Висвітлено історію становлення педагогічної освіти Німеччини, проаналізовано структуру її сучасної системи. Розглянуто основні проблеми та тенденції розвитку та вдосконалення системи підготовки педагогічних кадрів для системи освіти Німеччини.

Освещена история становления педагогического образования Германии, проанализирована структура его современной системы. Рассмотрены основные проблемы и тенденции развития усовершенствования системы подготовки педагогических кадров для системы образования Германии.

На підставі системного ретроспективного аналізу вивчено та теоретично узагальнено особливості становлення та розвитку системи педагогічної освіти Німеччини. Розглянуто теорії щодо підготовки вчителя фундаторів німецької педагогіки Й. Гербарта, В. Гумбальдта, А. Дістервега, Г. Кершенштейнера, Й. Фіхте, А. Франке, Ф. Фребеля, Р. Штайнера, Й. Штурма. Проаналізовано їх внесок у формування системи педагогічної освіти у даній країні. Досліджено вплив соціально-економічних процесів на розвиток професійної підготовки вчителів Німеччини. Визначено інтеграційну роль Болонського процесу у розвитку та реформуванні зазначеної системи у ФРН. Охарактеризовано основні напрями та суть реформ педагогічної освіти в сучасній Німеччині. Визначено шляхи екстраполяції перспективного досвіду німецьких колег у площину реформування та модернізації української системи даної освіти.

Проаналізовано процеси формування та розвитку, сучасний стан німецької системи підготовки учительських кадрів. Подано автентичні тексти німецькою мовою для читання та перекладу й українсько-німецький словник педагогічних термінів.

Проанализированы процессы формирования и развития, современное состояние немецкой системы подготовки учительских кадров. Даны аутентичные тексты на немецком языке для чтения и перевода и украинско-немецкий словарь педагогических сроков.

Розкрито основні напрями реформ у системі професійної освіти Німеччини.

Окреслено основні проблеми, притаманні педагогічній освіті Німеччини. Проаналізовано сучасний стан системи підготовки вчителів у ФРН та охарактеризовано основні шляхи подолання труднощів у галузі.

Главная трудность прогнозирования физиологического эффекта лазерного облучения (ЛО) на организм состоит в постоянной изменчивости свойств живого организма. Учитывая это, для достижения заданных параметров эффекта воздействия возникает необходимость использования систем автоматического регулирования параметров ЛО на основе биологической обратной связи (БОС). Одним из самых информативных показателей является вариабельность сердечного ритма (ВСР), дающая характеристику функционирования вегетативной нервной системы (ВНС). Цель работы - изучить направленность эффектов воздействия локального ЛО кожи на ВНС и определить параметры их специфики, учитывая половые различия испытуемых. Приведена сравнительная оценка направленности сдвигов основных характеристик ВСР у мужчин и женщин, полученных на разных этапах исследования. В целом, настоящее исследование показало необходимость учета индивидуальной реакции на терапевтическое дозы воздействия ЛО, а также - перспективу использования метода комплексного математического анализа ВСР для оперативной оценки изменения функционального состояния и подбора оптимальных параметров процедуры лазерной терапии с учетом вегетативной реакции организма.

Здійснено системний аналіз теорії й практики організації освіти дорослих у країнах Євросоюзу у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з урахуванням актуальних соціально-економічних, соціокультурних та педагогічних умов. На підставі проведеного аналізу виокремлено тенденції, які зумовлюють функціонування освіти дорослих як окремого сегмента й органічного складника системи неперервної освіти. Сформульовані тенденції дали змогу актуалізувати конструктивний європейський досвід та окреслити можливості його імплементації в умовах розбудови вітчизняної системи освіти дорослих. З’ясовано, що зазначена освітня ланка формується під впливом зовнішніх (об’єктивних: економічні, політичні, соціальні) та внутрішніх (суб’єктивних: самооцінка, саморозвиток, особистісна мотивація) чинників. Доведено, що значним фактором впливу на розвиток освіти дорослих є також зміна парадигми освіти, яка зміщує акценти із суто знаннєвого підходу на особистісний, проголошуючи унікальність кожного дорослого учня та необхідність створення умов для його саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації, що має сприяти його професійному формуванню та розширенню його кар’єрних можливостей. Уточнено сутність та зміст базових понять наукового пошуку, а саме: "освіта дорослих", "андрагогіка", "освіта упродовж життя", "тенденція розвитку освіти". Установлено, що питання освіти дорослих набуло особливої актуальності в другій половині ХХ століття, чому сприяло формулювання основоположних андрагогічних принципів та визначення базових понять освіти дорослих. Педагогічні дискусії доводять, що основні погляди європейських та вітчизняних дослідників збігаються, натомість окремі деталізовані підходи до методичних засад функціонування освіти дорослих, цілей та завдань можуть різнитися залежно від потреб та особливостей організації суспільства, у якому вони формуються. Вивчення законодавчого поля освіти дорослих, простеження ґенези й обґрунтування історичного поступу навчання дорослих, урахування соціальних, політичних та економічних передумов розвитку освіти дорослих сприяли виокремленню основних періодів розвитку освіти дорослих на теренах Європейського Союзу в другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. та уможливили визначення провідних тенденцій у кожному із цих періодів. Диференційовано три етапи розвитку освіти дорослих в ЄС у зазначених хронологічних межах. Виділено та охарактеризовано загальні для Євросоюзу та специфічні національні тенденції в освіті дорослих. З’ясовано, що до спільних тенденцій у галузі належать розвиток неформальних можливостей набуття нових знань, навичок і компетенцій: дистанційні й онлайн-програми підготовки, вироблення навичок на робочому місці, корпоративне та офісне навчання, тьюторство та наставництво в освітньому просторі навчання дорослих. Сучасному періоду у ЄС притаманна також значна гуманізація й соціалізація освіти дорослих, які навчаються не лише для вдосконалення професійних здібностей: старіння населення, міграція, інклюзія, соціальні виклики, диґіталізація суспільства стають причинами виникнення нових мотивів навчання дорослих. Актуалізовано конструктивний досвід ЄС щодо організації навчання дорослих та окреслено доцільність і напрями його імплементації в український освітній простір. Апробовано освітні можливості ЄС та чинні в Україні програми, які доводять дієвість окремих практик освіти дорослих в українських реаліях (застосування власного досвіду дорослого учня, змішане навчання, перевернутий клас, менторство, спрямованість на самоосвіту тощо). Проведене анкетування дорослого населення України презентувало рівень усвідомлення важливості освіти дорослих у нашій країні, умотивованість дорослого населення до навчання, диверсифікацію форм, можливостей та перешкод щодо набуття нових знань у дорослому віці громадянами України. Доведено, що освіта дорослих сьогодні є невід’ємною частиною життя українців, які володіють достатньою інформацією та мають мотивацію для участі в неперервному навчанні.