Встановлено, що незадовільні результати оперативного лікування ушкоджень малогомілкової кістки та надп'ятково-гомілкового суглоба зумовлені залишковим вкороченням її, ротаційною деформацією, порушенням конгруентності суглоба та технічними помилками під час виконання металоостеосинтезу. Розроблено новий спосіб реєстрації переміщення реперних точок за допомогою цифрового фотографування, що дозволило покращити точність вимірювання, а також визначити характер багатоплощинних дислокацій анатомічних структур надп'ятково-гомілкового суглоба. На підставі біомеханічного дослідження показано вплив остеотомії та резекції малогомілкової кістки на стабільність надп'ятково-гомілкового суглоба. Розроблено, виготовлено та біомеханічно обгрунтовано фігурну пластину для накісткового остеосинтезу дистального епіметафізу малогомілкової кістки, яка має задній кутовий стабілізатор і передню пелюстку з отвором для бікортикального проведення шурупа.

Описаны результаты изучения механических характеристик систем накостного остеосинтеза, в частности, исследования систем "малоберцовая кость - фиксирующий элемент". Исследованы два типа фиксирующих пластин: стандартная и модернизированная.

В серії експериментів вивчено вплив пошкоджень малогомілкової кістки на жорсткість біомеханічної системи "гомілка - стопа" та закономірності розвитку деформацій під дією зовнішніх статичних та циклічних навантажень. Ушкодження малогомілкової кістки на рівні нижньої та середньої її третин не приводять до критичної втрати несівної спроможності системи "гомілка - стопа". Деформування при циклічних навантаженнях більш чутливе до стану системи, ніж при одноразових навантаженнях. Цю властивість доцільно використовувати у біомеханіці при розробці програми оцінки якості систем фіксації переломів.

Повідомлено про результати ендопротезування суглобів при хондросаркомі кістки. У результаті проведеного ендопротезування суглобів у 28 хворих ортопедичні ускладнення спостерігалися у 2 (7,1 %) пацієнтів та рецидиви пухлини у 2 (7,1 %) пацієнтів. Інфекційні ускладнення спостерігалися в 1 хворого, виконано видалення ендопротеза, встановлено цементний спейсер, через 6 місяців виконано реедопротезування кульшового суглоба. Асептична нестабільність ніжки ендопротеза спостерігалася в 1 пацієнта після ендопротезування колінного суглоба, виконано реендопротезування суглоба. При рецидиві хондросаркоми, який виявлено у 2 хворих в строки від 18 до 53 місяців, 1 пацієнту виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна, 1 пацієнту виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна, у 3 хворих при дедиференційованій та мезенхімальній хондросаркомі з метастазами в легені проводились курси поліхіміотерапії з наступною метастазектомією. Функціональний результат кінцівки залежно від локалізації пухлини (за шкалою MSTS) після ендопротезування становив від 68,4 до 89,2 %. Якість життя хворих за опитувальником EORTC QLQ-30 підвищилась з 40 - 50 балів до ендопротезування і становила в середньому 85 - 90 балів після ендопротезування. Загальна трирічна виживаність пацієнтів при хондросаркомі - 95,3 +- 1,7 %, п'ятирічна - 89,7 +- 2,1 %. При мезенхімальній і дедиференційованій хондросаркомі трирічна виживаність становила 0 %.

Серед методів хірургічного лікування ранніх стадій медіального гонартрозу все частіше використовується одновиросткове ендопротезування колінного суглоба (ОЕКС). Збільшення кількості ОЕКС медіального відділу підтверджується даними різних національних реєстрів. Мета дослідження - вивчити функціональні результати ОЕКС та проаналізувати ускладнення на різних етапах післяопераційного періоду. Вивчено результати оперативного лікування 29 пацієнтів у період з 2016 по 2021 р. Оцінку функції колінного суглоба та якості життя пацієнтів проводили з використанням шкал-опитувальників Knee Scoring System (KSS), Western Ontario and McMaster Universities Arthritis Index (WOMAC) до операції та через 3, 6, 9, 12, 18 міс. після її виконання. Оцінку функціонального стану пацієнтів за KSS та WOMAC вираховували у відсотках від максимально можливої суми балів за кожною шкалою. Поліпшення якості життя та функціонального стану зареєстровано в період від 3 до 18 міс., отримано поліпшення показників KSS (79,4 %, р = 0,03), WOMAC (27,1 %, р = 0,02) порівняно зі станом до оперативного втручання (32,3 та 73,6 % відповідно). Відзначена негативна кореляція між індексом маси тіла й функціональним результатом (R = -0,7; р = 0,03). У післяопераційному періоді виявлено ускладнення у 3 пацієнтів, з яких одному хворому виконано ревізійне оперативне втручання, а двом проводили консервативне лікування. Висновки: ОЕКС дозволяє досягти поліпшення якості життя та функціонального стану вже на ранніх термінах (від 3 до 18 місяців) після операції. Удосконалення операційної техніки, аналіз помилок та регулярне виконання хірургом операцій ОЕКС дозволять поліпшити результати та мінімізувати кількість ускладнень. Одновиросткове ендопротезування є операцією вибору для пацієнтів з ізольованим ураженням лише одного з відділів колінного суглоба, яка дозволяє зберегти досить високий рівень фізичної активності.