Висвітлено історію розвитку системи української риторичної термінології в контексті розвитку теорії ораторського мистецтва в Україні. Проаналізовано джерела та шляхи формування та поповнення риторичної термінології, виявлено причини різного ступеня інтенсивності розвитку цієї терміносистеми в різні історичні періоди. На матеріалі підручників, навчальних посібників, трактатів, статей з теорії ораторського мистецтва розкрито характер взаємодії та співвідношення національного й інтернаціонального напрямів у процесі формування риторичної термінології.

Освещена история развития системы украинской риторической терминологии в контексте развития теории ораторского искусства в Украине. Проанализированы источники и пути формирования и пополнения риторической терминологии, выявлены причины разной степени интенсивности развития этой терминосистемы в разные исторические периоды. На материале учебников, учебных пособий, трактатов, статей по теории ораторского искусства раскрыт характер взаимодействия и соотношения национального и интернационального направлений в процессе формирования риторической терминологии.

Проаналізовано роль Й. Галятовського в історії ораторського мистецтва в Україні та з'ясовано значення діяльності вченого для становлення української риторичної термінології у другій половині XVII ст.

Розкрито зміст основних понять, термінів і категорій соціальної політики. Висвітлено сутність таких понять, як активна соціальна політика, альтернативна служба, баланс трудових ресурсів, батьки-вихователі, гендерна диференціація, дитина-біженець, діагностика соціальна, неповний робочий час, профілактичні щеплення, психічне здоров'я, соціальна стратифікація, трансферти міжбюджетні, фізичне насильство в сім'ї.

Раскрыто содержание основных понятий, терминов и категорий социальной политики. Освещена сущность таких понятий, как активная социальная политика, альтернативная служба, баланс трудовых ресурсов, родители-воспитатели, гендерная дифференциация, ребенок-беженец, диагностика социальная, неполное рабочее время, профилактические прививки, психическое здоровье, социальная стратификация, трансферты межбюджетные, физическое насилие в семье.

Наведено терміни та поняття з теорії міжнародних відносин. Розкрито сутність таких понять, як автократія, брифінг, грамота вірча, гуманітарна інтервенція, євразійство, національний характер, реваншизм, стратегічне партнерство. Розглянуто наукові ідеї вчених, які здійснили вагомий внесок у розвиток науки про міжнародні відносини, зокрема, А. Раймона, Ж. Бодена, Р. Кохейна, Д. Мітрані, К. Шмітта.

Визначено типи мовних норм, стилі мови, зокрема, офіційно-діловий як стиль літературної мови. Наведено вимоги до оформлення ділових паперів (ДП), загальні вимоги до вживання слів у ДП. Описано лексичні засоби ділового мовлення, функції синонімів, антонімів і паронімів у професійному спілкуванні. Проаналізовано термінологічну лексику, особливості вживання іншомовних запозичень, орфоепічні й акцентологічні норми української мови, граматичні категорії іменника у професійному спілкуванні, правопис складних іменників і прикметників, основні форми дієслова, взаємозв'язок числівників з іменниками.

Определены типы языковых норм, стили языка, в частности, официально-деловой как стиль литературного языка. Приведены требования к оформлению деловых бумаг (ДБ), общие требования к употреблению слов в ДБ. Описаны лексические средства деловой речи, функции синонимов, антонимов и паронимов в профессиональном общении. Проанализированы терминологическая лексика, особенности употребления иноязычных заимствований, орфоэпические и акцентологические нормы украинского языка, грамматические категории существительных в профессиональном общении, правописание сложных существительных и прилагательных, основные формы глагола, взаимосвязь числительных с существительными.

Висвітлено зародження та розвиток української риторики за часів Київської Русі. Розглянуто питання розвитку ораторського мистецтва в Україні у XIV - XVI ст., латиномовної української риторичної спадщини та ораторської прози XVII - XVIII ст., риторики XVIII - початку ХХ ст. та відродження українського риторичного вчення на початку ХХ ст. Увагу приділено українському мовному етикету, проаналізовано становище риторики в сучасній системі філології.

Проаналізовано найдавніші в українській науці спроби класифікації стилістичних засобів мовлення, а саме концепції, виявлені в "Ізборникові" Святослава 1073 р. і в латинськомовних українських посібниках із риторики та поетики XVII - XVIII ст. Цей аналіз здійснено із проекцією на пізніші концепції та сучасний етап розвитку стилістичних учень.

Проаналізовано походження й історію функціювання в українській науці термінів "риторика" та "реторика" в діахронному розрізі від найдавніших часів і до сьогодні. На підставі проведеного історичного дослідження, а також розгляду сучасних тенденцій упорядкування чинного українського правопису зроблено висновок щодо доцільності використання терміна "реторика".

Проаналізовано труднощі та проблеми перекладу українською мовою з латинської риторичних термінів, вжитих і пояснених у трактаті "Про риторичне мистецтво" Т. Прокоповича (1707 р.), з огляду на сучасні тенденції впорядкування науково-технічної термінології. На підставі проведеного дослідження та розгляду сучасних тенденцій в українському науковому стилі зроблено висновок щодо схожості багатьох явищ і процесів у науковій мові XVIII ст. і за сучасних умов.

Досліджено особливості дипломатичного підстилю, методику його застосування, правила, критерії, підходи для виявлення особливих рис дипломатичного мовлення, що виокремлюють його як особливий різновид офіційно-ділового стилю літературної української мови. З'ясовано, що дипломатичний підстиль офіційно-ділового стилю залучає для свого використання чимало засобів публіцистичного, зокрема, на противагу нейтральній тональності офіційно-ділового мовлення, дипломатія застосовує пошанну тональність, яка виявляється в етикетності дипломатичного підстилю; замість чіткості й однозначності повідомлення, в дипломатичному мовленні виявлено стратегію ухильності.

Проведено лексико-семантичний аналіз електроенергетичних професіоналізмів і професійних жаргонізмів. З'ясовано структурні та функційні особливості цього прошарку лексики в досліджуваній терміносистемі.

Приділено увагу історії світової риторики та становленню ораторського мистецтва в Україні. Охарактеризовано промову як вид мовленнєвої діяльності. Розглянуто етапи підготовки промови та композицію публічного виступу. Подано інформацію про роди, види та жанри ораторського мистецтва. Висвітлено особливості судового красномовства. Обгрунтовано структуру обвинувальної та захисної промови в судовій риториці. Розкрито поняття дипломатичного красномовства. Надано відомості про форми спілкування людей у колективі. Описано засоби активізації уваги слухачів і невербальні засоби усного мовлення.

Проаналізовано специфіку функціювання явища полісемії в українській електроенергетичній термінології та основні типи багатозначних лексем у досліджуваній терміносистемі; з'ясовано причини виникнення нових термінологічних значень спеціальних електроенергетичних номінацій.

Проаналізовано процес формування української електроенергетичної терміносистеми. Її завдання - створити періодизацію розвитку електроенергетичної термінології, виявити основні підходи до формування терміносистеми електроенергетики на різних етапах її становлення, визначити основні причини неоднорідності процесу формування електроенергетичної термінології. Для з'ясування особливостей розвитку української електроенергетичної термінології простежено історію розвитку на українських землях електроенергетики як галузі та на цьому тлі виявлено становлення досліджуваної терміносистеми.

Розглянуто питання ораторського мистецтва (ОМ) у житті сучасної людини. Висвітлено історію світової риторики, розглянуто демократію як передумову розвитку ОМ. Увагу приділено становленню ОМ в Україні, проаналізовано стан риторики в сучасній системі філологічних знань. Подано інформацію про промову як вид мовленнєвої діяльності, врахування особливостей аудиторії та композицію публічного виступу. Описано роди, види та жанри ОМ. Висвітлено особливості судового та дипломатичного красномовства. Розглянуто психологічні аспекти ОМ. Охарактеризовано форми спілкування людей у колективі (бесіда, дискусія, телефонна розмова, нарада). Подано інформацію про засоби активізації уваги слухачів і невербальні засоби усного мовлення. Розкрито поняття "культура мовлення", надано рекомендації щодо мовного самовдосконалення. Описано риторичні фігури та тропи як засоби увиразнення мови. Подано систематизовані матеріали та термінологічні словнички з усіх основних розділів риторики, запропоновано низку завдань для поглиблення знань і закріплення навичок.

Уточнено й узагальнено певні аспекти теорії терміна, конкретизовано лексико-семантичні постулати з огляду на зростання емпіричного масиву. Представлено характерний взірець семного аналізу в науково-технічної термінології та проаналізовано побутування й метаморфози терміноодиниць в ідіолекті певного автора із відповідними загальнотермінознавчими висновками.

Досліджено сучасну українську мовну реальність, яку в умовах науково-технічного прогресу неможливо уявити без міграції лексичних одиниць із загальнолітературної мови в галузеві терміносистеми та навпаки. Зазначено, що ця мобільність лексики, з одного боку, віддзеркалює на мовленнєвому рівні зміни в національній мовній картині світу та, з іншого, спричинює якісні та кількісні семантичні зміни в мові як системі. Зауважено, що термін в науковому дискурсі є визначальним маркером мовного розвитку. Тому мовну дійсність описано крізь призму терміна.

На матеріалі навчальних посібників 60-х років XX ст., виданих у двох авторитетних видавництвах ("Радянська школа" і "Наукова думка"), досліджено особливості позиційного чергування у//в як одного з важливих засобів досягнення милозвучності української мови. Методом суцільної вибірки виокремлено 815 позицій чергування у//в (евфонем). Нормативними з погляду сучасного українського правопису є лише 69,6 % від усіх опрацьованих випадків, а 30,4 % евфонем не відповідають нормам чинного правопису. На підставі аналізу різних типів помилкових моделей у їх зіставленні з нормативними окреслено основні підстави для недотримання правил позиційного чергування у//в із проєкцією на сучасну нормативність. Це надало змогу підтвердити незаперечність постулату щодо уникнення збігів голосних і виявити надмірний формалізм у правилах щодо збігів приголосних.

Висвітлено проблеми нинішньої української мовної дійсності, які пов’язані зі становленням термінології в сучасному глобалізованому світі та з міграцією лексики з загальнолітературної мови до галузевих терміносистем і у зворотному напрямку. Зауважено на певних позитивних і негативних змінах у системі сучасної української літературної мови, що пов’язані з різними аспектами життєвого циклу терміна в українських мовних реаліях.

Монографію присвячено дослідженню життя й творчости Михайла Васильовича Ситника (1920-1959) одного з видатних українських письменників XX ст., журналіста, редактора, який розпочав свій життєвий і мистецький шлях в українському Ва¬силькові й трагічно загинув на еміграції в американському Чикаґо. Досліджуваний у праці період охоплює довоєнні роки та період Другої світової війни. Творча спадщина М. Ситника - мистця з яскравою і трагічною біографією, емігранта-«скитальця», котрий усе своє життя присвятив рідній Вітчизні та українському народо¬ві, боротьбі за Українську Державу, - є однією з яскравих сторінок історії української літератури XX століття.