Розглянуто етапи розвитку етнографії словаків, зокрема перший та другий періоди (1760 - 1860 рр.) - процес її становлення та розвитку як окремої науки. Висвітлено аспекти діяльності словацьких етнографів С.Тешедіка, А.Бернолака, Ю.Рібая, Я.Чапловича, В.Караджича, Я.Коллара, Л.Штура, а також товариства Матіца Словенська (1863 - 1875 рр.).

Рассмотрены этапы развития этнографии словаков, в частности первый и второй периоды (1760 - 1860 гг.) - процесс ее становления и развития как отдельной науки. Освещены аспекты деятельности словацких этнографов С.Тешедика, А.Бернолака, Ю.Рибая, Я.Чапловича, В.Караджича, Я.Коллара, Л.Штура, а также общества Матица Словенска (1863 - 1875 гг.).

Висвітлено еволюцію теоретичної та методологічної думки в словацькій етнографії, охарактеризовано діяльність етнографічних установ та окремих етнографів: Й.Голубі, П.Соханя, К.Полівки, Ю.Пліцки, Р.Беднарика, К.Хотека, Ф.Воллмана, Д.Странської. Розкрито вагомий вплив функціоналізму та структуралізму на словацьку етнографію, вказано її позитивні та негативні аспекти.

Освещена эволюция теоретической и методологической мысли в словацкой этнографии, охарактеризована деятельность этнографических учреждений и отдельных этнографов: И.Голуби, П.Соханя, К.Поливки, Ю.Плицки, Р.Беднарика, К.Хотека, Ф.Воллмана, Д.Странской. Раскрыто весомое влияние функционализма и структурализма на словацкую этнографию, указаны ее позитивные и негативные аспекты.

Охарактеризовано п'ять етапів становлення словацької етнології, починаючи з орієнтації на вивчення культури та побуту власного народу (фолкскунде). Розглянуто аспекти впливу на неї різних філософських течій та напрямів, що свідчить про зв'язок з загальноєвропейськими науковими школами. Визначено перспективи розвитку словацької етнології.

Охарактеризовано пять этапов становления словацкой этнологии, начиная с ориентации на изучение культуры и быта собственного народа (фолкскунде). Рассмотрены аспекты влияния на нее разных философских течений и направлений, что свидетельствует о связи с общеевропейскими научными школами. Определены перспективы развития словацкой этнологии.

Проведено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних праць з історіографії словацької етнології XX та початку XXI ст. Відтворено цілісну картину становлення етнологічної науки у Словаччині, охарактеризовано основні етапи її розвитку. Простежено процес формування народознавчої думки у контексті самоусвідомлення словаків як нації у XIX ст. і поступового виокремлення народознавства у самостійну дисципліну. Проаналізовано малодосліджені проблеми словацької етнології, зокрема, визначено особливості її розвитку у міжвоєнний період і в другій половині XX ст. (часи комуністичної влади). На підставі результатів перехресного аналізу саморефлексії словацької науки у вигляді наукових дискусій на сторінках профільних етнологічних часописів і видань, охарактеризовано сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку етнології у Словаччині. Досліджено проблему русинства на сторінках словацької етнологічної періодики й окремих видань періоду набуття даною темою актуальності (кінець 1980 - 1990-ті рр.). Висвітлено перспективи та напрями розвитку етнології Словаччини у порівнянні з сучасним станом даної дисципліни в Україні, Росії, Угорщині, Польщі, Румунії, Болгарії. До наукового обігу введено значну кількість етнологічних праць, виданих за межами України (словацька, чеська, угорська література).

Проаналізовано проблему української етнічної меншини на сторінках словацької етнологічної наукової літератури. Розглянуто основні напрями вивчення українства. Акцентовано увагу на темі "русинського питання" у працях словацьких етнологів.

Розкрито прикордонну ідентичність в ракурсі теорії культурної травми в Україні, прикордонну/гібридну ідентичність населення українського Донбасу в умовах російської окупації, регіональну ідентичність українців депортованих з Польщі у 1944-1951 рр. тощо. Описано гірські масиви як природний кордон розповсюдження археологічних культур Закарпаття, надано антропологічний аналіз поховань у церкві Ужгородського замку: статево-віковий та етнічний аспекти. Розглянуто особливості проживання українських переселенців у таборах Австро-Угорської імперії на теренах Східної Галичини у період Першої світової війни. Окреслено питання західних українських етнічних територій під час і після Першої світової війни на міжнародній арені. Виокремлено перші харківські пам'ятники як маркери регіональної ідентичності. Висвітлено шлюбні відносини гуцулів Рахівщини XIX - першої половини XX ст.: міжетнічний фактор та географічний аспект одружень. Охарактеризовано запозичання та взаємовпливи в народному одязі долинян і угорців Закарпаття в умовах етнічного порубіжжя (кінець XIX - перша половина XX ст.). Проаналізовано демонологічні вірування українсько-румунського пограниччя (за польовими матеріалами Закарпатської області України та Марамурешського повіту Румунії).