Вивчено стабілізуючий вплив матриці на водневу форму цеоліту типу У. Показано, що за однакових умов декатіонування воднева форма на основі чистого цеоліту У за активністю в модельній реакції крекінгу кумолу поступається формі НУ на основі цеоліту, синтезованого в каоліновій мікросфері способом "in situ", тобто безпосередньо з матричного матеріалу - каоліну, коли цеолітна фаза не втрачає генетичного зв'язку з матричною. Зроблено висновок, що спосіб "in situ" для одержання цеолітвмісних каталізаторів має переваги перед способом змішування, коли каталізатор готують через попередню гомогенізацію чистого цеоліту та матричного матеріалу.

Суттєвим обмеженням імпульсного методу крекінгу кумолу є те, що він, не дозволяючи зводити матеріальний баланс досліду, не може служити надійною базою для однозначного ув'язування деяких особливостей експериментальних результатів із природою каталізатора. Зокрема значний розкид результатів є притаманним методові в теперішньому його виконанні. Запропоновано доповнити його стадією контрольованого окиснювального видалення вуглистих відкладень з поверхні каталізатора, що дозволить суттєво підвищити інформативність експерименту завдяки можливості зведення матеріального балансу та кількісної оцінки розподілу продуктів ущільнення.

На базі вітчизняного каоліну in situ синтезовано ряд мікросферичних і гранульованих цеолітвмісних каталізаторів, вивчено їх властивості імпульсним методом крекінгу кумолу зіставленням із властивостями зразків, одержаних на базі порошкоподібного цеоліту. Досліджено вплив вмісту цеолітної фази та її катіонного складу на активність каталізаторів і розподіл основних продуктів крекінгу кумолу - пропілену та бензолу. На зразку CaNaY виявлено аномальний розподіл компонентів із переважанням пропілену зі значним відхиленням від стехіометрії, тоді як на більшості зразків має місце відхилення на користь бензолу. Одержані результати описано з позицій різних кількості та сили кислотних центрів Бренстеда та Льюїса в синтезованих зразках, що веде до різного перебігу процесів хемосорбції компонентів, їх первинних і вторинних перетворень.

За лабораторних умов змодельовано процес стабілізації мікросферичних цеолітвмісних каталізаторів крекінгу шляхом їх термопарообробки за 800 °C протягом 2 годин. Методом термопрограмованої десорбції аміаку, а також імпульсним методом крекінгу кумолу вивчено кислотність, активність та селективність зразків різної термо- та термопарообробки. Термообробка каталізаторів за 800 °C в атмосфері неосушеного повітря призводить до дегідроксилювання поверхні за рахунок найсильніших кислотних центрів Бренстеда, тоді як термопарообробка за цієї ж температури хоч і викликає значні структурні руйнування цеолітної фази, не спричиняє суттєвої зміни характеру кислотного спектра, що дуже чітко проявляється в селективності зразків.

Із застосуванням нового крекінг-регенераційного імпульсного методу вивчено динаміку коксоутворення на цеолітвмісній мікросфері для ступенів закоксування у мас. долях від 0,07 до 0,6 %. Виявлено коливальний характер перебігу процесу, який обговорюється з нерівноважних термодинамічних позицій коливальної конкурентної адсорбції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г544.32

Рубрики:

Каталізатори (контакти). Інгібітори

Шифр НБУВ: Ж15001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На базі каоліну Просянівського родовища вивчено закономірності синтезу in situ цеолітвмісної мікросфери (ЦВМС). Досліджено фізико-хімічні, каталітичні та коксотвірні властивості ЦВМС. Виявлено інтенсивну хемосорбцію кумолу за 320 °C без ознак крекінгу. Запропоновано новий комбінований високоінформативний мікроімпульсний крекінг-регенераційний метод вивчення динаміки коксоутворення та визначення складу коксу на різних стадіях дезактивації та регенерації каталізаторів. Доведено, що найнижчу коксотвірну здатність має каталізатор на основі ЦВМС, дещо вищу - товарні каталізатори "Грейс" та "Уфа", найвищу - "Енгельгард", що узгоджується зі зростанням відносного вмісту кислотних центрів середньої сили під час переходу першого зразка до останнього. Вивчено закономірності коксоутворення та диференціального вигоряння коксу на низці матричних фаз і каталізаторів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*722-63

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-264.13

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив температурного режиму на склад і вміст цитокінінів (ЦК) у кореневій та надземній частинах 7- й 14-добових проростків Triticum aestivum L. жаростійкого сорту Ятрань 60. Встановлено, що короткотривалі тепловий (+40 °C, 2 год) і холодовий (+4 °C, 2 год) температурні стреси зумовлюють специфічні зміни акумуляції й спектра ізоформ ЦК, які залежать як від органа проростка та його віку, так і від виду стресу. На ранній "стадії тривоги" відбувався перерозподіл активних ізоформ ЦК між коренями і надземною частиною. Доведено, що в жаростійкого сорту Ятрань 60 після теплового стресу в надземній частині проростків збільшується вміст ЦК ізопентеніладенінового типу, які пов'язані із синтезом білків фотосинтетичного апарату. Виявлені зміни вмісту ЦК після дії температурних стресів опосередковано вказують на антагонізм з АБК у разі формування реакції-відповіді.

Рослини різноспорової однорічної папороті гідрофіта Salvinia natans L. збирали влітку у штучних водоймах Деснянського району м. Києва, починаючи з червня 2015 р. з інтервалом один місяць. Біометричні дослідження цілої рослини (клону) та окремих сегментів плаваючих і занурених вай виявили, що зміни маси і довжини спорофіта на різних фенологічних фазах розвитку відбувалися переважно за рахунок новоутворених органів (модулів), тоді як лінійні розміри окремих сформованих вай залишалися практично незмінними. За масою і довжиною окрема занурена вая значно перевищувала плаваючу. У фазу стаціонарного росту (липень) маса окремої зануреної ваї збільшувалась удвічі завдяки інтенсивному формуванню багатоклітинних ниткоподібних волосків, тоді як довжина майже не змінювалася. Під час репродуктивного розвитку (серпень - вересень) зростання маси спорофіта відбувалося завдяки утворенню спорокарпіїв. Уперше методом високоефективної рідинної хроматографії проаналізовано характер акумуляції та локалізації індоліл-3-оцтової кислоти (ІОК) в органах спорофіта S. natans. З'ясовано, що у фазу інтенсивного росту папороті (червень) загальний вміст ІОК у плаваючих і занурених ваях був однаково високим і досягав 182 нг/г сирої речовини. У період активного розростання й опушення занурених вай (липень) вміст ендогенної ІОК становив 546,3 нг/г сирої речовини, тоді як кількість гормону у плаваючих ваях залишалася на рівні попередньої фази. Значне зменшення вмісту гормону у старіючих плаваючих і занурених ваях спостерігали на початку спорогенезу у фазу формування спорокарпіїв і дозрівання спор. На етапі пізнього спорогенезу на початку фази відмирання вегетативних органів (вересень) у скупченнях спорокарпіїв, які містили зрілі спори, загальний вміст ІОК становив 193 нг/г сирої речовини. У фази активного та стаціонарного росту у плаваючих і занурених ваях домінувала вільна форма гормону. Кон'югована ІОК була локалізована переважно в занурених ваях у кількостях, які у 4 та 36 разів, відповідно, перевищували вміст такої у плаваючих. Розподіл ІОК між плаваючими і зануреними ваями засвідчив, що місцем локалізації ІОК у фазу стаціонарного росту є занурені ваї, а у фазу відмирання вегетативних органів - спорокарпії. Специфічні зміни у накопиченні та локалізації ендогенної ІОК виявили зв'язок між ростовими процесами та розподілом і вмістом вільної та кон'югованої форм фітогормону у вегетативних і генеративних органах спорофіта водної папороті Salvinia natans (L.) All. упродовж її індивідуального розвитку.

Досліджено характер акумуляції та локалізації гібереліноподібних речовин (ГПР) в органах різноспорової однорічної папороті-гідрофіта Salvinia natans на різних етапах онтогенезу. Вперше за методом високоефективної рідинної хроматографії-мас-спектрометрії (ВЕРХ-МС) в органах папороті ідентифіковано гіберелін ГК3, динаміка і локалізація якого надають підстави віднести його до групи "робочих" гіберелінів. Найбільшу кількість вільної ГК3 знайдено у плаваючих ваях, тоді як у занурених зареєстровано незначне накопичення зв'язаних форм. На стадіях росту спорофіту та формування спорокарпіїв спостерігалося збільшення вмісту зв'язаних форм ГК3. У скупченнях спорокарпіїв кількість зв'язаних форм зростала майже в 4 рази. Переважання вільних форм ГПР над зв'язаними зафіксовано в усіх органах і на всіх фенологічних фазах, проте занурені ваї відрізнялися більшою кількістю вільних форм. Динаміка змін у вмісті ГПР в органах S. natans відповідає стадіям розвитку папороті й опосередковано вказує на участь фітогормону в регуляції ростових і репродуктивних процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-636-601.1 + П213.6-272

Рубрики:

Загальна ботаніка

Соя

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-636-601.1 + П213.6-272

Рубрики:

Загальна ботаніка

Соя

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ