток параметри рефлюксу зменшуються до фізіологічних у 70 % випадків і стійко зберігаються протягом 3-х років. Після радикального лікування ГВТФ у разі усунення поширеного ВР у ВПВ патологічне коло венозної циркуляції на стегні розривається, зникає перевантаження венозного русла нижньої кінцівки додатковим обсягом крові, повертаються до норми тоніко-еластичні властивості венозної стінки. Висновки: радикальне лікування ГВТФ ВПВ у віддаленому післяопераційному періоді (ВПП) призводить до ліквідації клапанної неспроможності в глибокій венозній системі у разі локального ВР, за II ст. клапанної недостатності (КН) практично у 90 % хворих вона ліквідується. У разі III ст. КН глибоких вен ретроградний кровоплин зберігається тільки у 25 % хворих, зменшуючись до II ст. клапанної неспроможності у ВПП.

Вивчено зміни флебогемодинаміки під контролем ультразвукового дослідження (УЗД) у 237 хворих за гострого варикотромбофлебіті (ГВТФ) поверхневих вен нижніх кінцівок (НК). У 21 пацієнта виявлені атипові форми ГВТФ, зокрема, рефлюкс у великій підшкірній вені (ВПВ) ноги і/або малій підшкірній вені (МПВ); рефлюкс у неспроможних непрямих пронизних венах на стегні та гомілці; рефлюкс у неспроможних прямих пронизних венах. З приводу атипових форм ГВТФ виконані термінові операції на стегні та гомілці: кросектомія (КЕ), короткий або довгий стрипінг, флебектомія і/або склерооблітерація приток; відкрита субфасціальна резекція (міні-Лінтон); відтерміновані операції: флебектомія приток ВПВ/МПВ, відкрита склерооблітерація, субфасціальна резекція (міні-Лінтон). Систематизація форм ГВТФ за сегментами НК дозволила визначити стратегію і тактику лікування хворих, що має важливе практичне значення.

На базі хірургічної клініки ЗОКЛ ім. А. Новака м. Ужгород обстежено та проліковано 53 хворих з гострим варикотромбофлебітом малої підшкірної вени (ГВТФ МПВ). У 41 (82 %) пацієнта з ГВТФ системи МПВ мав місце перехід тромботичного процесу на глибоку венозну систему. При цьому рефлюкс по підколінній вені і суральних венам спостерігався у 9 (17 %). Неспроможність сафено-підколінного співустья виявлено у 39 (73,6 %). Патологічний венозний рефлюкс по стовбуру МПВ до місця проксимальної межі тромбозу спостерігався у 12 (22,6 %). Під час виконання втручань на МПВ слід обов'язково ліквідувати усі джерела рефлюксу, що у свою чергу запобігає поширенню тромбозу та переходу його на глибоку венозну систему.

Узагальнено досвід обстеження та лікування 200-т хворих на гострий варикотромбофлебіт (ГВТФ) великої підшкірної вени (ВПВ). Зазначено, що на ріст тромбу впливають наступні гемодинамічні фактори: колатеральний скид, розповсюджений рефлюкс у глибокій венозній системі з неспроможними пронизними венами, взаємодія рефлюксів, утворення патологічного кола венозної циркуляції. Визначено, що загроза поширення тромбу у разі ГВТФ ВПВ на гомілці через неспроможні пронизні вени на глибокі складає 12,2 %. Тому термінові операції слід виконувати за безпосередньої загрози ТЕЛА (наявність ембологенного тромбу) або у разі переходу тромбозу на глибокі вени (тромбоз пронизних вен, коли верхівка тромбу знаходиться за 5 см або менше до співгирла) або для профілактики останнього - атипові форми ГВТФ, коли розповсюджений рефлюкс доходить до верхівки тромба. У всіх інших випадках рекомендовано відтерміновані втручання.