На підставі обстеження 130-ти хворих на хронічний рецидивний панкреатит (ХРП) розроблено діагностичні критерії захворювання - індекси ухилення ферментів у кров. Ці індекси визначають собою співвідношення дебіт-години ферментів у вмісті двадцятипалої кишки з їх рівнем у крові (сечі). Індекси ухилення ферментів у хворих на ХРП знижуються навіть за нормальних початкових показників активності ферментів у біологічних рідинах. Інформативність пропонованих індексів істотно перевищує інформативність існуючих лабораторних тестів діагностики ХРП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

60 хворих із функціональною диспепсією одержували протягом 3 тиж препарат "Лімзер" по 1 капсулі на добу. Наприкінці лікування у них зникли більшість симптомів функціональної диспепсії. "Лімзер" підвищує комплаєнс у лікуванні хворих із функціональною диспепсією.

Мета роботи - вивчити морфологічні й функціональні зміни тонкої кишки, частоту та вираженість синдрому надлишкового росту за хронічного панкреатиту (ХП). Обстежено 33 хворих на ХП. Проводили аспіраційну біопсію слизової порожньої кишки з гістологічним дослідженням і визначенням активності кишкових ферментів в аспіратах. Стан мембранного травлення досліджували за амілолітичною і ліполітичною активністю тонкої кишки. Про продукцію нею найважливіших травних ферментів, що забезпечують мембранне травлення (моногліцеридліпази, лактази, сахарази, мальтази, гліцил-1-лейциндипептидази), судили за їх активністю в гомогенатах біопсійної слизової оболонки порожньої кишки. Участь слизової оболонки в порожнинному травленні оцінювали за активністю лужної фосфатази (фосфомоноестерази) у секреторному хімусі з проксимального відділу порожньої кишки. Всмоктувальну здатність порожньої кишки оцінювали за допомогою тесту з D-ксилозою. У секреторному хімусі визначали вміст ДНК, лізоциму, імуноглобулінів, проводили бактеріологічне дослідження хімусу. У хворих на ХП розвивається вторинний ентерит, що супроводжується помірними дистрофічними змінами слизової оболонки, стоншенням щіткової облямівки, зниженням мітотичного показника клітин Панета в криптах. Ентерит супроводжується зміною ферментативних процесів у зоні мембранного й порожнинного травлення, зниженням усмоктувальної функції тонкої кишки, підвищенням десквамації епітелію, зниженням місцевого імунітету й розвитком синдрому надлишкового бактеріального росту. Отже, наявність вторинного ентериту пояснює недостатню ефективність замісної ферментної терапії в деяких хворих із зовнішньосекреторною недостат

ністю підшлункової залози внаслідок ХП. Для підвищення ефективності лікування в таких випадках необхідно проведення деконтамінації тонкої кишки й збільшення дози ферментних препаратів.

Розглянуто проблему лікування хронічного холециститу у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом. Клінічні дослідження підтвердили ефективність застосування дієтичної домішки "Гепатомакс" у хворих з поєднаною запальною патологією гепатобіліарної системи. Засіб "Гепатомакс" має гепатопротекторні, холеретичні, холекінетичні властивості і сприяє усуненню клінічних проявів та поліпшенню стану печінки.