Висвітлено результати досліджень ефективності природного сапоніту як меліоранта комплексної дії для грунтів легкого гранулометричного складу. У разі внесення подрібненого сапоніту в піщаний грунт (10, 15, 30 т/га) підвищується ємність катіонного обміну, вологоємність, поліпшується баланс поживних речовин (азоту, калію), обмінних основ - Ca і Mg, частково нейтралізується кислотність грунту. Продуктивність окремих культур від його застосування підвищувалася на 15 - 20 %.

Висвітлено теоретичні положення органічної хімії та класи органічних сполук. Розкрито теоретичні основи природи хімічного зв'язку, вплив будови на реакційну здатність органічних сполук, описано явища ізотермії. Розглянуто промислові та лабораторні методи одержання основних класів органічних сполук, проаналізовано їх фізичні та хімічні властивості, визначено галузі застосування. Наведено відомості про основні номенклатурні правила органічних сполук, наукову діяльність вчених-хіміків, їх вклад у розвиток органічної хімії, історію відкриття деяких органічних речовин.

Освещены теоретические положения органической химии и классы органических соединений. Раскрыты теоретические основы природы химической связи, влияние структуры на реакционную способность органических соединений, описаны явления изотермии. Рассмотрены промышленные и лабораторные методы получения основных классов органических соединений, проанализированы их физические и химические свойства, определены отрасли применения. Приведены сведения об основных номенклатурных правилах органических соединений, научной деятельности ученых-химиков, их вкладе в развитие органической химии, истории открытия некоторых органических веществ.

Досліджено дидактичні умови підвищення ефективності навчального процесу у медичних коледжах з біології та хімії за використання нових інформаційних технологій, якими є: підготовка викладацького складу та студентів до використання нових інформаційних технологій; створення навчально-методичної та матеріальної бази інформатизації навчання; сучасна діагностика та контроль професійного становлення студентів; організація якісного управління пізнавальною діяльністю; комплексне використання комп'ютерних засобів у межах інфомаційних технологій. Ці умови взаємопов'язані з принципами дидактики. Новим підходом до дослідження дидактичних умов є об'єднання їх до комплексу, у якому кожна з них є необхідною та достатньою для ефективного використання нових інформаційних технологій. Розроблено та впроваджено до навчального процесу моделі формування вмінь використання нових інформаційних технологій викладачами та студентами медичних коледжів у процесі навчання з біології та хімії, дієвість яких забезпечують дидактичні умови.

Розглянуто питання реформування медичної освіти в медичному коледжі, що потребує формування ключових компетентностей – загальнонавчальних, предметних, професійних, адаптаційних. З’ясовано, що їх формування забезпечується застосуванням стратегій навчання відповідно до поставленої мети, здатністю до аналізу власної діяльності, критичного оцінення поглядів та вчинків інших, організацією та презентацією власної діяльності. Обґрунтовано використання діяльнісного підходу до вивчення ключових компетентностей особистості та подано модель їх формування.

Рассмотрены вопросы реформирования медицинского образования в медицинском коледже, которое требует формирования ключевых компетентностей - общеобразовательных, предметных, профессиональных, адаптационных. Выяснено, что их формирование обеспечивается применением стратегий обучения в соответствии с поставленной целью, способностью к анализу собственной деятельности, критической оценки взглядов и поступков других, организацией и презентацией собственной деятельности. Обосновано использование деятельностного подхода к изучению ключевых компетентностей личности и приведена модель их формирования.

The article deals with the issue of medical education reform in college, which requires the formation of key competencies,: all educational, objective, professional and adaptable. Their formation is provided through the use of learning strategies according to the purpose, the ability to analyze their own activities, critical evaluation of views and actions of the others; organization and presentation of their activities. The influence of activity key competencies of individuals is considered and provides a model of their formation is presented.

Обгрунтовано діяльнісний підхід до формування ключових компетентностей особистості. Подано модель формування ключових компетентностей. Зазначено, що вища професійна освіта нині вимагає вдосконалення технології навчання та виховання, що базується на використанні інноваційних технологій, що передбачають розробки спеціального програмного, інформаційного та методичного забезпечення. Визначено переваги та значення системи підготовки молодших спеціалістів перед традиційними засобами навчання студентів. Виділено етапи проблеми навчальної діяльності на основі досліджень науковців.

Обосновано деятельностной подход к формированию ключевых компетенций личности. Подано модель формирования ключевых компетентностей. Указано, что высшее профессиональное образование сегодня требует совершенствования технологии обучения и воспитания, базирующейся на использовании инновационных технологий, предусматривающих разработки специального программного, информационного и методического обеспечения. Определены преимущества и значение системы подготовки младших специалистов перед традиционными среддеятельностнoй подход, компетентность, ключевые компетентности, инновационные образовательные технологии

Аctivity approach to the development of core competencies of the individual. Filed model of key competences. Indicated that higher professional education today requires an improvement of technology training and education, based on the use of innovative technologies that provide the development of special software, information and methodological support. The advantages and importance of training junior specialists to traditional means of teaching students. Stages of problem-based learning activities of research scientists.

Визначення залежності ефективності та токсичності лікарських засобів від години доби або сезону року є одним з найперспективніших напрямів сучасної експериментальної і клінічної фармакології. Вивчено особливості добових ритмів впливу силімарину на стан антиоксидантно/прооксидантних та цитолітичних процесів (провідна ланка реалізації гепатопротекторної дії) за умов гострого токсичного ураження печінки у щурів парацетамолом. Хронофармакологічні особливості дії силімарину досліджено на прикладі генеричного препарату Карсил (АТ Софарма, Болгарія) за умов гострого токсичного ураження печінки парацетамолом у щурів. Стан процесів перекисного окиснення ліпідів - антиоксидантного захисту оцінювали за вмістом тіобарбітурової кислоти-активних продуктів, вмістом відновленого глутатіону (ВГ), активністю супероксиддисмутази та каталази в гепатоцитах, а цитолітичних процесів - за активністю АлАТ в сироватці крові. За фізіологічних умов встановлено певну хроноархітектоніку ритмів системи антиоксидантного захисту та активності процесів перекисного окіслення у щурів, яка не порушувалася на фоні гострого ураження печінки парацетамолом (за винятком нівелювання акрофази активності каталази). Та сама динаміка та синфазність ритмів мали місце і на фоні застосування силімарину. Максимальний прояв гепатопротекторної дії силімарину спостерігали у разі його застосування вранці (09.00) та ввечері (21.00). Таким чином, застосування силімарину в періоди максимального прояву його гепатопротекторної дії - вранці (09.00) та ввечері (21.00) може бути шляхом підвищення його біодоступності. Встановлено хронофармакологічні особливості дії силімарину слід враховувати при подальшому вивчені його хронофармакологічних особливостей.

Мета роботи - розширити ряд 6-ариліден-2-метил-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолонів як потенційних об'єктів для вивчення антиексудативної та антимікробної активностей. Виявлено, що конденсація синтетично доступного 2-метил-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолону з ароматичними альдегідами може бути вдало використана для одержання відповідних 6-іліденофункціоналізованих похідних. Біологічний скринінг синтезованих сполук виявив, що показник інгібування запального процесу лап щурів складає 3 - 44 %. Під час дослідження антимікробної активності отриманих речовин визначено, що їх мінімальна бактеріостатична та мінімальна фунгістатична концентрації коливаються в діапазоні 31,25 - 250 мкг/мл. Взаємодією 2-метил-2,3-дигідроімідазо[2,1-b] тіазолону з низкою бензальдегідів та саліцилових альдегідів у киплячій оцтовій кислоті в присутності безводного натрій ацетату синтезовано нові 6-ариліден-2- метил-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолони. Скринінг антиексудативної активності проводили на моделі індукованого карагеніном набряку лапи білих безпородних щурів-самців. Антимікробну дію вивчали з використанням мікрометоду дворазових серійних розведень у рідкому поживному середовищі. Висновки: виявлено, що конденсація Кньовенагеля 2-метил-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолону з ароматичними альдегідами є зручним варіантом структурної модифікації положення 6 цієї гетероциклічної системи ариліденовим фрагментом. Одержані ариліденпохідні виявляють помірну антиексудативну активність на моделі карагенін-індукованого набряку лапи щурів, а також антимікробну дію щодо деяких грам-позитивних та грам-негативних бактерій і грибів.

Досліджено функціонування комунікативних дієслів у сучасній англійській мові на матеріалі Британського національного корпусу. Запропоновано комплексний підхід до вивчення комунікативних дієслів на лексичному, граматичному та текстовому рівнях. Виокремлено класи комунікативних дієслів та встановлено їхні функціональні характеристики. Виявлено синонімічні та антонімічні ряди комунікативних дієслів, а також моделі, в яких уживані дієслова мовлення. З'ясовано особливості функціонування комунікативних дієслів відповідно до класів, до яких вони належать. Визначено особливості вживання комунікативних дієслів як елементів когезії на рівні текстів у художньому, науковому, розмовному та газетному текстах. Встановлено, що найповніше когезивні зв'язки проявляються у художньому тексті, найменше вони виражені у наукових текстах точних наук (фізики, хімії, прикладних, точних наук тощо). Комунікативні дієслова становлять основу когезивних зв'язків у тексті.