Викладено дані про вплив післяопераційного гіпотиреозу на стан матково-плацентарного і плодового кровотоку, а також на період ранньої неонатальної адаптації новонароджених від матерів, оперованих на щитовидній залозі. Аналіз результатів показав, що після оперативних втручань на щитовидній залозі спостерігаються порушення гемодинаміки в системі мати - плацента - плід, а також особливості перебігу постнатальної адаптації. Частота і важкість порушень зумовлені змінами гормонального фону, застосуванням адекватної гормонозамісної терапії та терміном, за якого виявлені ознаки гіпоксії.

Изложены данные о влиянии послеоперационного гипотиреоза на состояние маточно-плацентарного и плодового кровотока, а также на период ранней неонатальной адаптации новорожденных от матерей, оперированных на щитовидной железе. Анализ результатов показал, что при состоянии после оперативных вмешательств на щитовидной железе наблюдаются нарушения гемодинамики в системе "мать - плацента - плод", а также особенности течения постнатальной адаптации. Частота и тяжесть нарушений обусловлены изменениями гормонального фона, применениями адекватной гормонзаместительной терапии и сроком, в котором обнаружены признаки гипоксии.

Изучена интенсивность спонтанной и металлкатализируемой модификации белков у доношенных новорожденных при привычном эндокринном невынашивании у матери. Выявлено наличие признаков оксидативного стресса, что может служить причиной нарушения энзимной активности и рецепторного регулирования. Сохранение высокой интенсивности пероксидации белков к концу раннего неонатального периода может быть механизмом развития неонатальной патологии.

Подано результати дослідження глутатіонової антиоксидантної системи (глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, глутатіон-S-трансферази), активності каталази та концентрації відновленого глутатіону у доношених немовлят у динаміці раннього неонатального періоду за звичного ендокринного невиношування. Виявлено дисбаланс антиоксидантної системи, вираженість якого залежить від особливостей перебігу та медикаментозного супроводу гестаційного періоду.

Представлены основные компоненты и эффекты метода мама-кенгуру, которые рассмотрены с позиций влияния на соматическое состояние, психомоторное развитие, поведение недоношенных новорожденных и детей с задержкой внутриутробного роста. Рассмотрены аспекты взаимоотношений в семье и гуманизации интенсивной неонатологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.302.1 + Р733.627

Рубрики:

Асфіксія і гіпоксія у новонароджених дітей

Хвороби центральної нервової системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Патогенетично обгрунтовано систему діагностики, прогнозування, профілактики та лікування перинатальної полісистемної патології у дітей, народжених від матерів зі звичним невиношуванням вагітності ендокринного генезу. Доведено важливу роль порушень енергетичного обміну, накопичення ексайтотоксичних амінокислот, розладів глутатіонової антиоксидантної системи, інтенсифікації спонтанної та металкаталізованої окисної модифікації білків та характеру гормонального гомеотсазу у розвитку перинатальних гіпоксичних пошкоджень у немовлят за умов звичного невиношування вагітності ендокринного генезу у їх матерів. Досліджено особливості розвитку немовлят першого року життя за даними катамнезу. Визначено роль енергетичного метаболізму, стану системи антиоксидантного захисту та процесів перекисного окиснення білків у порушенні функіонування компенсаторно-пристосувального механізму у глибоко недоношених новонароджених гестаційного віку 30 - 32-х та 26 - 28-ми тижнів. Визначено біохімічні маркери, які мають вирішальне значення для ранньої діагностики розвитку гіпоксичних пошкоджень. Створено алгоритм встановлення фази метаболічної адаптації та прогнозування перинатальної полісистемної патології у новонароджених від матерів зі звичним невиношуванням вагітності. Науково обгрунтовано патогенетично орієнтований диференційований комплекс лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів для новонароджених дітей у разі звичного невиношування вагітності у матерів, експериментально підтверджено його ефективність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.301.1 + Р731.96

Рубрики:

Пневмонії у дітей

Нервова система. Вища нервова діяльність. Органи відчуттів у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поданий огляд наукових джерел спрямований на висвітлення досягнень у розумінні особливостей авторегуляції церебральної перфузії у передчасно народжених дітей, встановлення значення сучасних методів її моніторингу та визначення загальних підходів до профілактики цереброваскулярних порушень. Розглянуто історію дослідження реактивності церебральних судин, висвітлено функцію внутрішнього нейропротективного фізіологічного феномену - церебральної авторегуляції відповідно до новітніх міжнародних досліджень. Проведений огляд комплексу інтегрованих механізмів церебральної авторегуляції. Наведені результати досліджень ролі міогенних, нейрогенних і метаболічних механізмів у здійсненні церебральної авторегуляції, а також можливий генез їх розладів у передчасно народжених дітей. Відповідно до наведених у дослідженнях даних незрілість авторегуляційних механізмів, анатомічні особливості мозкової тканини, численні внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на цереброваскулярні структури, обумовлюють високий ризик уражень центральної нервової системи у передчасно народжених дітей. Зусилля дослідників спрямовані на розвиток неінвазивних діагностичних технологій, які можуть допомогти тривалий час проводити моніторинг церебральної оксигенації, сприяти своєчасній корекції терапевтичних підходів. Параінфрачервона спектроскопія є відносно новим у інтенсивній неонатології методом, який вже довів свою безпечність та ефективність при прийнятті тактичних рішень під час виходжування передчасно народжених дітей. В огляді наведено отримані дослідниками референтні значення для передчасно народжених дітей різного гестаційного віку, які можна використовувати у практиці інтенсивної неонатології для оптимізації інфузійної терапії та респіраторної підтримки немовлят на доклінічному етапі розвитку цереброваскулярних уражень. Розглянуто питання щодо діагностики гіпотензії у недоношених новонароджених, окремі фармакологічні підходи до профілактики та лікування порушень церебрального кровообігу.

Мета дослідження - оцінка ступеня нутритивного дефіциту у дитини паліативної групи, розрахунок її фактичних потреб у ентеральному субстраті та організація адекватного харчування. Для визначення ступеня нутритивної недостатності використовували індекс Брока, індекс Пін'є, Z-score. Проведено обчислення фізіологічних і фактичних енергетичних потреб за рівнянням Schofield (WН). Визначено, що значення індексу Брока 2 у дитини становило 40 %, ІМТ - 9,18, Z-score для маси тіла на вік - "-"6, Z-score для росту на вік - "-"12, Z-score для маси тіла на довжину тіла - "-3,5", що свідчить про крайній ступінь нутритивної недостатності (кахексія) та значне відставання у фізичному розвитку. Високі енергетичні фактичні потреби та низька толерантність до потрібних об'ємів годування зумовили призначення спеціалізованого ізокалорійного клінічного харчування. Висновки: застосування простих стандартизованих індексів надає змогу визначити ступінь нутритивного дефіциту у дітей паліативної групи. Визначення фактичних, замість фізіологічних потреб, а також застосування продуктів спеціалізованого клінічного харчування надає змогу забезпечити адекватне харчування, незважаючи на низьку толерантність до високих об'ємів їжі.

Розглянуто основні складові педіатричної паліативної допомоги (ППД) й особливості її надання. Наведено 11 категорій станів, щообумовлюють потребу в паліативній допомозі. Визначено, що найбільший внесок роблять вроджені аномалії, перинатальні стани, білково-енергетична недостатність, менінгіти і ВІЛ/СНІД. Педіатрична паліативна група вирізняється високою гетерогенністю, що обумовлено широким віковим діапазоном; широким спектром нозологій, у тому числі орфанними захворюваннями; різницею потреб залежно від віку і розвитку в середовищі амбулаторних, лікарняних закладів і вдома. Визначення ППД та її мету наведено відповідно до термінології ВООЗ, провідних паліативних фондів і Трієстської хартії прав дитини, яка помирає. Акцентовано увагу, що відмінності педіатричних паліативних категорій станів базуються на траєкторіях смерті дитини та обумовлюю ть потребу в паліативних сервісах. Обговорено моделі ППД та рівні її надання, особливості роботи дитячих хоспісів. Повна система ППД представлена інтегрованою трирівневою допомогою: паліативний підхід, загальна паліативна допомога, спеціалізована паліативна допомога. Описано особливості ППД, пов'язані з дитиною та її родиною, готовністю мережі педіатричних закладів та підготовкою лікарів із питань надання паліативної допомоги дитям. Особливість ППД полягає в необхідності забезпечення сервісами з моменту встановлення діагнозу невил іковного захворювання, незважаючи на прогнозовану тривалість життя. Така допомога має надаватися в будь-якому місці, незалежно від моделі медичного закладу, і так тривало, наскільки це потрібно, а початок паліативного догляду не передбачає допомогу тільки наприкінці життя та відмову від боротьби. Висвітлено основні принципи управління базовими симптомами, особливо звернуто увагу на важливість оцінки болю, його рівень та базові принципи контролю. Загальний холістичний підхід в організації ППД дає змогу застосовувати всі можливості для підтримки сил дитини із захворюванням, що обмежує життя. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Муковісцидоз (МВ) є аутосомно-рецесивним захворюванням, що скорочує тривалість життя. При цьому захворюванні відбувається генералізоване ураження екзокринних залоз із розвитком переважно недостатності підшлункової залози, обструкції дихальних шляхів із прогресуванням ураження легень. Унаслідок недостатності підшлункової залози в пацієнтів наявні мальабсорбція та мальнутриція. Тісний атрибутивний зв'язок МВ із нутритивним станом і несприятливими клінічними наслідками обумовлює необхідність ретельного оцінювання нутритивного стану, індивідуального ведення та моніторингу всіх дітей із МВ. Досягнення оптимального фізичного розвитку та адекватного харчування пацієнтів із МВ натепер є можливим завдяки ранній діагностиці та агресивній нутритивній медичній терапії. Медичні дієтичні втручання спрямовані на забезпечення нормального росту та превенцію мальнутриції, що поліпшить прогноз та якість життя педіатричних пацієнтів із МВ. Висвітлено причини розвитку мальнутриції за МВ, специфічні скринінгові інструменти для моніторингу зростання хворих дітей, критерії стратифікації дітей на групи нутритивного ризику. Наведено порядок обчислення енергетичних потреб з урахуванням активності, ступеня тяжкості захворювання та панкреатичної недостатності. Звернено увагу на співвідношення макронутрієнтів і необхідність вживання енергетично щільної та багатої на нутрієнти їжі. Обговорено призначення медичної нутритивної терапії з уведенням спеціальних продуктів для медичних цілей (клінічного харчування) для забезпечення підвищених потреб в енергії та уникнення вживання енергетично щільних, але бідних на нутрієнти продуктів. Доцільним є залучення до мультидисциплінарної команди психолога, який на регулярній основі може коригувати харчову поведінку та сприяти дотриманню харчових рекомендаціц для досягнення оптимального фізичного розвитку пацієнтів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Локалізована склеродермія характеризується появою вогнищ атрофії шкіри та підшкірних тканин, але може спостерігатися ураження глибоких м'яких тканин, кісток і суглобів, що, крім косметичних змін, може призвести до функціональних порушень і болю. Проведено зіставлення даних літератури та особистих спостережень про особливості дебюту, розгортання клінічною симптоматики, перебігу, результатів лабораторного та інструментального обстеження в дітей із локалізованою склеродермією. Мета роботи - проаналізувати власні дані діагностики та перебігу патологічного процесу у хворих із локалізованою формою ювенільної склеродермії: зіставити власні спостереження та дані літературних джерел щодо діагностики цієї хвороби. За період 2010 - 2020 рр., під нашим наглядом перебувало 48 дітей з ювенільною склеродермією. Пацієнтам проведено ультразвукове дослідження судин, органів черевної порожнини, серця та суглобів, рентгенологічне дослідження легень суглобів, електрокардіографічне дослідження, магнітно-резонансну томографію, визначено показники аутоімунної активності. Проаналізовано особливості перебігу та діагностики ювенільної локалізованої склеродермії, зокрема, ураження шкіри спостерігається у вигляді запальних осередків (еритеми), далі спостерігається розвиток осередків склерозу та атрофії. Вогнища можуть бути одиничними або множинними. У всіх хворих виявляється синдром Рейно, у більшості випадків - суглобовий синдром у вигляді артралгій. Під час лабораторних досліджень показники загальної запальної активності при локалізованій склеродермії не завжди є інформативними. Ультразвукове сканування шкіри та м'язів (інноваційне обстеження, яке на сучасному етапі впроваджується як конкуренція травматичної біопсії) є інформативним методом діагностики змін дерми, підшкірної клітковини, м'яких тканин і судин що є ознакою активної склеродермії. Встановлено, що локалізована ювенільна склеродермія має певні особливості клінічного перебігу, що треба мати на увазі при встановленні діагнозу: локальне ураження шкіри у вигляді запальних осередків (еритеми), далі спостерігається розвиток осередків склерозу та атрофії, синдром Рейно, суглобовий синдром у вигляді артралгій, неінформативні лабораторні методи дослідження, вісцеральні ураження найчастіше проявляються функціональними розладами, нерівномірність патологічного процесу в судинному руслі зі змінами насамперед комплексу інтима-медіа, інформативне ультразвукове сканування шкіри та м'язів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Гепаторенальний синдром (ГРС) є рідкісним ускладненням, який може супроводжувати муковісцидоз-асоційований цироз печінки в термінальній стадії в пацієнтів із муковісцидозом. На цей час не існує уніфікованого протоколу з діагностики та лікування ГРС при муковісцидозі, зокрема, у педіатричних пацієнтів. Основними підходами до діагностики стану є виявлення ознак гострої ниркової недостатності в пацієнта з тяжким ураженням печінки за відсутності шоку та ознак органічного ураження нирок чи застосування нефротоксичних препаратів. Лікування базується на призначенні судинозвужувальних засобів у поєднанні з інфузією альбуміну та виключенням факторів, що спонукають розвиток ГРС, але методом остаточної терапії лишається трансплантація печінки. Своєчасне виявлення цирозу печінки в пацієнтів із муковісцидозом, виключення факторів ризику (масивні та затяжні оперативні втручання, значний об'єм видаленої асцитичної рідини, обмеження призначення нефротоксичних препаратів і петльових діуретиків у високих дозах) - шлях до попередження розвитку тяжкого ускладнення цирозу печінки. Своєчасне розпізнання та правильне ведення ГРС - спосіб врятувати та подовжити життя до трансплантації печінки, а також зберегти якість життя пацієнтів із муковісцидозом. Наведено аналіз клінічного випадку ГРС і його терапію в дитини з муковісцидозом. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану з году батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.