Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.660.14-3

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.660.54-59

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ефективність лікування "високоенергетичної травми" залежить від своєчасно встановленого діагнозу. Сучасні променеві методи діагностики дозволяють виявити пошкодження паренхіматозних органів черевної порожнини, нирок, гематому заочеревинного простору. Метод ультразвукового дослідження (УЗД) вважають провідним в оцінці травматичного пошкодження паренхіматозних органів черевної порожнини та заочеревинного простору через відсутність протипоказань, променевого навантаження, неінвазивність та доступність. Висвітлено питання ультразвукової діагностики гематом заочеревинного простору у випадку закритої травми живота та поперекової ділянки, наведено їх ехосеміотику. Обстежено 65 постраждалих з полісистемними та поліорганними пошкодженнями, у яких виявлено заочеревинну гематому. Дані УЗД порівняно з результатами інтраопераційної діагностики. Встановлено можливості методу не тільки у виявленні гематом, а й проведенні динамічного контролю змін структури у пошкодженій ділянці як за сприятливого перебігу, так і у разі виникнення ускладнень, зокрема, заочеревинного абсцесу.

Проаналізовано результати лікування 178-ми потерпілих із заочеревинною гематомою на тлі тупої травми, нанесеної тупим предметом, поранень живота та поперекової ділянки. Доведено негативний вплив заочеревинних гематом на перебіг гострого періоду травми та безпосередніх результатів лікування потерпілих. Запропоновано багатофакторну класифікацію заочеревинних гематом, що дає змогу обгрунтувати диференційований підхід до діагностики та лікування потерпілих із заочеревинною гематомою на реанімаційно-діагностичному й інтраопераційному етапі. Розроблено алгоритм інтраопераційної тактики лікування потерпілих залежно від типу заочеревинної гематоми.

  Скачати повний текст

Представлено комплексний підхід до вибору хірургічної тактики у 77-ми постраждалих із закритою травмою заочеревинного простору за політравми з врахуванням обсягу діагностичних заходів, оцінки тяжкості постраждалого, прогнозуванням перебігу травматичної хвороби, розподілу операційних втручань за обсягом. На основі порівняльного анатомо-функціонального аналізу встановлено, що закрита травма заочеревинного простору обтяжує стан постраждалого за рахунок збільшення об'єму крововтрати та тяжкості травматичного шоку, в поєднанні із тяжкими ушкодженнями інших ділянок призводить до вкрай тяжкої травматичної хвороби за рахунок розвитку "феномену взаємного обтяження". Розкрито, що представлена організаційно-тактична схема діагностичних заходів за умов стабільної та нестабільної гемодинаміки дозволила оптимізувати обсяг і послідовність обстеження, скоротити час прийняття клініко-тактичних рішень. Розроблено анатомо-функціональну модель, що враховує: показники ударного індексу, напруження дихання, стабілізацію тонусу судин, коефіцієнт інтегральної тонічності, кількість паличкоядерних нейтрофілів, оціночний бал за шкалою PTS-M, в якій деталізовано пошкодження органів і структур заочеревинного простору, дозволяє виконувати динамічне прогнозування перебігу травматичної хвороби. Проаналізовано, що за умов "несприятливого" прогнозу виконували "мінімальний", за "сумнівного" - "скорочений", за "сприятливого" - "повний" обсяг операційно-технічних заходів. Розроблено та впроваджено диференційовану хірургічну тактику, яка грунтується на визначенні обсягу, строків і послідовності хірургічних втручань в залежності від прогнозу перебігу травматичної хвороби

у постраждалих із закритою травмою заочеревинного простору за політравми, і дозволила знизити частоту виникнення ускладнень та летальність на 10,7 % і 9,9 % відповідно.

Представлены результаты хирургического лечения пациентов с острым абсцессом пилонидальной кисты. Исследуемым больным выполнена хирургическая санация (инцизионная, пункционная и ультразвуковая) острого пилонидального абсцесса с последующим радикальным оперативным вмешательством в отстроченном порядке. В качестве радикального оперативного вмешательства использовали операцию Bascom I. Ее применение у пациентов с острым абсцессом пилонидальной кисты позволяет достичь 0,9 % послеоперационных рецидивов заболевания.

Наведено фатальний випадок із приводу великого розміру геморагічної кісти заочеревинного простору. У верхньому полюсі дана кіста охоплювала більшу частину заочеревинної ділянки дванадцятипалої кишки та ймовірно викликала компресію її судин із розвитком місцевого венозного повнокров'я (різко розширені та повнокровні судини з великовогнищевими крововиливами), та як наслідок - сегментарного некрозу кишки. Збільшення в розмірах заочеревинної кісти, можливо, зумовлено утрудненням лімфовідтоку, внаслідок стиснення відвідних лімфатичних судин тканиною підшлункової залози, в якій виявлено фіброз і зміни за типом хронічного псевдотуморозного панкреатиту.

Наведено результати аналітичного огляду вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно етіології та патогенезу пілонідальної хвороби крижово-куприкової ділянки. Еволюцію уявлень про етіопатогенез пілонідальних кіст висвітлено в аспекті історично сформованих концепцій (емпіричні теорії, теорії нейрогенного, ектодермального та набутого походження пілонідальних кіст). Проведено критичний аналіз переваг та недоліків основних теорій етіопатогенезу. Головний акцент зроблено на принципових відмінностях щодо походження пілонідальної хвороби у розумінні вітчизняних (теорія природженої етіології) та зарубіжних (теорія набутої етіології) науковців. Особливу увагу приділено доказовій базі сучасної концепції набутого походження пілонідальної хвороби J. Bascom. Показано внесок вітчизняних дослідників у її розробку. Наголошено на необхідності впровадження етіопатогенетично обгрунтованих підходів до хірургічного лікування пілонідальних кіст, які грунтуються на принципово нових технічних прийомах (економне висічення лише первинних епітеліальних ходів, вирівнювання міжсідничної складки, латералізація лінії швів).

Надано спостереження успішного лікування хворого з посттравматичним розривом заочеревинного відділу дванадцятипалої кишки.

Острый панкреатит (ОП) остается проблемной патологией. С целью оценки патологических изменений в забрюшинном пространстве изучены данные ультразвукового исследования, компьютерной томографии, лапароскопии у 62 пациентов с тяжелым течением ОП. Использовали собственное усовершенствованное деление забрюшинного пространства. Установлено, что у пациентов с отечной формой ОП чаще всего развиваются инфильтративные изменения тканей забрюшинного пространства; у пациентов с некротической формой могут возникать как инфильтративные, так и жидкостные изменения. Чем больше объем некроза поджелудочной железы, тем выше вероятность вовлечения в патологический процесс большего количества анатомических областей. У больных с жидкостными изменениями в забрюшинном пространстве чаще возникают осложнения, а также выше процент летальности. Это свидетельствует, что динамическое наблюдение за площадью, глубиной распространения патологического процесса и его состоянием позволяет правильно выбирать лечебную тактику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.66

Рубрики:

Хірургічна патологія поперекової ділянки і заочеревного простору

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено патогенез та клінічні особливості гнійного ілеопсоїту (ГІ), удосконалено способи діагностики й лікування захворювання. Проаналізовано результати обстеження й лікування 12 пацієнтів з приводу ГІ за період 2011 - 2016 рр. Попередньо у хворих діагностували радикуліт та сакроілеїт, з приводу чого деяких з них госпіталізували до неврологічного відділення. Причиною ГІ у пацієнтів були деструктивні зміни в тілах поперекових хребців. Основним способом їх лікування є оперативний. Комп'ютерна томографія органів черевної порожнини є основним методом при встановленні остаточного діагнозу.

Проспективне дослідження проведено на 254-ох пацієнтах віком від 18-ти до 75-ти років, яким виконувались операції на поперековому відділі хребта у прон-позиції в умовах спінальної анестезії та тотальної внутрішньовенної анестезії з приводу дегенеративних захворювань хребта. Вивчено параметри гемодинаміки при зміні положення тіла у прон-позицію як у анестезованих, так і в неанестезованих пацієнтів, на їх основі розроблено модель прогнозування розвитку інтраопераційної нестабільності гемодинаміки. Оцінено ефективність і доведено безпечність керованої гіпотензії при вертебрологічних операціях. Оцінено також розподіл контрастної речовини у дуральному мішку пацієнтів у прон-позиції, досліджено різні варіанти спінальної анестезії у цих пацієнтів. Розглянуто біохімічні маркери запалення та стресу, які показали стрес-лімітуючий характер спінальної анестезії. Зазначено, що дослідження внутрішньоочного тиску виявило фактори ризику у хворих, оперованих в умовах загальної анестезії. Вивчено особливості больового синдрому у вертебрологічних хворих, сформовано схему мультимодальноі анальгезії. Розроблено й упроваджено алгоритм вибору методу анестезії при операціях на поперековому відділі хребта.