З використанням результатів комплексних наукових досліджень визначено й обгрунтовано гігієнічні принципи корекції функціональних зрушень в органі зору у підлітків віком 14 - 16-ти років, які перебувають за умов значних візуальних та інформаційних навантажень. Вивчено особливості функціональних зрушень у зоровій сенсорній системі та стані здоров'я учнів у зв'язку з особливостями впливу чинників умов перебування у сучасній школі. Досліджено процеси формування психологічних функцій і особливостей дівчат і юнаків, що знаходяться за умов високих візуальних та інформаційних навантажень. Розроблено та науково обгрунтовано комплексну діагностично-корекційну програму профілактики зрушень у зоровій сенсорній системі організму. Наведено методику комплексної гігієнічної оцінки ступеня ризику виникнення зорової патології у підлітків віком 14 - 16 років за умов великих візуальних та інформаційних навантажень.

Рассмотрены офтальмо-гигиенические аспекты визуального окружения современных детей, подростков и молодежи. Проанализированы особенности состояния здоровья, функционального состояния организма, зрительной сенсорной системы, а также формирование личностных особенностей юношей и девушек, находящихся в условиях высоких визуальных и информационных нагрузок. С использование информационного подхода и процедур многомерного статистического анализа осуществлена прогностическая оценка формирования донозологических состояний, связанных с визуальными нагрузками. Предложена комплексная система профилактических мероприятий, направленная на предупреждение возникновения донозологических нарушений со стороны зрительной сенсорной систем детей и молодежи.

Проаналізовано основні сучасні методи діагностики глаукоми, які широко використовуються на сьогоднішній день в медицині. Одними з прогресивних розглянуто оптичні методи та системи, які дозволяють проведення діагностики глаукоми безконтактно та швидко. Визначено подальші шляхи розвитку оптичних методів для експрес-діагностики глаукоми.

З огляду на проблематику захворювання на глаукому, можна чітко сказати, що сучасні методи експрес-діагностики повинні мати високу швидкодію, зручність використання а їх технічна реалізація має відповідати високим показникам портативності. Майбутні дослідження повинні бути спрямовані на здешевлення реалізації сучасних методів, а основний напрям - неінвазивні методи для експрес-діагностики для скрінінг-обстежень. Оптичні методи та системи діагностики якісно відрізняються від традиційних, забезпечуючи значно вищі технічні характеристики та вищий рівень комфорту під час їх використання, а також надають змогу проводити швидку експрес-діагностику безконтактним способом. Завдяки використанню світлового випромінювання як носія інформаційної вимірювальної величини можливе здійснення контролю внутрішньоочного тиску та товщини рогівки ока - як основної ознаки виникнення захворювання.

Мета дослідження - вивчення функціонального стану зорового аналізатора, рівень розвитку зорового сприйняття у слабозрячих дітей і дітей зі значним зниженням зору. Проведене дослідження доводить, що проблема раннього навчання дітей, які мають діагноз амбліопія високого та середнього ступеня, потребує уваги з боку не тільки лікарів, але й педагогів (тифлопедагогів, психологів і батьків. Діти віком 6 - 7 років за наявності значного зниження рівня гостроти зору мають несформовані ще функції зорового сприйняття. Для надання рекомендацій щодо готовності дитини зі значним зниженням гостроти зору (моно- , бінокулярною амбліопією) до шкільного навчання варто визначати, окрім гостроти зору з корекцією, ще й рівень розвитку зорового сприйняття.

Цель исследования - изучение функционального состояния зрительного анализатора, уровень развития зрительного восприятия у слабозрячих детей и детей со значительным снижением зрения. Проведенное исследование доказывает, что проблема ранней учебы детей, которые имеют диагноз амблиопия высокой и средней степени, требует внимания со стороны не только врачей, но и педагогов (тифлопедагогов, психологов, а также родителей). Дети возрастом 6 - 7 лет при наличии значительного снижения уровня остроты зрения имеют несформированные еще функции зрительного восприятия. Для предоставления рекомендаций относительно готовности ребенка со значительным снижением остроты зрения (моно-, бинокулярной амблиопией) к школьной учебе стоит определять, кроме остроты зрения с коррекцией, еще и уровень развития зрительного восприятия.

Цель работы - изучение уровня систолического (САД) и диастолического (ДАД) артериального давления у больных с сахарным диабетом 2 типа (СД2), ожирением и диабетической ретинопатией (ДР) в зависимости от модифицированных факторов риска ее возникновения и прогрессирования. Обследовано 20 лиц с избыточной массой тела или ожирением без СД2 (особы обоего пола, средний возраст 57,46 +- 4,46 лет) и 117 пациентов обоего пола с СД2, ожирением и ДР (средний возраст - 59,61 +- 3,23 лет, средний стаж диабета - 9,23 +- 2,04 лет, средний уровень гликированного гемоглобина (HbA1С) - 10,78 +- 1,59 %). Установили, что отягощающим фактором прогрессирования ДР с непролиферативной стадии до пролиферативной является градуальное повышение САД в группах больных СД2 с худшей компенсацией углеводного обмена в возрасте до 60 лет, при длительности диабета до 10 лет и при применении инсулинотерапии, а также сопряженное с САД повышение ДАД в аналогичных группах сравнения.

Диабетическая ретинопатия (ДР) является ведущей причиной потери зрения во всем мире. Цель исследования - изучить уровень гликемии и инсулинорезистентности у больных с ДР на фоне сахарного диабета 2-го типа (СД2) и ожирения. Исследования проведены у 137 пациентов (234 глаза), разделенных на две группы. Представлены результаты исследования с помощью двухфакторного дисперсионного анализа степени инсулинорезистентности как главного кластера метаболического синдрома на разных стадиях ДР, а также показателей углеводного обмена как одного из ведущих факторов риска прогрессирования ретинопатии при СД2 с учетом отягощающих факторов течения СД2 (возраст больных, длительность диабета, степень его компенсации) и вида сахароснижающей терапии. Показано, что все пациенты с ДР, независимо от исследуемой группы, находятся в состоянии хронической гипергликемии при декомпенсации СД2. Выводы: показатели углеводного обмена начинают улучшаться только в пролиферативной стадии ДР, однако это происходит на фоне тяжелых гипогликемий. В пролиферативной стадии ДР находится наибольшее количество больных с неблагоприятными индексами инсулинорезистентности по индексу HOMA-IR и сниженной чувствительностью к инсулину по индексу QUICKI.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р673.903

Рубрики:

Цукровий діабет

Судинні порушення в сітківці

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Недиференційована форма дисплазії сполучної тканини (НДСТ) призводить до змін сполучнотканинного каркасу очного яблука та характеризується збільшенням його передньо-заднього розміру (ПЗР). Мета роботи - дослідити структури очного яблука у разі міопії у поєднанні з НДСТ серед дітей Подільського регіону, використовуючи метод оптичної когерентної томографії (ОКТ). Результат дослідження вказує на достовірні морфометричні зміни у центральній зоні сітківки за збільшеного ПЗР та кореляційний зв'язок цих показників з гостротою зору у дітей-міопів з НДСТ. Розглянуто міопію як головний діагностичний критерій НДСТ та можливий її злоякісний перебіг за даного синдрому.

Серед механізмів патогенезу міопії важливе місце займають процеси, пов'язані з генетичними змінами структури і функції колагену. Колагенові волокна є найбільш численною складовою склери, на які припадає до 90 % сухої ваги фіброзної оболонки. При міопічному ремоделюванні склери експресія колагену, особливо колагену I типу, значно знижується. Частота алелей і розподіл генотипів за поліморфними варіантами rs1107946 гена COL1A1 серед досліджених дітей Подільського регіону України не відрізняються від середньоєвропейських значень цих показників. Частота варіантної алелі у дітей-міопів і дітей з еметропією становила 0,13 і 0,12 відповідно. Не виявлено вірогідної різниці в розподілі генотипів і частоті алельних варіантів rs1107946 гена COL1A1 між дослідженими групами. Для дітей Подільського регіону України поліморфізм rs1107946 гена COL1A1 не асоціюється з ризиком розвитку міопії.

В усьому світі катаракта залишається одним із лідерів серед захворювань, що ведуть до сліпоти. Патологічні стани, що пов'язані з процесами старіння кришталика, давно відомі, до них відносяться пресбіопія та вікова катаракта. Ось чому ВООЗ підтримує доцільність подальших великомасштабних досліджень ефективності лікарських засобів із профілактики розвитку катаракти, особливо із застосуванням антиоксидантів (ВООЗ, 2018). Мета дослідження - оцінка дії речовини N-aцетилкарнозин у складі препарату Кларастіл на стан кришталика при тривалому використанні (6 місяців) у пацієнтів із катарактою. Дослідження тривало 6 місяців у двох групах. До першої (контрольної) групи увійшли 10 пацієнтів (18 очей) віком 65,3 +- 3,0 року. До другої групи - 20 пацієнтів (37 очей) віком 63,4 +- 5,0 року з діагнозом старечої катаракти. Дослідження проведено відповідно до Гельсінської декларації 1964 р. Пацієнти в першій групі не отримували жодних крапель і знаходилися лише під наглядом протягом усього періоду. Пацієнти другої групи отримували препарат Кларастіл двічі на день (місцеві інстиляції в кон'юнктивальний мішок) протягом 6 місяців. Зафіксовано, що в групі пацієнтів, які застосовували N-ацетилкарнозин, відмічалося поліпшення показників гостроти зору, результатів ахроматичної візоконтрастометрії, показників проби Норна та Ширмера, а також стану кришталика за системою LOCS III. Висновки: кларастіл, як фармацевтичний продукт, що містить N-ацетилкарнозин, впливає на затримку прогресування катаракти, а в деяких випадках сприяє значному відновленню прозорості кришталика на початкових (ранніх) стадіях формування катаракти й потенційно може значно відстрочити хірургічне втручання.

Вікова дегенерація жовтої плями (вікова макулярна дегенерація) вражає переважно людей літнього віку і являє собою одну з найпоширеніших причин втрати зору, що швидко прогресує. Більш ніж за 150 років досліджень наукова спільнота пройшла шлях від розуміння макроскопічної картини ураження (ідентифікації друз як основного морфологічного прояву нозології) до детальних класифікацій і визначення ролі генетичних детермінант в етіопатогенезі захворювання - саме рання діагностика методом генетичного аналізу потребує найбільшої уваги спеціалізованих дослідницьких груп через високу специфічність, можливість превентивного аналізу та багато нез'ясованого у галузі генетичної діагностики очних хвороб. Мета роботи - систематизація інформації про можливі ланки патогенезу вікової макулярної дегенерації та виявлення потенційних поліморфізмів, що здатні ініціювати та модулювати активність цих ланок. Під час нашої роботи вдалось з'ясувати п'ять основних механізмів ураження власне судинної оболонки ока, на які впливають однонуклеотидні поліморфізми. Найбільшу спорідненість проявляли генетичні варіанти окремих ділянок CFH (rs1061170), HTRA1 (rs11200638), TNF (rs1800629), VEGF-A (rs2010963). Літературні дані, отримані з іноземних і вітчизняних джерел, що індексуються базами даних Scopus, Web of Science, зокрема за останні 5 років, приділяють виняткову увагу саме цим ділянкам як потенційним предикторам або модифікаторам патологічних процесів, що залучені в процес макулярної дегенерації. Попри велику кількість досліджень, що вивчають схильність, патогенез, діагностику та лікування вікової макулярної дегенерації і мають на меті зупинити поширення спровокованої нею втрати зору, лише декілька питань є досконало з'ясованими. Беручи до уваги успішні кейси застосування біологічної та генної терапії для лікування подібних пацієнтів, ми вбачаємо нові горизонти саме у детальному вивченні молекулярних взаємодій, що знаходяться в основі патології. Огляд знаходить підтвердження активної ролі поліморфізмів в одному з найактуальніших патологічних процесів людського ока.

У монографії з позицій сучасної науки міжнародного права вперше комплексно досліджено правові і інституційні засади діяльності міжнародних кримінальних судів, концептуальні підвалини теорії та практики міжнародного кримінального правосуддя, її генезисний, структурний та ціннісний вимір. Досліджено систему міжнародного кримінального правосуддя, її основні елементи та напрями подальшого розвитку. Правові та інституційні засади діяльності міжнародних кримінальних судів розглянуто з урахуванням їх організаційно-функціональної архітектоніки, у якості системи компетенційних повноважень цих судових установ та процесуальних форм реалізації їх юрисдикції. Розглянуто актуальні питання юрисдикційної діяльності органів міжнародного кримінального правосуддя. Визначено вплив практики Міжнародного кримінального суду та інших органів міжнародного кримінального правосуддя на міжнародне і європейське право, регіональні і національні правові системи.