Наведено результати досліджень щодо реалізації політики національної безпеки України в сфері оборони. Викладено актуальні питання системи державного управління процесами формування та реалізації оборонної політики. Проаналізовано чинні закони, нормативно-правові акти, які стосуються оборонної галузі, запропоновано шляхи їх удосконалення. Висвітлено основні положення проекту Концепції системи державного управління оборонною політикою країни.

Приведены результаты исследований о реализации политики национальной безопасности Украины в сфере обороны. Изложены актуальные вопросы системы государственного управления процессами формирования и реализации оборонной политики. Проанализированы действующие законы, нормативно-правовые акты, которые касаются вопросов оборонной отрасли, предложены пути их усовершенствования. Освещены основные положения проекта Концепции системы государственного управления оборонной политикой страны.

Розглянуто проблеми оцінки стану військово-технічної політики (ВТП) держави. Розкрито методику проведення оцінки стану реалізації бюджетної, фінансово-інвестиційної, оборонно-промислової та науково-технічної складових ВТП. Увагу приділено особливостям оцінки ефективності прийнятих державних рішень щодо утилізації надлишкового та застарілого озброєння та військової техніки. Визначено механізми та шляхи впровадження системного моніторингу ВТП в Україні.

Рассмотрены проблемы оценки состояния военно-технической политики (ВТП) государства. Раскрыта методика проведения оценки состояния реализации бюджетной, финансово-инвестиционной, оборонно-промышленной и научно-технической составляющих ВТП. Уделено внимание особенностям оценки эффективности принятых государственных решений по утилизации избыточного и устаревшего вооружения и военной техники. Определены механизмы и пути внедрения системного мониторинга ВТП в Украине.

Розроблено перспективні підходи щодо вирішення проблеми хірургічного лікування розлитого перитоніту. Експериментально підтверджено роль стану реактивності організму тварин у генералізації інфекції у разі перитоніту. Виявлено ослаблення бар'єрних функцій кишкової стінки для бактерій залежно від віку тварин, ступеня мікробної контамінації кишечнику, запалення й перерозтягання кишкової стінки. На підставі вивчення результатів клінічних досліджень виявлено характерні ознаки й особливості патогенезу розлитого перитоніту у хворих різних вікових груп. Встановлено ефективність окремих методів хірургічного лікування даної патології. Розроблено методи своєчасної діагностики перитоніту на підставі застосування спектроскопії та максимально ефективних засобів профілактики розвитку внутрішньочеревних ускладнень. Запропоновано алгоритми хірургічного лікування, які дозволили знизити кількість летальних випадків у разі розлитого перитоніту у хворих віком від 18-ти до 59-ти років з 21,4 % до 17,6 % (серед пацієнтів літнього віку), з 46,4 % до 31,3 % (в осіб старечого віку).

Висвітлено проблеми оцінки впливу глобальних політичних, енергоресурсних, екологічних і кліматичних змін на воєнну безпеку держави. Розкрито методичні підходи, алгоритми, критерії та показники оцінки воєнних загроз державі. Розглянуто погляди фахівців і ставлення провідних держав, воєнно-політичних союзів і блоків до викликів, що виникають внаслідок таких глобальних змін. На основі системного аналізу й експертних оцінок запропоновано науково-методичний апарат для оцінки впливу глобальних політичних, енергоресурсних, екологічних і кліматичних змін на воєнну безпеку держави.

Освещены проблемы оценки влияния глобальных политических, энергоресурсных, экологических и климатических изменений на военную безопасность государства. Раскрыты методические подходы, алгоритмы, критерии и показатели оценки военных угроз государству. Рассмотрены взгляды специалистов и отношение ведущих государств, военно-политических союзов и блоков к вызовам, возникающим вследствие таких глобальных изменений. На основе анализа и экспертных оценок предложен научно-методический аппарат для оценки влияния глобальных политических, энергоресурсных, экологических и климатических изменений на военную безопасность государства.

Приведены результаты хирургического лечения 12 пациентов с осложненной формой подагры и формированием тофусов различной локализации. Доказана эффективность радикальной резекции тофусов с последующим комплексным лечением ран.

Представлены результаты лечения 83 пациентов с критической ишемией нижних конечностей (НК) на фоне атеросклероза. В зависимости от способов хирургического лечения больные были разделены на две группы. Пациентам первой группы выполнено бедренно-подколенное шунтирование в сочетании с методами непрямых реваскуляризаций сосудов НК. Пациентам второй группы произведено бедренно-подколенное шунтирование в изолированном виде. У всех пациентов были изучены показатели микро- и макрогемодинамики в ранний и отдаленный послеоперационные периоды. Доказана эффективность сочетания бедренно-подколенного шунтирования, реваскуляризационной остеотрепанации и фасциотомии.

З метою вивчення транслокаційної активності кишкової палички під впливом преднізолону та А-бактерину проведено експеримент на 24-х білих мишах. Установлено, що імуносупресивна дія преднізолону не підвищує ступінь бактеріальної транслокації. А-бактерин активує фактори імунітету та гальмує транслокацію бактерій.

Порівняно результати лікування хворих на гострий варикотромбофлебіт гомілки під час використання різних антикоагулянтів. Проведено аналіз лікування та обстеження 66 пацієнтів з варикозною хворобою у стадії С2-6, ускладненої поверхневим тромбофлебітом гомілки в басейнах великої і малої підшкірних вен з залученням основного венозного стовбура. Кожному з них проведено стандартне лікування у відповідності з діючими клініко-практичними рекомендаціями. Хворі були розділені на три групи. У першій групі (n = 22) проведено антикоагулянтну терапію таблетованим препаратом Ривароксабан (Ксарелто) 20 мг на добу, у другій (n = 24) - підшкірними ін'єкціями Фондапаринукс (Арикстра) 5 мг на добу, в третій (n = 20) - підшкірними ін'єкціями еноксапарину (Клексан) 0,4 на добу. Терміни зникнення болю і локального запалення у всіх трьох групах були ідентичними. Сумарно геморагічні ускладнення встановлені в 13,6 %, а тромботичні ускладнення - 18,2 % випадків, частина тяжких кровотеч - 4,6 %. Використання таблетованих антикоагулянтів дозволяє уникнути ускладнень багаторазових ін'єкцій і є зручним для амбулаторного лікування пацієнтів.

Подано інформацію про діагностику, лікувальну тактику і методи лікування ряду хірургічних захворювань із урахуванням сучасних класифікацій. Описано практичні навички, обов'язкові для засвоєння випускниками медичних ВНЗ. Наведено приклади ситуаційних завдань і тестів.

Проанализированы результаты лечения 71 пострадавшего с сочетанной закрытой торакальной и черепно-мозговой травмой. В основной группе (n = 35) использован алгоритм, предполагающий проведение видеоторакоскопических вмешательств и расширение показаний к стабилизации каркаса грудной клетки. Его применение позволило повысить эффективность диагностики и лечения у больных как с легкой, так и среднетяжелой ЧМТ, что нашло отражение в ускорении восстановления респираторного индекса на 5,8 суток, сознания - на 4,3 - 4,9 суток в зависимости от тяжести черепно-мозговой травмы, а также в снижении числа послеоперационных осложнений и летальности.

В останні роки широке застосування в лікуванні перитоніту знаходить вакуум-терапія. Визначення її місця в алгоритмі надання допомоги вимагає нагромадження досвіду і проведення додаткових досліджень. Мета дослідження - оцінка лікувальної ефективності вакуум-терапії в комплексному лікуванні розлитого перитоніту. Проведено аналіз результатів лікування 43-х хворих з розлитим перитонітом. Для лікування хворих першої групи (n = 18) використовували вакуум-терапію, другий (n = 25) - програмовані санації черевної порожнини (ЧП). Застосування вакуум-терапії у порівнянні із санаційними релапаротоміями у випадку перитоніту призводить до зменшення мікробної контамінації рани на 32,8 %, скорочення кількості санацій черевної порожнини на 47,7 %, покращання результатів оцінки стану хворих на 5-ту добу післяопераційного періоду за шкалою SOFA на 16,5 %, на 10-ту добу за шкалою SOFA на 86,4 %, APACHE II на 41,6 %, зниження летальності на 4,9 %. Висновки: вакуум-терапія є простим, доступним і ефективним методом, використання якого в комплексному лікуванні розлитого перитоніту знижувало мікробну контамінацію і активізувало проліферативні процеси в рані черевної стінки, сприяло очищенню ЧП, нормалізації функціонального стану більшості життєво важливих органів і систем на 10-ту добу післяопераційного періоду, зниження летальності з 16,0 % до 11,1 % у порівнянні з групою хворих, які перенесли серії програмованих санаційних релапаротомій.

Представлено розробку методу профілактики абдомінального компартмент-синдрому (АКС) після лапаротомії та результати його застосування. Пацієнтам I групи за закінченням хірургічного втручання ушивали тільки шкіру (n = 26), II - застосовували алопластику передньої черевної стінки з формуванням стійкого діастазу прямих м'язів живота (n = 15). Теоретичні розрахунки і оцінка практичних результатів показали, що формування діастазу прямих м'язів живота шириною в 5 см призводить до збільшення об'єму черевної порожнини на 10,0 % і супроводжується зниженням внутрішньочеревного тиску на 17,6 %. Інтраабдомінальну гіпертензію I та II ступеня у післяопераційному періоді серед пацієнтів I групи виявили у 30,8 %, в II - в 53,3 %, АКС не відзначали. У I групі у 86,4 % випадків у віддаленому періоді визначали післяопераційну вентральну грижу. Застосування способу алопластики з формуванням стійкого діастазу надало змогу уникнути розвитку АКС і післяопераційних вентральних гриж.

Мета роботи - оцінити лікувальну ефективність відеолапароскопії (ВЛС) при закритій травмі живота (ЗТЖ) на фоні пошкодження головного мозку (ГМ) середнього ступеня тяжкості та тяжкого. Узагальнено досвід лікування 52 постраждалих із ЗТЖ на фоні черепно-мозкової травми (ЧМТ) середнього ступеня тяжкості та тяжкої. З метою порівняння ефективності різних методів лікування наслідків пошкоджень органів черевної порожнини всі хворі були розподілені на дві групи: 1-ша - хворі, у яких застосовували відеолапароскопічні втручання, 2-га - хворі, у яких використовували лапаротомію. Встановлено, що застосування карбоксиперитонеуму при ВЛС не мало негативного впливу на стан свідомості пацієнтів (поступове її відновлення починаючи з 1-ї доби спостерігали в обох групах); зменшувало рівень поліорганної недостатності, оцінений за шкалою поліорганної дисфункції, інтраабдомінальної гіпертензії та сприяло більш швидкій нормалізації показників газового складу крові. Висновки: використання ВЛС уможливлює ефективне надання допомоги постраждалим з абдомінальною травмою, поєднаною з пошкодженням ГМ середнього ступеня тяжкості і тяжкого, та зниження летальності у 2,2 разу.

Найбільш радикальною операцією у випадку онкологічних захворювань періампулярної зони є панкреатодуоденальна резекція (ПДР). Рівень ускладнень після ПДР залишається високим навіть у спеціалізованих центрах. Проаналізовано найближчі і віддалені результати ПДР, які проведено в клініці хірургії № 2 на базі Дніпропетровської обласної лікарні ім. І. І. Мечникова за період з 2008 по 2019 рр. У дослідження залучено 120 операцій, з них в 102 випадках на відновлювальному етапі накладено панкреатоєюноанастомоз, в 18 - панкреатогастроанастомоз. Вибір методу панкреатоєюноанастомоза залежав від поперечного розміру перешийка і тіла підшлункової залози, діаметру Вірсунгової протоки. Серед ранніх післяопераційних ускладнень найчастіше виявлено панкреатичні фістули - у 25 (20,8 %) пацієнтів, серед них: тип A - в 9 (7,5 %), тип B - в 11 (9,2 %), тип C - 5 (4,1 %). Загальна кількість ускладнень після накладення панкреатоєюноанастомоза становила 35,3 %, після панкреатогастроанастомоза - 22,2 %. Летальність після ПДР - 7,5 %. Cкорочення загальної кількості ускладнень і летальності після ПДР пов'язано з оцінкою стану паренхіми підшлункової залози, вибором варіанта панкреатодигестивного анастомозу, нагромадженням досвіду клініки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.052

Рубрики:

Варикозне розширення вен кінцівок. Оклюзія судин кінцівок

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано методичний підхід до оцінювання загроз для об'єктів критичної інфраструктури оборонно-промислового комплексу (ОПК) держави в умовах ведення гібридної війни. Актуальність роботи обумовлена процесами протидії загрозам техногенного характеру на території Донбасу, які існують в Україні, а також відсутністю методичних розробок, за допомогою яких можливо оцінити рівень загроз критичній інфраструктурі ОПК. Визначено фактори, які суттєво впливають на воєнно-техногенні загрози об'єктам критичної інфраструктури ОПК. Відповідно до цих факторів наведе ноієрархічну систему показників, яка складається з трьох груп. Ці групи характеризують фактори оцінки воєнно-техногенних і природно-техногенних загроз, а також містять часткові критерії, які надають можливість оцінити ймовірні загрози. Доведено працездатність цього методичного підходу на прикладі боєприпасної галузі України. Для проведення розрахунків з оцінки найбільш небезпечних об'єктів ОПК використано метод аналізу ієрархій із використання розробленої інформаційно-аналітичної системи. Розрахунки спрямовано на оцінювання пріоритетності захисту арсеналів, баз, складів і підприємств ОПК, які у випадку їх ураження становлять найбільшу загрозу для держави в цілому, відповідно до критеріїв, визначеними у проєкті закону України "Про критичну інфраструктуру та її захист". Наведено результати числового експерименту, який підтвердив працездатність науково-методичного підходу, його достатньо високу точність і наочність отриманих результатів. Проведене експертне оцінювання надало можливість встановити рівні загроз для об'єктів критичної інфраструктури ОАК, до яких відносяться підприємства ОПК боєприпасної галузі (інтегральний індекс загрози становить 0,472), арсенали (інтегральний індекс загрози становить 0,259), склади (інтегральний індекс загрози становить 0,147), бази зберігання (інтегральний індекс загрози становить 0,122).

Цей рекомендаційний документ створений для допомоги лікарям у веденні хворих на хронічні захворювання вен нижніх кінцівок, коли для клінічних ситуацій, з якими вони стикаються, у науковій літературі та настановах відсутні детальні відомості для прийняття оптимальних рішень.

Представлено аналіз можливостей зеніних та зенітно-ракетних засобів для боротьби з безпілотними літальними апаратами. Обгрунтовано напрями боротьби з безпілотними літальними апаратами та визначено концептуальні підходи до розробки перспективних зенітних засобів боротьби з безпілотними літальними апаратами, складу цих засобів, які спроможні ефективно виявляти та знищувати малорозмірні безпілотні літальні апарати. За результами досліджень зроблено висновки і визначено деякі напрями боротьби з безпілотними літальними апаратами.

Формування панкреатодигестивного анастомозу після панкреатодуоденальної резекції (ПДР) - "ахіллесова п'ята" цієї операції. Ранні ускладнення після ПДР відомі та добре описані в науковій літературі, але робіт, що присвячені пізнім ускладненням після ПДР, істотно менше. Стенози панкреатодигестивних анастомозів досліджують рідко, й переважна більшість публікацій присвячена стенозам панкреатоєюноанастомозів. У доступній фаховій літературі трапляються лише поодинокі публікації, що описують окремі клінічні випадки стенозів панкреатогастроанастомозів, і тільки в англомовних джерелах. Мета роботи - проаналізувати випадок розвитку стенозу панкреатогастроанастомозу після ПДР. Наведено клінічний випадок розвитку стенозу панкреатогастроанастомозу в пацієнтки через 5,5 місяця після ПДР. Дослідження передбачало аналіз стаціонарної та амбулаторної карти, результатів клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень. Наведено особливості формування панкреатогастроанастомозу в клініці, скарги пацієнтки під час розвитку стенозу, результати додаткових методів обстеження, а також описано оперативне лікування, що здійснили, - формування неопанкреатогастростомії. Висновки: стеноз панкреатогастроанастомозу - рідкісне та недостатньо вивчене пізнє ускладнення панкреатодуоденальної резекції. Клінічний перебіг стенозу панкреатогастроанастомозу, результати лабораторних та апаратних методів дослідження не дали підстав з упевненістю встановити діагноз гострого панкреатиту. Формування еопанкреатогастроанастомозу - операція вибору під час лікування названої патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45 я73

Рубрики:

Хірургія

Шифр НБУВ: ВА868192 Пошук видання у каталогах НБУВ