Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит II та III ступеня тяжкості у стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію (модифікована операція Цішинського - Відмана - Неймана). Вивчено зміни первинного гемостазу у тканинах пародонта в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит (ГП) з мілким присінком рота. Хворим I групи проведено вестибулопластику за Грудяновим А. І. (2006), хворим II групи - розроблену вестибулопластику. Усім хворим у післяопераційному періоді призначено ранозагоювальний препарат кверцетин. Одержані результати підтверджують, що розроблений спосіб комплексного лікування ГП з мілким присінком рота дозволяє досягнути бажаного результату у віддаленому післяопераційному періоді.

Проаналiзовано лiтературні джерела, присвячені методам медикаментозної обробки кореневих каналiв. Вивчено переваги та недолiки рiзних методiв очистки та стерилiзацiї кореневих каналiв.

Наведено матеріали експериментального дослідження щодо формування практичних знань і навичок у студентів. В основу дослідження покладено теорію П. Я. Гальперина про поетапне формування "розумових дій та уявлень", на базі якої розроблено методику засвоєння практичних знань. Дослідження проведено зі студентами IV курсу стоматологічного факультету. Одержані результати свідчать, що розроблена методика є ефективним засобом формування у студентів комплексу мануальних дій, а створення схем дій у разі конкретної маніпуляції дає можливість спростити навчальний процес, скоротивши час на утворення стійких автоматизованих навичок у студентів.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит II та III ступеня тяжкості в стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію Цішинського - Відмана - Неймана в модифікації В. П. Пюрика. Вивчено порушення системи первинного гемостазу та методи його корекції при хірургічному лікуванні хворих на генералізований пародонтит в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці показників судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит з мілким присінком рота. Хворим проведено комплексне лікування: тунельна вестибулопластика за А. І. Грудяновим (2006), клаптева операція Цішинського - Відмана - Неймана в модифікації В. П. Пюрика. Хворим I групи (30 осіб) у післяопераційному періоді призначено ранозагоюючий препарат солкосерил, хворим II групи (30 осіб) призначено ранозагоюючий препарат кверцетин. З метою порівняльної характеристики проведених методів післяопераційного лікування оцінено глибину присінка рота та наявність рубцевих деформацій на слизовій оболонці присінка рота; рентгенографію, ультразвукову остеометрію кісткової тканини щелеп та стан регіонарного кровообігу. Результати дослідження показали, що використання ранозагоюючого препарату кверцетин у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит попереджує появу рубцевих деформацій та стимулює обмінні процеси в тканинах пародонта, сприяє утворенню ніжного рубця і зменшує кількість рецидивів.

Використання солкосерилу і кверцетину у разі вестибулопластики за А. І. Грудяновим у хворих на генералізований пародонтит з мілким присінком рота мало позитивний ефект, але через 6 місяців зберігалися прояви лімфоплазмоцитарної інфільтрації і діапедезу еритроцитів. Застосування солкосерилу у запропонованому способі вестибулопластики показало нормалізацію морфофункціонального стану епітелію, у поверхневому шарі виявили десквамацію клітин. У власній пластинці слизової оболонки ясен сполучна тканина представлена тонкими пучками колагенових волокон, капіляри нормальної будови, ділянки з помірно вираженою лімфоплазмоцитарною інфільтрацією. Будова слизової оболонки ясен під час використання кверцетину у запропонованому способі вестибулопластики внормувалася, у сосочках збільшилася кількість новоутворених мікрогемосудин, виявлялися тонкі колагенові волокна з поздовжнім напрямком. Одержані дані підтвердили доцільність і високу ефективність запропонованого способу вестибулопластики в поєднанні із застосуванням кверцетину.

Обстежено 120 хворих на генералізований пародонтит із мілким присінком рота (ГПМПР) з хронічним перебігом. Хворим проведено комплексне терапевтичне та хірургічне лікування. З метою порівняльної характеристики проведених методів лікування застосовано клінічно-лабораторні методи дослідження, які показали перевагу запропонованого методу хірургічного лікування хворих на ГПМПР.

Вивчено клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту різних ступенів розвитку у хворих із мілким присінком рота (ПР). Розроблено пристрій і спосіб для вимірювання глибини ПР з урахуванням анатомічних особливостей (ділянка вільних і прикріплених ясен, сполучнотканинні та м'язові тяжі в ділянці ікол і премолярів). Уперше розроблено оптимальну тактику хірургічної корекції мілкого ПР у хворих на генералізований пародонтит з використанням модифікації тунельної вестибулопластики, яка забезпечує оптимальні післяопераційні та віддалені результати, а саме: збільшення глибини ПР, поліпшення кровопостачання в цій ділянці, стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта. Доведено вагомий позитивний ефект застосування розробленого способу ведення післяопераційних ран слизової оболонки ПР з використанням ранозагоювального препарату кверцетин, який забезпечує позитивну динаміку цитоморфометричних показників, підвищену диференціацію фібробластів слизової оболонки ПР і приживлення вільних мукозних трансплантатів та загоєння післяопераційних ран первинним натягом з утворенням нормотрофічного рубця.

Викладено сучасний погляд на проблему мілкого присінка рота, оскільки дана патологія є одним з етіологічних чинників у розвитку захворювань пародонта і залишається досі актуальною у практичній паронтології через відсутність єдиної тактики лікування. Перераховано існуючі методики поглиблення мілкого присінка рота. Проведено аналіз літературних джерел, присвячених різним способам хірургічної корекції мілкого присінка рота. Науковцями встановлено, що саме вестибулопластичні операції допомагають збільшити глибину присінка рота, усунути тканинні тяжі і стабілізувати патологічні процеси у тканинах пародонта. Детально вивчено переваги та недоліки різних способів вестибулопластик, оскільки не всі з них дають тривалий лікувальних ефект: мають недостатній ступінь ефективності під час виконання на одній із щелеп, у післяопераційному періоді залишаються обширні раневі дефекти та появляються рубцеві деформації м'яких тканин присінка рота. Визначено актуальні проблеми, які існують у вестибулопластиці і можливі шляхи їх вирішення.

На сьогоднішній день одним із сучасних методів комп'ютерного лікування захворювань тканин пародонту із мілким і присінком рота (ПР) є застосування хірургічної корекції патології будови ПР. Мета дослідження - підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит (ГП) із мілким ПР за допомогою вдосконалення методики вестибулопластики та використання ранозагоюючого середника кверцетин у післяопераційному періоді. Обстежено та проліковано 85 хворих на ГП із мілким ПР. Усіх хворих було розподілено на 2 групи. Хворим I групи (43 особи) проводили вестибулопластику за Грудяновим А. И. (2006 р.). Хворим II групи (42 особи) проводили розроблену вестибулопластику, в якій покращено ряд технологічних моментів, де важливим елементом втручання є поміщення та фіксація швами вільних мукозних трансплантатів, взятих з піднебіння, в ділянку і горизонтальних розрізів біля премолярів. Хворим на ГП обох груп у післяопераційному періоді призначали ранозагоюючий препарат кверцетин. Одержані результати дослідження доводять, що використання запропонованої вестибулопластики із застосуванням вільних мукозних трансплантатів у комплексному лікуванні хворих на ГП із мілким ПР забезпечує достовірне покращання клінічних показників ефективності проведеного лікування. Найбільш важливими результатами застосування вестибулопластичних операцій є відновлення нормальної глибини ПР, усунення хронічної травми в ділянці ПР, нормалізація кровопостачання тканин пародонта, відновлення структури слизової оболонки тканин пародонта на клітинному рівні, нормалізація функціонування фібробластів слизової оболонки ПР. Комплексне лікування хворих на ГП з мілким ПР у разі застосування вестибулопластики з використанням вільних мукозних трансплантатів і ранозагоюючого середника кверцетин у післяопераційному періоді демонструє договірно вищу ефективність лікування у порівнянні з використанням вестибулопластик, де операційна рана загоюється вторинним натягом, за клініко-лабораторними показниками, цитологічними, морфологічними особливостями слизової оболонки ПР та рентгенологічними, ехоостеомегричними характеристиками щелепових кісток у ранні та віддалені терміни після лікування.

Наведено матеріали експериментального дослідження, яке присвячене спрямованому формуванню практичних знань та навичок у студентів. В основі дослідження була теорія Гальперина П. Я. про поетапне формування "розумових дій та уявлень", на основі якої розроблено методику засвоєння практичних знань. Під час використання існуючої системи підготовки студентів для засвоєння знань та навичок з хірургічної стоматології приходиться затрачати багато часу. Досить часто відмічається низька засвоюваність матеріалу студентами. Основною причиною такої ситуації є відсутність педагогічно обгрунтованої методики, яка б надавала змогу доводити формування окремих технічних прийомів до автоматизму. Мета роботи - підвищити ефективність засвоєння практичних навичок з хірургічної стоматології студентами-стоматологами. Проведено розробку способів спрямованого формування практичних знань і навичок з хірургічної стоматології. Із різних груп студентів IV курсу навмання було вибрано 40 студентів, яких було розподілено на 2 рівноцінні групи. Студентам із експериментальної групи (1-шої групи) викладач пояснював значення лігатурного зв'язування щелеп за Айві та подавав конкретизовану схему маніпуляції. Згодом він повільно демонстрував на муляжі кожен елемент дії. Тоді студентам було запропоновано самостійно провести лігатурне зв'язування щелеп за Айві, керуючись схемою. Студентам 2-гої групи проводили традиційне навчання методики лігатурного зв'язування щелеп за Айві. Викладач спочатку пояснював значення даної маніпуляції, а тоді повільно продемонстрував її на муляжі. Після цього студенти самостійно виконували лігатурне зв'язування щелеп за Айві. Коли викладач пояснив зв'язування за Айві, було відміряно проміжок часу, затрачений викладачем на вироблення у студентів стійкої автоматизованої навички, та вираховано кількість помилок у кожного студента у ході виконання маніпуляції у процентному співвідношенні, тоді знаходили середнє значення серед студентів 1-шої та 2-гої групи. Таким чином проводили порівняння успішності засвоєння практичних навичок та проміжку часу, затраченого викладачем на вироблення у студентів стійкої автоматизованої навички. Результати дослідження показали, що всі студенти експериментальної групи з першого разу провели лігатурне зв'язування щелеп за Айві без помилок, а після проведення по 10 ідентичних маніпуляцій у всіх студентів 1-шої групи виробився доволі стійкий автоматизований навик. Після того, як кожен студент 2-гої групи виконав по 10 маніпуляцій, лише в 1/3 групи виробився стійкий автоматизований навик. Зазначено, що основні дії студентів у цій групі супроводжувались великою кількістю помилок, на виправлення яких викладач затрачав багато часу. Розроблена методика є ефективним засобом спрямованого формування у студентів комплексу мануальних дій. Створення схем дій за конкретної маніпуляції (лігатури, вузли, шви, розрізи і т.д.) надає змогу спростити навчальний процес, скоротивши час на утворення стійких автоматизованих навичок у студентів.

Наведено матеріали експериментального дослідження, яке присвячене уникненню стресу в процесі спрямованого формування практичних знань і навичок у студентів. Через те, що студенти постійно перебувають у хронічному конструктивному стресі, класична система засвоєння знань і навичок стає трудомісткою. Спостерігається низька засвоюваність матеріалу через нерозуміння студентами поставленого перед ними завдання. Завданням експерименту було підвищити ефективність засвоєння практичних навичок із терапевтичної стоматології з урахуванням психоемоційного стану студентів. Було сформовано 2 групи студентів з різних груп IV курсу, які проходили курс пародонтології. I групі студентів (35 осіб) викладач пояснював конкретну мету і переваги ручного зняття зубних відкладень за допомогою кюреток Грейсі та подавав конкретизовану схему маніпуляції. Викладач повільно демонстрував на муляжі щелепи кожен елемент дії: інструмент та конкретний зуб, для якого він використовується. Тоді студентам було запропоновано самостійно провести зняття зубних відкладень, керуючись схемою. II групі студентів (34 особи) проводили традиційне навчання зняття зубних відкладень за допомогою кюреток Грейсі. Викладач спочатку пояснював значення цієї маніпуляції, а тоді повільно продемонстрував її на муляжі. Після цього студенти самостійно виконували маніпуляцію. Проведено порівняння успішності засвоєння практичних навичок студентів та вироблення стійкої автоматизованої навички. Результати дослідження показали, що в 34 студентів I групи (97,1 %) з першого разу правильно провели зняття зубних відкладень, а після проведення по 10 ідентичних маніпуляцій у всіх студентів I групи виробився стійкий автоматизований навик. Після того, як кожен студент II групи виконав по 10 маніпуляцій, лише в 44,1 % студентів (15 осіб) виробився стійкий автоматизований навик. Потрібно зазначити, що основні дії студентів у цій групі супроводжувались великою кількістю помилок, студенти неправильно підбирали інструменти для зняття відкладень, а на виправлення помилок викладач затрачав багато часу. Запропонована методика є ефективним засобом спрямованого формування у студентів комплексу мануальних дій. Створення схем дій за конкретної маніпуляції надає змогу спростити навчальний процес, скоротивши час на утворення стійких автоматизованих навичок у студентів.

Мета дослідження - підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із патологічним прикусом та високоприкріпленими сполучнотканинними тяжами в ділянці ікл та премолярів за допомогою ортодонтичного та хірургічного лікування. Обстежено та проліковано 60 хворих із патологічним прикусом та порушенням архітектоніки присінка рота. Хворим I групи (30 осіб) проводили санацію ротової порожнини та ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, хворим II групи (30 осіб) лікування доповнювали запропонованою хірургічною корекцією тяжів за допомогою френулопластики та вестибулопластики. Проводили клінічне дослідження, де основним завданням було виявлення рецесії ясен у ділянці сполучнотканинних тяжів та вуздечки губи та наявності змін у тканинах пародонта, та рентгенологічне обстеження (з метою виявлення змін щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток із подальшим моделюванням 3D-моделей лицевого черепа). Порівнювали зміни положення зубів на гіпсових моделях та показники фотопротоколу до лікування та після його завершення. У пацієнтів, яким до комплексного лікування було включено хірургічну корекцію м'яких тканин присінка рота, кількісний показник рецесії ясен достовірно відрізнявся від показників у I групі хворих. Дані комп'ютерної томографії вказували на зміни щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток у ділянках рецесій ясен. 3D-моделі лицевого черепа та зубощелепної системи, оцінювання гіпсових моделей зубних рядів підтверджувало рентгенологічні характеристики. Висновки: вестибулопластика є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелепними аномаліями та наявністю аномалій архітектоніки присінка рота. Активне ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, вестибулопластика та френулопластика попереджає розвиток деструктивних процесів у пародонті, як-от рецесія ясен.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.621.050 + Р661.220.111

Рубрики:

Вади розвитку зубів

Гінгівіти. Стоматити

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.605.0-5

Рубрики:

Вади розвитку порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.605.0-5

Рубрики:

Вади розвитку порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ