Викладено всі основні теоретичні відомості про українську мову як національну мову українського народу, її походження та розвиток, фонетичну і фонологічну системи, словниковий склад, граматичну будову й словотвір. Розглянуто питання графіки, орфографії та пунктуації.

Розглянуто проблеми системного семіологічного аналізу лексики, розкрито питання мовного значення та його реалізації у системі номінативних одиниць сучасної української мови. Зосереджено увагу на системі дієслівних значень як виразників семантики предиката. Запропоновано зразки класифікаційної сітки виокремлення основних лексико-семантичних груп дієслів, зокрема, дієслів мовлення, стану, релятивних, які репрезентують найсуттєвіші семантичні категорії: дії, стану, відношення.

Рассмотрены проблемы системного семиологического анализа лексики, раскрыты вопросы языкового значения и его реализации в системе номинативных единиц современного украинского языка. Акцентировано внимание на системе глагольных значений как выразителей семантики предиката. Предложены образцы классификационной сетки выделения основных лексико-семантических групп глаголов, в частности, глаголов речи, состояния, релятивных, которые представляют наиболее существенные семантические категории: действие, состояние, отношение.

Висвітлено проблеми, пов'язані з функціонуванням дієслова у ролі предиката. Проаналізовано основні механізми та закономірності формування речень. Значну увагу приділено проблемам теорії та типології дієслівних речень, виявленню функцій дієслова у складі синтаксичних одиниць. Розглянуто масив дієслівних речень української мови як системно організоване поле.

Освещены проблемы, связанные с функционированием глагола в роли предиката. Проанализированы основные механизмы и закономерности формирования предложений. Значительное внимание уделено проблемам теории и типологии глагольных предложений, выявлению функций глагола в составе синтаксических единиц. Рассмотрен массив глагольных предложений украинского языка как системно организанованное поле.

Комплексно досліджено семантичну та структурну організацію простих речень з дієслівними предикатами різних лексико-семантичних груп і особливоті їх функціонування у сучасній українській літературній мові. Проаналізовано проблему семантики дієслова. Створено типологію значень дієслівних предикатів. Увагу приділено процесам десемантизації та лексикалізації. З'ясовано основні функції дієслів у структурі речення, а саме: предикативно-пропозитивну, копулятивну, актуалізаційну, модифікаційну, конпенсаторну. Зроблено спробу представити дієслівні речення як системно організований фрагмент, що має ознаки польової структури. Визначено місце речень певної семантики у ньому. Обгрунтовано зумовленість семантико-синтаксичної структури речення валентнісно-інтенційними потенціями дієлівного предиката. Визначено базові моделі дієслівних речень різної семантики, встановлено їх внутрішньомодельні різновиди та варіанти структурно-морфологічної реалізації.

Розглянуто найважливіші проблеми української мовознавчої науки, пов'язані з актуальними процесами та функціональними змінами на різних рівнях мови. Висвітлено шляхи поповнення лексичного складу мови новими іменниками на позначення осіб. Простежено процеси транспозиції у займенниковій системі української мови, що мають двоспрямований характер, виявлено загальні тенденції та специфіку цих процесів у складі різних морфологічних класів слів. Розкрито принципи семантико-синтаксичної єдності у типології дієслівної лексики української мови. Проаналізовано семантичну природу складних речень на прикладі допустово-протиставних синтаксичних конструкцій із семою посилення, з'ясовано особливості їх формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної структури та засобів зв'язку. Подано огляд найпоширеніших граматичних теорій дієслівного речення, висвітлено проблеми його відділення та кваліфікації.

Проаналізовано проблему розуміння моделі речення в сучасній лінгвістиці, структурний тип та методику виділення мінімальних структур типів речень, які об'єднуються спільністю семантики дієслівного предиката. З'ясовано також фактори, що порушують симетрію синтаксичної і семантичної структур речення.

Розкрито особливості та шляхи формування фонетичної системи старослов'янської мови. Розглянуто звукову систему старослов'янської мови другої половини IX ст. та у порівняльно-історичному аспекті систему вокалізму і консонантизму. Надано уявлення про звукові процеси праслов'янської мови, зумовлені дією законів складового сингармонізму та відкритого складу, а також про звукові процеси старослов'янської мови, засвідчені пам'ятками X - XI ст.