Досліджується залежність спектральних характеристик двох близько розташованих чи двохкомпонентних радіоджерел, не розрізнюваних радіотелескопом, від їх структури. Показано, що в цьому випадку при різних фізичних процесах, які проходять в одній із деталей такого об'єкта, можуть спостерігатися спектри так званого IV типу, коли на степеневій залежності, властивій синхротронному механізму генерації, появляється максимум і мінімум випромінювання. Розглядається можливістъ визначення за допомогою таких спектрів різних характеристик космічного середовища та джерела (електронної температури, міри емісії, поперечної складової магнітного поля).

Досліджено космічні нетеплові радіоджерела, у спектрах яких спостерігається чітко виражений максимум випромінювання на певній частоті. Розраховано такі спектри для ряду квазарів, радіогалактик і залишків наднових зірок у межах різних фізичних процесів, які призводять до деформації степеневих спектрів, характерних для синхротронного механізму генерації. Розглянуто можливість визначати за спектральними вимірами такі параметри космічного середовища, як електронну температуру, міру емісії (густини елекронів), поперечну до напряму руху релятивістських електронів складову напруженості космічних магнітних полів.

Індекс рубрикатора НБУВ: В642

Рубрики:

Власне радіовипромінювання і радіозображення небесних об'єктів

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано антенну гратку радіотелескопа УРАН-2, який входить до системи радіоінтерферометрів з наддовгою базою УРАН, призначених для вивчення тонкої структури джерел космічного радіовипромінювання у декаметровому діапазоні довжин хвиль. Наведено схеми пристроїв фазування та підсумовування сигналів радіотелескопа, а також його основні параметри.

Індекс рубрикатора НБУВ: З845.4

Рубрики:

Антени ультракоротких хвиль

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Статья посвящена созданию в Украине системы декаметрових радиоинтерферометров УРАН с предельным угловым разрешением около одной секунды дуги. Приведены основные характеристики этих инструментов, а также оригинальные методики измерений и обработки экспериментальных данных для определения наиболее вероятных моделей распределения радиояркости космических радиоисточников в декаметровом диапазоне волн. Результаты проведенных измерений проиллюстрированы типичными примерами наблюдений радиогалактики ЗС234 и квазара ЗС254. Рассмотрены перспективы дальнейших исследований в этом направлении.

На основании данных Граковского каталога исследованы спектральные характеристики космических метагалактических радиоисточников синхротронного излучения, у которых обнаружен максимум спектральной плотности излучения в декаметровом диапазоне волн. Рассмотрены физические процессы, протекающие в космосе, которые могут приводить к подобному эффекту. В ряде случаев определены возможные характеристики космической плазмы и угловые размеры радиоисточников.