Представлено новий психологічний варіант навчання іноземної мови. Запропоновано особистісно-креативний підхід, спрямований на розкриття креативного потенціалу суб'єкта на підставі оптимізації його психологічного стану, що зумовлює підвищення рівня успішності оволодіння іноземною мовою. Наведено методику оцінки емоційної сфери.

Представлен новый психологический вариант обучения иностранному языку. Предложен личностно-креативный подход, направленный на раскрытие креативного потенциала субъекта на основе оптимизации его психологического состояния, обусловливающего повышение уровня успешности овладения иностранным языком. Предложена методика оценки эмоциональной сферы.

Проаналізовано теоретичні підходи щодо особистісно орієнтованого навчання та дані креативної лінгвістики. Здійснено науково-теоретичний аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень стосовно засобів активізації креативного потенціалу особистості. Визначено внутрішньоособистісні критерії, які ускладнюють розкриття креативності суб'єкта та потребують подальшої корекції. Наведено психолого-педагогічні принципи побудови особистісно-креативного підходу. Розроблено модель даного підходу, яка включає такі компоненти: концептуальний (теоретичне уявлення про креативну мовну особистість); психодіагностичний (виявлення креативності та особистісної проблематики студента); психокорекційний (вирішення особистісних проблем студента, що ускладнюють розкриття його креативності); креативно-розвивальний (активізація креативних здібностей особистості). Експериментально перевірено особистісно-креативний підхід у навчально-виховній роботі зі студентами вищого навчального закладу у процесі навчання англійської мови.

Розглянуто вплив особистісної Я-концепції жінки-викладача на становлення її професійної самосвідомості у сфері науково-педагогічної діяльності. Формування Я-концепції жінки є глибинним процесом і залежить від багатьох психологічних та соціальних факторів. Адекватна, стійка Я-концепція позитивно впливає на професійну самосвідомість жінки-викладача, сприяє її самоактуалізації.

Висвітлено психологічні засади формування професійної самосвідомості жінки-викладача.

Висвітлено теоретичні засади психології управління, її історію та сучасний стан розвитку. Розглянуто індивідуально-психологічні властивості особистості в системі управління, типи темпераменту й їх основні характеристики. Показано роль керівника в системі управління. Розкрито психологічні особливості спільної діяльності в організації, переговорів, підготовки та проведення презентацій і нарад, ділового спілкування. Досліджено конфлікти в управлінській діяльності, жіноче лідерство в системі освіти. Надано відомості про управління людськими ресурсами та формування управлінських кадрів. Наведено практичні тестові методики з діагностики рівня конфліктності особистості та її гнучкості, оцінювання емоційної сфери, дослідження акцентуацій характеру та комунікабельності, визначення типу темпераменту.

Розкрито феномен і семантику поняття "світотворча сутність жінки". Запропоновано грунтовний аналіз наукових філософських, психологічних, теологічних, історичних студій з проблеми здатності жінки до творення. Розглянуто культурно-історичні основи проектування життєвого простору жінкою, соціально-психологічні аспекти самореалізації жінки-викладача, психологічні аспекти індивідуальної та професійної деформації жінки, особистісні та професійні якості жінки у науково-педагогічній діяльності, гендерні особливості у контексті світотворення жіночого педагогічного простору. Викладено результати експериментальних досліджень взаємозв'язку маскулінності, фемінності й андрогінності з творчим потенціалом особистості жінки.

Визначено ґенези, психологічні особливості, чинникі та закономірності потенціалів до конституювання жінкою власного життєвого простору як динамічного інтегрального утворення. Концептуалізовано світотворчу сутність жінки в системі детермінації життєвого простору, який розглядається як інтегральне утворення взаємодії позаособистісного, особистісного, міжособистісного, діяльнісного та повсякденного вимірів життєтворчої активності жінки, що відповідає поза- рефлексивному- рефлексивному континууму потенціалу особистості. Вимір повсякденності (поза- рефлексивний рівень) по мірі динамінації в сферу рефлексивної діяльності (особистісна, професійна сфери) окреслює межі життєвого простору людини як суб’єкта. Конституювання життєвого простору жінки-педагога розглядається як похідна від глибинної, фізіолого-анатомічної та соціокультурної здатності жінки до творення (творення життя), у тісній взаємообумовленості актуальних гендерних стереотипів, дітородження, створення сім'ї, професійної (діяльнісної) реалізації, самоусвідомлення та самореалізації. Генеза конституювання жінкою життєвого простору інтерпретується як процес життєтворення, трансценденції, подолання межі власних можливостей, екзистенційного піднесення над пасивністю і випадковістю свого існування. Визначено взаємообумовленість конституювання жінкою життєвого простору у зв’язку з особливостями становлення професійної самосвідомості. Побудовано психологічну модель оптимального гармонійного життєвого простору жінки. Розроблено трифакторну структуру конституювання життєвого простору жінки, представлену наступними факторами: «експансивна творча активність», «маніпулятивно-регресивна фемінність», «проективно- тривожний контроль». Апробовано концептуальну модель світотворчої сутності жінки. Виявлено закономірності й тенденції здатності до конституювання жінкою власного життєвого простору в умовах цілеспрямованого психологічного впливу за моделлю генетико-орієнтованої психотерапії.