Досліджено лінгвокогнітивні особливості оксюморона, антитези, іронії та гротеску в американській поезії епохи модернізму. Виявлено зміни, які відбуваються у семантико-когнітивній структурі даних стилістичних засобів в результаті еволюції парадоксального поетичного мислення від античних часів до сучасного періоду. Доведено, що вербалізація даного явища в контрастивних стилістичних засобах актуалізується на базі принципів іконічності та символьності, що визначають типи обмежень на їх формування та інтерпретацію. Обгрунтовано механізми утворення контрастивних образних засобів. Встановлено, що атрибутивне та ситуативне контрастивне мапування накладає обмеження на формування оксюморона й антитези та впливає на обсяг їх синтаксичної структури, а наративне контрастивне мапування виявляє протилежний ефект і сприяє поширенню іронії та гротеску в поетичному тексті.

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблеми формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників. Розкрито сутність поняття "міжособистісні відносини", виявлено особливості їх формування, уточнено критерії та показники сформованості. Теоретично обгрунтовано педагогічні умови формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників (реалізація принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора та студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету; створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у колективі, спрямований на формування комунікативних умінь майбутніх учителів), експериментально перевірено їх ефективність. Удосконалено форми та методи роботи зі студентами-першокурсниками щодо формування міжособистісних відносин.

Розглянуто поняття концепту, концептуального домену та концептосфери, що є складовими концептуального простору відповідно. Виявлено основні концептуальні складові, що структурують концептуальний простір парадоксальності американської поезії модернізму. Парадоксальність тлумачиться як лінгвокогнітивна категорія, підгрунтям якої є когнітивно-семантична маніпуляція.

Започатковано новий напрям - когнітивну парадоксологію - що уможливлює виявлення когнітивно-семіотичних механізмів творення парадоксальності в сучасному англомовному поетичному дискурсі. Визначено, що парадоксальність постає когнітивно-дискурсивною категорією. Установлено ступінь парадоксалізації сучасного англомовного поетичного дискурсу та шляхи перетворення парадоксальних поетичних форм у полікодові знаки лінгвокультури Великобританії та США.

Започатковано новий напрям когнітивної поетики - когнітивну парадоксологію. В сучасному англомовному поетичному дискурсі (САМПД) парадоксальність визначено як когнітивно-дискурсивну категорію, структуровану у форматі розмитої множини, що зумовлює багатофокусну структурацію та різновекторну динаміку її змістових і формальних ознак, а також розмитість категоріальних меж. Парадоксальні поетичні форми витлумачено як мультимодальні конструкти, що включають передконцептуальну, концептуальну, вербальну та невербальну площини. Розкриття механізмів формування парадоксальних поетичних форм у САМПД уможливило висновок про те, що їх творення є результатом лінгвокогнітивної діяльності адресанта й адресата у створенні й обробці інформації, закодованої у їх різних площинах. Така діяльність здійснюється шляхом аналізу процесів передкатегоризації, акатегоризації і власне категоризації через виявлення лінгвокогнітивних і когнітивно-семіотичних операцій і процедур. Зміст категорії репрезентовано її категоріальними ознаками, реалізація яких у САМПД зумовлена низкою гетерогенних фокусів: суперечливості, незвичності, аномальності, мобільності та межевості. Фокуси визначено як певні смислові домінанти парадоксальності, на які нашаровуються різноманітні відтінки смислів.