Визначено роль лікарського рослинництва у сільському господарстві. Функціями лікарських рослин є: задоволення потреб організму у поживних речовинах; пригнічення хвороботворної мікрофлори організму; посилення припливу крові до окремих органів; посилення видільних (секреторних) функцій організму; антиалергічна дія; припинення кровотеч; вплив на центральну нервову систему. Найпоширеніші у сільській місцевості та прибутковими для вирощування є ромашка лікарська - середня урожайність в середньому становить 5 - 10 ц/га, може приносити дохід до 300 тис. грн; материнка звичайна - хороший медонос з продуктивністю до 100 кг/га; меліса лікарська - за врожайності 220 - 250 ц/га сирої маси, або ж 35 - 40 ц/га сухої трави можна одержати близько 35 кг/га ефірної олії і дохід близько $ 8000 за 1 ц сухої маси; валеріана лікарська - урожайність становить від 7 - 9 до 15 - 20 ц/га, можна одержати до 240 тис. грн/100 кг; м'ята перцева - за урожайності 15 - 20 ц/га сукупний дохід становитиме від 60 до 80 тис. грн; ехінацея пурпурова - урожайність становить близько 4 т/га сухої трави і до 2 т/га коренів, прибуток до 80 тис. грн/1 га за траву і до 200 тис. грн за корені. Під час виробництва лікарської рослинної сировини слід грунтуватися на соціо-еколого-економічних чинниках, які включають в себе: якісний і кількісний стан природних ресурсів, можливість зростання доходу від вирощування лікарської сировини; доходи у вигляді заробітної плати, створення нових робочих місць; зміцнення фізичного та морального здоров'я населення. Встановлено, що лікарські культури є більш прибутковими у вирощуванні, ніж сільськогосподарські.

Розкрито сутність економічних, екологічних і соціальних функцій земель сільськогосподарського призначення, обгрунтовано концептуальний підхід до їх оцінювання. Розроблено концептуальний підхід до відбору показників для оцінки сутнісних ознак економічних, екологічних і соціальних функцій земель сільськогосподарського призначення та ідентифікації чинників, що можуть впливати на їх оцінку. Поглиблено уявлення щодо оцінювання функцій земель сільськогосподарського призначення як процесу, що має прикладний характер. Запропоновано методичний підхід до оцінювання економічних та екологічних функцій земель сільськогосподарського призначення, зокрема земель із багаторічними насадженнями. Розроблено методичний підхід до визначення сум відшкодувань від оцінювання деградації екологічних функцій земель. Удосконалено методичний підхід до оцінювання функцій земель із метою запровадження та ведення органічного сільського господарства.

Здійснено оцінку функцій земель сільськогосподарського призначення для ведення органічного виробництва на прикладі Львівської обл. Здійснено аналіз щодо придатності земель для ведення органічного сільського господарства за вмістом гумусу: азоту, що легко гідролізується; за вмістом рухомих сполук фосфору за методом Чирікова; за вмістом рухомих сполук калію за методом Чирікова у Сокольському, Кам'янка-Бузькому, Симбірському, Радехівському, Пустомитівському районах області. Встановлено, що площі придатних земель за вмістом гумусу у досліджуваних районах становить 12 782,0 га; за вмістом азоту, що легко гідролізується - 5 790,303; за вмістом рухомих сполук фосфору - 7 829,655; за вмістом рухомих сполук калію - 10 342,428 га і у цих районах цілком можливо запроваджувати органічне сільськогосподарське виробництво. Встановлено, що цей аналіз є неповним. Представлено схему-алгоритм ідентифікації чинників впливу на формування економічної оцінки функцій земель для ведення органічного виробництва, відповідно до якої оцінку функцій земель для ведення органічного виробництва слід здійснювати: через призму ідентифікації трьох груп чинників впливу на оцінку; на кожному етапі запровадження цього процесу (етап до запровадження, перехідний етап, етап запровадження); виявлення ключових показників, які надають змогу покращити оцінку функцій земель для ведення органічного виробництва, вирахування інтегрального показника оцінки. Цей показник запропоновано визначати як суму одержаних бінарних характеристик за i-тою (і = 1/k) характеристикою оцінки функцій земель для ведення органічного виробництва, що може бути зумовлена n-м екологічним, економічним чи соціальним чинником впливу на формування адекватної оцінки функцій земель для ведення органічного сільського господарства на визначеному етапі запровадження цього процесу. Запропонований підхід надає змогу здійснити деталізований аналіз функцій земель для ведення органічного виробництва та встановити ступінь їх впливу на результативність самої оцінки функцій земель.

Сільські території відіграють важливу роль у соціально-економічному та екологічному розвитку будь-якої держави, оскільки майже вся діяльність зосереджена у сільській місцевості. Для поліпшення свого добробуту та якості життя людей на селі, а також безпечного навколишнього середовища потрібно забезпечити збалансований розвиток екологічної, економічної та соціальної складових. Тому ця робота присвячена розвитку господарських відносин різних галузей (рослинництво, тваринництво) у сільській місцевості. Зроблено аналіз сільськогосподарської діяльності (рослинництво) у 2017 - 2020 рр. За показниками: урожайність сільськогосподарських культур, посівні площі сільськогосподарських культур та кількість продукції сільського господарства власного виробництва, проданої домогосподарствами. Встановлено, що у 2020 р. урожайність сільськогосподарських культур зменшилась від 3,12 % (буряк цукровий) до 9,31 % (зернові та зернобобові), також зменшились посівні площі та кількість проданої продукції виробництва. Аналіз сільськогосподарської діяльності (тваринництво) проводився за такими показниками: наявність сільськогосподарських тварин, отримана продукція тваринництва та продаж продукції власного виробництва і показав низхідну динаміку у 2020 р. порівняно з 2017 р. Так, наявність сільськогосподарських тварин у 2020 р. зменшилася від 3,4 % (велика рогата худоба) до 20,04 % (вівці), зменшилась і кількість проданої продукції тваринництва з 12,04 % (яйця) до 20,04 % (вівці); водночас збільшилася кількість отриманої продукції. Все це свідчить, що сільськогосподарська діяльність за галузями у сільській місцевості поступово занепадає. На нашу думку, збалансований розвиток аграрної діяльності у сільській місцевості повинен бути в гармонії екологічної, соціальної та економічної складових. Також потрібно відроджувати сільські території завдяки оптимізації територіальної організації.

Земельні ресурси є не тільки одним з основних природних ресурсів, але й найважливішим чинником в економічному розвитку країни. З відкриттям ринку земель сільськогосподарського призначення цей ресурс став дорогим. Мораторій на продаж земель, який тривав майже 20 років, не дозволяв громадянам вільно розпоряджатися їх правом на землю. Але з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення" від 31.03.2020 р. N 552-IX це право було дозволено. Зроблено аналіз ринку відчужених земельних ділянок сільськогосподарського призначення за сто днів та за 6 місяців від початку його запровадження. Інформаційною базою служили вітчизняні законодавчі й нормативні акти з питань економіки природокористування, охорони навколишнього природного середовища, матеріали і звіти Державної служби статистики України, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України. Використано статистичний та порівняльний методи досліджень. Земельні реформи в Україні розпочалися з початком незалежності і тривають і досі. Після прийняття вищезгаданого Закону в Україні розпочався новий етап земельної реформи. За перші сто днів найбільше земельних ділянок було відчужено та зареєстровано в Харківській і Київській областях, а найменше - у Луганській і Донецькій. Водночас найбільша площа відчужених ділянок зареєстрована в Кіровоградській і Харківській областях, а найменша - у Чернівецькій та Івано-Франківській. Найдорожчою була і є земля в Київській і Харківській областях, а найдешевша - у Чернівецькій і Закарпатській. Усе це пояснюється тим, що у Харківській, Київській і Кіровоградській областях переважають чорноземні грунти, які мають у своєму складі високий вміст гумусу, а відповідно - і вищу ціну; у Чернівецькій і Закарпатській областях переважають дерново-підзолисті та буроземні грунти, які є менш родючі, відповідно, і ціна є нижчою. Також у Луганській і Донецькій областях переважають чорноземні грунти, але у зв'язку з тимчасовою окупацією територій цих областей кількість відчужених земельних ділянок є меншою та дешевшою порівняно з іншими областями. За сім місяців ситуація на ринку землі не змінилась. Це свідчить про те, що в Україні працює ринок землі.

Стаття присвячена еколого-економічним пріоритетам розвитку сільських територій. Розглянуто концептуальні основи організаційно-економічного та екологічного механізмів розвитку сільських територій. Проаналізовано головні екологічні та економічні чинники впливу на розвиток сільських територій. Окреслено цілі та шляхи реалізації концепції розвитку сільських територій, що передбачає оцінювання наявних проблем та перешкод для їх ефективного розвитку. Запропонований еколого-економічний механізм розвитку сільських територій на основі застосування форм та методів при взаємодії інформаційно-організаційного та правового забезпечення. Обгрунтовано теоретико-методичні засади удосконалення еколого-економічного механізму реалізації Концепції сталого розвитку сільських територій, в основі якого будуть запроваджені дієві методи та механізми, засоби, важелі та дії як еколого-економічного, так і організаційно-управлінського характеру, які впливатимуть на інтереси господарюючих суб'єктів на селі і сприятимуть не лише активізації суспільно-економічного життя на селі, а й досягненню соціального благополуччя й вирішенню нагальних екологічних проблем. Дослідження екологічної компоненти розвитку сільських територій показало необхідність її врахування у тісному взаємозв'язку з економічною та соціальною компонентами у співіснуванні з навколишнім природним середовищем. На підставі цього розроблено основні стратегічні аспекти розвитку вітчизняної екологічної політики та визначено складові напрями концептуальних положень стратегії екологічно сталого розвитку сільських територій, зважаючи на забезпечення загальної екологічної безпеки.