Обговорено морфологічні, біогеохімічні та ізотопні свідчення мікробіального життя на ранній Землі, починаючи з 3,8 млрд років тому. Оновлена парадигма біологічної активності, виявлена в метеоритах і зафіксована в стародавніх осадових породах за допомогою сучасних методів, дозволяє використати нагромаджений досвід спеціалістів для пошуку та інтерпретації інопланетних аналогів.

Володимир Іванович Вернадський (1863 - 1945) по праву посідає почесне місце в світовій науці й філософії. Маючи надзвичайно широкий діапазон інтересів, він заклав вагому базу низки наукових напрямів, які плідно розвиваються і сьогодні. Науковець залишив помітний слід у геології, гідрогеології, біології, грунтознавстві, фізиці, хімії, метеоритиці, радіології, картографії, філософії та її історії. Найвизначнішим його досягненням стало започаткування біогеохімії - своєрідної дисципліни на межі геології, біології та космохімії, а також визначення сукупності мікроорганізмів, рослин і тварин як єдиної живої речовини планети, що є головним чинником міграції хімічних елементів, передумовою виникнення біосфери та сучасної атмосфери. В. І. Вернадський створив динамічну мінералогію, довів необхідність дослідження складу мінералів, їх походження в конкретних геологічних умовах, заснував нову наукову галузь - геохімію. Володимир Іванович був талановитим організатором науки, глибоко цікавився філософськими проблемами природознавства. За його пропозицією в 1921 р. філософія як дисципліна була введена в систему Академії наук.