Запропоновано схеми й таблиці до основних розділів синтаксису. Виділено 16 розділів, де вміщено 52 таблиці, серед яких - типи синтаксичних одиниць; синтаксичних зв'язків та синтаксичних відношень між словами; словосполучення; просте речення; головні та поширюючі члени речення; типи простих речень; просте ускладнене речення у сучасній українській мові; складне, складносурядне, складнопідрядне речення; складнопідрядні речення ускладненого типу; складне безсполучникове речення; складні багатокомпонентні речення; конструкції чужого мовлення; способи і засоби поєднання речень у тексті; українська пунктуація, типи розділових знаків.

У формі схем і таблиць подано узагальнений теоретичний опис сучасної української мови, поєднаний з практичним аналізом усіх одиниць мови: звука, слова, фразеологізму, морфеми, словоформи, словотворення. Одиниці мови представлено в трьох аспектах: як елемент системи мови, як виразник певної категорії та як одиниця функціонування у мовленнєвій діяльності. Показано нормативність явищ, тенденції їх розвитку та функціонування.

В форме схем и таблиц дано обобщенное теоретическое описание современного украинского языка, объединенное с практическим анализом всех единиц языка: звука, слова, фразеологизма, морфемы, словоформы, словообразования. Единицы языка представлены в трех аспектах: как элемент системы языка, как выразитель определенной категории и как единица функционирования в речевой деятельности. Показана нормативность явлений, тенденции их развития и функционирования.

Запропоновано системний опис речень, ускладнених напівпредикативними дієприслівниковими комплексами, окреслено граматичний статус категорії напівпредикативності та поняття напівпредикативної конструкції, які реалізуються параметрами відносної темпоральності й модальності та часткової персональності. У роботі проаналізовано семантичну та комунікативну структуру речень з Part ІІ-конструкціями, комплексно описано формально-семантичні співвідношення досліджувальних структур з іншими реченнями.

Висвітлено теоретичні засади вивчення вторинної предикації, наведено класові ознаки та розглянуто семантичні класи базових предикатів. Визначено предикатему як репрезентант суб'єктивно-предикатних відношень у простому реченні. Охарактеризовано типи просторового речення елементарної та неелементарної структури. Приділено увагу простим неелементарним реченням з вторинними предикатними семантико-синтаксичними відношеннями. Розглянуто функціональні параметри простих неелементарних речень із вторинними семантико-синтаксичними відношеннями субстанціального та перехідного типів. Проаналізовано засоби вторинної предикації в позиційній структурі простого неелементарного речення та формально-синтаксичні параметри реченнєвих компонентів у відносно самостійних синтаксичних позиціях.

Вперше досліджено системний опис класу мінімальних функціональних синтаксичних одиниць - первинних і вторинних синтаксем, зокрема, наведено семантичну та морфолого-синтаксичну типологію вторинних синтаксем, утворених внаслідок різноманітних перетворень вихідних елементарних простих речень. Запропоновано оригінальну методику аналізу, яка дозволяє об'єктивувати дослідження й описати типи та моделі предикатем як семантичних одиниць, що оформляють граматично акт думки та мають такі ознаки, як суб'єктно-суб'єктна двочленність і пропозитивність у відображенні дійсності. Вперше вторинну предикацію визначено як семантико-синтаксичну категорію простого неелементарного речення, що виражає потенційні суб'єктно-предикатні відношення у вторинній предикатемі модифікованого вихідного речення та вторинні семантико-синтаксичні відношення між основною та вторинною предикатемами.

Розкрито теоретичні засади вивчення вторинної предикації, аспекти дослідження проблеми асиметричних конструкцій у синтаксисі простого речення (ПР). Проаналізовано предикацію як ідентифікатор формальної та семантико-синтаксичної елементарності та неелементарності ПР. Висвітлено специфіку простих неелементарних речень з вторинними предикатними та субстанціальними семантико-синтаксичними відношеннями.

Раскрыты теоретические основы изучения вторичной предикации, аспекты исследования проблемы асимметрических конструкций в синтаксисе простого предложения (ПП). Проанализирована предикация как идентификатор формальной и семантико-синтаксической элементарности и неэлементарности ПР. Освещена специфика простых неэлементарных предложений с вторичными предикатными и субстанциальными семантико-синтаксическими отношениями.

Висвітлено життєвий і творчий шлях, наукову та громадську діяльність видатного українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Ю.Федковича Н.В. Гуйванюк. Наведено покажчик наукових праць вченої за період 1974 - 2009 рр.

Освещены жизненный и творческий путь, научная и общественная деятельность известного украинского языковеда, доктора филологических наук, профессора, заведующего кафедры современного украинского языка Черновицкого национального университета имени Ю.Федковича Н.В. Гуйванюк. Приведен указатель научных трудов ученой за период 1974 - 2009 гг.

Обгрунтовано положення про те, що актуалізоване в мовленні речення є складною комбінацією первинних і вторинних предикативних зв'язків, з'ясовано засоби вираження вторинної предикації.

Обосновано положение о том, что предложение - это сложная комбинация первичных и вторичных предикативных связей, а также описаны средства выражения вторичной предикации.

The paper deals with a sentence as a complex combinations of primary and secondary predicative relations as well as outlines the means of expressing the latter. Syntactic nature of sentence displays in the complex of grammar meanings. That's why modern linguistics substantiates these sentences are complex connections.

Досліджено ідіостиль видатного українського письменника Буковини С. Воробкевича (1836 - 1903) у зв'язку з його світоглядною позицією та культурно-громадською діяльністю. На широкому фактичному матеріалі описано мовні домінанти художньої мови письменника на фонетичному, лексичному, фраземному та граматичному рівнях. З'ясовано індивідуальні та регіональні ознаки ідіостилю митця на тлі загальнонаціональних. Окреслено внесок письменника в розбудову національної мови за умов становления нової української літературної мови на Буковині в другій половині XIX ст.

Викладено питання написання курсових і дипломних робіт з актуальних проблем українського мовознавства, підготовки до друку наукових статей і тез доповідей, рефератів, а також рецензій на наукові та навчально-методичні праці. Розглянуто методологічні засади наукового пізнання і творчості, особливості пошукової роботи в бібліотеках й інтернет-джерелах, архівах, музеях, науково-дослідних установах України.

Розглянуто методику української мови як науку та навчальну дисципліну. Наведено типову програму з методики викладання української мови. Висвітлено загальнодидактичні та власне методичні (лінгводидактичні) принципи навчання мови. Охарактеризовано типи уроків української мови. Розкрито методичні особливості вивчення фонетики, орфоепії, лексики, синтаксису, фразеології, будови слова і словотвору, шкільної граматики. Увагу приділено методиці вивчення практичної риторики та розвитку зв'язного мовлення учнів.

Збірник створений на пошану видатного мовознавця - фахівця в галузі лінгвостилістики, лінгвофольклористики, лінгвоукраїнознавства, граматики, історії української літературної мови, культури мови, лінгводидактики, члена-кореспондента НАН України С.Я. Єрмоленко. Наведено статті з проблем теоретичної і практичної лінгвостилістики та розвитку її терміноапарату, ідіостилістики, лінгвософії українських літературних текстів, соціолінгвістики, політичної дискурсології, історії української лінгвістики. Подано список праць С. Я. Єрмоленко.

Висвітлено проблеми та перспективи розвитку новітніх тенденцій у сучасній лінгвістичній парадигмі. Досліджено собливості функціонування мови як індикатора моральних цінностей та чинник формування культури нації. Охарактеризовано проблемно-тематичні та стильові домінанти «Українського Палімпсесту» Оксани Забужко. Розглянуто словотвірні особливості термінів нафтової промисловості в німецькій мові. Визначено актуальні проблеми теорії та практики перекладу у міжкультурному аспекті. Визнано переклад як інструмент міжкультурної комунікації. Досліджено граматичні трансформації в художньому перекладі.

Розглянуто методику навчання української мови у вищій школі як науку та фахову дисципліну. Увагу приділено професіограмі майбутнього викладача української мови в контексті освітніх реформ сьогодення. Наведено традиційні та новітні форми організації навчання української мови у вищій школі. Висвітлено методичні аспекти проведення різнотипних лекцій з лінгвістичних дисциплін у вищій школі.

Проаналізовано теоретичні і практичні аспекти сучасної української лінгводидактики, оптимальні шляхи розвитку мовної освіти. Нинішній освітній простір осмислено як багатовимірне полікультурне динамічне середовище, яке вбирає когнітивні, емоційні, символічні та інші компоненти. Висвітлено особливості формування мовної особистості учня і студента, технологію сучасного уроку української мови з огляду на концепцію НУШ, особливості професійної підготовки майбутніх фахівців, інноватику в організації занять у закладах освіти різних рівнів.

Відображено подальший розвиток дослідження засобів вербалізації людського буття, намагання мовця увиразнити особливості зображуваного, репрезентувати розмаїте оприявлення сенсу людської природи в різновимірних часо-просторових координатах і в системі відображення духовних і матеріальних цінностей крізь призму національно-культурного світогляду. Розглянуто графеми-візуалізатори як маркери авторської модальності в інтернет-дискурсі. Висвітлено питання рецепції духовних цінностей персвазійними засобами мовного контрасту в релігійно-проповідницькому дискурсі Ігоря Ісіченка. Увагу приділено фразеологізації емоцій гніву та страху людини в українській мові.