Висвітлено питання врахування особливостей організму, розвитку фізичних якостей, формування рухових умінь молодших школярів в процесі організації фізкультурно-оздоровчої роботи в початковій школі.

Освещён вопрос учета особенностей организма, развития физических качеств, формирования двигательных умений младших школьников в процессе организации физкультурно-оздоровительной работы в начальной школе.

The article deals with the development of the abilities of a child's body and the development of physical qualities and movement skills of young schoolchildren. If also discusses considerations which must be taken in process of organizing health - improvement activities in primary school.

Проаналізовано взаємозв'язки окремих складових готовності майбутніх учителів початкової школи до ведення фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями молодших класів. Установлені зв'язки практичної готовності з іншими компонентами готовності вказують шляхи підвищення якості підготовки фахівців.

Проанализированы взаимосвязи отдельных составляющих готовности будущих учителей начальной школы к ведению физкультурно-оздоровительной работы с учениками младших классов. Установленные связи практической готовности с другими компонентами готовности указывают пути повышения качества подготовки специалистов.

Relationship between coustituents of readiness of future teachers of elementary school to physical culture and health related activities with junior pupils has been studied. Determined links of practical readiness with other components of readiness show the ways to improve the quality of training specialists.

Подано територіальну структуру та геопросторові аспекти міжнародного туризму. Висвітлено динаміку та тенденції міжнародного туристичного руху.

Представлена территориальная структура и геопространственные аспекты международного туризма. Освещена динамика и тенденции международного туристического движения.

The article deals with a territorial structure and geospace aspects of the international tourism. The author represents the dynamics and tendencies of the international tourist movement.

Визначено рівень готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання. Проаналізовано психологічний, психофізіологічний, науково-теоретичний, фізичний та практичний компоненти їх професійної готовності. Встановлено внутрішньосистемні взаємозв'язки та взаємовплив компонентів готовності. Запропоновано методику формування готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання. Розроблено й апробовано програму курсу "Теорія та методика фізичного виховання" для педагогічних училищ зі спеціальності "Початкове навчання", методичні рекомендації щодо підготовки студентів до фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами.

Обгрунтувано закономірності виховання відповідальності туриста у процесі тренувальної та змагальної діяльності.

Надано результати досліджень, що засвідчили позитивну динаміку покращання спритності в підлітків 6 - 7 класів завдяки використанню вправ основної гімнастики, ігор і різних варіантів човникового бігу. Достовірність експерименту засвідчено за допомогою трьох тестів на просторово-часову координацію.

Досліджено питання впливу занять аеробікою на фізичну підготовленість дівчат віком 18 - 19 років за умов навчання у ВНЗ. Установлено, що фізична підготовленість і працездатність має вірогідно вищий рівень у дівчат, які спеціалізуються зі спортивної аеробіки, у порівнянні з дівчатами, які займаються за вузівською програмою.

Проаналізовано структуру життєвого циклу туристського продукту та особливості маркетингової діяльності.

Проаналізовано фактори, які впливають на вартість туристично-спортивних та оздоровчих послуг, а також основні цінові стратегії.

Сьогодні найбільшою цінністю вважається індивідуальне та громадське здоров'я. Здоров'я нації розглядається як показник цивілізованості держави. Саме такі завдання ставить перед собою Національна доктрина розвитку фізичної культури та спорту, що спрямована на покращання здоров'я нації, що вимагає пошуку нових способів якісного вдосконалення системи фізичного виховання учнівської та студентської молоді. Цей процес концептуально обумовлений змістом основних напрямів сучасного оздоровчого фітнесу (реабілітаційно-профілактичного, навчально-освітнього, кондиційного й спортивно-орієнтованого характеру), у цілому покликаних забезпечити гармонійне поєднання низки сприятливих показників: стану здоров'я, підвищення адаптаційних можливостей організму та фізичної працездатності, психологічну комфортність, пропорційну статуру тощо. Актуальним напрямом такого пошуку є спортивно-оздоровчий фітнес - сучасний і молодий вид спорту, що активно розвивається. Проаналізовано зміст програмного матеріалу зі спортивно-оздоровчого фітнесу; визначено вплив специфічних навантажень на фізичну працездатність дівчат віком 18 - 19 років, які спеціалізуються із спортивно-оздоровчого фітнесу.

Зазначено, що на всіх етапах розвитку суспільства школа вирішує одне зі складних завдань - збагачує дітей певною системою знань, навчає використовувати їх на практиці. Перетворення, що відбуваються в освіті, потребують від учителя більше уваги приділяти розвитку мислення учнів, формуванню їх розумової діяльності, кінетичної та просторової уяви, а також забезпечити ефективне вирішення завдань загального розвитку дитини, природних задатків і талантів. Відомими вченими, психологами та педагогами Г. Г. Воробйовим, А. Л. Люблінською, Т. П. Панченком та ін. проведено численні дослідження, які показали, що тільки активна діяльність самого школяра є запорукою його успішного розвитку. Відповідно до цього в школі змінився характер навчання. Дуже часто застосовуються наочні методи. Це має на меті збагачення та розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей фізичних рухів, предметів під час практичної діяльності та створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання та систематизації навчального матеріалу.

Результати досліджень показують, що до основних мотивів занять фізичною культурою та спортом належать (зокрема для початківців) зміцнення здоров'я, зниження маси тіла, підвищення фізичної підготовленості, виклик самому собі, покращання самопочуття; для тих, хто займається тривалий час, - задоволення від програми занять, організація та методика ведення занять, тип активності, соціальні фактори. Завдання дослідження полягає у визначенні результатів діагностики активності та психологічної підготовленості студентів. Аналіз фактичних матеріалів показує, що до занять фізичним вихованням та спортом у студентів загалом сформувалося позитивне ставлення. Від курсу до курсу воно з негативного та нейтрального все більше стає позитивним. Вважаємо, що цей факт має стати вагомим у формуванні мотиваційних, цільових установок студентів. Тому слід проводити дослідну діяльність і розробляти такі психолого-педагогічні підходи до організації навчальної роботи з фізичної культури, які, спираючись на наукові дані, повною мірою враховуватимуть мотиваційні фактори як ключову змінну оволодіння руховими навичками й уміннями, розвитком фізичних якостей.

Зазначено, що управління руховою активністю підлітків у позаурочній діяльності передбачає сукупність мети, завдань, функцій, принципів, педагогічних умов навчання, а також адаптивних тренувальних програм і критеріїв ефективності оздоровчих і спортивних наслідків. Ураховуючи мотиваційно-ціннісні чинники та морфофункціональні особливості підлітків, розроблено різноманітну спрямованість рухової активності. Загальна фізична спрямованість рухової активності передбачала систему занять фізичними вправами, спрямовану на комплексний підхід, який поєднував різноманітні навантаження для розвитку фізичних якостей і підвищення стану здоров'я. Рухова активність рекреаційно-оздоровчої спрямованості передбачала використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних і гігієнічних чинників для активного відпочинку, вдосконалення психічних і фізичних здібностей, відновлення та зміцнення здоров'я. Фізична активність корекційної спрямованості забезпечувала профілактику та корекцію порушень постави учнів. Фізична активність спортивної спрямованості передбачає підготовку спортсменів-розрядників і забезпечується, передусім, діяльністю дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою в компетентних спеціалістах у сфері фізичної культури, туризму та рекреації й недостатніми моделями їх підготовки, зокрема з дисципліни "Рекреаційний туризм". Мета дослідження - розробити модель оптимального освітнього процесу навчання рекреаційному туризму студентів факультетів фізичної культури з напряму рекреаційного туризму. Методи дослідження - анкетування, теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Установлено, що професійна підготовка майбутніх фахівців рекреаційного туризму визначається як процес, що відображає науково та методично обгрунтовані освітньо-виховні заходи вищого закладу освіти, які мають теоретичний і практичний характер. Дані дослідження засвідчили, що під час вивчення навчального предмету "Рекреаційний туризм" студенти надають перевагу практичним заняттям, інформаційним лекціям (26,9 %), лекціям-візуалізаціям (26,9 %), лекціямдискусіям (22,6 %), зустрічам із практиками в галузі рекреаційного туризму, відвідуванню екскурсій, туристичних об'єктів, турагентств тощо. Науковці також рекомендують доповнювати систему освіти підготовки таких фахівців такими методами навчання, як проблемні ситуації, ділові ігри, Інтернет-тренінги, конференції, та створювати міжпредметні зв'язки з іноземними мовами, економікою й менеджментом. Щодо розділів дисципліни, які б студенти хотіли опанувати передусім на практичному рівні, то найбільшу зацікавленість відзначено в активних видах туризму, таких як спортивний, зокрема пішохідний, туристичних послугах, краєзнавстві та туристичній анімації. Висновки: отже, формування ефективної моделі профільної підготовки студентів факультетів фізичної культури й здоров'я, саме комплексність в організації навчального процесу з рекреаційного туризму, урахування думки студентів, колег і напрацювання теоретиків та практиків щодо підбору змісту, методів і форм занять, способів оцінки знань, надасть змогу підвищити рівень знань та мотивацію до вивчення цієї дисципліни.

Питання вдосконалення тренувального процесу спортсменів є важливе на різних етапах підготовки. Тому дедалі більшого значення набуває оптимальна побудова тренувального процесу спортсменів з урахуванням їх функціонального стану. Мета роботи - обгрунтувати структуру та зміст базових мезоциклів чоловіків, які спеціалізуються з бігу на 800 і 1500 м, на основі вивчення їх функціональних можливостей і спеціальної працездатності. Для досягнення поставленої мети застосовували такі методи, як спостереження, педагогічний експеримент, медико-біологічні методи (визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) і лактату крові) та методи математичної статистики. В обстеженні взяли участь 10 чоловіків-добровольців, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції, віком 17 - 24 роки, які мали кваліфікацію I та II розрядів і кандидата в майстри спорту. Виявлено, що в спортсменів, які спеціалізуються з бігу на 800 і 1500 м, найвищі результати пробігання тесту з повторними навантаженнями 4 х 400 м у третьому мікроциклі базового мезоциклу, що супроводжується оптимальним функціональним станом серцево-судинної системи та енергозабезпеченням тренувальної роботи. У четвертому мікроциклі виявлено зниження результатів тесту та напруження адаптаційних механізмів організму спортсменів до виконаного тренувального навантаження, що свідчить про настання втоми. Результати взаємозв'язку рівня прояву функціональних можливостей спортсменів та ефективності виконання специфічних навантажень протягом базового мезоциклу стали методологічною основою розробки програм їх спортивної підготовки. Відповідно до позитивної адаптації до тренувальних навантажень у чоловіків побудова мезоциклу залишається традиційною: 3 ударні мікроцикли та відновлювальний. Упровадження запропонованих програм базових мезоциклів у тренувальний процес спортсменів значно покращило функціональні можливості, спеціальну працездатність і результати змагань.

Біг є одним із найпопулярніших занять у світі. Заняття цим видом спорту - важливий засіб фізичного виховання, а тому займають одне з перших місць за своїм характером рухових дій. Біг на короткі дистанції - найдавніший вид легкоатлетичних вправ, що входить у сучасну легку атлетику. Він характеризується максимальною інтенсивністю пробігання всієї дистанції в анаеробному режимі. Фізична підготовка бігуна на короткі дистанції поділяється на загальну та спеціальну. Спеціальна фізична підготовка спортсменок-спринтерок, які навчаються в закладах вищої освіти - процес багаторічний і багатогранний. Він включає фізичну, тактичну, технічну та психологічну підготовку. Зростання спортивних результатів є можливим лише за умови гармонійного співвідношення всіх сторін підготовленості. Методика інтенсифікації спеціальної підготовки спринтерів буде ефективною та педагогічно доцільною в тому випадку, якщо вона базується на достовірних знаннях про структурні компоненти підготовленості спортсменів з урахуванням індивідуальних показників реалізації рухових можливостей. Мета роботи - обгрунтування впливу тренувальних навантажень на спеціальну фізичну підготовку студенток, які спеціалізуються з бігу на 100 і 200 м. Завдання дослідження - вивчення та аналіз досліджуваної проблеми у вітчизняних і зарубіжних джерелах; визначення впливу тренувальних навантажень на спеціальну фізичну підготовку студенток на заняттях із підвищення спортивної майстерності. Методи - аналіз і синтез наукових літературних джерел, бесіди, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Успішність підготовки спортсменок-спринтерок залежить від ефективності методів, організації та управління тренувальним процесом. Використання в тренувальному процесі значної кількості спеціальних засобів фізичної та функціональної підготовки ефективно вплинуло на фізичну підготовленість студенток основної групи. Встановлено вірогідний приріст результатів із бігу на 100 і 200 м, що свідчить про розвиток анаеробних можливостей у дівчат, які спеціалізуються з бігу на короткі дистанції. За показниками бігу на 30 м із ходу, 100, 200 м і човникового бігу також виявлено приріст результатів у студенток основної групи. Простежено незначний приріст швидкісних, координаційних й анаеробно-аеробних можливостей студенток контрольної групи. Такі зрушення зумовлені використанням більших обсягів анаеробних режимів тренування. Зроблено висновки, що у навчально-тренувальному процесі студенток потрібно застосовувати значну кількість загальних і спеціальних засобів для формування фізичної та функціональної підготовленості. Зокрема, у підготовці студенток із бігу на короткі дистанції доцільно збільшити обсяг тренувань в анаеробному та анаеробно-аеробному режимах, що сприятиме розвитку швидкості, швидкісної витривалості та покращить функціональні можливості.

З огляду на те, що сутність професійної готовності до педагогічної діяльності трактується дослідниками як цілісний прояв особистості, комплексна здібність до роботи певного типу, результат професійної освіти та виховання, зрілості особистості, значний інтерес викликає дослідження психологічного компонента підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання. Мета роботи - висвітлити мотиваційний та емоційний компоненти психологічної готовності як складової частини професійної готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання; виявити їх рівень. Методи - аналіз спеціальної науково-методичної літератури, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Окреслено, що професійна готовність є інтегральним особистісним утворенням, яке включає психологічну установку на досягнення поставленої мети, оптимальну суму знань, необхідну систему вмінь, навичок, мотиви, потреби, здібності, особистісні якості. Визначено рівень психологічної готовності студентів третього та четвертого курсів факультету фізичної культури, спорту та здоров'я. Основними мотивами обраної професії респонденти назвали любов до дітей і соціальну значущість професії. Зроблено висновки, що професійна діяльність учителя фізичної культури висуває високі вимоги як до фахового рівня, так і до його особистісних якостей, зокрема вміння володіти собою, не порушуючи внутрішнього спокою дитини, особливої атмосфери, вселяти довіру до себе, а також ураховувати побажання батьків. Загалом за всіма показниками рівень мотиваційного та емоційного компонентів психологічної готовності майбутніх учителів фізичного виховання до роботи з дітьми можна констатувати вищим від середнього. Дані експерименту свідчать, що майбутні вчителі фізичного виховання роблять свідомий вибір на користь формування позитивного ставлення до фізичної культури, зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя.