Проведен анализ антропометрических данных, лабораторных показателей (липидный спектр, показатели инсулинорезистентности, иммунореактивный инсулин и индекс инсулинорезистентности HOMA-IR, гликозилированного гемоглобина) у пациентов с впервые установленным диагнозом "сахарный диабет 2 типа" (80 человек). В зависимости от первичных лабораторних и антропометрических данных (уровень гликемии натощак и индекс инсулинорезистентности HOMA-IR) сформированы группы пациентов (по 20 человек) для начала дифференцированной стартовой глюкозоснижающей терапии. Предложенный алгоритм по завершению исследования позволит дать оценку целесообразности и эффективности применения той или иной программы терапии при первичной диагностике заболевания на основании динамики лабораторних и антропометрических показателей.

Проведено дослідження порушень ліпідного спектра крові та показників інсулінорезистентності (ІР) у хворих із вперше виявленим цукровим діабетом (ЦД) II типу з ожирінням. Встановлено, що серед індексів IP найбільш інформативним є індекс HOMA-IR, використання індексів QUICKI та F. Caro є доцільними для порівняння груп, неоднорідних за показниками імунореактивного інсуліну та глікемії натще. Вперше розроблено та впроваджено в практику рекомендації щодо призначення індивідуалізованих схем цукрознижувальної терапії залежно від показників вуглеводного обміну, ліпідограми та маркерів IP у хворих із вперше виявленим ЦД II типу з ожирінням. Встановлено позитивну динаміку даних показників під впливом патогенетично обгрунтованих диференційованих схем цукрознижувальної терапії. Доведено, що схема лікування з включенням дієти, метформіну та інсуліну НПХ гальмує ефекти метформіну щодо зниження індексу маси тіла, окружності талії та окружності талії/окружності стегон більш виражено, ніж схема з використанням дієти, метформіну та інсуліну детемір.

Відповідно до постулатів Національної програми з вивчення холестерину (NCEP) цукровий діабет (ЦД) 2-го типу класифікується як "еквівалент ризику" ішемічної хвороби серця. Мета роботи - дослідити динаміку антропометричних показників, показників вуглеводного обміну, маркерів інсулінорезистентності (ІР), показників печінкового комплексу, коагулограми, сечової кислоти, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), а також інструментальні показники у хворих на ЦД 2-го типу, які одержували шести- та дев'ятимісячну диференційовану цукрознижувальну терапію та метаболічну терапію препаратом вазонат. Під спостереженням перебувало 60 хворих на ЦД 2-го типу в стані декомпенсації, яким призначено як метаболічну терапію препарат вазонат по 10 мл внутрішньовенно протягом 10 діб з початку дослідження та для пролонгації курсу 1000 мг/добу перорально протягом 6 та 9 міс, з метою дослідження дії препарату протягом часу з урахуванням хронічного перебігу захворювання, наявності коморбідної патології. Вплив вазонату вивчався на тлі диференційованої цукрознижувальної терапії: пероральними цукрознижувальними препаратами (метформін, 30 осіб), комбінацією метформіну та інсуліну НПХ (друга група, 30 осіб). Спостереження за хворими та вивчення динаміки показників вуглеводного обміну й маркерів ІР проводилося на початку дослідження та протягом шести- та дев'ятимісячного терміну. Вазонат підсилює вплив цукрознижувальної терапії, позитивно впливає на показники ІР та антропометричні параметри, змінює на краще значення ліпідограми, печінкового комплексу, сечової кислоти, протромбінового індексу, ШКФ та позитивно впливає на динаміку фракції викиду лівого шлуночка серця. Висновки: препарат вазонат доцільно призначати як додаткову метаболічну терапію для покращання клінічного перебігу та прогнозу захворювання, а також покращання якості життя пацієнтів з ЦД 2-го типу з гепато- та нефропатією, ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією, подагрою, порушеннями ліпідного спектра крові.