Етіологія, класифікація, механізми утворення та діагностика різновидів черепно-мозкової травми продовжують залишатися найбільш актуальними проблемами в сучасній медицині не тільки стосовно її клінічної, лабораторної та інструментальної (променевої) діагностики, але також її судово-медичної експертної оцінки.

Запропоновано судово-медичні критерії, що базуються на цитофотометричному визначенні зміни вмісту білків у саркоплазмі м'язових волокон (ШІК-реакція) і колагену I-го типу в дермі ушкодженої шкіри протягом першої доби після травмування. На основі значень відносного показника люмінесцентного свічення в зажиттєвих механічних ушкодженнях шкіри виділено 4 часових періоди протягом першої доби після травми.

Проаналізовано модель низькотемпературної сепарації природного газу з метою оцінки керованості процесу видалення вологи з газу. Проведено моделювання об'єкта в середовищі Matlab. Сформульовано підхід до побудови регулятора нелінійним об'єктом керування із затримкою.

Досліджено умови формування режимів протікання потоку через дросель, що використовується для сепарації вологи з потоку повітря або газу. Проведено ідентифікацію параметрів дроселя шляхом порівняння експериментальних даних, одержаних на експериментальній установці, з числовими розрахунками за відомими математичними моделями дроселя. Створено статичну модель дроселювального пристрою установки відбору вологи. Проаналізовано вплив значення площі поперечного перерізу дроселя на всі параметри потоку, що дроселюється, та оцінено можливість керування цим потоком.

Розглянуто структуру системи керування експериментальною установкою сепарації вологи з потоку газу. На основі функціональної схеми автоматизації установки розроблено мнемосхему візуалізації параметрів процесу сепарації вологи. За допомогою SCADA-технологій уточнені параметри об'єкта керування та сформовані вимоги до регулятора процесу сепарації вологи.

Представлене дослідження містить дані щодо морфологічних змін у тканинах головного мозку осіб з детектованим посттравматичним синдромом. Запропоновано доступні методологічні заходи (макромікроскопічний аналіз біоматеріалу) щодо їх дослідження, встановлення ролі та можливостей застосування. Звернено увагу на зрозумілу доцільність визначення глибини, характеру та ступеня одержаних ушкоджень з перспективою отримання адекватних діагностичних маркерів. Наведено їх провідний спектр (деструкція, запалення, інфільтративні реакції, ішемія, некроз, редуковане відновлення), з'ясовані патогенетичне значення, потенційні ресурси для подальшої клінічної екстраполяції.

Досліджено паціентів з посттравматичними (черепно-мозкова травма (далі - ЧМТ)) суб- / епідуральними крововиливами представлено судово-медичну оцінку давності їхнього утворення. Вивчено морфологічні зміни цито- / мієлоархітектоніки головного мозку та структурно-функціональні параметри еритроцитів крові та гемоглобіну у живих осіб із посттравматичними (ЧМТ) суб- / епідуральними крововиливами з урахуванням їхніх статево-вікових параметрів та у відповідності до параметрів компꞌютерної томографії (далі – КТ). Проведено експертні судово-медичні огляди живих осіб обох статей різних вікових категорій з ЧМТ, що супроводжувались суб- та епідуральними крововиливами. Визначено методами променевої діагностики (спіральна КТ) у живих осіб томографічні ознаки давності утворення посттравматичних суб- / епідуральних крововиливів. Вивчено, за рахунок залучення до методологічної схеми способів дослідження агрегаційних властивостей клітин крові (поверхнева цитоархітектоніка еритроцитів), параметри коагуляційного гемостазу (фібриноген, протромбін, тромбоцити) і таке інше. Встановлено маркери давності утворення епі- та субдуральних гематом за даними КТ досліджень (параметри щільності гематом на тлі оптичної щільності інтактного головного мозку (співставлені параметри щільності гематом та інтактного головного мозку). Проаналізовано на органному, тканинному, клітинному рівнях структурно-функціональна стратегія виникнення крововиливів, специфіка їхнього формування, характер перебігу післятравматичної ішемії у найближчий (0 - 21-а доби) до отриманої травми та відтермінований (90 діб) періоди. Зꞌясовано морфологічні маркери хронології розвитку крововиливів, виникнення ішемії мозку, деструктивно-дегенеративних процесів, некрозу, організації осередків ушкоджень.

Мета роботи - судово-медичне визначення тяжкості закритих травм грудної клітки зі збереженням цілості ребер у постраждалих, госпіталізованих до спеціалізованого хірургічного стаціонару для встановлення діагностичних експертних ознак, які необхідно враховувати при експертній оцінці такої травми. Проаналізовано 52 медичні карти стаціонарних хворих пацієнтів, яких було госпіталізовано до Харківського інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева. Пацієнтів, виходячи з динаміки морфофункціональних патологічних змін травмованих органів, кінцевих результатів травми та наявності небезпечних для життя явищ, було розподілено на чотири групи. Аналіз спостережень показав, що основним травматичним фактором виникнення досліджуваної травами є ударний механізм тупих твердих предметів на грудну клітку. Пацієнтів із закритою тупою травмою грудної клітки було розподілено залежно від морфології одержаних тілесних ушкоджень у групах спостережень. Виділено такі основні варіанти одержаної травми: без забою та забоєм грудної клітки і наявністю інтраплевральних ушкоджень та ускладнень, забоєм грудної клітки без ускладнень. Проведено судово-медичну оцінку тяжкості тілесних ушкоджень у пацієнтів за матеріалами медичних карт стаціонарного хворого. Тяжкі тілесні ушкодження було встановлено в 15,4 % випадків травм із виникненням гострої дихальної недостатності та у випадках втрати частини або всієї легені. Ушкодження середньої тяжкості встановлено у 26,9 % випадків травм за відсутності небезпеки для життя. Легкі тілесні ушкодження встановленоі в 57,7 % випадків травм за наявності інтраплевральних ушкоджень та ускладнень або легких травм без будь-яких ускладнень. Висновки: за судово-медичного визначення ступеня тяжкості закритих травм грудної клітки необхідно оцінювати морфологію травми і клінічні, функціональні прояви небезпечних для життя явищ. Діагностичні ознаки, які необхідно враховувати при цьому: наявність клініко-функціональних ознак гострої дихальної недостатності, втрата частини або всього органа дихання (легені), динаміка та тривалість відновлення посттравматичних морфофункціональних змін травмованих органів.