Розглянуто питання утвердження національної самоідентифікації лемків на початку 1930-х рр., що відбувалося під впливом двох факторів, один з яких її генерував, а інший намагався нейтралізувати: активізації культурно-освітніх і національно-політичних процесів, національної асиміляції польського уряду, яка концентрувалась на нав'язуванні ідеї про етнічну окремішність лемків від українців.

Рассмотрены вопросы утверждения национальной самоидентификации лемков в начале 1930-х гг., что происходило под влиянием двух факторов, один из которых ее генерировал, а другой пытался нейтрализовать: активизации культурно-образовательных и национально-политических процессов, национальной ассимиляции польского правительства, которая концентрировалась на навязывании идеи об этнической обособленности лемков от украинцев.

Розглянуто особливості етнополітичного розвитку лемків, які значною мірою визначили формування і становлення їх національної ідентичності. Зазначено, що протягом всього міжвоєнного періоду спостерігається постійне зростання національної свідомості лемків. У той же час наявність ідентифікаційних суперечностей, насамперед, у закарпатській частині Лемківщини є наслідком того складного етнополітичного становища, в якому перебували лемки наприкінці ХІХ - 30-х рр. ХХ ст.

Рассмотрены особенности этнополитического развития лемков, которые в значительной степени определили формирование и становление их национальной идентичности. Указано, что на протяжении всего межвоенного периода наблюдается постоянное возрастание национального сознания лемков. В то же время наличие идентификационных споров, в первую очередь, в закарпатской части Лемковщины является следствием той сложной этнополитической обстановки, в которой пребывали лемки в конце ХІХ - 30-х гг. ХХ ст.

Досліджено етнополітичні процеси на Лемківщині у 1890-х - 1930-х рр. На підставі широкого кола джерел проаналізовано суспільно-політичні, культурно-освітні та соціально-економічні процеси на Лемківщині, з'ясовано їх особливості. Вивчено чинники та фактори, які генерували або гальмували процес формування й утвердження національної ідентичності лемківської етнографічної групи. Розкрито форми та методи етнополітики, виявлено її негативний вплив на національний розвиток лемків. Визначено причини, які впливали на запізнілість і неоднорідний характер становлення української національної ідентичності лемків. Доведено, що незважаючи на суттєві перешкоди, їх українська національна самоідентифікація постійно прогресувала. Відзначено, що цей процес наприкінці 1930-х рр. не був наявний на всій Лемківщині, що мало прояв у ідентифікаційних суперечностях в її окремих частинах.

Досліджено порушення емоційної сфери у хворих на деменцію судинного генезу. Розроблено принципи побудови заходів відновної терапії за умов стаціонару з використанням флуксетину та деприму. Вивчено динаміку емоційних порушень, гемодинамічних даних, показників вегетативного тонусу, розладів адаптаційних і не специфічної резистентності у хорих на деменцію судинного генезу з апатоадинамічним, тривожним і дисфоричним варіантами депресивного синдрому. Установлено позитивні зміни (у вигляді зменшення емоційних, депресивних розладів, тривожності, даних гемодинамічної функції, показників адаптаційних реакцій і неспецифічної резистентності) після використання флуксетину та деприму, більш виражені у хворих з тривожним, а також апато-адинамічними варіантами депресії. На підставі комплексного клінічного, патопсихологічного, психологічного обстеження, а також даних функціональних, гематологічних методів обстеження (з визначенням показників адаптивних реакцій і неспецифічної резистентності) і показників гемодинамічної функції визначено провідні емоційні й адаптаційні порушення у хворих на деменцію судинного генезу з апато-адінамічним, тривожним і дісфорічним варіантами депресивного синдрому. Виділено провідні емоційні порушення та соціально значущі чинники в обстежених групах хворих для обгрунтування відновлювальної терапії на постстаціонарному етапі реабілітації.

Проаналізовано утвердження серед лемків русофільських ідей, їх розвиток і занепад. Простежено спроби російських авторів дуже суб'єктивно інтерпретувати лемків-русинів у контексті історичних реалій XX - початку XXI ст. Зроблено висновок щодо не стільки формування дослідницького середовища, скільки штучної популяризації ідей "російського світу".

Мета роботи - розкрити особливості національно-визвольних змагань серед лемків в контексті державотворчих процесів в Україні в період 1917 - 1920 рр. Ці події стали яскравим свідченням боротьби населення за національне визволення. Вже перші дні національно-визвольних змагань засвідчили бажання значної частини лемків об'єднатися з усім українським народом. Однак характерною особливістю цих процесів була різноманітність напрямків національно-визвольного руху. Якщо на сході галицької Лемківщини домінували проукраїнські впливи, то у західній її частині спостерігалось протистояння між українським та москвофільським рухами. Проте загалом було очевидним, що національно-визвольний рух на Лемківщині відбувався в контексті загальнонаціональних процесів українського державотворення.

У Львові 26 - 27 вересня 2019 р. у парковій аудиторії Центру ім. Митрополита Андрея Шептицького Українського католицького університету відбулася наукова конференція на тему: "Депортації в системі злочинів тоталітарного комуністичного режиму (до 75-х роковин депортації кримських татар та початку депортацій українського населення з території Польщі)". Захід проходив з ініціативи та за підтримки Українського інституту національної пам'яті, Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Українського католицького університету.

Актуалізовано проблему сприйняття Лемківщини та лемків як своєрідного архаїчного етнокультурного ареалу, який був тривалий час віддалений від органічного українського етнічного масиву, перебував у полоні етнополітики зарубіжних державних центрів. При цьому лемки як етнографічна група та їх культура із середини XX ст. опинилися на межі зникнення. Комплексно досліджено складний і неоднорідний процес самоідентифікації населення Лемківщини. Розглянуто лемко-русинофільські тенденції як вияв етнічної окремішності та москвофільство як деструктивний фактор процесу самоідентифікації на пограниччі. Висвітлено особливості політики різних державно-політичних центрів, їх вплив на етнонаціональні трансформації в регіоні. Визначено специфіку та складові проявів цих трансформацій на різних етапах.

Вперше узагальнено і класифіковано наявну історіографію та джерельну базу проблеми дослідження, наголошено на перспективах її подальшого вивчення. Введено у науковий обіг важливі, малодоступні і раніше невідомі документи державних, громадських, приватних архівів, музейних та бібліотечних збірок з різних країн світу; верифіковано концептуальні засади дослідження лемківського регіону у світлі сучасних наукових підходів. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження, сформовано науково-понятійний апарат, опрацьовано методи дослідження проблеми; простежено складні етапи життя на Лемківщині в умовах депортаційних акцій 1940-х рр., здійснених внаслідок радянсько-польської змови 1944 р. та вказано на їх територіальні, суспільні, культурницькі та ментальні наслідки. Вказано механізми збереження української національної ідеї серед лемків/русинів в контексті польсько-чехословацько-радянських режимів. Досліджено місце і значення етнокультурних аспектів у щоденних практиках вихідців з Лемківщини, дисперсно розселених у Центрально-Східній Європі; реконструйовано чинники на формування/деформування етнічної окремішності населення регіону, методику її утвердження як складову польського, словацького і російського політичного курсу; здійснено рефлексію російської, згодом – радянської, пропаганди спочатку на Лемківщині, а надалі серед депортованих лемків.

Комплексно проаналізовано українсько-польські міждержавні та міжнаціональні відносини у ХХ - ХХІ ст. Особливу увагу приділено дискусійним проблемам у контексті геополітичних змін у Центрально-Східній Європі після Першої та Другої світових воєн, розпаду соціалістичного табору. Розкрито механізми функціонування стереотипів про українців, Україну та поляків, Польщу. Узагальнено досвід реформ у Польщі для сучасного українського етнодержавотворення.