Досліджено питання покращання результатів лікування вроджених гідронефрозів, які ускладнюються вторинним пієлонефритом, у дітей. Установлено, що гідронефротична трансформація та пієлонефрит зумовлюють мікроциркуляторні та нефросклеротичні зміни в нирках, значно знижуючи проникнення антибіотиків у тканини. Експериментально вивчено електрофоретичну рухомість та стійкість активності антибіотиків в електричному полі. Оцінено ефективність антибіотикотерапії з використанням внутрішньотканинного діадинамофорезу гентаміцину. Проаналізовано результати лікування 125-ти дітей з вродженим гідронефрозом, ускладненим пієлонефритом. Розроблено комплексну програму лікування, яка передбачає ранню хірургічну корекцію вади, використання внутрішньоклітинного діадинамофорезу антибіотиків та санацію верхніх сечовивідних шляхів озонованим фізіологічним розчином. Установлено, що у разі вторинного пієлонефриту переважають високо резистентні до антибіотиків кокова флора та кишкова паличка. Виявлено, що діадинамічні струми не порушують хімічну структуру антибіотиків і не змінюють їх активність. Показано, що діадинамофорез підвищує концентрацію антибіотика у 8,09 разів у паренхімі нирки і в 3,6 рази - в сечі, подовжує його дію до 12 - 16-ти годин. Озонований фізіологічний розчин дозволяє за 4 - 5 діб одержати стійку санацію сечі. Відзначено, що впровадження лікувального комплексу сприяє покращанню перебігу післяопераційного періоду, знижує кількість рецидивів пієлонефритів з 30,8% до 19,6 %.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну ефективність поєднання інтравітреальних ін'єкцій ранібізумаба з селективною лазерною коагуляцією пігментного епітелію у хворих з кістозним діабетичним макулярним набряком за динамікою товщини сітківки у фовеолярній зоні, площі фовеолярної аваскулярної зони та гостроти зору протягом 12 міс.

Изучена клиническая эффективность сочетания интравитреальных инъекций ранибизумаба с селективной лазерной коагуляцией пигментного эпителия у больных с кистозным диабетическим макулярным отеком по динамике толщины сетчатки в фовеолярной зоне, площади фовеолярной аваскулярной зоны и остроте зрения в течении 12 мес.

В разі тяжкого діабетичного набряку макули із наявністю інтраретинальних кіст необхідний пошук інших методик лікування.

В случае тяжелого диабетического отека макулы с наличием интраретинальных кист необходим поиск других методик лечения.

Доповнено наукові дані про характер діабетичного набряку макули (ДНМ) і показано, що наявність інтраретинальних кіст не визначає тяжкості патологічного процесу. Ускладнений кістозний ДНМ характеризується середніми показниками товщини сітківки у фовеолярній зоні 710 мкм, площі фовеолярної аваскулярної зони (ФАЗ) 1,32 мм{\up\fs8 2} і гостроти зору 0,24. Патологічні зміни макулярної ділянки з інтраретинальними кістами легкого ступеня, що характеризуються середньою товщиною сітківки у фовеолярній зоні 353 мкм, площею фовеолярної аваскулярної зони 0,69 мм{\up\fs8 2} і гостротою зору 0,68, та середнього ступеня тяжкості, що характеризуються середньою товщиною сітківки у фовеолярній зоні 536 мкм, площею фовеолярної аваскулярної зони 0,93 мм{\up\fs8 2} і гостротою зору 0,43, класифікуються як дифузний ДНМ із наявністю кіст. Розроблено нову модель прогнозу позитивного результату лікування хворих на ДНМ із наявністю інтраретинальних кіст залежно від морфофункціонального стану макулярної ділянки. Доповнено наукові знання щодо впливу інтравітреального введення ранібізумабу на гемодинаміку ока. Показано, що в терміни 1, 3, 6 місяців і 1 рік після інтравітреального введення ранібізумабу 0,5 мг показники пульсового кровонаповнення ока й еластотонічні властивості судин ока змінюються незначуще, тобто інтравітреальне введення ранібізумабу (0,5 мг) не впливає на гемодинаміку ока у віддалені терміни спостереження.