Індекс рубрикатора НБУВ: Ч421.352

Рубрики:

Моральне виховання в галузі шкільної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж15685 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні завдання та роль шкільних бібліотек у культурно-освітньому середовищі м. Києва та творчий доробок шкільних бібліотекарів столиці щодо інформаційного забезпечення павчально-виховного процесу в сучасній школі. Наголошено. що розвиток сучасного культурно-освітнього середовища в Україні вимагає нових підходів щодо діяльності шкільної бібліотеки. Розглянуто термін «шкільна бібліотека», якій пройшов довгий шлях удосконалення та наповнення новим змістом. Згідно з Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу основними завданнями шкільної бібліотеки є: — інформаційне забезпечення всіх аспектів навчально-виховного процесу освітнього закладу в засвоєнні програмних та факультативних знань і самоосвіти школярів. Висвітлено виховання в учнів основ інформаційної культури, постійного прагнення до пошуку інформації, свідомого, осмисленого добору інформаційних джерел; сприяння підвищенню фахової, педагогічної майстерності вчителів, вихователів та батьків; розширення бібліотечно-інформаційних послуг на основі удосконалення традиційних і засвоєння нових бібліотечних форм та методів роботи, впровадження в практику діяльності інформаційних технологій. Наголошено, що шкільні бібліотекарі постійно вдосконалюють свою професійну майстерність на курсах підвищення кваліфікації, відвідують науково-теоретичні та практичні конференції, семінари, майстер-класи, беруть участь у методоб'єднаннях бібліотекарів, конкурсі професійної майстерності «Шкільна бібліотека», опрацьовують матеріали збірників, статтей з фахових періодичних видань. Підкреслено, що шкільні бібліотекарі досить часто презентують досвід своєї роботи в освітянських та бібліотекознавчих журналах: «Шкільна бібліотека», «Шкільна бібліотека плюс», «Розкажіть онуку», «Позакласний час», «Шкільний світ» та ін.

Розглянуто проблематику розвитку єврейської національної спільноти в сучасному українському соціумі та українській державі. Досліджено стан і рівень єврейської громади у контексті інтеграції українського суспільства, історико-політичний аспект цієї наукової проблеми. Зазначено, що позитивні зміни у суспільстві та повернення Української держави на шлях європейської інтеграції викликали до життя нові сподівання у членів єврейських громад, які стосуються демократичного розвитку суспільства, національної самобутності, культури та мови євреїв. Подальший процес інтеграції єврейської громади в українське суспільство передбачає адаптацію українського законодавства щодо національних меншин до загальноєвропейських норм, створення належних умов для захисту прав та інтеграції в українське суспільство громадян єврейської національності.

Розглянуто українсько-російські відносини від початку ХХ ст. до завершення Української національної революції. Розглянуто етапи у формуванні етнополітики в Україні в умовах самодержавства, постреволюційних часів, української державності та в період багатовладдя. Авторська візія будується на матеріалах різноманітних історичних джерел, які до цього часу були неузагальнені та маловідомі. За авторським поглядом, українсько-російські відносини періоду, який досліджується, суттєво впливали на етнополітику в Україні й особливості міжнаціональних відносин.

Досліджено проблеми формування патріотичної свідомості учнівської молоді. Висвітлено історико-філософські аспекти становлення та розвитку поняття "патріотизм", його постійні трансформації за умов динамічного розвитку суспільства. Враховано різноманітні погляди і тенденції в осмисленні ролі патріотизму, патріотичного виховання дітей та юнацтва. Охарактеризовано практичні напрацювання і методичні рекомендації для педагогів.

Проаналізовано події, які свідчать про спільну історію українського та єврейського народів. Показано, що українсько-єврейські відносини займають важливе місце у розвідках Шолом-Алейхема й Б. Грінченка. Репрезентацію умов співіснування, взаємодії обох народів здійснюють не лише професійні історики. Це питання має міждисциплінарний характер, тому у процесі його дослідження вивчаються як історичні, так і літературні джерела. Мета роботи - намагання показати позитивний бік українсько-єврейських відносин у контексті спільної історії ХХ ст., відображених у літературних творах обох письменників. Завдання дослідження: розкрити політику російського самодержавства, спрямовану на створення суспільно-політичних умов, за яких між українським та єврейським народами виникали непорозуміння й конфлікти; проаналізувати твори Шолом-Алейхема, Б. Грінченка, що висвітлювали українсько-єврейські відносини на початку ХХ ст.; виявити справжніх організаторів єврейських погромів через літературні джерела тих буремних часів. В основі методології лежить використання загальнонаукових і спеціальних історичних методів, у тому числі діалектичного, аналізу й синтезу. Досліджено бачення подій початку ХХ ст. єврейським та українським народами, зокрема подібності, а також принципові розбіжності. Висновки: проаналізовано низку праць українських письменників і публіцистів, адже літературні твори можуть слугувати джерелами недеформованої та достовірної історичної інформації. Представлено авторські концепції Шолом-Алейхема й Б. Грінченка, на думку яких єврейські погроми початку ХХ ст. інспірував уряд Російської імперії, а у стосунках українців з євреями було набагато більше позитиву, ніж негативу. Розкрито характер боротьби українського народу за національне та соціальне визволення, усупереч антисемітській політиці самодержавства.

Визначено місце України в європейському просторі, представлено історію України у соціально-економічному, політичному та культурному вимірах у контексті європейської традиції. Підкреслено особливе значення системи знань щодо історичного минулого України та її культуру як стратегічного ресурсу в сучасному інформаційному суспільстві в умовах посилення глобалізації. Призначено підручник для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти всіх спеціальностей всіх форм навчання.

Здійснено спробу виявити та проаналізувати основні суспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України, а також висвітлено основні перспективи її розвитку у найближчому майбутньому в контексті європейського шляху поступу України. Розкрито питання розвитку хасидизму на сучасному етапі. Досліджено історичну долю кримчаків. Проаналізовано особливості комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Охарактеризовано відносини єврейських громад Європейського Союзу з національними урядами. Репрезентовано можливість запозичення й застосування цього досвіду в українських реаліях та ін. Увагу приділено суспільно-політичній активності єврейської громади Європи та особливостям політики урядів країн континенту з "єврейського питання” (2014-2021). Розглянуто концепцію революційної трансформації єврейської спільноти провідних очільників рухів ортодоксального юдаїзму нового часу (хасидський цадик Хаїм Елазар Шапіра та рабі Авраам Кук).