Вивчено вендські відклади Волині, а саме: їх стратиграфію, речовинний склад й органічні рештки. Установлено, що верхньовендські відклади містять численний та різноманітний мікрофітопланктон. Описано 38 видів мікрофітосилій, один з яких новий, і 2 види макроводоростей, знайдених у 28-ми свердловинах, які розбурили вендські породи. Складено палеонтологічний атлас. На підставі цих комплексів проведено стратифікацію та кореляцію вендських відкладів, запропоновано уточнену стратиграфічну схему вендських відкладів Волині (границю між редкінським і котлинським горизонтами перенесено в підошву колківської світи). Розроблено наукові засади для створення стратиграфічних схем, яку можна використовувати під час геологічної зйомки та побудови різномасштабних геологічних карт вендських відкладів та інших спеціальних карт.

Досліджено детальну стратиграфічну будову олігоценових відкладів північного схилу Українських Карпат і фаціальні особливості горизонтів-маркерів олігоцену. Вперше проведено комплексний седиментологічний аналіз ролі різних груп організмів в утворенні порід олігоценових відкадів Українських Карпат, серед яких вперше виявлено рештки прокаріот та їх донні асоціації - цианобактеріальні мати. Розкрито породотвірне значення прокаріот для бітумінозних порід вапняково-кременевих горизонтів-маркерів. Виділено бентоно- та планктоногенну фації горизонтів-маркерів, складених відповідно фосілізованими цианобактеріальними матами та коколітовими вапняками (можливо діатомітами). На підставі результатів аналізу геохімічної спеціалізації порід цих горизонтів та особливостей їх літології виділено флюїдну частину мікроелементного складу та доведено визначальну роль донних флюїдів в утворенні геохімічної та біологічної аномалій олігоценових відкладів Карпат. Із використанням даної моделі їх утворення обгрунтовано загальні біостратиграфічні критерії для визначення стратиграфічних рівнів маркувальних горизонтів, сформованих породотвірними рештками цианофітів, планктонних водоростей, зообентосу та риб.

Голова міжнародної стратиграфічної комісії (МСК) Ю. Ремане звернувся письмово у червні 1997 р. до міжнародної підкомісії зі стратиграфії силурійської системи (МПСС) із пропозицією назвати сучасні силурійські серії Міжнародної стратиграфічної шкали (МСШ) (від ландоверійської до пржидольської) ярусами, а сучасні силурійські яруси (від руданського до лудфордського) - під'ярусами. На його думку, вказані серії є еквівалентними за об'ємом ярусам девону (як і решти систем палеозою). Рекомендації Ю. Ремане викликали жваву дискусію серед членів МПСС відносно серій і ярусів МСШ. З огляду матеріалів цієї дискусії випливає: 1) термін "серія" використовується в сучасній МСШ силуру та інших геологічних систем палеозою для позначення літостратиграфічних підрозділів стратотипових областей Західної Європи; 2) зони та лише деякі з сучасних ярусів МСШ палеозойських систем є біостратиграфічними підрозділами. Зроблено першу спробу розчленувати силурійську систему Південного Заходу Східно-Європейської платформи на супідрядні підрозділи палеонтологічного обгрунтування за даними стратиграфічного поширення решток граптолітів, брахіопод, хітинозой та інших груп організмів. Силур запропоновано розділяти на три відділи, а не на чотири серії, як постановив 27-й Міжнародний геологічний конгрес (МГК, Москва, 1984). Середній відділ розчленовується на китайгородський і тіритський пояси. Кожний з поясів поділяється на яруси, яруси - на зони. Обгрунтовано необхідність виділення нового для стратиграфіїсереднього відділу силуру конівського ярусу.

Председатель МСК Ю. Ремане в июне 1997 г. обратился письменно в Международную подкомиссию по стратиграфии силурийской системы (МПСС) с предложением переопределить силурийские серии Международной стратиграфической шкалы (МСШ) (от ландоверийской до пржидольской) в ярусы, а современные ярусы (от руданского до лудфордского) - в подъярусы. По его мнению, указанные серии эквивалентны по объему ярусам девона (как и остальных систем палеозоя). Рекомендации Ю. Ремане вызвали оживленную дискуссию среди членов МПСС относительно серий и ярусов МСШ. Из обзора этой дискуссии следует: 1) термин "серия" используется в современной МСШ силура и других геологических систем палеозоя для обозначения литостратиграфических подразделений стратотипических областей Западной Европы; 2) зоны и только некоторые из современных ярусов МСШ палеозойских систем являются биостратиграфическими подразделениями. Предпринята первая попытка расчленить силурийскую систему Юго-Запада Восточно-Европейской платформы на соподчиненные подразделения палеонтологического обоснования по данным стратиграфического распространения остатков граптолитов, брахиопод, хитонозной и других групп организмов. В итоге силур предложено разделять на три отдела, а не на четыре серии, как постановил 27-й Международный геологический конгресс (МГК, Москва, 1984). Средний отдел расчленяется на китайгородской и тиритский пояса. Каждый из поясов делится на ярусы, ярусы - на зоны. Обоснована необходимость выделения нового для стратиграфии среднего отдела силура коновского яруса.

In June 1997 Chairman of International Commission on Stratigraphy (ICS) Jurgen Remane initiated a discussion with the tirular membership of the Subcommission on the Silurian Stratigraphy (SSS) regarding the status of the Silurian Series and the Stages/ "In order tj better approximate the practice of other subcommissions, it was recommended that the present Silurian Series (Llandovery to Pridoli) be rassigned as Stages and the present Silurian Stages (Rhuddanian to Ludfordian) be reassigned as Substages" [8, p. 4,5]. The review of the discussion of the membership of the SSS [ibid., p. 17-20] dtmonstrated: 1) The term "Series" (Llandovery to Pridoli and the Series of other of the geological Systems) reflect in the Global Stratigraphic Chart (GSC) thelithostratigraphicunits of the stratjtypical areas and therefore have no the correlative meaning. They have only the historical interest. Consequently, the discussion about the status of the Silurian Series is senseless; 2) The Zones and only some Stagesare the biostratigraphic units of the GSC. This work is the first attempt to divide the Silurian deposits of the South-Western part of the EEP according to the stratigraphical distribution of graptolites, brachiopods, chitinozoans and other groups of fauna and flora. In this article the author offered to distinguish one new Stage (Konovian) in the stratigraphy of the Middle Silurian Section.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е142 "071.1"(4УКР)

Рубрики:

Стратиграфічна мікропалеонтологія

Шифр НБУВ: Ж14395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено морфологічні, біогеохімічні та ізотопні свідчення мікробіального життя на ранній Землі, починаючи з 3,8 млрд років тому. Оновлена парадигма біологічної активності, виявлена в метеоритах і зафіксована в стародавніх осадових породах за допомогою сучасних методів, дозволяє використати нагромаджений досвід спеціалістів для пошуку та інтерпретації інопланетних аналогів.

Мета роботи - відтворення тектоно-седиментаційного розвитку південно-західної частини Українських Флішевих Карпат. Досліджено природні розрізи крейдово-палеогенового флішу з застосуванням методу фаціального, зокрема седиментологічного та мікропалеонтологічного аналізу. У відкладах Монастирецького, Магурського та Дуклянського покривів Українських Карпат встановлено (для більшості літостратонів уперше) характерні текстурно-структурні ознаки, які свідчать, що ці відклади також придонних течій і фонового геміпелагічного осадження. Виявлено, що розподіл асоціацій дрібних форамініфер у стратиграфічному розрізі Дуклянського покриву вказує на зміну палеобатиметричних умов від нижньобатіально-абісальних, з перевагою аглютинуючого бентосу (крейда, палеоцен і еоцен), до батіальних вище форамініферового лізокліну з перевагою планктону (верхній еоцен) і до верхньобатіально-субліторальних з планктоном і розмаїтим вапнистим бентосом (олігоцен). Монастирецькій, Магурській, Дуклянській тектонічним одиницям притаманні ряд рис (зокрема "омолодження" відкладів від внутрішніх до зовнішніх (суб)покривів, приуроченість грубозернистих і більш мілководних літофацій до верхів їх стратиграфічних розрізів), які надають можливість розглядати ці одиниці як давню акреційну призму, що в еоцені-олігоцені конседиментаційно нарощувалась новими насувними пластинами. Реконструйовано процеси та обстановки накопичення відкладів Монастирецького, Магурського та Дуклянського покривів. Запропоновано модель втягування цих відкладів у акреційну призму. Більш детальне та поглиблене застосування методів седиментологічного та мікрофауністичного аналізу та складання ретроспективних моделей еволюції надасть можливість прогнозувати просторово-вікове поширення літофацій, зокрема піскуватих чи глинистих, що необхідно для пошуків корисних копалин.

Вапняковий нанопланктон (ВНП) досліджено в крейдових відкладах Кримського континентального схилу Чорного моря на станціях 6368, 6369, 6370. Встановлено таксономічний склад комплексів ВНП альб-сеноманського віку, що відповідають нанопланктонній субзоні NC10a зони NC пізнього альбу - раннього сеноману. В глинах та аргілітах станції 6370 виявлено змішаний комплекс нанопланктону крейди та палеогену.