Висвітлено найважливіші питання будови та функції імунної системи людини, її взаємозв'язок з іншими регуляторними й ефекторними системами організму. Досліджено розвиток системи імунітету на різних етапах онтогенезу, особливості її функціонування за умов впливу різноманітних, у тому числі антропогенних, факторів середовища. Викладено основні принципи оцінки функціонального стану імунної системи. Наведено типи імунопатологічних реакцій та їх роль у патогенезі інфекційного процесу, пухлинного росту, автоімунних захворювань тощо. Розглянуто етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування різних захворювань. Проаналізовано сучасні аспекти імунофармакології.

Изложены принципы функционирования и применения современной медицинской техники, особенности ее воздействия на организм человека. Охарактеризована наиболее распространенная медицинская электронная аппаратура диагностического, терапевтического, хирургического и исследовательского назначения с применением современных медицинских технологий - таких как электро- , магнито-, рентгеновская, ультразвуковая, компьютерная томография, эндоскопическая и др. Рассмотрены основы метрологического обеспечения медицинской техники и безопасности ее применения.

Изложены вопросы генетики возбудителей туберкулеза, описаны молекулярные механизмы имунной защиты организма хозяина. Показана роль генетических факторов в формировании устойчивости к туберкулезной инфекции у человека, а также иммунологических и генетических факторов в латентности туберкулеза. Представлены современные методы молекулярной биологии, используемые в диагностике данного заболевания, определена резистентность патогена к противотуберкулезным препаратам и молекулярной эпидемиологии. Приведены основные направления исследований для получения новых противотуберкулезных вакцин.

Зазначено, що перспективним напрямком пошуку нових фармакологічно активних та безпечних лікарських засобів є синтез біологічно активних речовин - майбутніх лікарських засобів на основі германію. Зроблено аналіз фармакодинаміки та фармакокінетики сполук германію за даними літератури та авторських досліджень. Обгрунтовано створення координаційних сполук германію та принципи добору біолігандів, проведено аналіз їх фармакологічних властивостей. Досліджено фармакологічні властивості та вивчено фармакокінетику координаційних сполук германію з біолігандами (нікотиновою та бурштиновою кислотами - МІГУ-1 та 2, нікотинамідом - МІГУ-3), які мають гепатопротекторні властивості, виявляють нейротропну активність депримуючої дії. Ще один компонент - оксиетилідендифосфонова кислота (ОЕДФ), на основі якої створені координаційні сполуки з нікотиновою кислотою МІГУ-4, нікотинамідом - МІГУ-5 та магнієм - МІГУ-6. Ці сполуки мають мембранопротекторну дію і є перспективними гепато- і кардіотропними засобами. Таким чином, германій і його сполуки мають виражену фармакологічну активність і унікальні фармакокінетичні властивості, які дозволяють надалі використовувати їх у медичній практиці та створювати нові біологічно-активні речовини (БАР) - майбутні лікарські засоби.

Выяснена роль печени в становлении имунной системы человека, формировании имунных реакций, в норме и при различных патологиях. Описаны иммунные механизмы защиты слизистых оболочек желудочно-кишечного тракта, показана их роль в формировании единой автономной иммунной системы слизистых оболочек человека. Перечислены иммунологические и иммунопатологические реакции при заболеваниях органов пищеварительной системы, в первую очередь печени, определена их связь с клиникой болезни, тяжестью течения и исхода заболевания, применением современных лекарственных средств. Рассмотрены вопросы иммунодиагностики и иммунопрофилактики ряда болезней органов пищеварения.

Приведена история создания иммунотропных средств, проблемы их применения в медицинской практике. Дана клинико-фармакологическая характеристика иммуномодуляторов и современные подходы к их клиническому использованию. Особое внимание уделяется побочным действиям иммуностимуляторов и иммуносупрессоров.

Рассмотрены вопросы эпидемиологии, диагностики, клиники и течения сифилиса на современном этапе развития сифилидологии. Приведены действующие международные классификации, освещены современные методы лечения больных сифилисом в свете новейших возрений на этиопатогенез заболевания.

Изложены правила прописывания лекарственных средств с учетом современных представлений о лекарственных формах. Рассмотрены вопросы, связанные с оптимизацией имеющихся и разработкой новых лекарственных форм. Освещены основные принципы общей фармакологии. Подробно рассмотрены современные представления, определяющие сущность трех ее составляющих: фармакокинетики, фармакодинамики и фармакотоксикодинамики.

Освещены достижения различных направлений генетической медицины. Рассмотрены вопросы генетического контроля механизмов функционирования организма человека на различних уровнях его организации. Раскрыты возможности применения достижений геномики, протеомики и метаболомики в диагностике, лечении и профилактике заболеваний. Приведена информация о молекулах клеточной адгезии человека, системе цитокинов, генетических механизмах аутоагрессии, биотрансформации лекарственных средств, фармакологических принципах защиты ядерного генома от повреждающего действия генотоксикантов, цитогенетических методах диагностики хромосомных заболеваний, принципах построения родословной.

Описано невідкладні стани в терапії, хірургії, педіатрії, акушерстві, гінекології, стоматології, оториноларингології, офтальмології. Охарактеризовано основні реанімаційні заходи, що застосовуються в клініці внутрішніх хвороб, гострих запальних захворювань органів грудної клитини, перикарда та міокарда, аневризм аорти, гострого гломерулонефриту, алергії на укуси комах. Наведено інформацію про інфекції, травми нервової системи, епілепсію, судинні захворювання та набряк головного мозку, церебральну гіпертензію, отруєння, панкреатит, холецистит, перитоніт, гострий зубний біль, періодонтит. Висвітлено анатомо-фізіологічні особливості організму дітей, невідкладні стани та фармакотерапію у клінічній педіатрії.

Описаны неотложные состояния в терапии, хирургии, педиатрии, акушерстве, гинекологии, стоматологии, оториноларингологии, офтальмологии. Охарактеризованы основные реанимационные мероприятия, применяемые в клинике внутренних болезней, острых воспалительных заболеваний органов грудной клетки, перикарда и миокарда, аневризм аорты, острого гломерулонефрита, аллергии на укусы насекомых. Приведена информация об инфекциях, травмах нервной системы, эпилепсии, сосудистых заболеваниях и отеках головного мозга, церебральной гипертензии, отравлении, панкреатите, холецистите, перитоните, острой зубной боли, периодонтите. Освещены анатомо-физиологические особенности организма детей, неотложные состояния и фармакотерапия в клинической педиатрии.

Изложены основные проблемы общей и клинической фармакогенетики: определение предмета, задачи, этапы становления и перспективы развития, а также значения для персонизированного выбора лекарств, повышения эффективности и предупреждения или уменьшения тяжести развития побочных реакций. Освещены современные представления о контроле транспорта лекарств через биологические мембраны, их рецепторного взаимодействия. Особое внимание уделено биотрансформации лекарств, образованию реактивных продуктов и их нежелательным эффектам.

В опытах на половозрелых и старых мышах, зараженных сублетальной дозой вируса гриппа А, исследованы особенности интерферонообразования на разных стадиях стресс-синдрома. Показано, что хронический стресс на начальных этапах дополнительно стимулирует вирусиндуцированное интерферонообразование у половозрелых мышей, повышая их резистентность к сублетальной вирусной инфекции, тогда как у старых мышей, напротив, наблюдается угнетение интерферонообразования уже после первых суток эксперимента, т.е. стадия резистентности стресса с характерной для половозрелых мышей стимуляцией механизмов антивирусной защиты у старых животных отсутствует. Хронический 4-х суточный стресс приводит к полному истощению естественных механизмов антивирусной защиты, способствуя генерализации вирусной инфекции и переходу сублетальной дозы вируса гриппа А в летальную. У старых животных эти нарушения более глубокие и развиваются уже на ранних этапах хронического стресса.

За допомогою бактеріологічних та молекулярно-генетичних методів визначено розповсюдженість резистентності до рифампіцину, ізоніазиду, етамбутолу та стрептоміцину мікобактерій туберкульозу, виділених з мокротиння хворих, які мешкають в Одеській області. Найвищу розповсюдженість первинної та вторинної резистентності зареєстровано для стрептоміцину та ізоніазиду (25,7 % та 10,5 %, 48,5 % та 60,6 %, відповідно). Первинну та вторинну мультирезистентність виявлено, відповідно, у 5,7 % та 33,3 % досліджених ізолятів. Показано високу ефективність застосування молекулярно-генетичних методів, що базуються на виявленні мутацій у генах, які відповідають за розвиток резистентності. Зроблено висновок про доцільність впровадження молекулярно-генетичних методів для визначення медикаментозної резистентності збудника туберкульозу.

Вивчено вплив нових біологічно активних речовин класу оксіетилідендифосфонатогерманатів (з нікотиновою кислотою - МІГУ-4, нікотинамідом - МІГУ-5 і магнієм - МІГУ-6) на фосфоліпідний склад мембран еритроцитів щурів-самців лінії Вістар у разі галактозамінового гепатиту. Виявлено, що у разі курсового профілактично-лікувального введення всі дані сполуки достовірно запобігають змінам вмісту загальних фосфоліпідів, їх окремих фракцій, загального холестерину та молярного відношення холестерин/фосфоліпіди (тобто істотно запобігали деструктивним змінам у мембранах еритроцитів, які спостережено у разі токсичного гепатиту). За силою і вираженістю фармакологічної активності дані сполуки і препарат порівняння гептрал можна розташовувати за такою послідовністю: МІГУ-4 >> МІГУ-5 >> МІГУ-6 >> гептрал.

В опытах на белых крысах с острой ишемией головного мозга (двусторонняя перевязка общих сонных артерий) показана существенная модификация фармакокинетики координационного соединения германия с никотиновой кислотой (МИГУ-1), что выражается снижением его всасывания в центральный кровоток, уменьшением поступления в печень и почки с одновременным повышением его метаболизма в нейрональной ткани, усилением функционирования монооксигеназной системы печени. Элиминация препарата при этом не изменяется.

  Скачати повний текст

Викладено правила прописування лікарських засобів (ЛЗ) з урахування сучасних уявлень про лікарські форми. Розглянуто проблеми оптимізації наявних і розробки нових лікарських форм. Розкрито основні принципи загальної фармакології. Увагу приділено питанням фармакокінетики, фармакодинаміки та фармакотоксикодинаміки. Наведено інформацію про правила оформлення рецептів і зберігання ЛЗ, рецептурну граматику, види фармакотерапії, сучасні методи досліджень у фармакології, види та механізми дії ліків, методи оцінки ефективності та безпеки фармакотерапії.

Изложены правила прописывания лекарственных средств (ЛС) с учетом современных представлений о лекарственных формах. Рассмотрены проблемы оптимизации существующих и создания новых лекарственных форм. Раскрыты основные принципы общей фармакологии. Уделено внимание вопросам фармакокинетики, фармакодинамики и фармакотоксикодинамики. Дана информация о правилах оформления рецептов и хранения ЛС, рецептурной грамматике, видах фармакотерапии, современных методах исследований в фармакологии, видах и механизмах действия лекарств, методах оценки эффективности и безопасности фармакотерапии.

Висвітлено історію зародження та розвитку нового наукового напряму - молекулярної епідеміології. Розкрито її роль у вивченні найбільш важливих соматичних захворювань, злоякісних новоутворень, інфекційних хвороб. Розглянуто молекулярно-епідеміологічні питання фармакогенетики та фармакогеноміки. Визначено перспективи розвитку та можливі шляхи реалізації молекулярно-епідеміологічних досліджень в Україні.

Освещена история зарождения и развития нового научного направления - молекулярной эпидемиологии. Раскрыта ее роль в изучении наиболее важных соматических заболеваний, злокачественных новообразований, инфекционных болезней. Рассмотрены молекулярно-эпидемиологические вопросы фармакогенетики и фармакогеномики. Определены перспективы развития и возможные пути реализации молекулярно-эпидемиологических исследований в Украине.

С помощью полимеразно-цепной реакции и эндонуклеазного анализа исследован полиморфизм гена CYP2C19 с использованием эндонуклеаз SmaI і BamH1c целью обнаружения мутантных генов CYP2C19*2 и CYP2C19*3, а также дикого гена CYP2C9*1. Образцы крови были получены от здоровых доноров в Одесской областной станции переливания крови в 2010 г. Существенные отличия в возрасте, половой принадлежности, группе крови среди носителей различных генотипов и аллелей CYP2C19 не отмечали. Полиморфизм генотипов и аллелей CYP2C19 на юго-востоке Украины был близким к результатам исследований в странах Европы и Иране, но значительно отличался от таких в Южной Корее.

Наведено результати фармакокінетичних досліджень координаційної сполуки германію з оксиетилідендифосфоновою кислотою та пірацетамом (ВІТІН-1) у щурів з гострим ішемічним інсультом головного мозку. Показано, що ВІТІН-1 достатньо швидко та в повному об'ємі накопичується в органах та тканинах (зокрема, у корі та стволі головного мозку) як у тварин без патології, так і з інсультом, на що вказують такі фармакокінетичні параметри, як час досягнення максимальної концентрації і максимальна концентрація ВІТІН-1. Це і обумовлює реалізацію активного церебропротекторного ефекту ВІТІН-1 за умов патології, що вивчається.