Досліджено питання діагностування пошкодження гематоенцефалічного бар'єру та інтенсивної терапії тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ). Проаналізовано результати лікування 191-го пацієнта з ТЧМТ. Визначено особливості епідеміології та клінічних проявів. Розроблено підходи до проведення імуноферментного аналізу нервовоспецифічних білків гліофібрилярного кислого протеїну та нейронспецифічної енолази. Проведено дослідження цих білків у сироватці крові 45-ти здорових донорів та 46-ти пацієнтів з ТЧМТ у динаміці. Показано, що у гострому періоді ТЧМТ має місце прорив гематоенцефалічного бар'єру з елімінацією у кров нервовоспецифічних білків і визначено їх роль у діагностиці ТЧМТ. Удосконалено схему інтенсивної терапії ТЧМТ шляхом включення до її складу L-лізину есцинату та мексидолу. Застосування запропонованої схеми інтенсивної терапії дозволило зменшити летальність у разі ТЧМТ на 10,1 %, прискорити відновлення свідомості на 17,4 % та зменшити тривалість ШВЛ на 29,2 %, а також елімінацію у кров нервовоспецифічних білків гліофібрилярного кислого протеїну та нейронспецифічної енолази.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451

Рубрики:

Анестезіологія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р634.5 + Р457.845-1

Рубрики:

Операції на периферичній нервовій системі

Прийоми і методи оперативних втручань на тазовому поясі і нижніх кінцівках. Топографічна анатомія тазового пояса і нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.481.8-59 + Р252.70

Рубрики:

Пухлини кісток кінцівок

Порушення функцій системи кровообігу та лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.48

Рубрики:

Пухлини опорно-рухової системи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.54 + Р458.25-59

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань в ділянці спини. Топографічна анатомія

Деформації і функціональні порушення хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - оценить эффективность обезболивания, побочные явления и время до самостоятельного подъема с постели пациентов с коксартрозом IV стадии после эндопротезирования тазобедренного сустава (ЭТБС) при использовании мультимодальной анальгезии с применением анапирона, нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), локальной инфильтрационной аналгезии (ЛИА) и прегабалина по сравнению со стандартной анальгезией на основе опиоидов. В проспективное рандомизированное сравнительное исследование были включены 100 пациентов (возраст от 51 до 72 лет) с коксартрозом IV стадии различной этиологии после первичного ЭТБС. В исследуемой группе (50 человек) использован протокол мультимодальной анальгезии: прегабалин 150 мг накануне операции, затем по 150 мг дважды в сутки в течение 5 сут, интраоперационно - ЛИА области ТБС смесью (бупивакаин 0,25 % 40 мл, адреналин 0,3 мл, кеторолак 30 мг, дексаметазон 4 мг); после операции - анапирон 1 г, 6 раз в течение 2 сут; парекоксиб 20 мг, 2 раза в течение сут; далее - декскетопрофен 50 мг в случае боли более 3 баллов по ВАШ. 50 пациентам контрольной группы в течение 2 - 3 сут после операции парентерально вводили опиоидные препараты и декскетопрофен 50 мг/сут. Определяли болевой синдром по ВАШ на 1, 2 и 3-и сут после операции, побочные явления и время до самостоятельного подъема с постели. В результате в обеих группах достигнуто эффективное обезболивание без значимой разницы по параметру "болевой синдромі" Побочные явления (тошнота, рвота, головокружение) в исследуемой группе выявлены гораздо реже, чем в контрольной. Пациенты контрольной группы самостоятельно поднимались с кровати на сутки позже, чем исследуемой (p = 0,047). Выводы: использование мультимодальной анальгезии с применением анапирона, НПВП, ЛИА и прегаболина у пациентов с коксартрозом IV стадии при первичном ЭТБС позволяет получить эффективное обезболивание, снизить количество побочных явлений и раннее активизирование больных по сравнению с использованием стандартных схем на основе опиоидных анальгетиков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.25 + Р636.750.54

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення хребта

Грижі спинного мозку і його оболонок

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.565 + Р457.6

Рубрики:

Хірургічна патологія хребта

Хірургія поперекової ділянки та забрюшинного простору

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У зв'язку зі збільшенням захворюваності на пневмонію, її тяжким перебігом і розвитком ускладнень, змішаною вірусно-бактеріальну етіологією, а також оголошенням Всесвітньою організацією охорони здоров'я COVID-19 пандемією були розроблені сучасні гайдлайни щодо клініки, перебігу, лікування, застосування респіраторної підтримки й реабілітації хворих на COVID-19. Особливістю перебігу тяжких пневмоній є швидкий розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому на фоні імунодефіциту. Наведено дані огляду літератури щодо лікування хворих на пневмонію: погляди на потребу в інфузійній терапії та її ускладнення, застосування вазопресорів. Подано відомості щодо лікування хворих із синдромом ендогенної інтоксикації та чіткі показання до застосування симпатоміметиків за септичного шоку. Подано дослідження, які показали, що застосування реосорбілакту в комплексній терапії надає змогу зменшити частоту розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, об'єм інфузії, необхідний для стабілізації гемодинаміки, сприяє переміщенню рідини з інтерстицію до кров'яного русла, сприяє виведенню надлишку рідини, надає змогу зменшити рівень основних маркерів інтоксикації. Такі властивості реосорбілакту свідчать про позитивний ефект його використання в комплексній терапії пневмоній і за септичного шоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.565 + Р457.6

Рубрики:

Хірургічна патологія хребта

Хірургія поперекової ділянки та забрюшинного простору

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У зв'язку зі збільшенням захворюваності на пневмонію, її тяжким перебігом і розвитком ускладнень, змішаною вірусно-бактеріальну етіологією, а також оголошенням Всесвітньою організацією охорони здоров'я COVID-19 пандемією були розроблені сучасні гайдлайни щодо клініки, перебігу, лікування, застосування респіраторної підтримки й реабілітації хворих на COVID-19. Особливістю перебігу тяжких пневмоній є швидкий розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому на фоні імунодефіциту. Наведено дані огляду літератури щодо лікування хворих на пневмонію: погляди на потребу в інфузійній терапії та її ускладнення, застосування вазопресорів. Подано відомості щодо лікування хворих із синдромом ендогенної інтоксикації та чіткі показання до застосування симпатоміметиків за септичного шоку. Подано дослідження, які показали, що застосування реосорбілакту в комплексній терапії надає змогу зменшити частоту розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, об'єм інфузії, необхідний для стабілізації гемодинаміки, сприяє переміщенню рідини з інтерстицію до кров'яного русла, сприяє виведенню надлишку рідини, надає змогу зменшити рівень основних маркерів інтоксикації. Такі властивості реосорбілакту свідчать про позитивний ефект його використання в комплексній терапії пневмоній і за септичного шоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.54-1 + Р457.565

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань в ділянці спини. Топографічна анатомія

Хірургічна патологія хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Інфузійна терапія відіграє головну роль у лікуванні хворих на догоспітальному етапі, у відділеннях інтенсивної терапії, в періопераційному та постопераційному періоді. При розрахунку необхідного об'єму флюїдної терапії враховується багато факторів: із якого розчину почати рідинну ресусцитацію (кількісний та якісний склад розчину), необхідний об'єм, швидкість та цільові показники, які визначають коректність проведення рідинної ресусцитації. На сьогодні не існує ідеального розчину для інфузійної терапії, але є спроби вдосконалення розчинів, особливо за рахунок зменшення ускладнень. Історично сольовий розчин (0,9 % хлорид натрію) є найбільш часто застосовуваним внутрішньовенним розчином, але наслідки його використання вагомі: порушення функції нирок, гіперхлоремічний ацидоз, дилюційний ацидоз. Збалансовані кристалоїди стали гідною заміною фізіологічного розчину, головною особливістю є зменшення ускладнень при їх застосуванні, у тому числі і ятрогенних, що сприяє поліпшенню клінічного стану хворих. В Україні представлений збалансований ізоплазматичний кристалоїд Плазмовен, що відповідає вимогам ідеального фізіологічного розчину, є оптимальним вибором для пацієнтів із гіповолемією, опіковою хворобою, панкреатитами, травмами, в пері- та постопераційному періоді.

Одним із першочергових завдань ведення хворих в інтраопераційному та ранньому післяопераційному періоді є відповідне знеболювання, що забезпечує не тільки рівний клінічний перебіг захворювання та якість життя пацієнтів, а й успіх хірургічного лікування в цілому завдяки зниженню кількості стрес-реалізованих ускладнень. Тривалий післяопераційний гострий біль може бути причиною розвитку функціональних порушень із боку легень, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи, системи гемостазу тощо. Застосування опіоїдів збільшує кількість ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Тому на сьогодні перспективним напрямком є застосування схем мультимодальної аналгезії, що сприяє кращому знеболюванню, більш рівному клінічному перебігу, ранній мобілізації хворих завдяки мінімізації кількості ускладнень, спричинених опіоїдами. Вибір адекватної моделі післяопераційного знеболювання повинен грунтуватися на розумінні багатоплановості больового синдрому, який може включати як соматичний компонент, зумовлений хірургічною травмою, так і нейропатичний, спричинений хронічним запаленням, нейропатією, ішемічними розладами. Наведено дані сучасних досліджень щодо концепції мультимодальної аналгезії, які демонструють, що застосування в її складі декскетопрофену (Декспро) сприяє більш якісній та тривалій аналгезії, запобігає розвитку хронічного післяопераційного болю, зменшує потребу в застосуванні наркотичних анальгетиків.

Правильний вибір стратегії і тактики інфузійної терапії - неодмінна складова успішного ведення пацієнтів у критичному стані. Інфузійна терапія є одним з основних методів підтримки життєво важливих функцій пацієнтів у періопераційному періоді. У практичній діяльності лікаря виникають обгрунтовані сумніви щодо доцільності та безпечності застосування різних розчинів для інфузійної терапії. І те, і інше - основоположні принципи проведення інфузійної терапії, і зміни, що відбулися, звичайно ж, потребують осмислення з позицій доказової медицини. Використання збалансованих розчинів кристалоїдів є безпечним, надає клінічний ефект, їх застосування передбачене рекомендаціями British Consensus Guidelines on Intravenous FluidTherapy for Adult Surgical Patients.

Зазначено, що важливо дотримуватися принципів раціональної антибактеріальної терапії, а саме: препарат має призначатися з метою максимально швидкого клінічного й бактеріологічного одужання, спектр дії препарату має відповідати ймовірному збуднику інфекції, слід долати можливі механізми резистентності та створювати максимальну концентрацію у вогнищі інфекції, особливо актуально те, що призначений препарат має бути зручним у застосуванні в амбулаторних умовах. Важливим принципом лікування інфекцій є метод деескалаційної терапії, що забезпечує клінічні й економічні переваги як пацієнту, так і лікувальному закладу. Використання антибіотика цефдинір є ефективним і безпечним в умовах стаціонарного й амбулаторного лікування.

Проспективне дослідження проведено на 254-ох пацієнтах віком від 18-ти до 75-ти років, яким виконувались операції на поперековому відділі хребта у прон-позиції в умовах спінальної анестезії та тотальної внутрішньовенної анестезії з приводу дегенеративних захворювань хребта. Вивчено параметри гемодинаміки при зміні положення тіла у прон-позицію як у анестезованих, так і в неанестезованих пацієнтів, на їх основі розроблено модель прогнозування розвитку інтраопераційної нестабільності гемодинаміки. Оцінено ефективність і доведено безпечність керованої гіпотензії при вертебрологічних операціях. Оцінено також розподіл контрастної речовини у дуральному мішку пацієнтів у прон-позиції, досліджено різні варіанти спінальної анестезії у цих пацієнтів. Розглянуто біохімічні маркери запалення та стресу, які показали стрес-лімітуючий характер спінальної анестезії. Зазначено, що дослідження внутрішньоочного тиску виявило фактори ризику у хворих, оперованих в умовах загальної анестезії. Вивчено особливості больового синдрому у вертебрологічних хворих, сформовано схему мультимодальноі анальгезії. Розроблено й упроваджено алгоритм вибору методу анестезії при операціях на поперековому відділі хребта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.844.1-1

Рубрики:

Операції в ділянці плечового пояса, плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ