Досліджено василіянську духовнопісенну спадщину кінця XIX - першої половини XX ст., її зв'язок із попереднім етапом розвитку українського духовного піснярства, характерні особливості та роль у національно-культурному житті українців Галичини. Проаналізовано джерела, в яких друкувалися духовні пісні та дотичні до них матеріали, висвітлено творчість найбільш відомих піснярів, охарактеризовано основні періоди розвитку нововасиліянського піснярства. Показано, що духовнопісенна творчість василіан і їх прибічників розвивалася у руслі їх релігійно-просвітницької діяльності та носить напівпрофесійний, а іноді й відверто аматорський характер. Демократична спрямованість духовного піснярства кінця XIX - першої половини XX ст. відображає загальні тенденції культурного розвитку галицького суспільства даного періоду.

Розглянуто переважаючу паралітургійність василіянської духовнопісенної творчості на всіх етапах її розвитку. Літургійний аспект духовної пісенності пов'язується в греко-католицькій традиції з широким застосуванням так званого "всенародного співу" у церкві. Виявлено вплив василіянської пісенності на розвиток духовної пісні інших християнських конфесій в Україні.

Висвітлено проблеми методичного забезпечення шкільної музичної освіти у Східній Галичині кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Акцентовано увагу на ролі у їх частковому вирішенні збірників церковних пісень. Визначальне значення в успішному застосуванні цих збірок пов’язано з їх опорою на новий пісенний метеріал, створений на основі розмовної мови народу. Стверджується пріоритет релігійно-національного виховання у шкільній музичній освіті досліджуваного періоду, а також значення церковних співанок, які стали важливим засобом впливу на підростаюче покоління.

Освещены проблемы методического обеспечения школьного музикального образования в Восточной Галичине конца ХІХ – первой половины ХХ века. Акцентировано внимание на роли сборников церковних песен. Существенное значение в успешном использовании этих сборников связано с их опорой на новый песенный материал, созданный на основе разговорной речи народа.

The article highlights the problems of methodological support of music education in Eastern Galicia late XIX – early XX century. In addition it focuses on role of the church songs collections.The successful implementation of these collections is associated with reliance on new song material that is based on the spoken language of the people.

Висвітлено деякі аспекти культурно-мистецької й педагогічної діяльності священника, композитора, хорового диригента та громадського західноукраїнського діяча Йосифа Кишакевича. Найбільша увага надається перемишльському періоду життя митця, зокрема його учительській практиці в навчальних закладах Перемишля. Стверджується тісний взаємозв'язок педагогічної та композиторської діяльності Й. Кишакевича, а також визначається його роль у впровадженні народної мови українців Галичини в різні сфери культурного життя.